Громадські центри у США та Великій Британії: історія та досвід

 

Childs, C. (1912). A Year's Experiment in Social Center Organization. New York, NY: Social Center Committee.

 

Clarke, R. (Ed.) (1990). Enterprising Neighbours. The Development of the Community Association in Britain. London: National Federation of Community Organisations. 209 + ix pages.

 

Fieldhouse, R. et al (1996). A History of Modern British Adult Education. Leicester: NIACE.

 

Fisher, R. (2^nd ed.) (1994). Let the People Decide. Neighborhood Organizing in America. New York, NY: Twayne Publishers. 287 + xxiv pages.

 

Follett, M. (1918). The New State—Group Organization, the Solution for Popular Government. New York, NY: Longman, Green and Co.

 

Harrison, J. (1961). Learning and Living 1790—1960. A Study in the History of the English Adult Education Movement. London: Routledge and Kegan Paul.

 

Johnson, R. (1992). Forgotten Reformer: Edward J. Ward and the Community Center Movement, 1907-1924. Mid-America: A Historical Review, 74, 19-35.

 

Kelly, T. (1992). A History of Adult Education in Great Britain. Liverpool: Liverpool University Press.

 

Kett, J. (1994). The Pursuit of Knowledge Under Difficulties: From Self-improvement to Adult Education in America, 1750–1990. Stanford, Ca.: Stanford University Press.

 

Marriott, P. (1997). Forgotten Resources? The Role of Community Buildings in Strengthening Local Communities. York: York Publishing Services. Стислий огляд дослідження можна прочитати на: <http://www.jrf.org.uk/knowledge/findings/housing/h218.asp>.

 

Martin, G. (1924). The Adult School Movement. Its Origin and Development. London: National Adult School Union.

 

Mess, H. & King, H. (1947). Community Centres and Community Associations. In H. Mess (Ed.), Voluntary Social Services Since 1918. London: Kegan Paul, Trench, Trubner and Co.

 

National Federation of Community Organisations (1991). The Community Centre Vs. The Outside World. London: National Federation of Community Organisations.

 

Pimlott, J. (1935). Toynbee Hall. Fifty Years of Social Progress, 1884-1934. London: Dent.

 

Quandt, J. (1970). From the Small Town to the Great Community. The Social Thought of Progressive Intellectuals. New Brunswick, NJ: Rutgers University Press.

 

Smith, M. (2002). Community Centres (Centers) and Associations. The Encyclopedia of Informal Education. Available at: <http://www.infed.org/association/b-comcen.htm>.

 

Stevens, E., Jr (1972). Social Centers, Politics and Social Efficiency in the Progressive Era. History of Education Quarterly, 12, 16-33.

 

Stubblefield, H. & Keane, P. (1994). Adult Education in the American Experience. From the Colonial Period to the Present. San Fransisco, Ca: Jossey-Bass.

 

Twelvetrees, A. (1985). Democracy and the Neighbourhood. London: National Federation of Community Organisations.

 

Twelvetrees, A. (1976). Community Associations and Centres: A Comparative Study. Oxford: Pergamon Press.

 

Ward, E. (Ed.) (1913). The Social Center, New York, NY: Appleton.

 

Willmott, P. (1963). The Evolution of A Community: A Study of Dagenham After Forty Years. London: Routledge & Kegan Paul.

 

Young, A. & Ashton, E. (1956). British Social Work in the Nineteenth Century. London: Routledge and Kegan Paul.

 

 

[1] Див., напр., Young, R. & Meyer, I. (2005, July). The Trouble With “MSM” and “WSW”: Erasure of the Sexual-Minority Person in Public Health Discourse. American Journal of Public Health, 95 (7), 1144–1149.

[2] Всі вищезазначені дані наведено за інформацією Українського медичного та моніторингового центру з алкоголю та наркотиків МОЗ України. Див. <http://www.damonitoring.net.ua/file/analiz2008.pdf>.

[3] Див. ВІЛ-інфекція в Україні, 2008, №29. Київ: МОЗ України, с. 6.

