Особливості залізничної травми.

Залізничною травмою називають механічні ушкодження, що заподіяні тілу людини частинами рухомого рейкового транспорту.

Залежно від умов та обставин події розрізняють п'ять основних видів залізничної травми:

1) удар рухомим поїздом;

2) переїзд колесами;

3) падіння з рухомого потягу;

4) стискання вагонами;

5) травма всередині вагона при залізничних катастрофах.

Як правило, удар завдається передньою поверхнею електровоза, тепловоза або головного вагона електропоїзда відразу по всіх частинах тіла (від гомілок до голови), що призводить до утворення комбінованих (поєднаних) важких ушкоджень. При цьому в ділянці ніг і таза нерідко виникають характерні "скидач-ушкодження" від удару нижнім краєм і підніжкою скидача. Ці ушкодження дають можливість судити про напрямок удару і положення тіла на момент травми. При ударі поїздом, який рухався з великою швидкістю, тіло, зазвичай, відкидається далеко вбік, аж до узбіччя шляху і бандажної канавки.

Найбільш характерними для рейкової травми є переїзд колесами. Основний механізм травми при цьому - сильне стискання і розчавлення тканин у поєднанні з ножицеподібною розділяючою дією колісного гребеня (реборди), внаслідок чого відбувається відділення частин тіла або розділення тіла на окремі частини.

Якщо в місці перекочування колеса шкіра не руйнується, то утворюється її ушкодження, що має назву смуга тиску та осаднення.Ці смуги утворюються як від дії поверхні колеса, що котиться, так і від головки рейки, допомагаючи встановлювати положення тіла на нитці рейок. Залишки смуги завширшки до 2-3 см майже завжди добре помітні по краях розділення тіла.

Переїзд залізничним транспортом нерідко супроводжується волочінням тіла постраждалого по полотну, іноді тривалим, упродовж сотень метрів і навіть декількох кілометрів. Під час волочіння від ударів до шпал і тертя до баластного шару шляху виникають: обширне садно, подряпини і рани, в глибині яких, на шкірі та одязі скупчується багато змащувальних речовин і частинок баласту (пісок, гравій і т.п.). Іноді при цьому виникають обширні відшарування м'яких тканин або "спилювання" їх до кісток, відривання кінцівок, часткове або навіть повне зривання одягу з тіла. У таких випадках частини розчленованого трупа і деталі його одягу можуть бути виявлені на великому протязі залізничної колії.

Слід пам'ятати, що зустрічаються випадки симуляції залізничної травми, коли труп людини, померлої в інший спосіб (вогнепальна травма, удушення петлею, заподіяння колото-різаних ушкоджень, отруєння та ін.) підкидається на залізничні колії. Ушкодження також можуть бути заподіяні в рухомому потязі, після чого жертву на ходу можуть викинути з вагона.

Хоча випадки симуляції залізничної травми зустрічаються рідко, про них слід пам'ятати і при огля

 

37.Характеристика колючо-ріжучих ран.

Вхідний отвір колото-різаної рани найчастіше прямолінійний абоверетеноподібний, майже овальної форми, з рівними гладенькимислабосинюшними, без саден краями. Основною ознакою колото-різаної рани є превалювання її глибини над довжиною і шириною. Кінці таких ран різнізалежно загострення клинка. Коли рана заподіяна ножем, клинок якого маєдвобічне загострення як у кинджала, то кінці з обох боків будутьгострими. Якщо рана заподіяна фінським ножем, у якого клинок з одногобоку має лезо, а з другого — тупий обушок (спинку), то один кінець ранигострий, а другий тупий, закруглений або П-подібний, іноді з невеликимсадном.

 

38.Повторні ускладнення травми.

Найбільш небезпечні ускладнення травм – це кровотеча, шок і пошкодження внутрішніх органів.

Кровотечеюназивається витікання крові з кровоносних судин в результаті порушення цілості їх стінки. Розрізняють артеріальні, венозні, капілярні і паренхіматозні кровотечі.

Артеріальна кровотеча – найбільш небезпечна і характеризується швидким, у вигляді пульсуючої струмини, витіканням яскраво-червоної крові.

Венозна кровотеча характеризується витіканням крові темного кольору безперервною повільною струминою.

Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні капілярів, причому кровоточить уся поверхня рани.

Паренхіматозні кровотечі виникають при травмі печінки, нирок, селезінки, легенів і характеризуються кровотечею з артерій, вен, капілярів, які не спазмуються внаслідок ушкодження.

Шок – різке пригнічення всіх життєвих функцій організму, насамперед центральної нервової системи, кровообігу, дихання, обміну речовин під впливом різних надмірних подразнень. Виникненню шоку сприяють біль, переохолодження, відсутність транспортної іммобілізації, важка психічна депресія тощо.

 

39.Механізм утоплення у воді. Смерть у воді.

Утоплення - одна з форм механічної асфіксії, що наступає найчастіше від попадання води у верхні дихальні шляхи і бронхоальвеолярний простір. На термін і характер вмирання під водою впливають як зовнішні фактори (температура, сольовий склад води та ін.), так і стан організму (перевтома, різке порушення мозкового кровообігу, алкогольне сп'яніння, травма та ін.).

 

40.Особливості отруєння окислом вуглецю – СО (чадний газ).

Токсична дія СО проявляється тканинної гіпоксією. СО з'єднується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін. Оскільки СО і Ог реагують з однією і тією ж групою в молекулігемоглобіну і оскільки молекулярне тяжіння гемоглобіну до СО в 200 раз більше, ніж до Ог, карбоксигемоглобін не здатний нести Ог. (При рівноважному змісті 1 частини СО в 1500 частинах повітря буде відбуватися 50% перетворення гемоглобіну в карбоксигемоглобін.)Карбоксигемоглобін також заважає вивільненню Ог з оксигемоглобіну. Це ще більше зменшує кількість Ог, що надходить у тканини, і пояснює, чому тканинна аноксія розвивається в осіб з отруєнням СО при концентраціях оксигемоглобіну в артеріальній крові, добрепереносимих хворими з анемією.

 

41.Характеристика колючо-ріжучих ран.

Вхідний отвір колото-різаної рани найчастіше прямолінійний абоверетеноподібний, майже овальної форми, з рівними гладенькимислабосинюшними, без саден краями. Основною ознакою колото-різаної рани є превалювання її глибини над довжиною і шириною. Кінці таких ран різнізалежно загострення клинка. Коли рана заподіяна ножем, клинок якого маєдвобічне загострення як у кинджала, то кінці з обох боків будутьгострими. Якщо рана заподіяна фінським ножем, у якого клинок з одногобоку має лезо, а з другого — тупий обушок (спинку), то один кінець ранигострий, а другий тупий, закруглений або П-подібний, іноді з невеликимсадном.

 

42.Поняття про вивихи та переломи.

Поняття вивиху (luxatio) – повне зміщення суглобових кінців кісток з ушкодженням капсули і зв’язок суглоба, при якому втрачається стик суглобових поверхонь в ділянці суглобового з’єднання.
Підвивих (subluxatio) – це часткове зміщення суглобових кінців кісток.
Завжди вивихується дистальний сегмент кінцівки по відношенню до проксимального. Так, якщо стався вивих в плечовому суглобі, то слід його називати вивихом плеча, вивих в ліктьовому суглобі – вивих передпліччя, вивих в кульшовому суглобі – вивих стегна, вивих в колінному суглобі – вивих гомілки та інші. Хребці вивихуються верхні по відношенню до нижніх.

 

43.Ступені ваги тілесних ушкоджень,їх коротка характеристика.

Тяжке тілесне ушкодження:

. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження: а) небезпека для життя; б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій; в) душевна хвороба; г) розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину; д) переривання вагітності; е) невиправне знівечення обличчя.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості:

Ознаки ушкодження середньої тяжкості: а) відсутність небезпеки для життя; б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил;в) тривалий розлад здоров'я;

г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Легке тілесне ушкодження:

Ознаки легкого тілесного ушкодження: а) короткочасний розлад здоров'я; б) незначна стійка втрата працездатності.

 

44.Поняття про «Бампер-перелом»,його судово-медичне значення.

Бампер-перелом- перелом костей голени или бедра с образованием характерногоклиновидного отломка, возникающий при ударе бампером движущейся автомашины.

