Поняття та види прав, свобод і обов’язків в АП

- право державної, колективної, комунальної, приватної власності в с/г

- право на довірче успадковане володіння землею у с/г

- право на достатнє харчування

- право на використання землі та інших природних ресурсів для виробництва с/г продукції

- право на соціальний захист селян

- право на зайняття бджільництвом

- право на ОСГ

- право на п-цьку д-ть в с/г та інших галузях АПК

- право на зайнятість в с/г та АПК

- право на якісне життєве середовище в сільській місцевості

25. Поняття та види прав, свобод і обов’язків в аграрному праві України.

Право - це міра можливої і бажаної поведінки особи, спрямованої на задоволення своїх чи інших правових (законних) потреб та інтересів. Реалізація суб'єктивних прав особи залежить від волі самої особи і соціально-економічних та політичних умов буття суспільства.

ВИДИ ПРАВ:

· За джерелом закріплення:

-конституційні

- ті, що закріплені в законах та підзаконних нпа

- передбачені в актах локальної нормотворчості

· За суб’єктом:

- права членів становить сукупність правових норм, якими встановлюється:

1 – певні правила щодо порядку і умов вступу до с/г підприємства кооперативного типу;

2 – юридичне оформлення вступу;

3 – виникнення статутних прав та обов’язків членів підприємства;

4 – правила щодо припинення права членства.

Правовою основою права членства є положення ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Правові засади членства визначені в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію».

- Право засновиків являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:

1- формування статутного фонду;

2- укладення між засновниками установчого договору;

3- своєчасного внесення першого внеску до статутного фонду;

4- державної реєстрації товариства.

- Право участі являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:

1- набуття статутних прав та обов’язків учасника підприємства корпоративного типу;

2- юридичного оформлення участі;

3- припинення відносин участі і юридичного оформлення цього.

· За змістом:

- майнові

- права управлінсько-контрольного характеру

- організаційні

 

 

· За сферою:

- конституційні

- Земельні

- Трудові

- Екологічні

- ПСЗ

- Цивільно – правові та інші

 

Відмінність між поняттями «право» і «свобода» значною мірою умовна, спільною рисою їх є те, що вони означають можливість для особи вибирати вид і міру своєї поведінки.

Розуміння поняття «право» більшою мірою пов'язане з необхідними для його реалізації діями інших суб'єктів (наприклад, держави), а також правомочністю людини брати участь у діяльності об'єднань громадян (право на об'єднання у профспілки, право відшкодування матеріальної чи моральної шкоди; право знати свої права і обов'язки; право на безпечне для життя та здоров'я довкілля; право на освіту, яке гарантується обов'язком держави щодо її отримання).

Обов'язок - міра необхідної поведінки чи діяльності особи (вчинити правомірні дії або утриматись від дій), яка закріплена в законодавстві або інших формах права і спрямована на задоволення потреб й інтересів інших суб'єктів суспільних відносин. Конституційні обов'язки встановлюються як для реалізації інтересів усього суспільства, держави, так і в інтересах кожної окремої особи.

Обов’язки в аграрному праві України:

· забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

· дотримуватися вимог продовольчої безпеки

· додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

· Сплачувати податки та інші обов’язкові платежі

· своєчасно подавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законодавством;

· дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; (див пит. №27).

 

 

26. Конституційні права, свободи у аграрному праві України.

Конституційні права і свободи людини та громадянина - невід'ємні права і свободи, які належать особі від народження, є основою правового статусу, закріплені в Конституції держави і мають найвищий юридичний захист.

Так, згідно зі ст.З Конституції України утвердження і забезпечення прав та свобод є головним обов'язком держави.

Конституційні права і свободи - це закріплені в Конституції України і гарантовані державою можливості людини та громадянина вільно і самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися соціальними благами, реалізуючи як особистий, так і загальний інтерес.

Основні конституційні права в сфері аграрного права:

· Право на підприємницьку діяльність (СТ. 42 КУ): фізичні особи в Україні мають законодавчо встановлене право на здійснення самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності з виробництва с/г продукції, виконання робіт, надання послуг в сфері с/г з метою отримання прибутку, якщо ця фізична особа не обмежена у правоздатності або дієздатності та зареєстрована належним чином в органах державної влади.