[4] Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розрізнює первинну, вторинну та третинну профілактику зловживання психоактивними речовинами. Первинну профілактику зловживання психоактивними речовинами (ПАР) вона визначає як систему соціальних, гігієнічних, виховних і медичних заходів, націлених на попередження залучення до вживання ПАР умовно здорових людей або тих, хто належить до групи ризику наркотизації. Сюди відносять здебільшого заходи з інформаційно-освітньої та виховної роботи. Вторинна профілактика —це сукупність заходів, націлених на припинення формування залежності у людей, які вже вживають ПАР, але не виявляють ознак наркоманії як хвороби (тут переважно використовують психомедичні консультації, лікарське втручання). Нарешті третинна профілактика зловживання ПАР проводиться серед наркозалежних людей і є націленою на попередження рецидивів захворювання. Вона передбачає проведення комплексних медично-соціальних заходів, які сприяють відновленню особистого та соціального статусу хворих, їхнього повернення в родину, в громаду, до суспільно корисної діяльності (напр., соціальна реабілітація, різноманітні програми зменшення шкоди, лікарська та медична підтримка в періоди абстиненції тощо).

[5] Див. статтю «Проституция в Украине: криминал или бизнес?» (01 лютого 2005 р.) на <http://www.podrobnosti.ua/society/2005/02/01/177488.html>.

[6] Див. ВІЛ-інфекція в Україні, 2008, №29. Київ: МОЗ України, с. 6.

[7] Baral, S. et al (2007, Dec). Elevated Risk of HIV Infection Among Men Who Have Sex With Men In Low- and Middle-income Countries 2000 – 2006: A Systematic Review. PLoS Medicine, 4 (12): e339.

[8] Сьогодні Світовий банк для зручності економічного аналізу класифікує країни за рівнем валового національного прибутку (ВНП) на душу населення і поділяє їх на країни з високим рівнем прибутків, в яких ВНП на душу населення складав більше USD11456 в 2007 р.; країни з прибутками вище середнього рівня, в яких ВНП на душу населення складав USD3706 – USD11455 в 2007 р.; країни з прибутками нижче середнього рівня, в яких ВНП на душу населення складав USD936 - USD3705; в 2007 р. і країни з низьким рівнем прибутків, в яких ВНП на душу населення складав менше USD935 в 2007 р. Див. World Bank List of Economies (July 2008) на <http://siteresources.worldbank.org/DATASTATISTICS/Resources/CLASS.XLS>.

[9] Див. UNAIDS, WHO (2006, May). 2006 Report On The Global AIDS Epidemic. Geneva: UNAIDS.

[10] Цей центр, який було створено в 1993 р., сьогодні прогібіціоністи дедалі частіше критикують за лобіювання ліберальних підходів до проблеми споживання наркотиків у Європі та широке застосування такої концепції, як «проблемне споживання» наркотиків, яка на думку прихильників жорстких мір, суперечить універсальному формулюванню «споживання наркотиків в немедичних цілях», яке зафіксовано в конвенціях ООН, що стосуються контролю над наркотиками, а саме в Єдиній конвенції про наркотичні засоби 1961 р. (з поправками, внесеними відповідно до Протоколу 1972 р.), Конвенції про психотропні речовини 1971 р., Конвенції про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р., інших документах ООН, угодах між державами про співробітництво у зазначеній галузі. Див., наприклад, російський переклад виступу директора міжнародної громадської організації «Європейські міста проти наркотиків» (European Cities Against Drugs, або скорочено ECAD) Томаса Халлберга на конференції «Європейська антинаркотична політика—справа міжнародної важливості», яка проходила в Європарламенті в Брюсселі, Бельгія, 1-2 березня 2005 р. Російський переклад цього виступу під заголовком «Європейський моніторинговий центр наркотиків і наркозалежності—дослідницький центр чи пропагандистська машина?» можна знайти на <http://www.ecad.ru/mn-pl1_09.html>.

[11] Див. статтю П’ятибратової А. (02 травня 2007). «На юге Киргизии появился первый дроп-ин-центр» на <http://www.ferghana.ru/news.php?id=5932>. Востаннє відвідано01 вересня 2008 р.

[12] НУО не можна назвати демократичними інститутами, тому що їхні члени не обираються більшістю громадськості, а діють здебільшого проти інтересів цієї більшості, захищаючи права меншин. Візьмемо, наприклад, громадську лігу «Україна – НАТО», яка була заснована в 2003 р. та об’єднує представників 48 громадських організацій України. Мета цього об’єднання—популяризація ідеї приєднання країни до НАТО серед 62% українців-супротивників такого сценарію (така цифра наводиться в статті «В Україні починається популяризація вступу в НАТО», надрукованій в часопису «Новинар» від 30 квітня 2008 р.: http://novynar.com.ua/politics/26061). Обрані більшістю представники «демосу» не можуть виступати проти його інтересів. Найбільш яскравим прикладом розв’язання цього протиріччя в демократичних суспільствах є антидемократичність судової системи, працівники якої не обираються народом, а призначаються владними структурами.

