Тема 1: економічні закони та категорії

ВСТУП

 

Самостійна робота є важливим елементом навчання студентів.

В сучасних умовах кінцевою метою функціонування і розвитку економічної системи є становлення ринкової економічної системи, яка є ефективнішою завдяки прогресивним формам і механізмам регульованого ринку, що уже склався і ефективно функціонує в західній економіці. Тому існує необхідність розвивати економічні дослідження, зростає потреба в спеціалістах з високим рівнем підготовки.

Завданням вивчення політичної економії є наукове обґрунтування загальних основ економічного життя суспільства, розкриття закономірностей розвитку суспільного виробництва, з’ясування механізму дії економічних законів і механізму їх використання людьми у процесі господарської діяльності тощо.

Вивчення «Політичної економії» сприяє вмінню аналізувати сучасну економічну політику держави і ефективність методів державного регулювання національної економіки, а також основні тенденції розвитку економічних систем сучасних західних економік та нинішньої економіки України.

Метою і завданням самостійної роботи є опанування студентами основних розділів теоретичної політичної економії, знайомство з методами організації ефективного господарювання.

Метою створення посібника є забезпечення умов для самостійної роботи студентів. Посібник містить: перелік тем для самостійного опрацювання, теоретичний матеріал самостійної роботи, рекомендовану літературу, питання та ситуації для самоконтролю. Запропонований посібник має за мету посприяти підвищенню якісного рівня засвоєння студентами багатьох політ економічних проблем, що дає можливість навчитись самостійно аналізувати і робити наукові узагальнення та висновки.

Самостійна робота студентів включає:

- знайомство з програмою самостійної роботи та літературою,

- роботою над питаннями та ситуаціями для самоконтролю,

- придбання навиків визначення економічних показників,

- засвоєння теоретичних понять.

Перевірка самостійної роботи відбувається як на аудиторних заняттях,так і на індивідуальних. Це є необхідною умовою підготовки майбутніх спеціалістів до контрольної роботи та екзамену.

Пропонуємо проводити самостійну роботу за наступними темами.

 

ТЕМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Економічні закони та категорії.

2. Відносини власності в економічному житті суспільства.

3. Конкуренція – рушійна сила ринкової економіки.

4. Домогосподарство і його місце в економічній системі суспільства.

5. Обмеженість ресурсів та поведінка товаровиробника на ринку.

6. Ціна, ціноутворення.

7. Ринок праці та трудові ресурси.

8. Сутність,особливості, закономірності капіталістичної та перехідної економіки.

9. Роль держави в ринковій економіці.

10. Фінанси та кредит у суспільному відтворенні.

 

 

ТЕМА 6: ЦІНА, ЦІНОУТВОРЕННЯ

ПЛАН

1. Сутність ціни як економічної категорії

2. Види та типи цін

3. Сутність та методи ціноувторення

Рекомендована література:

1. Орехівський Г.А. Політекономія: Навч. посібн. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2010. стор. 158-165.

 

Ціна – це грошовий вираз вартості товару або кількість грошей, що сплачується або одержується за товар.

Ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції, державного контролю та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, ПДВ, націнки збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.

Залежно від особливостей процесу купівлі продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:

· Гуртові (відпускні) – ціни підприємств-виробників

· Закупівельні – в сільському господарстві

· Кошторисні – в будівництві

· Роздрібні – для продажу товарів населенню.

· Тарифи – на транспортні та за платні послуги

· Світові – за якими реалізують товари на світовому ринку.

За способом встановлення ціни поділяються на:

· державні – на продукцію державних підприємств, соціально значимі товари, ресурси;

· договірні – встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару;

· вільні – встановлюються підприємствами самостійно, орієнтовані на економ. зацікавленість виробників, враховують попит і пропозицію.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів.

Використовують такі методи ціноутворення:

· Метод «витрати + прибуток»: Ц = С + П

Прибуток встановлюється у відсотках до собівартості.

· Забезпечення беззбитковості: Ц = Взм + (Впост + П / N), де

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

Взм, Впост – витрати постійні, змінні.

· Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, скільки з цін конкурентів.

· Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від товару.

Існують ще інші методи ціноутворення, але при використанні будь-якого з них у подальшому ціна коригується, використовується рід знижок і доплат до ціни. Практично фірми встановлюють цілу систему цін, щоб продавати свій товар на різних ринках.

