Колегіальні організації школи.

Люди які виконують однакові функції входять такі, які в своїй діяльності спираються на роботу осіб, що виконують однакові функції в педагогічному колективі (колеги)

В цілому колегіальна організація в школі їх поділяє:

1. Включає дорослих

ü Відносять педагогічну раду

ü Методичні об’єднання (вчит. вихов.)

ü Окремі автори

ü Батьківський комітет

ü Опікуни (бабці, дідусі)

2. Колегіальні організації можуть бути учні (староста, санітарні дружини, рада санітарної дружини, художня рада школи, добровільне об’єднання за інтересами).

До колегіальної організації дорослих

ü Нараду керівників при директорі школи

ü Комісію благоустрою району школи (від місцевих умов)

Створення умов до максимальної самоорганізації і самоуправління учнів.

Педагогічна рада школи.

Пр. шк. як форма є дорадчим органом при директорові школи який докум.

на основі положення про «Педагогічну раду загальної школи».

Пед. рада об’єднує батьківський колектив держави що до школи.

Пед. рада створ. як постійний орган до складу

ü Всі педагогічні праці школи

ü Представники учнівських організацій

ü Бібліотекар

ü Медичні працівники

ü Голова батьківського комітету

ü Організація позакласної і позашкільної роботи

ü Директор і заступники

Можуть бути запрошені окремі учні, батьки, системи проф. освіти, відповідні працівники, депутати верховної ради.

Педагогічна рада обирає із свого складу голову і секретаря.

Діє за затвердженим планом і відображається в протоколах.

Педагогічна рада збирає не менше 4 завдань.

Рішення приймають більшістю голосів при не менше 2/3 членів і є обов’язковими.

Голова педагогічної ради рішення приймається.

Директор школи, члени мають бути не згоджені з питанням і мають право на перегляд.

1. аналіз та питання спільної діяльності школи

v Гуртків, спортивних секцій, олімпіад…

v Роботи з учнівськими організаціями

v Організація самоуправління

v Підвищення кваліфікації

v Питання атестації вчителів

v Орган. педагогічні питання

v Допуск до іспитів (медалі золоті)

v Ростановка кадрів, огов. рекоменд. і характеристика відзнак і доган.

v Матеріально технічне.

v Роль директора школи і його заступників (за діяльність відповідає постійно прагне до…)

v Методична рада школи це орган колегіальної діяльності якого внормовується положення про початкову загальноосвітню школу.

v Методична рада, колегіальна організація, працівники школи, основною ділянкою якого є керівництво, організація і вивчення результатів методичної роботи у різних її формах.

v Методична рада школи обговорює і здійснює вибір змісту освіти, навчальних планів, підручників тощо.

Є навчальні програми різних авторів (може бути вибір) затверджений методичною радою.

Школа має право запропонувати свій навчальний план (педагогічний колектив) також займається методична рада.

ü Обирає форми

ü Методи і способи їх реалізації

ü Робота секцій або студій

ü Займалися проблемами розвитку професійної творчості вчителів і їх ініціативи

ü Приймання рішення з

ü Створюються предметні і інші секції об’єднання

Склад:
3-5 – найбільш досвідчені вчителі різного фаху (надати допомогу).

Голова методичної ради обирається колективом педагогічних працівників на загальношкільних зборах. (3 роки)

Нормується робота методична статутом школи.

Форми методичної роботи:

ü сприяти підвищенню кваліфікації і професійної майстерності вчителів

1. індивідуальні форми

ü вивчення психолого-педагогічної і методичної літератури за власним планом. Інституті

ü періодичне відвідування курсів при досконалені вчителів.

2. стажерство (коли впродовж двох років співпрацює з вчителем майстром)

3. колективні

ü методичне об’єднання вчителів початкових класів теоретичні і методологічні семінари розглядають загальні питання (теоретичні)

ü науковопроектичні конференції

4. педагогічні читання

v (певній проблемі) серпневі або січневі

v початок півріччя

v виставки методичних матеріалів

v (виставка досягнень) епізодично

v Одної спеціальності

v Кущове об’єднання (кілька шкіл)

v Мистецтво (вчитель образотворчого мистецтва, музики на рівні міста).

