Метологічні основи аграрного права

Метологічні основи аграрного права

Аграрне право – самостійне соціально-правове державне явище, яке характеризується особливим змістом, має правову природу суть якої розкривається через методологію, законодавство, ідеологію.

Методологія будь-якої науки є сукупністю категорій, на які вона спирається, тобто система методів алгоритмів розв’язання практичних завдань.

Методологію АП формують 4 одиниці:

1. Капітал:

- сукупність майна,

- грошових коштів, що використовується для отримання прибутків,

- одержані доходи для підтримки виробництва.

Ресурси спрямовані на споживання капіталом не є. Він створюється лише завдяки праці людей.

2. Земля – основне національне багатство, що є верхнім шаром грунтів, використання якого необхідно здійснювати основі фотосинтеза сонця, родючості грунту і праці людей. Застосування праці до землі у формі, дозволеній законодавством, є формулювання прогресу, що утворює капітал.

3. Праця

4. Знання

Методологічні основи АП:

1. Земля як верхній шар грунту, використання якого має здійснюватися на основі фотосинтезу сонця, родючості грунтів і людської праці задля створення капіталу, забезпечення перерозподілу отриманої продукції, на основі різних форм власності, підвищення родючості грунту.

2. Державна політика, яка спрямована на прогресивний розвиток українського суспільства на його економічних складових шляхом запровадження оптимального механізму оподаткування господарювання на землі, залучення коштів в основі національного виробництва та створення ефективного господарювання на землі.

3. Конституційно-правові гарантії використання землі як основного багатства на основі різних форм власності із збереження конституційних свобод господарювання на землі

4. Свобода с/г діяльності з одного боку проявляється у дотриманні суб’єктом господарювання законодавчих вимог при здійсненні господарювання, з другого здійснення державної політики захисту господарювання від недобросовісної конкуренції, недопущення зловживання на ринку.

5. Вартісна оцінка землі з урахуванням капіталовкладень, людської праці та знань застосованих до землі.

 

Аграрне право у сучасній правовій доктрині

АП пройшло ряд послідовних, реструктурних перетворень від селянського, колгоспного, сільсько-господарського до аграрного.

Підходи до розуміння:

1. АП законодавство, яке не має самостійних основ і не може бути галуззю права

2. АП підгалузь або розділ господарського права

3. АП самостійна галузь права

4. АП комплексна галузь права

5. АП самостійна, комплексна, інтергована галузь права

6. АП комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права

АП – комплексна, інтегрована галузь права, що охоплює різні правові норми, що регулюють окремі відносини, що складаються в сфері виробництва та пов’язаною з нею сг діяльністю при використанні землі різними суб’єктами на різних правових підставах.

АП (Носік) – це система пов’язаних і узгоджених КУ і ЗУ, іншими матеріальними і процесуальними нормами, їх імперативами і положеннями в яких формально виражається суверенна воля українського народу щодо забезпечення продовольчої безпеки шляхом використання та охорони ґрунту, що використовується при здійсненні с/г діяльності, а також нормативно закриплена свободи, рівності, справедливості, що має бути юридично забезпечено при здійсненні с/г діяльності

1. комплексна галузь права, яка узагальнила різні за юр природою норми, що відносяться до різних галузей права, що регулює порядок створення і функціонування с/г товаровиробнитцва, що регулює виробничо-господарські правовідносини, земельні, трудові, в процесі виробництва, переробки с/г продукції і діяльності с/г підприємств і їх об’єднань, фермерських і підсобних господарств, інших виробників незалежно від форми власності, а також між ними та їх працівниками

2. інтегрованість – між різними видами АП-відносин існує тісний взаємоз’язок, створюючи комплексний механізм правового регулювання. Інтегрованість норм АП: узагальнене та єдине правове регулювання відносин різних аграрних суб’єктів за допомогою методів, які притаманні комплексному правовому регулювання цих відносин. Підставами для інтегрованости правовго регулювання цих АП норм для різних суб’єктів Є те, що осн група Суб агр. Првідн використовує зеслі с/г призначення як незмінного засобу виробництва с/г продукції

3. спеціалізованість – означає, що осн профільних галузей не механічно переходять до складу АЗ, а зазнають чіткої аграрної спеціалізації. Внаслідок цього виникають аграрномайнові, агр.-труд, агр.-управл, агр.-фін та ін.. правовідносини.

