Особливості правового становища об’єднань у сільському господарстві.

Спец акту нема

2 види об’єднань:

1) обєднання під-в

2) обєдн с/г кооперативів

 

Об’дн під-в:

1) створ в порядку, передб ГК

2) різні орг.-пр форми – асоціації, корпорації, консорціуми, концерни

3) види: державні, комунальні, приватні

4) держ, комун – створ за ріш ОДВ (ОМС), спрямов на виріш держ завдань, приват – за ріш С господарювання

5) принцип створ- територ або галузева ознака

асоціації — договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

корпорації — договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

концерни — статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств; інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами.

 

Об’єднання кооперативів (ст.26 ЗУ «Про с/г кооперацію):

1) до складу – виключно с/г кооперативи, реєстр в порядку для СГК

2) може передбач дійсне та асоційоване членство

3) майно – у власність об’єднанню

4) як правило, неприбуткові

5) не відповід за зобов’яз членів..

 

Правове становище підсобного селянського господарства промислових підприємств.

Це організ-правова форма госп діяльності промислового П для задоволення потреб працівників у с\г продукції або потреб у специф промисловій сировині

Пр статус залежить від організац-пр форми:

1) як структур підрозділ, нема статусу ю.о., діє на основі положення

2) як ю.о, засновником якої є промислове П

3) як ю.о., яка перебув з промисл П у договір відн

підсобні сільські господарства – підрозділи промислових підприємств і організацій, що виробляють та реалізують сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки; господарство, що утворюється пром., трансп. чи ін. підприємством, установою або організацією з метою в-ва сільськогосп. продукції, забезпечення своїх працівників продуктами харчування. Питання, пов'язані з утворенням та діяльністю П. с. г., регулюються З К України, Законами України «Про підприємництво» (втратив чинність), «Про підприємства в Україні» (обидва — 1991), «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992), «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (1996). Аграрне виробництво можуть вести і деякі несільськогосподарські підприємства і організації, для чого їм надаються землі сільськогосподарського призначення. Передусім це ті промислові підприємства, які мають підсобні сільські господарства, що вирощують продукцію переважно для працівників цих підприємств. Такі підсобні господарства можуть як входити складовою частиною в підприємство, не маючи прав юридичної особи, так і зберігати юридичну самостійність, але в останньому випадку землі надаються безпосередньо їм, залежно від їх організаційно-правової форми.

 

73. Особливості правового регулювання банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.

ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств:

1. У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються

для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності

сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за

інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.

2. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у

зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.

3. При введенні процедури розпорядження майном боржника

аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства

повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

4. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду

про санацію сільськогосподарських підприємств приймається

комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого

самоврядування відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на

строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських

робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної

(виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської

продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти

Місяців.

5. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове

становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із

стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

 

Особливості банкрутства фермерського господарства:

Будь-яке підприємство	Фермерське господарство
Підставою для визнання будь-якого підприємства банкрутом є неспроможність виконати зобов’язання протягом 3 міс.	Підставою для визнання ФГ банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом 6 місяців після закінчення відповідного періоду с/г робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Заява про порушення справи про банкрутство подається підпр.-боржником будь-якої галузевої належності у письмовій формі і підписується керівником боржника.	Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.
Загальнообов. документи	+ до загальнообов’язкових документів: · документи про склад і вартість майна ФГ; · про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності; · про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду с/г робіт.
Розпорядник майна призначається на 6 міс.	Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище ФГ у зв'язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік. Реалізація нерухомого майна, яке входить до ліквідаційної маси здійснюється на конкурсних засадах.

74. Загальна характеристика внутрішніх аграрних відносин членства та участі у правовому становищі суб’єктів господарювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.