Колектив

Колектив – це організаційна форма об’єднаних людей на основі цілеспрямованої діяльності

риси колективу:

v Наявність суспільства

v Щоденна діяльність спрямована до мети

v Наявність органів спрямування

Типи колективу:

v Навчальний

v Самодіяльний

v Товариства

v Спортивні

v Різновікові

v Тимчасові

Структура:

v Класний колектив

v Загальношкільний колектив

v Функції колективу:

v Організаторські

v Виховна

v Стимулююча

Стадії розвитку колективу:

1. Після формування – здійснюється вплив на учнів, формують ядро активу класу з учнів які добре вчаться.

2. Вимого педагога підтримує частина вихованців

3. Вимоги висуває колектив

4. Кожен учень сприймає колективні вимоги як особисто до себе.

 

Створення колективу – це тривалий і складний процес у якому сформовується система педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом з елементами навіювання.

В основі розвитку колективу лягає поступове ускладнення вимого що висуває педагог.

Актив класу – члени органів самоврядування

Стадії розвитку активу:

1. Виявити і сформувати колектив центрального ядра колективу.

2. Вимоги що ставить актив до колективу й класного керівника

3. Колектив ставить вимоги до окремих учнів

4. Учень висуває вимоги до себе.

Робота з активом:

1. Вміння аналізувати поведінку й вчинки тих хто порушує поведінку

2. Замислюватися над причинами пасивного ставлення до навчання і праці

3. Наголошувати над завданням кожного активіста

Співпраця керівництва школи з учнівським самоврядуванням передбачає:

- Відмову від адміністративного характеру управлуння

- Повагу до особистості школяра

- Особливу організацію діяльності

- Конкретну методику залучення учнів до процесу творення

- Товариську стосунки між учнем і вчителем

- унеможливеність до примусу діяльності

- Впевненість у досягнені мети

- Створення інтелектуального тла колективу

- Колективний аналіз роботи

- Звільнення від звички мовчати.

Основні напрямки виховання

Усебічний розвиток людини, що є головною метою виховання, охоплює розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

Моральне виховання – це виховна діяльність школи і сім'ї.

Метою моральн. виховання є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Завдання:

– Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.

– Виховання моральних почуттів,(які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.)

– Вироблення навичок і звичок моральної поведінки,(які б стали потребою і реалізовувалися б у будь-якій ситуації та умовах.

Вирішення цих завдань спрямоване на формування моральної свідомості як одного з аспектів суспільної свідомості, що регулює моральний бік діяльності людини. Методи і засоби:

– Етичні бесіди

– Пояснення

– Ігри та іграшки

– Свята, традиції

– Фольклор, обряди

– Казки

– Нар. думи та легенди

– Засудження поганих вчинків

Аспекти моральн. вих. у народн. педагогіці:

– приклад батьків і всіх членів сім’ї;

– громадська думка;

– настанови, переконання, заборони;

– покарання.

Моральний кодекс народу:

– любов до свого краю

– любов до праці

– справедливість, гостинність, солідарність, доброта, щирість, правдивість, чесність, гуманізм, ввічливість, скромність

– дружба, товаришування

Розумове виховання – це цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, з прищеплення їм культури розумової праці.

Завдання:

1. Озброєння учнів знаннями основ наук. (У процесі навчання і виховання учні засвоюють певний фонд знань: факти, термінологію, символи, імена, назви, дати, поняття, зв'язки і залежності між ними, відображені в правилах, законах, закономірностях і формулах)

2. Формування наукового світогляду та національної самосвідомості на базі засвоєння системи знань і соціального досвіду

3. Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація) у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках і самостійної роботи.

4. Вироблення вмінь і навичок культури розумової праці,(передусім інтелектуальних вмінь (загальних та спе- ціальних), вміння раціонально організувати час розумової роботи, здатність робити все точно й акуратно, тримати в належному порядку робоче місце, навчальні посібники, приладдя тощо.)