[13] Нагадаємо також, що передумовою ліберальної політичної або культурної толерантності, тобто терпимості—примирення з існуванням розбіжностей,—є відчуження однієї групи людей від іншої, а також панівне становище однієї групи відносно іншої. Якщо ідеологія та поведінка останньої не зачіпає життєвих інтересів першої, то їй дозволяється мати право на самовираження. Так, наприклад, свого часу західні колонізатори в Африці підкреслено толерантно, тобто терпимо, ставилися до традиційної практики жіночого обрізання та клітероктемії, яка досі існує в багатьох суспільствах на Чорному континенті, а британські поневолювачі Індії тривалий час намагалися не помічати вогнищ саті —ритуалу самоспалення вдів в багатьох індійських селах та містечках. Заміна милостивої терпимості повноцінною повагою вимагає соціально-економічних і, як їх наслідок, культурно-цінностних трансформацій, які мають ліквідувати бар’єри автономності та відчуження між членами суспільства.

[14] У 2002 р. автору цього звіту, який вивчав молодіжні субкультури Данії та Швеції, довелося приймати участь в аналогічному марші в Копенгагені, який проходив під неформальним лозунгом “Join Us for a Joint!” («Приєднуйтеся до нас на косячок!»). Десь приблизно тисячу його учасників стартували з «вільної від ЄС території» Христианії, пройшли центральними вулицями міста, роздаючи безкоштовні цигарки з зіллям зівакам, які поблажливо спостерігали за дійством, і завершили свій похід біля будинку Парламенту, до якого допленталися не більше півсотні самих стійких «легалайзерів». Протягом всього шляху пересування «процесії» не трапилося жодного інциденту з представниками громадськості або органів правопорядку.

[15] Див. статтю «Проституция в Украине: криминал или бизнес?» (01 лютого 2005 р.) на <http://www.podrobnosti.ua/society/2005/02/01/177488.html>. Востаннє відвідано01 вересня 2008 р.

[16] Старша ґенерація співвітчизників напевно ще пам’ятає, якою популярністю та повагою користувалися у значної частини української молоді наприкінці 1980-х—початку 1990-х рр., в умовах революційної зміни форм власності та економічних відносин, які супроводжувалися руйнуванням традиційних автоматизованих культурних реакцій, моральних звичок, а також практично суцільного зубожіння «маленьких українців» такі жаданні на той час професії, як валютна секс-робітниця або кілер, тобто найманий вбивця.

[17] Див. Human Rights Watch (2004 Nov). Hated to Death: Homophobia, Violence and Jamaica’s HIV/AIDS Epidemic. Human Rights Watch, 16 (6 B), 79 pages.

[18] Див. <http://gay.org.ua/publication/bluebook/attitude-u.htm>. Востаннє відвідано01 вересня 2008 р.

[19] Див., напр., Владимир Сенчихин (2008, 12-18 сентября). Неприкосновенность для наркоманов со стажем. 2000, 37 (429), В4-В5.

[20] Вищенаведена інформація почерпнута з анонімного реферату «Аналіз міжнародного законодавства в галузі боротьби з нелегальним обігом наркотиків та їх вживанням», який було опубліковано на веб-сайті <http:// ua.textreferat.com/referat-6186.html>. Востаннє відвідано 06 вересня 2008 р.

[21] Див. докладну інформацію про проект «Вивчення НЛО» в Сан-Франциско на

<http://www.caps.ucsf.edu/projects/UFO/index.php>.

[22] Напр., один з місцевих молодіжних клубів погодився ділити своє приміщення з дроп-ін-центром за дуже низьку суборендну плату.

[23] Наприклад, дослідження, які проводилися в Дитячому шпиталі Філадельфії в США, показали, що метадон стимулює розвиток ВІЛ-інфекції в клітинах людського організму. Див. анонімну статтю “Methadone Promotes HIV Infection In Cell Culture”, опубліковану в газеті Science Daily 16 травня 2001 р., на <http://www.sciencedaily.com/releases/2001/05/010516081006.htm >. Востаннє відвідано 06 вересня 2008 р.

