Аграрне право у сучасній правовій доктрині

АП пройшло ряд послідовних, реструктурних перетворень від селянського, колгоспного, сільсько-господарського до аграрного.

Підходи до розуміння:

1. АП законодавство, яке не має самостійних основ і не може бути галуззю права

2. АП підгалузь або розділ господарського права

3. АП самостійна галузь права

4. АП комплексна галузь права

5. АП самостійна, комплексна, інтергована галузь права

6. АП комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права

АП – комплексна, інтегрована галузь права, що охоплює різні правові норми, що регулюють окремі відносини, що складаються в сфері виробництва та пов’язаною з нею сг діяльністю при використанні землі різними суб’єктами на різних правових підставах.

АП (Носік) – це система пов’язаних і узгоджених КУ і ЗУ, іншими матеріальними і процесуальними нормами, їх імперативами і положеннями в яких формально виражається суверенна воля українського народу щодо забезпечення продовольчої безпеки шляхом використання та охорони ґрунту, що використовується при здійсненні с/г діяльності, а також нормативно закриплена свободи, рівності, справедливості, що має бути юридично забезпечено при здійсненні с/г діяльності

1. комплексна галузь права, яка узагальнила різні за юр природою норми, що відносяться до різних галузей права, що регулює порядок створення і функціонування с/г товаровиробнитцва, що регулює виробничо-господарські правовідносини, земельні, трудові, в процесі виробництва, переробки с/г продукції і діяльності с/г підприємств і їх об’єднань, фермерських і підсобних господарств, інших виробників незалежно від форми власності, а також між ними та їх працівниками

2. інтегрованість – між різними видами АП-відносин існує тісний взаємоз’язок, створюючи комплексний механізм правового регулювання. Інтегрованість норм АП: узагальнене та єдине правове регулювання відносин різних аграрних суб’єктів за допомогою методів, які притаманні комплексному правовому регулювання цих відносин. Підставами для інтегрованости правовго регулювання цих АП норм для різних суб’єктів Є те, що осн група Суб агр. Првідн використовує зеслі с/г призначення як незмінного засобу виробництва с/г продукції

3. спеціалізованість – означає, що осн профільних галузей не механічно переходять до складу АЗ, а зазнають чіткої аграрної спеціалізації. Внаслідок цього виникають аграрномайнові, агр.-труд, агр.-управл, агр.-фін та ін.. правовідносини.

Спеціалізована галузь права обумовлює специфіку суб та його с-с щодо використання земель с/г признач.

Законодавчі основи АП

Законод осн АП можна звести до наступного:

1) людина, її життя та здоров’я, честь, гідність, неторк і безпека є найвищою соц.. цінністю

ст.3 КУ

2) Д гарантує набуття та захист права власності особи на землю с/г призначення з метою створення капіталу

Ст.13, 14, 41 КУ

3) Д гарнтує і забезпечує особі здійснення вільної підприємницької діяльності на землі (ст42КУ)

4) Д забезпечує виробникам с/г продукції можливості конкурентоздатної реалізації виробленої продукції на внутр. І зовн ринках (ст42 КУ)

5) Д створює для товаровиробників умови пільгової системи оподаткування

Норми КУ – базові положення, на яких має базуватизь АЗ..

Законод основи також утворюють норми, які регламентують держ аграрну політику (ЗУ «Про основні засади держ агр. поітики на період до 2015 року»)

Д агр. політика базується на нац.. пріоритетах і враховує необхідність інтеграції У до ЄС та світового економічного простору

Метою агр. політики:

1) Гарантування продовольчої безпеки Д

2) Перетворення аграрного сектору на високоефективний конкурентоспроможний на внутр. І зовн ринках сектор економіки Д

3) Збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації

4) Комплексний розвиток сільських територій та розв’язання соц. Проблем на селі

 

Інституційне забезпечення АП

Здійснюється через чинне зак-во, яке закріплює сис-му та організац органів, їх структуру, що здійснюють регулювання агр. сектору економіки.