Бампер-перелом изучается после от-сепаровки костей на трупе, а иногда выпиливании отломков с последующим соединением. Отмечается высота повреждения от подошвы стоп (как и всех штамп-повреждений), что с учетом толщины подошвы обуви позволяет судить о высоте бампера. Таким образом, при бампер-повреждении можно установить механизм столкновения, высоту (от земли) расположения бампера травмировавшего автомобиля и направление его движения в момент удара. При сильном ударе образуются преимущественно прямые переломы костей таза, переломы позвоночника в шейном, реже — в верхнегрудном отделе от резкого разгибания тела. Удар грузовой машиной или автобусом может привести к образованию повреждений на голове, в том числе оскольча-тых прямых переломов черепа с кровоизлиянием вокруг перелома и на стороне противоудара. Удар в грудь ведет к односторонним, обычно прямым, переломам ребер, при непосредственном ударе возникают переломы и других костей.

45.Особливості ушкоджень при падінні з висоти.

Падіння з висоти і виникаючі при цьому пошкодження в судовій медицині розглядаються як різновид дії твердих тупих предметів. При цьому вільно падаюче тіло ударяється об нерухому поверхню (площина). Масштаб пошкоджень складається з кінетичної енергії вільно падаючого тіла і характеру поверхні, на яку падає тіло. Велике значення набуває положення тіла в момент зіткнення з площиною. При великих швидкостях зіткнення навіть про поверхню води можуть виникати явища струсу тіла, удари, переломи і розриви внутрішніх органів.
В судовій медицині на основі морфологічних даних прийнято розрізняти декілька видів падіння тіла людини.
Падіння на площині передбачає падіння людини з положення стоячи або при його русі на підставу, що знаходиться під ногами (ґрунт, підлогу, асфальтове або булыжное покриття дороги та ін).

Падіння з висоти до 10 м також характеризується невеликим об'ємом зовнішніх пошкоджень. Однак при падінні з такої висоти можливо зіткнення не тільки бічними поверхнями тіла, але і падіння на голову. Існує тісний взаємозв'язок між характером пошкоджень кісток склепіння черепа і анатомічним будовою шийного відділу хребта.

 

46.Стадії,категорії та рід смерті.

Передагональний стан — порушення функцій центральної нервової системи, зниження артеріального тиску, централізація кровообігу, порушення дихання.

Термінальна пауза — раптова зупинка дихання, припиняється активність головного мозку.

Агонія — триває від декількох хвилин до години. Виключаються функції головного мозку. Свідомість втрачається, але може повертатися. Серцебиття — частіше, артеріальний тиск падає до 30 — 40 міліметрів ртутного стовпчика. Змінюється вигляд вмираючого — обличчя бліде чи земляне, ніс загострюється, очні яблука западають, рогівка втрачає блиск, рот привідкривається.

Клінічна смерть — відсутня серцева діяльність та дихання, однак незворотні зміни в організмі ще не наступили — тривалість до 5 хвилин.

Біологічна смерть — незворотні зміни в органах. До 20 годин ростуть волосся, нігті.

Клітинна смерть — припиняється ріст волосся, нігтів, наступають незворотні зміни в тканинах.

 

47.Характеристика ушкоджень від переїзду колесами поїзда.

Сприяють установленню факту переїзду колесами поїзда ряд хапактерних ознак, а саме: масивність і різноманітність ушкоджень; деформація частин тіла; тріщини та розриви шкіри від надмірного її розтягнення; розриви зсередини підшкірної основи, апоневрозів, фасція, м'язів; розриви діафрагми, шкіри шиї, промежини та інших ділянок і видавлювання через них пошкоджених внутрішніх органів; баластна запиленість одягу та пошкоджень частинками піску, гравію, жорстви, шлаку, жужелиці, антисептика, тощо.

 

48.Особливості ушкоджень при пострілі з неблизької відстані. Поняття про «феномен Виноградова».

