Ранні трупні зміни. Характеристика трупних плям.

Охлаждение тела, трупные пятна, трупное окоченение, высыхание тканей относятся к ранним трупным явлениям.

При охлаждении трупа обычно на протяжении первых десятков минут после наступления смерти температура тела остается на одном уровне. Иногда под воздействием микробов она может повышаться более 40 °C.

К охлаждению трупа приводит прекращение обмена веществ и выработки тепла. Через 45–60 мин температура тела снижается равномерно на 1 °C в час. На быстроту посмертного падения температуры влияют температура окружающей среды, место расположения трупа, наличие одежды, сила ветра, вес и объем тела, причина смерти и др.

Трупные пятна. После прекращения кровообращения кровь и другие жидкости организма перемещаются в соответствии с физическими законами: под действием силы тяжести они постепенно спускаются в нижележащие отделы.

Кровь просачивается за пределы сосудов и скапливается в тканях, придавая им и кожным покровам грязно-лиловый цвет с преобладанием различных оттенков, зависящих от многих причин, в том числе и от причины смерти.

При отравлении угарным газом трупные пятна имеют ярко-красную окраску (гемоглобин крови переходит в карбоксигемоглобин), при отравлении цианистыми соединениями они имеют своеобразный вишневый цвет.

На холоде цвет трупных пятен ярко-розовый (за счет окисления гемоглобина кислородом воздуха, проникающим через микротрещины в коже, которые образуются при замерзании жидкостей организма).

При повешении, если труп долго не извлекали из петли, трупные пятна преимущественно располагаются на предплечьях, голенях, стопах.

Стадии образования трупных пятен:

1) стадия гипостаза продолжается в течение 12 ч после смерти. Жидкая часть крови находится в сосудах, и при надавливании на пятна кровь выдавливается из сосудов, а после прекращения давления вновь быстро их заполняет;

2) стадия стаза (диффузии) наблюдается после 12 ч с момента смерти и длится до 24 ч. Трупные пятна бледнеют, но не исчезают при надавливании;

3) стадия имбибиции развивается на вторые сутки после смерти. Трупные пятна хорошо фиксированы, не перемещаются, при надавливании не бледнеют, так как мягкие ткани пропитываются кровью.

Судебно-медицинское значение трупных пятен:

1) являются наиболее ранним признаком смерти;

2) отражают положение тела и возможные его изменения после смерти – ориентировочно позволяют определить время смерти;

3) степень выраженности отражает быстроту наступления смерти;

4) диагностическим признаком служит цвет трупных пятен при некоторых отравлениях или он указывает на условия, в которых находился труп;

5) дают возможность судить о характере предметов, на которых находился труп.

У процесі розвитку трупних плям виділяють три стадії: гіпостаз або трупний натік, стаз або дифузія та імбібіція або просочування. Розмежування стадій в утворенні трупних плям має умовний характер, оскільки одна стадія поступово переходить в іншу. В основному це має велике значення для визначення давності настання смерті.

Стадія гіпостазу — це початковий період утворення трупних плям. Гіпостаз проявляється через 1-2 год. після смерті, а продовжується "протягом 6-Ю год. (до 8-12 год. від моменту смерті) залежно від умов навколишнього середовища, кількості і стану крові. У цій стадії при натисканні динамометром чи пальцем трупні плями повністю зникають, оскільки кров із судин видавлюється, а через кілька секунд після натискання колір трупної плями повністю відновлюється. Швидкість відновлення трупної плями прямо пропорційна часові настання смерті. При зміні положення тіла трупні плями в стадії гіпостазу повністю переміщуються у розташовані нижче відділи відповідно до нового положення трупа, оскільки кров у судинах перебуває в рухливому стані. При розрізі шкіри у ділянці трупної плями з судин виступають крапельки крові, які швидко знову з'являються при змиванні їх водою.