Указ ПУ «Про оптимізацію сис-ми ЦОВВ» 09.12.2010 №1085 – увтор Мін-во агр. політики та продовольства У та Д інспекцію сільського господарства на базі реорганізованого М-ва агр. політики У

Мінагрополітики підпорядковуються:

- Д ветеринар і фіто санітарна служба

- Д агентство зем ресурсів

- Д агентство ліс ресурсів

- Д агунство риб гос-ва

- Д інспекція с/г

Раніше всі вищезазначені орг. були відокр ОВВ, які підпорядковувались КМУ

 

Поняття та предмет аграрного права України

АП - це комплексна інтегрована спеціалізована галузь права, яка охоплює різні правові норми, які регулюють відносини щодо вир-ва, перероб, реаліз с/г продукції суб’єктами агр. првідн під час використання земель с/г призначення.

Предметом АП є аграрно-правові врегултовані нормами права комплексні суспільні відносини, що виникають між с/г товаровиробниками з одного боку або між ними та іншими господарюючими суб’єктами, учасниками с/г підприємств, їх найманими працівниками, одв та омс з приводу виробництва, реалізації с/г продукції на підставі використання земельного фонду України та у зв’язку з використанням найманої праці.

 

+ можна навести класифікацію відносин

 

Функції аграрного права

Це спеціальні напрями правового регулювання відносин по виробництву, переробці та реалізації сг продукції.

1. Регулятивна – спрямована позитивне регулювання Авідн

2. Охоронна – спрямована на відновлення і захист прав суб агр. првідн

3. Превентивна – спрямована на попередження недобросовісного виконання обов’язків суб агр. првідн і стимулювання їх до позитивної поведінки.

+ в літературі виділяють виховну, соціальну

 

Принципи АП

Ідеї які визначають напрями та характер правового регулювання аграрних відносин

Визначаються лише в теорії.

Загальні: ( Вер-ва пр., зак-ті, рівноправності суб.)

Спеціальні:

1. Свобода аграрного підприємництва, добровільність вибору форму господарювання

2. Поєднання раціонального використання земель, які виступають основним засобом виробництва в сг із ефективним веденням сг виробництва

3. Принцип державної підтримки сг товаровиробника

4. Принцип безперешкодного вступу і добровільний вихід із членства сг

5. Пріорітетності рз-ку АПК та соц. Роз-ку села.

6. Забезпечення потреб населення безпечною і якісною с/г продукцією

7. Забезпечення продовольчої безпеки держави

8. невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників

 

Методи АП

Це встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу, за допомогою яких здійснюється регулювання аграрних відносин.

Особливості методів зумовлені комплексних характером цієї галузі.

В теорії АП виділяють загальні та специфічні методи.

Загальні:

Диспозитивний – можливість самостійно приймати рішення.

Імперативний – застовується в процесах державного регулювання сг, неможливість вільного обрання певної моделі поведінки (ЗУ Про державну підтримку сг в України ст.3 – чікий перелік об’єктів щодо яких встановлюються інтервенційні ціни)

Метод рекомендацій – право вибору чи відмови від розроблених державою пропозицій щодо врегулювання певних видів аграрних відносин (нормотворча діяльність Мінагрополітики)

Специфічні (характерні лише для АП):

Метод локально-правового регулювання – покладається в основу розробки і прийняття внутрішніх локальних НПА с/г п-в;

Метод колективного прийняття рішень (колективної демократії)

Членський (участі)

 

Система і структура АП

Система – науково обґрунтоване та послідовне розміщення агр.-пр ін.-тів, норм, які регул орнорід агр. відн

До системи АП належать різні норми комплексного х-еру, а також первинні норми, які регулюють суспільні відносини, компл х-ер яких лише генетично переходить до основних профільних галузей.

До АП як галузі права та навч дис.-ни входять правові інститути, які опосередковують предмет і об’єкт правового регулювання АП:

- Інститут членства в ю.о. суб агр. првідн

- Інститут самоврядування в ю.о. суб агр. првідн

- Майнові і труд відн в даних суб

- Ін.-тут використання земель с/г признач

- Ін.-тут регулювання виробн.-госп діяльності

- Ін.-тут засновництва

 

Структура АП:

Загальна частина (предмет, принципи, джерела, відносини, правове становище субєктів).

Особлива частина (конкретні відносини – майнові, договірні, трудові, земельні)

+ в науці спеціальна частина (АП зарубіжних країн)