Постріл з неблизького відстані постріл за межами дії додаткових слідів пострілу. Якщо в межах близького пострілу співвідношення розподілу кіптяви, порошинок, дії газів дозволяє орієнтуватися досить точно в дистанції пострілу в сантиметрах, то при пострілі з неблизького відстані тільки в рідкісних випадках експерт може говорити про якійсь певній дистанції пострілу (наприклад, у випадку сліпого поранення). Іноді відсутність додаткових слідів може бути викликано пострілом через перешкоду, що може ввести в оману слідчого і експерта щодо дистанції пострілу. При неблизькій відстані пострілу навколо країв вхідного отвору інколи спостерігається відкладання кіптяви. Вона помітна лише на нижніх шарах одягу чи шкіри, на зовнішньому ж шарі слід кіптяви відсутній. Це явище отримало назву феномена Виноградова. Воно пояснюється тим, що при великій швидкості польоту кулі (понад 500 м/сек) частина кіптяви, яка супроводжує кулю так званою вихровою доріжкою, розсіюється між шарами одягу, осідає на його вивороті, де легко виявляється при візуальному дослідженні.

 

49.Визначення послідовності вогнепальних поранень. Особливості ушкодженьвід ударної хвилі.

Однією із ознак послідовності заподіяння пошкоджень може бути кровотеча. Чим масивніша вона, тим раніше заподіяне поранення. Іноді послідовність заподіяних пошкоджень встановлюють із урахуванням можливості самостійних дій та інших обставин подій — по слідах крові на одязі, його пошкодженнях. Наприклад, людину було вбито двома пострілами в груди і в живіт. Якщо після першого пострілу вона була ще на ногах, а після другого впала, то від першого вхідного отвору потік крові буде поздовжній, а від другого — поперечний.

Ударна хвиля утворюється в результаті вибуху, що представляє собою короткочасний процес досить швидкого перетворення речовини з виділенням великої кількості енергії в невеликому обсязі. Величина швидкісного напору визначає силу динамічного удару і метальна дія хвилі. Впливаючи на тіло людини, ударна хвиля виробляє в ньому короткочасну деформацію, породжує поширюється в тілі хвилю миттєвого стиснення і розширення, які найбільше проявляються при переході від щільної тканини до органів, які містять повітря (легені та ін) і мають порожнини, наповнені рідиною (жовчний міхур, шлуночки головного мозку та ін). Це призводить до множинних розривів органів і тканин. Найбільш важкі ушкодження спостерігаються на стороні, зверненої до місця вибуху.

 

50.Фази трупної плями.

У розвитку трупних плям у залежності від строків виникнення виділяють три фази.

Стадія гіпостазу — є початковою стадією розвитку трупної плями, починається відразу після припинення активного кровообігу та закнчується через 12 — 14 годин. У цій стадії трупні плями при натисканні зникають. При зміні пози трупа (перевертанні) плями можуть повністю переміститися до нижніх відділів.

Стадія стазу або дифузії — трупні плями починають переходити до неї приблизно через 12 годин після настання біологичної смерті. У цій стадії відбувається поступове згущення крові в судинах за рахунок дифундування плазми через судинну стінку у оточуючі тканини. У зв'язку з цим при натисканні трупна пляма блідне, але повністю не зникає, та через деякий час відновлює своє забарвлення. При зміні пози трупа (перевертанні) плями можуть частково переміститися у нижні відділи.

Стадія гемолізу — розвивається приблизно через 48 годин після моменту біологічної смерті. При натисканні на трупну пляму не відбувається зміни забарвлення, а при перевертанні трупу — зміни локалізації. У подальшому будь-яких трансформацій, окрім гнилісних змін, трупні плями не перетерплюють.

 

51.Характеристика трупного гасіння.

Гниение представляет собой разложение сложных органических соединений под воздействием микроорганизмов до более простых. В конце концов в результате гниения происходит полное разложение белков, жиров, углеводов и других биологических веществ с образованием воды, сероводорода, углекислого газа, аммиака, метана и других соединений.