Так виділяють такі типи цін:

· Територіальні – різні по регіонам.

· Ціни зі знижками – сезонні, за обсяг покупки.

· Ціни стимулюючі – щоб привернути увагу.

· Пільгові ціни – для деяких категорій.

· Ціни на нові товари – або дуже високі, або дуже низькі.

Формування цінової політики на конкретному підприємстві охоплює наступні основні етапи:

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики здійснюється за допомогою;

а) орієнтира на покупця,

б) орієнтира на поточні витрати,

в) орієнтира на прибуток.

2. Оцінка споживчого ринку здійснюється в процесі аналізу кон'юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей:

- диференціацією цін на товари в рамках сформованого "конкурентного полю" чи на даному сегменті;

- диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їхнього торгового обслуговування;

- розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін

 

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення «ціна».

2. Залежно від сфери економіки назвіть відомі Вам ціни.

3. Класифікуйте ціни за способом встановлення.

4. Назвіть методи ціноутворення які Ви знаєте?

Рис.1. Сукупний ринок праці

 

де По – сукупна потреба на працю; Пр – сукупна пропозиція праці;

ЗПо – задоволений попит на працю.

Таким чином, та частина ринку праці, яка утворюється на перехрещенні сукупного попиту і сукупної пропозиції має назву задоволений попит на працю (ЗПо). Неперехрещені частки відповідають поточному ринку:

ПР = СР – ЗПо,

де СР – сукупний ринок праці; ПР – поточний ринок праці.

Виходячи з визначення і характеристики ринку праці можна установити основні його елементи:

1) Сторони ринкових відносин, або суб'єкти ринку праці: роботодавці (і їх об'єднання), найняті працівники (і їх союзи) і держава;

2) Правові акти, які регламентують сторони ринкових відносин (КЗоТ, закон "Про зайнятість населення" та інші).

3) Кон'юктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції праці, яка визначає ставку заробітної плати на конкретні види праці і рівень зайнятості населення. Існують три типи кон'юктури ринку праці:

- трудозбитковий, коли пропозиція праці перевищує попит на нього;

- трудодефіцитний, коли попит на працю нижче, ніж його пропозиція;

- рівновісний, коли попит на працю дорівнює його пропозиції.

4) Служби зайнятості населення (центри, біржі, бюро тощо).

5) Інфраструктура ринку праці – це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств та фірм, суспільні організації і фонди, які забезпечують ефективну взаємодію між попитом і пропозицією на ринку праці.

6) Система соціальних виплат і гарантії для громадян, яких з виробництва перевели на нове місце роботи, та безробітних.

7) Альтернативні форми забезпечення зайнятості: суспільні роботи, надомна праця, сезонні роботи та інші.

Під функціями розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції.

1) Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами;

2) Інформаційну. Ринок дає інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозиції робочих місць та робочої сили, якості робочої сили тощо.

3) Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб.

4) Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, який встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару "труд" і визначається його вартість.

5) Стимулюючу. Ринок праці завдяки конкуренції стимулює роботодавців краще використовувати трудові ресурси з метою підвищення прибутковості виробництва, а найманих працівників стимулює підвищувати професійно-кваліфікаційний рівень.

6) Оздоровлюючу. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу у конкурентній боротьбі більш якісній робочій силі і стимулює постійно підвищувати цю якість.

7) Регулюючу. Певною мірою ринок впливає і на формування пропозиції суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, господарств в інші, які пріоритетно розвиваються, і високорентабельні. Він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів в народному господарстві, спонукаючи підприємців утримувати саме ту кількість працівників і такої кваліфікації, які забезпечують його прибутковість.

2. Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід. Це забезпечення працездатних робочими місцями, участь населення в діяльності, що приносить заробіток чи прибуток.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість», до зайнятих належать особи:

- Які працюють за наймом, працюють самостійно;

- Обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади;

- Які проходять дійсну службу в Збройних силах;

- Які одержують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва, учні та студенти денних форм навчання;

- Направлені на виконання громадських оплачуваних робіт;

- Ті, що виховують малолітніх дітей, доглядають за хворими людьми.