За своїм змістом правовідносини між підприємствам та окремими членами (учасниками) являють собою сукупність їх взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Вони реалізуються через взаємну поведінку з приводу виробничо-господарської діяльності, певних управлінських і трудових відносин. Внутрішні аграрні правовідносини являють собою правовідносини, засновані на членстві в сільськогосподарському кооперативі, у родині, що провадить фермерське або особисте селянське господарство, а також на трудовому договорі в державній або іншій формах організації сільськогосподарського виробництва, що складаються в процесі виробничо-господарської діяльності. Права членства в сільськогосподарському підприємстві кооперативного типу (колективному с/г підприємстві, спілці селян, сільгоспкооперативі) становить сукупність правових норм законів і підзаконних внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певні правила щодо порядку і умов вступу громадян до с/г підприємств кооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутних прав та обов'язків у них громадян-членів, а також правила щодо припинення перебування громадян у складі членів кооперативного типу с/г підприємств. Правовою основою членства в колективному с/г підприємстві є норма ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ця правова норма відповідно конкретизована в Законі "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 5). Кожен його член, як і інші громадяни, має право бути суб'єктом приватної власності (ст. 41), а також має і право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42). Членство в с/г кооперативах та інших юридичних особах кооперативного типу може бути у двох видах. Воно може бути асоційованим або дійсним членством.

Внутрішні аграрні відносини - членські/ відносини участі – суб’єкти кооперативного типу існує інститут членства, а в суб’єктах корпоративного типу існує інститут участі, працівники державних СГ підприємств; відносини участі – з приводу набуття членських прав та обов’язків, здійснення таких прав, припинення відносин членства тощо (набуття членства – заява про прийняття до членів цього підприємства, 16 років, визнавати статут, здійснити вступний внесок, пайовий внесок, прийняття рішення правління, схваленого загальними зборами),

 

75. Правовий статус засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств.

Правовий статус засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств- це сукупність певного кола прав, свобод, законних інтересів та обов’язків,які набуваються, реалізуються та виконуються в праві засновництва, членства, діяльності в сільсьгосподарських підприємствах.

Право засновництва- це сук-сть пр.норм чинного законодавства, що встан.правила щодо створення громадянами чи юр.особами суб’єктів аграрних правовідносин, формування пайового та неподільного фонду, укладання засновниками установчого договору, провед.держ.реєстрації сільськогосподарських підприємств.

Засновниками КСП можуть бути громадяни, які виявили таке бажання, при цьому ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» не визнач.мінімальну кількість осіб (як правило не менше 2-х). Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Засновниками С/Г Кооперативу відповідно до ЗУ Про сільськогосподарську кооперацію можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні. Засновниками на установчих зборах приймається статут, який є основним правовим документом, що регулює його діяльність.

Засновниками ФГ відповідно до ЗУ Про фермерське господарство можуть бути один або кілька громадян України, які є родичами або членами сім'ї. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання

Засновниками Сількогосподарських товариств відповідно до ЗУ Про господарські товариства можуть бути ЮО та ФО.

Право членства – це сук-сть пр.норм чинного законодавства, що визначають коло осыб, що можуть бути членами пыдприэмства, порядок прийняття до членыв під-ва, набуття та здійсненя членських прав та обовязків, порядок припинення відносин членства та порядок витребування вступного внеску при припиненні такого членства.

Членами КСП можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами С/Г Кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. Розрізняють звичайних членів

(зробили і вступний і пайовий внесок) С/Г Кооперативу та асоційованих(лише пайовий).

Членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Право участі- це сук-сть пр.норм чинного законодавства, що регулюють питання юридичного оформлення участі у підприємстві, набуття і реалізації корпорат. прав припинення відносин участі, а також що визнач.права і обов’язки у випадку ліквідації чи реорганізації під-ва.

Учасниками Сількогосподарських товариств можуть бути ЮО та ФО.

Набуття права участі в ГП здійсн.шляхом

1.добровільного обєднання майна, уклад.установч.договору, прийняття статут, держ.реєстрація

2.придбання акцій АТ

3.Участі в приватизації держ.с/г підприємств

4.рестуктиризації КСП і створення на їх основі ГП