 

52.Роль СМЕ при огляді місця події (убивство)

При зовнішньому огляді трупа на місці події встановлюються і фіксуються в протоколі: розташування трупа, його поза, зовнішній вигляд одягу і взуття, характер пошкоджень на одязі, наявність на ньому слідів, плям, інших особливостей, наявність пошкоджень і слідів на тілі. Підлягають огляду й обстеженню знаряддя вбивства, якщо вони виявлені, предмети і документи, знайдені в кишенях одягу.
Зовнішній огляд трупа з участю судово-медичного експерта або лікаря не замінює експертизу для встановлення причин смерті й не виключає можливість участі судово-медичного експерта чи лікаря у розтині трупа і встановленні причин смерті, що здійснюються в медичних установах при проведенні судово-медичної експертизи. На практиці необхідність цієї слідчої дії виникає, якщо необхідно провести огляд похованої труни, провести повторну чи додаткову судово-медичну експертизу для встановлення, наприклад, причини смерті померлого.

 

53.Здавлення грудної клітки та живота. Особливості цього виду асфіксії.

Травматична асфіксія (здавлення грудної клітини, синдром верхньої порожнистої вени) виникає внаслідок різкого і щодо тривалого здавлення грудної клітини. Один з основних видів травматичних пошкоджень при масових ураженнях - землетрус, шахтних обвалах та ін Як правило, переломів ребер не буває. Внаслідок порушення венозного відтоку від верхньої половини тіла різко підвищується тиск у системі верхньої порожнистої вени з утворенням множинних дрібних крововиливів (петехій) в шкірі, слизових оболонках і у внутрішніх органах, насамперед у головному мозку. Може відзначатися стійке синє забарвлення верхньої половини тулуба та обличчя.

Закриті ушкодження живота, що супроводжуються внутрішньочеревних кровотеч. Виникають внаслідок ударів значної сили по животу: при наїзді автомобіля, автомобільних аваріях, падіння з великої висоти, ударами ногами по животу і нижніх відділів грудної клітини. Джерелом кровотечі є розірвана селезінка, печінка, судини брижі тонкої і товстої кишок.

 

54.Судово-медичне значення трупного задубіння.

Трупне (м'язове) задубіння. Відразу після смерті м'язи розслаблюються, пасивні рухи у всіх суглобах можливі повному обсязі. Через 1-3 години м'язи скорочуються і ущільнюються: розкрити рот, зігнути або розігнути в суглобах кінцівки померлого вельми важко.

Трупне задубіння охоплює і мускулатуру внутрішніх органів. Добре помітно задубіння м'яза серця. При житті такого ущільнення м'язової тканини не відбувається, тому трупне задубіння - абсолютна ознака смерті.

Хоча трупне задубіння починається одночасно у всій м'язової тканини, його зовнішні прояви в різних групах м'язів виражені по-різному. Задубіння раніше стає помітним в коротких широких і потужних м'язах: жувальної мускулатури, м'язах кінцівок.

Задубіння, що починається через 1-3 години після смерті, наростає і досягає найбільшого розвитку до кінця першої доби. Якщо його довільно порушити, то воно не відновлюється.

 

 

55. Ушибленные:неправильная форма, края неровные, обычно сильно загрязнены, что в сочетании с наличием в ране большого количества омертвевших ушибленных тканей делает их особенно опасными в отношении развития раневой инфекции. Рваные и ушибленные раны характеризуются незначительной кровоточивостью, большим диапазоном разрушения тканей, которые в большом количестве затем отмирают и создают хорошие условия для размножения инфекции и развития нагноительного процесса. Все перечисленные виды ран происходят от холодного оружия (падающих обломков зданий, сооружений), предметов бытового обихода и наблюдаются во время стихийных бедствий, аварий, катастроф мирного времени.

56.Ознаки утоплення при вилученні трупа з водоймища (зовнішні). Швидке охолодження тіла. У воді, особливо холодною, температура тіла трупа знижується значно швидше, ніж при перебуванні його на повітрі, і залежить від температури води. Час перебування трупа у воді і давність настання смерті по зниженню температури тіла визначити важко, оскільки закономірності не встановлено.
Різка блідість шкіри. При попаданні у воду з температурою нижче температури тіла трупа шкірні судини скорочуються, що і обумовлює блідість шкірних покривів. Одночасно відбувається скорочення м'язів, що випрямляють волосся, що і призводить до виникнення так званої гусячої шкіри. Скорочується також шкіра мошонки і шкіра грудних сосків. Ці ознаки можуть виникати як при утопленні в холодній воді, так і при попаданні трупа в воду незабаром після настання смерті.
Сірий відтінок фіолетових трупних плям визначається кількістю гемолизированной крові.
Рожевий колір шкірних покривів по краях трупних плям виникає внаслідок того, що під впливом води епідерміс розпушується, що полегшує проникнення через нього кисню, який окисляє гемоглобін.
Мацерація. Вже через кілька годин після перебування трупа у воді відзначається перлинно-біла забарвлення особи, долонній поверхні кистей і підошовної поверхні стоп. Протягом 1-3 діб шкіра зморщується всій долоні «руки прачок»

 

57.Судово-медичні ознаки зґвалтування.