· Право на продовольчу безпеку СТ.50 КУ: Захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності. КУ гарантує вільний доступ до інформації про стан харчових продуктів.

· Право на звернення: (робота Іщака): ст. 40 КУ суб’єкти аграрного права мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування, встановлено обов'язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.

· Право власності: Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

· Право на свободу об’єднань: утворення цілої системи с\г вироб, сервісних, заготівельних, постачальницьких, переробних підприємств, товариств, фірм та обєднань.

· Право на отримання аграрної освіти

· Відповідно до ст. 43 Конституції кожен громадянин має право на працю, вільний вибір професії та роду трудової діяльності, заробляти працею собі на життя. Забороняється використання примусової праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

· Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди( право на продовольчу безпеку – ЗУ «Про національну безпеку» - не лише з позиції достатності СГ продукції, а й доступності особі;Право на безпеку та якість продуктів харчування ЗУ «Про безпечність та якість харчової продукції», раніше «про якість та безпеку харчових продуктів», якість за кордоном не регулюється, лише безпека).

27. Юридична природа обов’язків особи в аграрному праві України

Використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є невід'ємним від виконання ним обов'язків, законодавчо закріплених державами.

Обов'язок - міра необхідної поведінки чи діяльності особи (вчинити правомірні дії або утриматись від дій), яка закріплена в законодавстві або інших формах права і спрямована на задоволення потреб й інтересів інших суб'єктів суспільних відносин.

Обов’язки в аграрному праві України:

· забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

· дотримуватися вимог продовольчої безпеки

· додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

· Сплачувати податки та інші обов’язкові платежі

· своєчасно подавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законодавством;

· дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

Особливістю юридичної природи обов’язків в аграрному праві є те, що вони можуть встановлюватися та конкретизуватися і в установчих документах та статутах.

Наприклад, учасники підприємства корпоративного типу (товариства) зобов'язані:

а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, що їх передбачено установчими документами;

в) не розголошувати комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації про діяльність товариства;

г) нести інші обов'язки, встановлені законодавством України та установчими документами

 

28. Законодавче забезпечення прав, свобод та обов’язків в АПУ

Забезпечення прав і свобод людини включає три елементи (напрямки) державної діяльності:

— створення умов для реалізації прав і свобод людини - шляхом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій;

— охорона прав і свобод людини - шляхом проведення профілактики їх порушень;

— захист прав і свобод людини- відновлення порушеного правового статусу, притягнення порушників до юридичної відповідальності.

 

Верховна Рада України прийняла низку уніфікованих законів, які є основними для регулювання аграрних відносин. їх можна назвати системою аграрних законів. В аграрній сфері економіки внаслідок специфіки її існування має місце багатопрофільна система господарювання, неодмінно пов'язана з використанням землі, води та інших природних ресурсів, спеціальних матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, капіталу й людської праці. У законодавчому плані виникла потреба у прийнятті ряду уніфікованих законів, спрямованих на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин з метою побудови цілісної органічної системи внутрішньо комплексних галузевих нормативно-правових актів, наділених єдиним правовим змістом.

Законодавче забезпечення прав, свобод та інтересів в аграрному праві України забезпечується за допомогою ряду законів, які підрозділяються: уніфіковані акти про організаційно-правову перебудову структури АПК: Закони: "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про особисте селянське господарство", а також закони України "Про споживчу кооперацію" і "Про кредитні спілки";

Диференційованими можна вважати такі закони." "Про зерно та ринок зерна в Україні"; "Про насіння й садивний матеріал"; "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" та інші.,

Аграрно-правова відповідальність, як вид юридичної відповідальності, може наступати тільки при настанні певних підстав. Сучасна правова наука визнає дві підстави юридичної відповідальності: перша – закон як правова підстава, друга – саме правопорушення, інакше кажучи – фактична основа, яка приводить в рух всю структуру юридичної відповідальності. Такою фактичною основою є склад правопорушення.