Спеціалізована галузь права обумовлює специфіку суб та його с-с щодо використання земель с/г признач.

Законодавчі основи АП

Законод осн АП можна звести до наступного:

1) людина, її життя та здоров’я, честь, гідність, неторк і безпека є найвищою соц.. цінністю

ст.3 КУ

2) Д гарантує набуття та захист права власності особи на землю с/г призначення з метою створення капіталу

Ст.13, 14, 41 КУ

3) Д гарнтує і забезпечує особі здійснення вільної підприємницької діяльності на землі (ст42КУ)

4) Д забезпечує виробникам с/г продукції можливості конкурентоздатної реалізації виробленої продукції на внутр. І зовн ринках (ст42 КУ)

5) Д створює для товаровиробників умови пільгової системи оподаткування

Норми КУ – базові положення, на яких має базуватизь АЗ..

Законод основи також утворюють норми, які регламентують держ аграрну політику (ЗУ «Про основні засади держ агр. поітики на період до 2015 року»)

Д агр. політика базується на нац.. пріоритетах і враховує необхідність інтеграції У до ЄС та світового економічного простору

Метою агр. політики:

1) Гарантування продовольчої безпеки Д

2) Перетворення аграрного сектору на високоефективний конкурентоспроможний на внутр. І зовн ринках сектор економіки Д

3) Збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації

4) Комплексний розвиток сільських територій та розв’язання соц. Проблем на селі

 

Інституційне забезпечення АП

Здійснюється через чинне зак-во, яке закріплює сис-му та організац органів, їх структуру, що здійснюють регулювання агр. сектору економіки.

Указ ПУ «Про оптимізацію сис-ми ЦОВВ» 09.12.2010 №1085 – увтор Мін-во агр. політики та продовольства У та Д інспекцію сільського господарства на базі реорганізованого М-ва агр. політики У

Мінагрополітики підпорядковуються:

- Д ветеринар і фіто санітарна служба

- Д агентство зем ресурсів

- Д агентство ліс ресурсів

- Д агунство риб гос-ва

- Д інспекція с/г

Раніше всі вищезазначені орг. були відокр ОВВ, які підпорядковувались КМУ

 

Поняття та предмет аграрного права України

АП - це комплексна інтегрована спеціалізована галузь права, яка охоплює різні правові норми, які регулюють відносини щодо вир-ва, перероб, реаліз с/г продукції суб’єктами агр. првідн під час використання земель с/г призначення.

Предметом АП є аграрно-правові врегултовані нормами права комплексні суспільні відносини, що виникають між с/г товаровиробниками з одного боку або між ними та іншими господарюючими суб’єктами, учасниками с/г підприємств, їх найманими працівниками, одв та омс з приводу виробництва, реалізації с/г продукції на підставі використання земельного фонду України та у зв’язку з використанням найманої праці.

 

+ можна навести класифікацію відносин

 

Функції аграрного права

Це спеціальні напрями правового регулювання відносин по виробництву, переробці та реалізації сг продукції.

1. Регулятивна – спрямована позитивне регулювання Авідн

2. Охоронна – спрямована на відновлення і захист прав суб агр. првідн

3. Превентивна – спрямована на попередження недобросовісного виконання обов’язків суб агр. првідн і стимулювання їх до позитивної поведінки.

+ в літературі виділяють виховну, соціальну

 

Принципи АП

Ідеї які визначають напрями та характер правового регулювання аграрних відносин

Визначаються лише в теорії.