Друга стадія трупних плям — стаз або дифузія, як правило, формується у другій половині першої доби після настання смерті (інколи уже через 8-10 год.) і може бути констатована у строк до двох діб після смерті.У цей період лімфа і міжклітинна рідина поступово просочуються через стінки кров'яних судин у їхній просвіт, розбавляють плазму крові і викликають гемоліз (розпад) еритроцитів. Рідка частина крові також дифузує через стінки судин і просочує навколишні тканини. Кров, яка загусла через пропотівання плазми в оточуючі тканини, поступово втрачає можливість переміщуватися по судинах, і трупні плями фіксуються на місці утворення. Якщо натиснути пальцем чи динамометром на трупну пляму в стадії стазу, то вона лише поблідне, але не зникне і повільно відновить свій колір, оскільки загуслу кров, в'язку і малорухливу, при натисканні вдається тільки частково перемістити до розташованих вище ділянок судин. При зміні положення тіла плями можуть частково переміщуватися (зникати на старих і з'являтися на нових, розташованих вище ділянках тіла), частково вони зберігаються і в місці їхнього первинного утворення (забарвлення таких трупних плям блідніше). При розрізі шкіри в ділянці трупної плями з поверхні розрізу стікає червонувата водяниста рідина, а в судинах міститься незначна кількість густої крові, яка виділяється із розрізу повільно, краплями.

Найбільшого розвитку стадія дифузії набуває до кінця першої доби, поступово переходячи в третю стадію — гіпостатичну імбібіцію, зв'язану з процесом просочування тканин гемолізованою кров'ю. Гемолізована сироватка, яка утворилася, просочує стінки судин і тканин, які їх оточують. Трупні плями на цій стадії не зникають і не бліднуть при натискуванні, а зберігають свій первинний колір, не переміщуються при зміні положення трупа. На розрізі тканина однорідного сірувато-рожевого кольору, з його поверхні стікає рожева рідина, кров із перерізаних судин не виділяється.

 

Різниця вхідного вогнепального поранення від вихідного.

Вогнепальні поранення – часті поранення воєнного часу, в мирний час зустрічаються рідко (кульові і поранення дробом).

Розрізняють три зони вогнепальної рани: 1) рановий канал з обривками мертвих тканин, згустками крові та сторонніми тілами в його просвіті; 2) зону травматичного некрозу в прилеглих до каналу тканинах, життєздатність яких порушена; 3) зону молекулярного струсу з зменшуються від центру рани до периферії явищами некробіоза і розладами кровообігу.

Для входного огнестрельного отверстия характерно:

- Округлая, овальная, реже – звездчатая форма

- Дефект ткани округлой или овальной формы.

- Размер несколько меньше диаметра пули.

- Относительно ровные края.

- Наличие пояска осаднения в виде узкой каёмки, шириной 0,1-0,2см.

- Наличие пояска обтирания тёмно-серого цвета по краям отверстия на коже и на одежде.

 

Признаки выходного огнестрельного отверстия:

- Щелевидная, звездчатая форма выходного отверстия, иногда значительно превышающая диаметр пули.

- Отсутствие дефекта ткани.

- Отсутствие поясков осаднения и обтирания (в подавляющем большинстве случаев).

- Неровные края, иногда вывернутые наружу.

 

Характнристика додаткових факторів пострілу.

При выстреле из огнестрельного оружия, из канала ствола, помимо пули, вылетают т.н. дополнительные (или сопутствующие) факторы выстрела:

1. Пламя, которое образуется от соприкосновения раскаленных газов с кислородом воздуха;

2. Предпулевой воздух;

3. Пороховые газы;

4. Копоть;

5. Несгоревшие или частично сгоревшие порошинки;

6. Частицы металла, стирающиеся с канала ствола, с пули, с гильзы, а также образующиеся от разложения продуктов капсюля;

7. Капельки оружейного масла, если оружие было смазано.

Каждый из указанных факторов имеет специфические характеристики (массу и др.), что предопределяет значительные различия в значениях расстояний, которые они могут преодолевать и отлагаться на объекте попадания пули.

Огнестрельная рана может состоять из 3-х элементов: входное отверстие, выходное отверстие и соединяющий их раневой канал.