[24] Бупренорфін (субутекс) з’явився на нелегальному ринку в Фінляндії в 2001 р., коли поставки героїну з Афганістану були зведені майже нанівець через антинаркотичну політику талібів та воєнні дії проти них колишніх моджахедів і коаліції НАТО. Значна кількість субутексу нелегально ввозиться до Фінляндії з Франції, яка його виробляє, а також з Естонії та Латвії, де місцеві непорядні лікарі промишляють, виписуючи рецепти на цей препарат наркодільцям. Див., напр., Klas Karrstrand (2007). Countering Narcotics and Organized Crime in the Baltic Sea Region. Report from the Silk Road Studies Program Workshop, Tallinn, Estonia, 9-10 May 2007. Stockholm, Sweden: Central Asia-Caucasus Institute and Silk Road Studies Program, 46 pages.

[25] Міжнародний досвід, як вважають фахівці з «Міжнародної організації здоров’я родини» (FHI), свідчить, що поширеність ВІЛ серед СІН на рівні приблизно 10% є критичним показником загрози виходу інфікування за межі спільноти СІН. Якщо не вжити невідкладних профілактичних заходів, протягом одного-чотирьох років цей показник може досягти 40-50%. Див. анонімну компільовану статтю “Reducing HIV in Injecting Drug Users” на сайті FHI <http://www.fhi.org/en/HIVAIDS/pub/fact/reducingidus.htm>.

[26] Але схоже, що Чорний континент знову почав пробуджуватися—цього разу в плані гуманізації законодавства принаймні деяких країн. У 2007 р. цікаві новини надійшли, напр., з Мозамбіку. Тамтешній заступник міністра у справах жінок і соціального забезпечення закликав до негайного створення та прийняття закону, який би захищав фундаментальні права секс-робітниць. Див. статтю Katerere, F. (2007, Nov 27 ). Mozambique: Respecting Sex Work на <http://www.aidsportal.org/>.

[27] Див. статтю Тошевої М. «Дроп-ін-центр: досвід Македонії» на <http://swannet.org/ru/node/876>. Востаннє відвідано01 вересня 2008 р.

[28] Організація отримала свою назву на честь Сангхамітри, дочки індійського імператора Ашоки (272-232 рр. до н.е.)., яка слідом за її батьком увірувала у благовість восьмирічного шляху Будди, змінила свій триб життя та стала буддійською монахинею. Її ім’я для багатьох індійців символізує радикальні зміни в житті, сповнені надії на краще майбутнє та благополуччя.

[29] Щоденний заробіток секс-робітниці в Каматхіпурі становить 100 рупій (приблизно EUR1,5). На 16 червня 2008 р. загальна сума вкладів у «Сангіні» становила EUR109 тис., за даними <http://infochangeindia.org/200806187181/Women/News/Banking-service-for-Mumbai%E2%80%99s-sex-workers.html >.

[30] На відміну від своїх індійських колег з Мумбаї, киргизьких ЖКС на боротьбу з ВІЛ/СНІДом і ЗПСШ, схоже, надихнула давньогрецька гетера Таїс—героїня роману І. Єфремова «Таїс Афінська», популярного в часи радянського «літературно-макулатурного» дефіциту.

[31] В цьому підрозділі використовувалися статистичні дані з публікації Мережі зменшення шкоди в Центральній та Східній Європі (2003, жовтень), а також зі звітів і статей Ю. Калікова з естонського Центру СНІД-інформації та підтримки, які розміщені в Інтернеті.

[32] Kalikov, J. (2002). Survey of Sex Workers in the Baltic States Conducted for the AIDS Information and Support Center. Tallinn, Estonia: AIDS-i Tugikeskus.

[33] Див. Федотов, В. (23 грудня 2005). Латвия заработала неприглядный имидж. Заграница, 51 (311) на <http://www.zagran.kiev.ua/article.php?new=311&idart=3117>. Востаннє відвідано 01 вересня 2008 р.