Загальні: ( Вер-ва пр., зак-ті, рівноправності суб.)

Спеціальні:

1. Свобода аграрного підприємництва, добровільність вибору форму господарювання

2. Поєднання раціонального використання земель, які виступають основним засобом виробництва в сг із ефективним веденням сг виробництва

3. Принцип державної підтримки сг товаровиробника

4. Принцип безперешкодного вступу і добровільний вихід із членства сг

5. Пріорітетності рз-ку АПК та соц. Роз-ку села.

6. Забезпечення потреб населення безпечною і якісною с/г продукцією

7. Забезпечення продовольчої безпеки держави

8. невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників

 

Методи АП

Це встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу, за допомогою яких здійснюється регулювання аграрних відносин.

Особливості методів зумовлені комплексних характером цієї галузі.

В теорії АП виділяють загальні та специфічні методи.

Загальні:

Диспозитивний – можливість самостійно приймати рішення.

Імперативний – застовується в процесах державного регулювання сг, неможливість вільного обрання певної моделі поведінки (ЗУ Про державну підтримку сг в України ст.3 – чікий перелік об’єктів щодо яких встановлюються інтервенційні ціни)

Метод рекомендацій – право вибору чи відмови від розроблених державою пропозицій щодо врегулювання певних видів аграрних відносин (нормотворча діяльність Мінагрополітики)

Специфічні (характерні лише для АП):

Метод локально-правового регулювання – покладається в основу розробки і прийняття внутрішніх локальних НПА с/г п-в;

Членський (участі)

 

Система і структура АП

Система – науково обґрунтоване та послідовне розміщення агр.-пр ін.-тів, норм, які регул орнорід агр. відн

До системи АП належать різні норми комплексного х-еру, а також первинні норми, які регулюють суспільні відносини, компл х-ер яких лише генетично переходить до основних профільних галузей.

До АП як галузі права та навч дис.-ни входять правові інститути, які опосередковують предмет і об’єкт правового регулювання АП:

- Інститут членства в ю.о. суб агр. првідн

- Інститут самоврядування в ю.о. суб агр. првідн

- Майнові і труд відн в даних суб

- Ін.-тут використання земель с/г признач

- Ін.-тут регулювання виробн.-госп діяльності

- Ін.-тут засновництва

 

Структура АП:

Загальна частина (предмет, принципи, джерела, відносини, правове становище субєктів).

Особлива частина (конкретні відносини – майнові, договірні, трудові, земельні)

+ в науці спеціальна частина (АП зарубіжних країн)

 

Суб’єктивні фактори

1. Усвідомлення необхідності формування окремих галузей права, яка б забезпечила ефективне регулювання цих відносин з урахуванням їхньої специфіки

Конституція як джерело АП

Не закріплює аграрного статусу держави та не регламентує аграрну діяльність, є осн джерелом, на якому базується сис-ма агр. зак-ва

- Норми, що виділяють права, свободи і обов’язки людини і громадянина

- Форми та види власності

- Закріплюють правові засади розвитку економічної сфері

- Визначають компетенцію ОДВ, ОМС

- Встан правові засади підпр дія-ті ат гарантії її здійснення

Особливості:

- Має найвищу юр силу; Норми прямої дії; Найстабільніше джерело права

НПА КМУ та ін. ОВВ

Пост КМУ спрямов на роз-ток, конкретизацію положень аграрних законів

-затв конц роз-ку АПК

- спр на роз-ток агр. відн

- спр на забезп соц. Роз-ку села

Розпорядж перев. мають одноразове застосування і не створюють нових норм.

Відомчі акти - *накази Мінагрополітики і продовольства, які є обов для викон ЦОВВ та місц ОВВ, ОМС, підпр, уст, орг., незал від формвласн, громад.

+акти державного комітету ветеринарної медицини

+акти МОЗ

Відповідно до КУ КМУ у межах своєї компетенції видає з питань АПК постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання і належать до джерел аграрного права.