При осмотре женщина должна быть полностью раздета. На теле потерпевшей могут быть найдены ссадины, царапины, кровоподтеки, иногда раны. Наиболее часто они обнаруживаются на лице, шее, молочных железах, бедрах, ягодицах, в области наружных половых органов. В этих же местах могут быть и следы от укуса зубами.

 

На наружных половых органах и в их окружности могут быть найдены волосы, кровь и семенная жидкость. В случае полового сношения, сопровождавшегося нарушением целости девственной плевы, обнаруживаются ее разрывы. Иногда встречаются надрывы и разрывы стенки влагалища, разрыв промежности. Эти травмы могут иметь место и у женщины, ранее жившей половой жизнью.

 

58.Ураження електрострумом.

Електротра́вма — травма, що виникає при доторканні неізольованих електродротів, увімкнених у мережу, або при ураженніблискавкою, внаслідок чого в організмі людини відбуваються важкі місцеві та загальні зміни, які часто та швидко закінчуються смертю. Класифікація електротравм за важкістю:

· I ступінь — часткові судоми;

· II ступінь — загальна судома, що не спричиняє за собою стан прострації після відключення струму;

· III ступінь — важка прострація і неможливість деякий час рухатися і після відключення струму, з втратою свідомості або без неї;

· IV ступінь — моментальна смерть або смерть з попередньою прострацією.

Існує і така класифікація:

1. легка електротравма — судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

2. електротравма середньої важкості — судомне скорочення м'язів і втрата свідомості, ЕКГ в нормі;

3. важка електротравма — втрата свідомості і порушення серцевої і дихальної діяльності;

4. украй важка електротравма — клінічна смерть.

 

60. Заживление ран — процесс репарации повреждённой ткани с восстановлением её целостности и прочности.

А. Заживление ран включает три основных процесса.

1. Образование коллагена (соединительной ткани) фибробластами. При заживлении ран фибробласты активируются макрофагами. Фибробласты пролиферируют и мигрируют к месту повреждения, связываясь с фибриллярными структурами через фибронектин. Одновременно они интенсивно синтезируют вещества внеклеточного матрикса, в т.ч. коллагены. Коллагены обеспечивают ликвидацию тканевого дефекта и прочность формирующегося рубца.

2. Эпителизация раны происходит по мере миграции клеток эпителия от краёв раны на её поверхность. Завершённая эпителизация раневого дефекта создаёт барьер для микроорганизмов.

а. Свежие чистые раны имеют низкую резистентность к инфицированию. К 5-му дню неосложнённая рана восстанавливает резистентность к инфицированию.

б. Миграция эпителия с краёв раны не может обеспечить заживления большЋх раневых площадей, для этого может потребоваться пересадка кожи.

3. Сокращение раневых поверхностей и закрытие раны обеспечивает эффект ткЊневого стяжения, в определённой степени обусловленный сокращением миофибробластов.

Б. В процессе заживления выделяют три фазы.

1. Воспалительная реакция (с 1-го по 5-й дни) включает два последовательных этапа: сосудистых изменений и очищения раны за счёт подавления микрофлоры и отторжения нежизнеспособных тканей.

В рану поступает жидкость, содержащая белки плазмы, клетки крови, фибрин и АТ. На поверхности раны образуется корка, сохраняющая раневую жидкость и предохраняющая рану от попадания микробов.