О.О. Погрібний: правопорушення, які вчиняють суб’єкти аграрно-правової відповідальності, не є однорідними. Одні з них мають яскраво виражений аграрно-правовий характер, інші можуть бути одночасно порушенням правопорядку, передбаченого нормами різних галузей права. Проте, застосування різних заходів та санкцій відбувається за порушення вимог аграрного законодавства, яке враховує особливості агропромислового комплексу. Оскільки наслідком притягнення до аграрно-правової відповідальності є застосування до правопорушників різних за своїм характером заходів впливу (примусу) це підкреслює його (інституту аграрно-правової відповідальності) міжгалузевий характер.

 

 

29. Юридичні гарантії здійснення суб’єктивних прав, свобод та обов’язків у сфері с/г та АПК

Складовою (елементом) правового статусу особи, крім прав і обов’язків, є гарантії.

Юридичні гарантії прав - це засоби матеріапьно-правового і процесуального характеру, які призначені для реалізації та захисту закріплених у конституції і законодавстві прав

З огляду на певні теоретичні оцінки і практичні потреби доцільно розрізняти:

 

1. юридичні гарантії захисту прав: захист прав пов’язаний передусім з їх порушеннями, з негативними діями тих, хто вчиняє порушення, або з імовірністю вчинення порушень. Частина юридичних гарантій саме щодо захисту прав закріплена в нормах права, якими встановлені процедури (процесуальні форми) захисту. Тому такі гарантії можна також визначати як процесуальні.

2. юридичні гарантії їх реалізації: реалізаціяж прав на усіх її стадіях передбачає загалом позитивні дії усіх тих, хто її здійснює та забезпечує. При цьому до захисту прав причетні насамперед суд і правоохоронні органи держави, а з їх реалізацією сполучений практично весь державний механізм.

 

Серед встановлених в КУ юридичних гарантій захисту прав можна розрізняти судові і несудові гарантії. До конституційних гарантій захисту прав у суді однозначно віднесені сформульовані в його статтях 55 (частини 1 і 2), 62 і 63. Несудовий характер має гарантія, виражена в ч. З ст. 55, якою передбачена можливість звернення за захистом прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наслідком розгляду якого може бути здійснення правозахисних дій з боку названої посадової особи.

У ч. 4 ст. 55 Конституції України встановлено гарантію у вигляді можливості звернення індивіда за захистом своїх прав, якщо були використані усі національні засоби правового захисту, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Ширше, порівняно з гарантіями захисту прав, у Конституції України встановлені юридичні гарантії реалізації прав: такі гарантії включені до переважної більшості норм аграрного законодавства, в яких закріплені конкретні основні права. Як зазначалось, відповідні гарантії мають вигляд приписів звичайно для держави (прямих або опосередкованих) вчиняти певні дії або утримуватися від певних дій задля реалізації конкретних конституційних прав.

 

 

30. Загальне і особливе у механізмі правового регулювання суспільних відносин у с/г і АПК

 

Механізм правового регулювання у с/г та АПК - це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість аграрних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів аграрного права, встановлюється і забезпечується правопорядок.

Основні ознаки (риси) механізму правового регулювання:

1. Є складовою частиною механізму соціального регулювання.

3. Становить систему правових засобів, способів, форм, що перебувають у взаємозв 'язку і взаємодії.

4. Є динамічною частиною правової системи суспільства. Його рух виражається в стадіях, яким відповідають свої механізми дії.

5. Результатом його діяльності є встановлення правопорядку в суспільстві.

Особливе в МПР с/г та АПК:

· На відміну від традиційних галузей права аграрне право не має свого кодексу. Аграрне законодавство становлять закони і нормативно-правові акти, які направлені на організаційно-управлінське забезпечення раціонального використання земель с/г призначення підприємствами усіх форм власності. Це так звані правові норми, які мають загальний (уніфікований) і спеціальний (диференційований) характер.

· Особливий об’єкт правового регулювання - с/г діяльність – вид госп. діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначена для споживання у сирому та переробленому вигляді та для використання не в харчових цілях (ЗУ «Про стимулювання розвитку с/г,»)

· Особливий суб’єктний склад

Своєрідний метод правового регулювання – поряд з класичними диспозит і імператив. Методами використовується метод колективного прийняття рішення (колективна демократія).

· Наявність спеціальних принципів правового регулювання. Наприклад, пріоритетність розвитку АПК та соц. Сфери села