Розрізняють:

- постанови спрямовані на визначення особливостей здійснення окремих видів сг вир-ва

(Про затвердження тимчасового порядку ведення рибного госп-ва та здійснення рибальства від 1996 року; Про затвердження порядку державної реєстрації гмо, джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми, або отриманні з їх використання від 18 лютого 2009 року.)

- спрямовані на матеріально-технічне та фінансове забезпечення сг товаровиробників

(ПКМУ Про розміри компенсації у 2009 році відсоткової ставки за залученими підприємствами АПК кредитами від 26 лютого 2009 року)

- забезпечення становлення ринкових від-н у сг

(ПКМУ від 17 листопада 1995 року про прискорення організації біржового сг ринку; ПКМУ від 29 липня 2009 року про деякі питанні організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків)

- регулювання соціального розвитку села

(ПКМУ від 20 липня 1999 року Про розвиток сільської загальноосвітньої школи; Розпорядж. КМУ від 17 червня 2009 року Про заходи з розв’язання проблемних питань соціально-економічного розвитку сільських насел. пунктів)

- на ліквідацію негативних явищ у сг

(ПКМУ Про заходи із стабілізації ситуації, що склалась на внутрішньому ринку цукру від 2009 року; Розпорядження Про виділення коштів стабілізаційного фонду для підтримки окремих проектів АПК від 2009 року)

Таким чином, постанови КМУ є спрямованими на реалізацію законів, є такими, що регулюють аграрні відносини, зокрема з організації сг виробництва.

Нормативні акти міністерств, відомств, та інших органів виконавчої влади належать до відомчих актів. Їх форма визначається положенням про відповідне міністерство чи від-во. Це накази, розпорядження, постанови колег органів. Можна зазначити такі акти - наказ Мінсільпроду України від 10 жовтня 1995 року № 269 Про затвердження порядку приймання, зберігання, переробки і розрахунків за молочну сировину на давальницьких умовах, наказ Мінагрополітики 2003 року Про затвердження положення про умови проведення конкурсу на надання часткової компенсації вартості складної сг техніки вітчизняного виробництва.

До міжгалузевих актів належать – Положення про порядок реалізації на зовнішньому ринку сг продукції, затв. Наказом Мінсільгоспроду, Мінекономіки, МЗЕЗторгу, Держмиткому від 1994 року, Наказ Мінсільпроду та УААН від 1996 року Про затвердження Типового положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім тощо.

 

 

Рішення КСУ

КСУ вирішує питання офіційного тлумачення КУ та агр. законів, питання конституційності законів, УП, Пост КМУ, актів ВР АРК

1) Рішення (про конст/неконст) – мають ознаки джерел права, є остаточними, обов’язк до виконання, поширюються на всіх суб:

- 1.Рішення, що мають уніфікований х-ер--стосуються всіх галузей права:

- Рішення КСУ 9.07.1998р. «Справа про тлумачення терміну «законодавство»,

- Рішення КСУ 9.02.1999р. «Про зворотну дію у часі законів та інших нормативно – правових актів»,

- Рішення КСУ 11.11.2004р. «Справа про захист права власності організації споживчої кооперації»,

- Рішення КСУ 11.05.2005р. «Справа про права акціонерів ЗАТ»,

- 2. Диференційований х-ер – стосуються безпосередньо агр. відн

- Рішення КСУ 15.04. 2004р. «Справа про визначення мінімальної ціни на цукор»

- Рішення КСУ 22.09.2005р. «Справа про постійне користування земельними ділянками»,

- Cправа про передачу земельної ділянки

 

2) Висновки – щодо тлумачення норм

 

 

Об’єкти АПвідн

О – с/г діяльність

Визначення с/г ді-ті ЗУ «Про стимулювання розвитку с/г на період 2001-2004» - це вид господарської д-ті з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначена для споживання в сирому та переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Ознаки с/г д-ті:

1) використовується в якості основного засобу виробництва на землі с/г призначення, яка є найбільш цінною категорією земель та основним національним багатством;

2) використання живих організмів та їх властивостей в процесі виробництва

3) сезонний характер виробництва

4) до роботи на селі залучена майже ¼ населення України

5) залежність від біологічних процесів та кліматичних умов, підвищений ризик цієї д-ті

6) виступає кваліфікуючою ознакою для віднесення п-в до с/яких

Інтегрований об*єкт:с/г виробництво

Диференційований: землі с/г призначення, с/г тварини, рослини, майно, праця.

 

 

Суб’єкти АПвідн

Ю.о, ф.о., гр.-підпр, гр., що не займ підпр дія-тю – виробники с/г продукції, які володіють відповідною правоздатністю.

1 ) ф.о. (гр., ос без гр., іноз) – перев. більшість займається вед ОСГ.

Іноземці мають особливий правовий статус – обмежені в реалізації прав в сфері земельних відносин (не можуть мати нп праві власності…)

2) ю.о. – б-я форми власності, можуть створюватись в б-я орг.-пр формі;

За напр. дія-ті: - с/г під-ва, - під-ва преробн сфери, - під-ва сфери послуг

3) територ громада – вист. через ОМС (здійсн самовр регул: встан зем под., регул в сфері зем відн, засн. комун гос-в)

4) ОДВ – здійсн регул, функції щодо контролю, ліценз, сертиф, засн. Д с/г під-в (КМУ, мінагрополітики).

 

С/г товаровиробник визначається и ЗУ Про с/г кооперацію від 17.07.97 року. З точки зору даного закону с/г товаровиробник повинен мати у власності або користуванні землі с/г призначення та/або поголів’я с/г тварин. Зазначений суб’єкт отримує валовий дохід від операції з реалізації с/г продукції у сумі, що перевищує 75% загальної суми валового доходу. Даний суб’єкт (фо чи юо незалежно від форми власності) можуть вважати себе с/г товаровиробниками лише за умови реалізації с/г продукції власного виробництва.

Податковий кодекс: с/г товаровиробник – юо незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом с/г продукції та/або розведенням, вирощування та виловом риби у внутрішніх водоймах, озерах, ставках та водосховищах, та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах та здійснює операції з її постачання

Соціальні відносини:

Ø забезпечення економічних і соціальних інтересів сільського населення,

Ø комплексного розвитку сільських територій,

Ø збереження сільської поселенської мережі,

Ø розвитку об´єктів соціальної інфраструктури,

Ø сучасних систем зв´язку та інформатики, транспорту, житлово-комунального та водного господарства,

Ø шляхового будівництва,

Ø культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування селян.

Під соціальним розвитком села слід розуміти сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації суб´єктами аграрного господарювання соціально-економічних та інших прав, що гарантують реалізацію селянами конституційних прав на формування повноцінного життєвого середовища у сільській місцевості.

Основні напрями та завдання державної політики у сфері соціального розвитку села визначені в указах Президента України “Про Основні засади розвитку соціальної сфери села” та “Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальної сфери села”.

об´єкти соціальної сфери поділені на такі групи:

- житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення (житлові будинки, гуртожитки для робітників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, водогони, об´єкти газопостачання і теплозабезпечення тощо);

- охорона здоров´я, фізична культура і соціальне забезпечення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фізкультурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспансери,водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо);

- народна освіта (академії, університети, інститути, технікуми, професійні училища, курси, навчальні комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, навчальні школи, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі садки-ясла (комбінати), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);

- культура і мистецтво (бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кінотеатри тощо). Крім названих груп об´єктів соціальної сфери, вказаний перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається “будівництвом об´єктів соціальної сфери села” за умови їх бюджетного фінансування.

Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі будівництва житла в сільській місцевості, здійснюється Законом України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, нормами земельного, цивільного та містобудівного законодавства.

Чинне законодавство України передбачає, що селу має надаватися перевага над містом (із розрахунку на душу населення) у спорудженні житла та інших об´єктів соціально-культурного та побутового забезпечення..

39 Підстави виникнення, зміни і припинення аграр. Правовідносин

Підставами виникнення, зміни, припинення аграрних правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав чи обов’язків.

Юридичні факти можуть бути у вигляді дії або події.

Дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки особи. Підрозділяються дії на правомірн і, які відповідають вимогам законодавства та неправомірні, що здійснюються суб’єктами з порушенням законодавства.

Правомірні: адміністративні акти, правочини, юридичні вчинки

Юридичними фактами є лише такі дії та події, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.

Обставинами, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин, є й адміністративні акти – владні розпорядження уповноважених органів, обов’язкові для відповідних суб’єктів.

В деяких випадках для виникнення, зміни чи припинення аграрних правовідносин необхідна наявність не одного, а декількох юридичних фактів в сукупності – це комплексний юридичний факт (дії, адміністративно-правові акти, події).

 

Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963.

Підставами ЦПВ є: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); наявність майнової та (або) моральної шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду. Протиправною поведінкою визнається така поведінка, яка порушує приписи правової норми, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про неправомірність своєї поведінки. Протиправна поведінка полягає в активних діях, бездіяльності, протиправних рішеннях (органу держ. влади, влади АРК, місцевого самоврядування).

Обов'язковою підставою настання ЦПВ є наявність наслідків у формі заподіяння шкоди, посягання на права та інтереси, які охороняються законом. Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом. Збитки: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі; витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, збитки це грошова оцінка шкоди. Протиправна поведінка особи лише тоді є причиною збитків, коли вона безпосередньо пов'язана із збитками. Вина - це психічне ставлення особи-правопорушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків. У ЦК встановлено презумпцію вини боржника. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила усіх заходів, що від неї залежали, щодо належного виконання зобов'язання (ст.614 ЦК). Форми вини: умисел чи необережність. Іноді допускається притягнення особи до ЦПВ незалежно від наявності вини (напр., відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (ст.1187). Випадки, за настання яких особа звільняється від ЦПВ - випадковість та непереборна сила.

 

Вступ до кооперативу

1. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.

2. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

 

Місяців.

5. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове

становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із

стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

 

Особливості банкрутства фермерського господарства:

Будь-яке підприємство	Фермерське господарство
Підставою для визнання будь-якого підприємства банкрутом є неспроможність виконати зобов’язання протягом 3 міс.	Підставою для визнання ФГ банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом 6 місяців після закінчення відповідного періоду с/г робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Заява про порушення справи про банкрутство подається підпр.-боржником будь-якої галузевої належності у письмовій формі і підписується керівником боржника.	Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.
Загальнообов. документи	+ до загальнообов’язкових документів: · документи про склад і вартість майна ФГ; · про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності; · про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду с/г робіт.
Розпорядник майна призначається на 6 міс.	Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище ФГ у зв'язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік. Реалізація нерухомого майна, яке входить до ліквідаційної маси здійснюється на конкурсних засадах.

74. Загальна характеристика внутрішніх аграрних відносин членства та участі у правовому становищі суб’єктів господарювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.