61.. Для направлення на судово-психіатричне обстеження формальними або фактичними підставами можуть бути відомості про те, що особи, стосовно яких ведеться слідство або розглядається справа в суді, в минулому вже мали психічні порушення, перебували на обліку в психіатра у диспансері (кабінеті), раніше проходили судово-психіатричне обстеження, трудову чи військову експертизу, в результаті чого були виявлені психічні відхилення від норми, перебували на лікуванні у психіатричній лікарні. Варто проводити експертизу і щодо тих, хто переніс енцефаліти, менінгоенцефаліти, травми голови, особливо, коли після цього були відставання у навчанні, зниження працездатності, зміни в психіці, судомні припадки тощо. Необхідно звертати увагу на безглузду поведінку затриманих у слідчому ізоляторі, в суді. Підставою для призначення судово-психіатричної експертизи можуть бути й аргументовані клопотання родичів або піклувальників про "неправильну" чи "дивну" поведінку звинувачуваного. Такі відомості можуть бути у показаннях свідків, що потребує від слідчого додаткових уточнень і запитань. Неадекватна, тобто невідповідна обстановці поведінка, спроби самогубства, деякі ознаки психічних розладів, наприклад, судомні епілептичні напади, можуть спостерігатися також особисто слідчим або в суді на всіх етапах кримінального чи цивільного процесу. Клопотання про експертизу може надходити і від самого звинувачуваного чи підозрюваного. До цього потрібно ставитися з відповідною увагою, без зайвої недовіри, хоча часто це й буває зловмисними прийомами психічно здорових злочинців, щоб уникнути відповідальності.

 

62. Крім цього судово-слідчі органи повинні надати експертам медичну документацію з наркологічних установ, якщо відомо, що особа лікувалася в них від алкоголізму чи наркоманії. До наркологічних установ належать наркологічні диспансери (кабінети), наркологічні лікарні та відділення.
В окремих випадках експерту-психіатру потрібна медична документація зі звичайних, неспеціалізованих поліклінік, лікарень, медичних пунктів, куди особа могла звертатись у зв’язку із захворюваннями головного мозку — енцефалітом, інсультом, травмою черепа та ін.
Крім збирання медичних документів необхідний допит осіб, яким відомі особливості поведінки суб’єкта дослідження. Це важливо насамперед тоді, коли цей суб’єкт раніше не спостерігався у психіатра, а підставою для призначення судово-психіатричної експертизи була неадекватність його поведінки.
Будь-які свідчення про неадекватну поведінку обвинувачуваного мають бути уточненими й деталізованими, у чому конкретно виявлялась неадекватність поведінки.
Відомості про поведінку особи не повинні бути уривчастими і хаотичними. Їх необхідно збирати систематизовано і послідовно. Підвищену увагу слід приділяти таким обставинам, як перенесені захворювання, характер відносин з оточенням, успішність навчання і дисципліна в навчальному закладі, виконання відповідних службових обов’язків, проходження військової служби, родинний стан, вживання спиртних напоїв, наркотичних та інших одурманюючих речовин, здійснення в минулому правопорушень і злочинів, звертання по психіатричну допомогу, перебування на примусовому лікуванні та ін. Особливий інтерес мають становити періоди істотних змін у поведінці суб’єкта, несподівані, різкі зміни в його житті: раптове і різке погіршення успішності; зниження показників праці (наростаюча професійна декваліфікація, неможливість упоратися з покладеними службовими обов’язками, часті звільнення та ін.); поява у суб’єкта невластивих йому раніше брутальності, озлобленості, конфліктності; емоційна холодність, черствість до рідних і близьких, відносини з якими були колись дружніми і теплими; втрата колишніх інтересів і захоплень; постійне зниження соціальної адаптації; наростаюча соціальна дезорганізація і деградація особистості.
Особливу увагу доцільно звернути на період до вчинення злочину, здійснення угоди чи іншої юридичної дії, що є підставою провадження кримінальної чи цивільної справи. Показань щодо вчинків, висловлювань, зовнішнього вигляду суб’єкта (обвинуваченого, потерпілого, позивача та ін.) у зазначений період має бути зібрано якомога більше.
Лише після завершення такої роботи судово-слідчими органами матеріали для експертизи можна вважати підготовленими.

63. 1. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.

2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.

3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244

 

 

64. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;

3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження;

4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

5. Експерт зобов’язаний:

1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз’яснити його;

2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;

3) забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

6. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

 

65. Види СПЕ.