Розрізняють три основні види зайнятості: повну, раціональну й ефективну.

1) Повна зайнятість – використання всіх придатних для цього трудових ресурсів, характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і може працювати. Повна зайнятість характеризується існуванням такого рівня безробітних,коли кількість безробітних не перевищує кількість вільних робочих місць, що визначається природним безробіттям.

2) Раціональна зайнятість – це зайнятість, що відповідає освітнім, віковим, статевим принципам, тобто є кількісна і якісна відповідність роботи і робітника.

3) Ефективна зайнятість – це комплекс повноти і раціональності зайнятості, що відповідає вимогам економічних законів, критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.

В сучасних умовах виникає неповна зайнятість – така ситуація на ринку праці, коли кількість безробітних перевищує кількість вільних робочих місць.

3. Протилежним до зайнятості явищем є безробіття.

Безробіття – вимушена незайнятість робочої сили, яка виникає в наслідок постійного порушення рівноваги між попитом та пропозицією робочої сили.

Безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у Державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Безробіття характеризує такий стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Причинами безробіття є: структурні зрушення в економіці, постійний прогрес техніки, нерівномірний розвиток продуктивних сил, пошук працівниками нових робочих місць, де вища зарплата тощо.

Сьогодні економічна теорія розглядає такі форми безробіття:

- добровільне, або фрикційне безробіття, яке пов'язане з добровільною зміною місця роботи за тим же фахом і з тією ж кваліфікацією;

- структурне безробіття - пов'язане з потребою перекваліфікації працівників у зв'язку із змінами в структурі попиту і пропозиції на ринку робочої сили, які виникають під впливом зміни структури економіки;

- циклічне безробіття - викликається циклічними спадами економіки;

- технологічне безробіття - пов'язане з впровадженням нових тех­нологій із меншою кількістю зайнятих;

- конверсійне – пов’язане із скороченням галузей воєнно – промислового комплексу та перепрофілюванням.

- сезонне безробіття охоплює галузі з сезонним характером діяльності.

Добровільне і структурне безробіття - неминучі форми для будь-якої економіки, тому таке безробіття вважають природним. Інші форми безробіття складають надлишкове(вимушене) безробіття, яке є небажаним і обтяжливим для економіки. Природне і надлишкове безробіття визначають загальний рівень безробіття:

Рб= Б / Р.С. × 100, %

Існує також приховане безробіття – неповний робочий день, неповна робоча неділя, відпустки без оплати.

Соціально економічні наслідки безробіття відбиваються в таких явищах:

1. Відбувається знецінення, недовикористання ресурсів праці, погіршується якість життя громадян.

2. Посилюється тиск на рівень оплати праці зайнятих з боку конкуруючих безробітних, що приводить до зниження рівня заробітної плати.

3. Підвищені витрати суспільства і окремих осіб на відновлення чи заміну професії, рівня продуктивності праці, зростає кількість людей схильних до дій, які суперечать загальноприйнятим суспільним нормам і цінностям.

 

Питання для самоконтролю:

1. Чим подані на ринку праці попит і пропозиція робочої сили?

2. У чому функціональне призначення біржі праці?

3. Що таке зайнятість і за яких ознак у нашій державі людину можна віднести до зайнятої в суспільному виробництві?

4. Що таке повна зайнятість і чим характеризується неповна зайнятість?

5. Кого відносять до економічно активного населення?

6. Кого за методологією міжнародної організації праці (МОП) відносять до безробітних?

7. Як визначається рівень безробіття?

8. Що таке фрікційне безробіття?

9. Що характеризує структурне безробіття?

10. Чому циклічне безробіття належить до неприродного?

11. Якою є проблема безробіття в Україні?

12. Які правові акти в Україні є підґрунтям державного регулювання ринку праці?

13. Які державні органи України безпосередньо опікуються проблемою безробіття?

14. Які основні функції Державної служби зайнятості в Україні?

15. Які особливості розподілу робочої сили в Україні в умовах ринкової економіки і як удосконалення виробничих відносин на цій фазі відтворення робочої сили може зменшувати проблему безробіття?

 

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під економічною політикою держави?

2. Що є об'єктом державного регулювання в суспільному виробництві?

3. Хто є суб'єктом державного регулювання економіки?