За своїм змістом правовідносини між підприємствам та окремими членами (учасниками) являють собою сукупність їх взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Вони реалізуються через взаємну поведінку з приводу виробничо-господарської діяльності, певних управлінських і трудових відносин. Внутрішні аграрні правовідносини являють собою правовідносини, засновані на членстві в сільськогосподарському кооперативі, у родині, що провадить фермерське або особисте селянське господарство, а також на трудовому договорі в державній або іншій формах організації сільськогосподарського виробництва, що складаються в процесі виробничо-господарської діяльності. Права членства в сільськогосподарському підприємстві кооперативного типу (колективному с/г підприємстві, спілці селян, сільгоспкооперативі) становить сукупність правових норм законів і підзаконних внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певні правила щодо порядку і умов вступу громадян до с/г підприємств кооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутних прав та обов'язків у них громадян-членів, а також правила щодо припинення перебування громадян у складі членів кооперативного типу с/г підприємств. Правовою основою членства в колективному с/г підприємстві є норма ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ця правова норма відповідно конкретизована в Законі "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 5). Кожен його член, як і інші громадяни, має право бути суб'єктом приватної власності (ст. 41), а також має і право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42). Членство в с/г кооперативах та інших юридичних особах кооперативного типу може бути у двох видах. Воно може бути асоційованим або дійсним членством.

Внутрішні аграрні відносини - членські/ відносини участі – суб’єкти кооперативного типу існує інститут членства, а в суб’єктах корпоративного типу існує інститут участі, працівники державних СГ підприємств; відносини участі – з приводу набуття членських прав та обов’язків, здійснення таких прав, припинення відносин членства тощо (набуття членства – заява про прийняття до членів цього підприємства, 16 років, визнавати статут, здійснити вступний внесок, пайовий внесок, прийняття рішення правління, схваленого загальними зборами),

 

75. Правовий статус засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств.

Правовий статус засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств- це сукупність певного кола прав, свобод, законних інтересів та обов’язків,які набуваються, реалізуються та виконуються в праві засновництва, членства, діяльності в сільсьгосподарських підприємствах.

Право засновництва- це сук-сть пр.норм чинного законодавства, що встан.правила щодо створення громадянами чи юр.особами суб’єктів аграрних правовідносин, формування пайового та неподільного фонду, укладання засновниками установчого договору, провед.держ.реєстрації сільськогосподарських підприємств.

Засновниками КСП можуть бути громадяни, які виявили таке бажання, при цьому ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» не визнач.мінімальну кількість осіб (як правило не менше 2-х). Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Засновниками С/Г Кооперативу відповідно до ЗУ Про сільськогосподарську кооперацію можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Засновниками на установчих зборах приймається статут, який є основним правовим документом, що регулює його діяльність.

Засновниками ФГ відповідно до ЗУ Про фермерське господарство можуть бути один або кілька громадян України, які є родичами або членами сім'ї. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання

Засновниками Сількогосподарських товариств відповідно до ЗУ Про господарські товариства можуть бути ЮО та ФО.

Право членства – це сук-сть пр.норм чинного законодавства, що визначають коло осыб, що можуть бути членами пыдприэмства, порядок прийняття до членыв під-ва, набуття та здійсненя членських прав та обовязків, порядок припинення відносин членства та порядок витребування вступного внеску при припиненні такого членства.

Членами КСП можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами С/Г Кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. Розрізняють звичайних членів

(зробили і вступний і пайовий внесок) С/Г Кооперативу та асоційованих(лише пайовий).

Членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Право участі- це сук-сть пр.норм чинного законодавства, що регулюють питання юридичного оформлення участі у підприємстві, набуття і реалізації корпорат. прав припинення відносин участі, а також що визнач.права і обов’язки у випадку ліквідації чи реорганізації під-ва.

Учасниками Сількогосподарських товариств можуть бути ЮО та ФО.

Набуття права участі в ГП здійсн.шляхом

1.добровільного обєднання майна, уклад.установч.договору, прийняття статут, держ.реєстрація

2.придбання акцій АТ

3.Участі в приватизації держ.с/г підприємств

4.рестуктиризації КСП і створення на їх основі ГП

Правовий режим майна ФГ

Регул ЗУ «Про ФГ», ЦК,ГК, Статутом. Субєктом права власності- ФГ як ю.о. До 2003 р. майно перебувало у спільній сумісній або частковій власності за домовленістю між членами. До складу майна ферме