[34] Нагадаємо, що співпраця секс-робітників з державними органами не є новиною—принаймні для тоталітарних режимів. Одним із найвідоміших прикладів такої співпраці був Третій Рейх, де робітниці елітних борделів стояли на сторожі державної безпеки. Про це розповідав, напр., Тінто Брасс у своїй відомій кінострічці «Салон Кітті» (Salon Kitty) від 1975 р.

[35] Див., напр., Joubert, P. (2008, Aug 06). Law Stops at Brothel Door. Mail & Guardian Online:

<http://www.mg.co.za/article/2008-08-06-law-stops-at-brothel-door>. Востаннє відвідано 01 вересня 2008 р.

[36] Див. оголошення про цю важливу подію на <http://www.walnet.org/csis/groups/sweat/cape_ball.html>. Востаннє відвідано 01 вересня 2008 р.

[37] На сьогодні поширеність ВІЛ серед дорослого населення України є 1,4%, тобто з однієї тисячі дорослих громадян чотирнадцять є інфікованими. Див. 2008 CIA World Factbook на <https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2155rank.html>.

[38] Наприклад, добровольці з-поміж місцевих секс-робітниць, які працюють для варшавського відділення НУО TADA, не дуже охоче обслуговують своїх заїжджих конкуренток на автострадах поблизу польської столиці. Нагадаємо, цей район вже давно облюбували «наташі» з України та Білорусі, які активно інтегруються в Європу на індивідуальному рівні (Джерело: особиста комунікація, 02 вересня 2008 р.).

[39] Див. статтю «Демократія та ґендер: Захід є Захід, Схід є Схід. За матеріалами Washington ProFile» в українській газеті День (№37) від 27 лютого 2003 р. З публікацією можна ознайомитися в он-лайн-архіві газети на <http://www.day.kiev.ua/16182/>.

[40] Див. Wasson-Simon, A. (2007). Gay Communities in Europe Face Up to HIV! <http://msmandhiv.org/documents/NA_Home_faceup.pdf>.

[41] Цей клуб, відкритий в 2004 р. афропольским ґей-активістом Кристіяном Лєгєрськім, був осередком не тільки ґей-руху, але й музично-театрального авангарду. Тут можна було яскраво перепочити, послухати експериментальну електронну музику та подивитися вистави театру Suka Off. На першому поверсі клубу знаходився офіс польської партії зелених. Незважаючи на протести громадськості, клуб неодноразово закривали, коли мером Варшави був відомий демократ і гомофоб Л. Качиньські, один з лідерів партії «Право і справедливість», президент Польщі з 2005 р.

[42] Див. TREAT Asia (2006). MSM and HIV/AIDS Risk in Asia: What Is Fueling the Epidemic among MSM and How Can It Be Stopped? Bangkok, Thailand, New York, NY: TREAT, amfAR.

[43] Хоча «Міжнародна фундація Наз» була зареєстрована в Лондоні в 1996 р., вона має своє регіональне відділення в індійському місті Лакхнау, яке працює з 2000 р. Її так би мовити alter ego є неурядове благодійне товариство «Фундація Наз (Індія)» (Naz Foundation (India) Trust), зареєстроване раніше, в 1994 р., в Нью-Делі. На відміну від «Міжнародної фундації Наз», яка займається виключно справами ЧСЧ, «Фундація Наз (Індія)» опікується профілактикою ВІЛ також і серед жінок, які займаються сексом з жінками. Обидві організації беруть свій початок від «Проекту Наз», який ініціював у 1991 р. відомий індійський активіст Шивананда Хан з метою профілактики ВІЛ серед лондонської спільноти лесбійок і ґеїв—вихідців з Південної Азії.

[44] Хіджри вимагають, щоб у правах їх дорівнювали до жінок (з усіма соціальними пільгами, в тому числі на проїзд у міському громадському транспорті).

 

[45] Нагадаємо в цьому зв’язку відомий мнемонічний принцип В. Парето, який застосовується також у маркетології: охоплення 20-відсоткового сегменту певного ринку звичайно забезпечує 80% успіху, доходів та прибутку фірми.

[46] Див., напр., Weilandt, C. et al (2001). HIV Prevention in Europe: A Review of Policy and Practice in 25 Countries. Berlin: Edition Sigma.

[47] Див., напр., Nicoll, A. and Gill, O. (1999). The Global Impact of HIV Infection and Disease. Communicable Diseases and Public Health, 2, 85–95.

[48] Див. Розділ 8 «Посилання та рекомендована бібліографія».