5. У чому виявляється певна обмеженість державного регулювання економіки?

6. Як класифікують методи державного регулювання економіки?

7. Які методи державного регулювання належать до прямих за своєю дією і що їх характеризує?

8. Що таке непрямі методи державного регулювання і в чому їх суть?

9. Які методи державного регулювання економіки виділяють за способом впливу на економічне життя суспільства?

10. Що включає в себе метод правового регулювання економіки?

11. Що таке адміністративні методи державного регулювання економіки, у чому їх перевага і недоліки?

12. Які основні інструменти входять у сукупність адміністративних методів?

13. Як держава регулює економіку через ціну? Які можливості цінового регулювання української економіки має український уряд і як на практиці це реалізується?

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте сутність державних фінансів.

2. Назвіть відомі Вам функції, які виконують державні фінанси.

3. Охарактеризуйте особливості функціонування фінансової системи України.

4. Що таке Державний бюджет?

5. Охарактеризуйте особливості формування та використання Державного бюджету.

6. Що таке кредит та його види.

7. Що таке Банківська система?

8. Структура банківської системи.

9. Кредит і банки, їх роль в розвитку макроекономічних процесів.

 

 

ВСТУП

 

Самостійна робота є важливим елементом навчання студентів.

В сучасних умовах кінцевою метою функціонування і розвитку економічної системи є становлення ринкової економічної системи, яка є ефективнішою завдяки прогресивним формам і механізмам регульованого ринку, що уже склався і ефективно функціонує в західній економіці. Тому існує необхідність розвивати економічні дослідження, зростає потреба в спеціалістах з високим рівнем підготовки.

Завданням вивчення політичної економії є наукове обґрунтування загальних основ економічного життя суспільства, розкриття закономірностей розвитку суспільного виробництва, з’ясування механізму дії економічних законів і механізму їх використання людьми у процесі господарської діяльності тощо.

Вивчення «Політичної економії» сприяє вмінню аналізувати сучасну економічну політику держави і ефективність методів державного регулювання національної економіки, а також основні тенденції розвитку економічних систем сучасних західних економік та нинішньої економіки України.

Метою і завданням самостійної роботи є опанування студентами основних розділів теоретичної політичної економії, знайомство з методами організації ефективного господарювання.

Метою створення посібника є забезпечення умов для самостійної роботи студентів. Посібник містить: перелік тем для самостійного опрацювання, теоретичний матеріал самостійної роботи, рекомендовану літературу, питання та ситуації для самоконтролю. Запропонований посібник має за мету посприяти підвищенню якісного рівня засвоєння студентами багатьох політ економічних проблем, що дає можливість навчитись самостійно аналізувати і робити наукові узагальнення та висновки.

Самостійна робота студентів включає:

- знайомство з програмою самостійної роботи та літературою,

- роботою над питаннями та ситуаціями для самоконтролю,

- придбання навиків визначення економічних показників,

- засвоєння теоретичних понять.

Перевірка самостійної роботи відбувається як на аудиторних заняттях,так і на індивідуальних. Це є необхідною умовою підготовки майбутніх спеціалістів до контрольної роботи та екзамену.

Пропонуємо проводити самостійну роботу за наступними темами.

 

ТЕМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Економічні закони та категорії.

2. Відносини власності в економічному житті суспільства.

3. Конкуренція – рушійна сила ринкової економіки.

4. Домогосподарство і його місце в економічній системі суспільства.

5. Обмеженість ресурсів та поведінка товаровиробника на ринку.

6. Ціна, ціноутворення.

7. Ринок праці та трудові ресурси.

8. Сутність,особливості, закономірності капіталістичної та перехідної економіки.

9. Роль держави в ринковій економіці.

10. Фінанси та кредит у суспільному відтворенні.

 

 

ТЕМА 1: ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ ТА КАТЕГОРІЇ

Рекомендована література:

1. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. Розд. 1 Т. 1.4.

Кожна наука у процесі пізнання об'єктивної реальності займається систематизацією фактів, подій, процесів, щоб виявити певні причини і наслідкові зв'язки між ними та відкрити і сформулювати економічні категорії, закони і принципи.

Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економічні закони відображають внутрішні, найсуттєвіші, стабільні, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними процесами і явищами. Вони як і закони природи мають об'єктивний характер і виражають причинно-послідовний зв'язок між компонентами явища, що вивчається. Економічні закони є такими не тому, що комусь так захотілося, а тому, що людина, виробляючи продукти та надаючи послуги, використовує закони природи, причому засоби виробництва - це створені нею (людиною) механізми їх застосування. На це значно звертали увагу фізіократи, котрі розглядали суспільство як частину природи. Одночасно економічні закони значно відрізняються від законів природи в тому плані, що виникають, розвиваються і функціонують у процесі економічної діяльності людей. Економічні закони не с абсолютними, їхня дія не вічна. Окремі групи людей і окремі особи можуть у своїй економічній поведінці відхилятися від вимог, які вони диктують. Закони відображають сукупність економічних відносин.

Сукупність економічних законів утворює систему економічних законів, яка охоплює їх різні групи і типи. Виділяються такі основні групи законів:

1. Закони, що діють протягом різних історичних періодів:

– всезагальні економічні закони (властиві всім суспільним способам виробництва);

– загальні економічні закони (діють у декількох економічних формаціях);

– специфічні економічні закони (діють у межах одного суспільного способу виробництва);

– стадійні закони (характерні для однієї зі стадій виробництва).

2. Закони сфер суспільного відтворення - виробництва, розподілу, обміну, споживання (закон розподілу праці, закон споживання тощо).

3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем. Економічною наукою вже відкрита і пізнана значна кількість законів економічної діяльності людей. Певна їх частина виникне та буде діяти на вищих етапах розвитку економічної системи й буде об'єктом дослідження наступних поколінь вчених економістів.

Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, зміст яких складають певні допущення, усереднення, котрі відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. їх функція, як і економічних законів, полягає у відображенні взаємозвязків між економічними явищами та процесами, але менш стійкими і такими, що мають менш обов'язковий характер.

Пізнання економічних законів має на меті відобразити у свідомості людей об'єктивну економічну реальність, щоб використати ці знання у своїй практичній господарській діяльності. У зв'язку з цим існує декілька форм їх пізнання та використання.

Емпірична форма пізнання та використання економічних законів наявна тоді, коли люди, не усвідомлюючи суті цих законів, використовують їх у своїй господарській діяльності інтуїтивно, несвідомо.

Наукова форма пізнання та використання економічних законів базується на свідомому використанні відкритих і пізнаних законів розвитку та функціонування економічної системи, що забезпечує більшу ефективність господарської діяльності людей.

Використання економічних законів охоплює також певні рівні.

1. Науково-теоретичний рівень передбачає науковий аналіз економічних процесів і явищ, відкриття й формулювання економічних законів, їх тлумачення та формування концепції розвитку економічної системи країни.

2. На державно-управлінському рівні інститути державної влади, опираючись на провідні концепції, розробляють відповідні правові акти та положення, визначають програми соціально-економічного розвитку суспільства та засоби їх реалізації на основі врахування дій економічних законів.

3. Господарсько-практичний рівень використання економічних законів наявний у практиці господарювання економічних суб'єктів.

Другий і третій рівні тісно пов'язані з розробкою та реалізацією економічної політики держави. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу і зорієнтувати поведінку суб'єктів господарювання відповідно до певного економічного середовища. Адже соціально-економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично визначають логіку економічної поведінки суб'єктів господарювання. Суспільство одержить найбільший економічний ефект тоді, коли організовуватиме свою діяльність на основі створення широкого простору для дії економічних законів, в чому й полягає зміст їх використання. І навпаки, коли свідомо організована господарська діяльність суперечить логіці законів, це призводить до великих збитків. Водночас у використанні економічних законів не можна допускати ні фетишизму, ні волюнтаризму. Державі слід проводити науково виважену економічну політику, що ґрунтується на глибокому пізнанні сутності економічних законів.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке економічна категорія?

2. Що таке економічний закон?

3. У чому полягає об'єктивність дії економічних законів?

4. Чи означає об'єктивний характер дії економічних законів фатальну приреченість людини в її діях у процесі суспільного виробництва?

5. Чим економічні закони відрізняються від законів природи?

6. Як класифікують економічні закони?

7. У чому полягає сенс поняття "механізм дії економічного закону"?

8. Що означає поняття "механізм використання економічного закону"?