Вимоги:

– Наполегливість і дисципліна

– Важливість авторитету хто навчає

– Врахування вікових та індивідуальних особливостей

– Навчання з раннього віку

– Бажання вчитися

– Допитливість

– Прагнення до знань

Принципи:

– Єдності і розуму

– Наочності

– Свідомості доцільного навчання

Шляхи розумового вих.:

– Забезпечення розвитку сприймання

– Ставлення до мови

– Козацька педагогіка

Трудове виховання– це... виховання свідомого ставлення до праці через формування звичок і звичок активної трудової діяльності.

Завдання:

– Психологічна підготовка особистості до праці —

(формування прагнення сумлінно і відповідально працюва-

ти, усвідомлення соціальної значущості праці як необхід-

ного обов'язку й духовної потреби людини, бережливе

ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий

підхід до праці.)

– Практична підготовка до праці — (озброєння учнів

системою загальноосвітніх і політехнічних знань про за-

гальні основи виробничої діяльності людини, вироблення

вмінь і навичок трудової діяльності, виховання основ тру-

дової культури.)

– Підготовка школярів до свідомого вибору профе-

сії — (виховна робота школи, спрямована на те, щоб допо-

могти молодій людині обрати життєвий шлях.) Умови ефективного труд. вихов.:

– суспільна спрямованість праці

– ініціатива і творчість у праці

– колективний характер

– різноманітність у праці

Стимулювання до праці:

– дотримання певних правил

– змагальність

– плановість і систематичність праці

Види праці:

– побутова праця

– навчальна-

– суспільно-корисна-

– продуктивна-

1. Естетичне виховання - це сукупність послідовних взаємозв'язаних керованих учителем естетичних впливів на учнів, що здійснюється як засобами краси, самим життям у процесі різносторонньої діяльності учнів.

Завдання:

– Формування естетичних понять, поглядів і переконань —(виховання в молодого покоління розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку фактам, явищам, процесам.)

– Виховання естетичних почуттів — (особливих почуттів насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві. Наявність таких почуттів є ознакою розвинутого естетичного сприйняття, істотним критерієм естетичної культури людини.)

– Виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві —(розвиток творчих здібностей дітей, опанування ними певного обсягу знань і практичних навичок у галузі музики і співу, образотворчого мистецтва, залучення їх до різних видів художньої самодіяльності, а головне — привчити школярів будь-яку роботу виконувати красиво.)

Основне кредо естетичного виховання «жити за законами краси»:

v – Бути благородним

v – Творити прекрасне

v – Формувати ідеали

v – Чемність

v – Мовленєвий етекет

v – Активну позицію до поганих вчинків

v – Збереження естетичних цінностей

2. Засоби:

v – говорити правильно, чітко

v – не використовувати лайливих слів та слів паразитів

v – пристойні відносини

Фізичне виховання – це.. система заходів, спрямована на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

Метою фізичн. вих. є реалізація потреби кожної людини бути здоровою, сильною і витривалою.

Завдання:

– Виховання здорової зміни,(бажання піклуватися про

своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і

спортом.)

– Підготовка до захисту Батьківщини, (оволодіння для

цього прикладними видами спорту.)

– Підготовка до фізичної праці,(виховання працездатності.)Умови ефективнсті:

– суспільна спрямованість

– ініціатива і творчість

– колективний характер

– різноманітність

Стимулювання:

– дотримання певних правил

– змагальність

– плановість і систематичність

Застосовування природних і спеціальних засобів вихов.:

До природніх:

– сонце

– повітря

– вода

– Звертати увагу на гігієну.

До штучних:

– рухливі ігри

– різні змагання

– плавання

– гімнастика

– режим

– побутові умови

– посильна праця

У народній педагогіці визначено такі аспекти:

Піклуватись про здоров’я дитини від її народження, а також до народження(сон, спокій і активність).