Виникнення,завдання і зміст педагогіки.

Термін педагогіка походить від грецьких слів і у перекладі означає дітоводіння (дітоводство).У давньому Вавилоні,Єгипті,Сирії педагогами були найчастіше жерці,в Давньій Греції найрозумніші,найталановитіші вільнонаймані громадяни.У середні віки переважно займалися педагогічною діяльністю священники,ченці,однак у міських школах дедалі частіше зявлялися люди з спеціальною освітою.

Термін педагогіка уперше вжив О.Духнович.

Педагогіка це наука про виховання людини. Предметом педагогіки є процес виховання.

Завдання педагогіки є вдосконалення змісту освіти,розробка нових засобів навчання,вдосконалення змісту освіти,розробка нових методів навчання,компютеризація учительської праці.

Структура педагогіки загальна педагогіка,вікова педагогіка,галузева педагогіка,спеціальна педагогіка,історія педагогіки,шкільна гігієна.Вона відображає відносини,звязки що склалися в процесі історичного розвитку різьних галузей педагогічних знань визначає місце кожної педагогічної науки.

Зміст шкільної освіти.

Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволо- діння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.

Види освіти. Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і професійну. Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями з основ наук і підготовку учнів до отримання професійної освіти. В межах загальної освіти виділяють такі освітні галузі: мови і література; суспільствознавство; естетична культура; математика; природознавство; технології; здоров'я і фізична культура.Політехнічна освіта має такі завдання: ознайомлення з різноманітними галузями виробництва (що і де виробляють); пізнання сутності багатьох технологічних процесів (як виробляють); оволодіння певними вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних процесів. Професійна освіта спрямована на оволодіння знаннями, вміннями й навичками, які необхідні для виконання завдань професійної діяльності. Професійну освіту людина здобуває у спеціальних навчальних закладах: професійно-технічних училищах, ліцеях, коледжах, інститутах, університетах, академіях та ін.

Джерелами формування змісту шкільної освіти є культура або соціальний досвід. Але зміст соціального досвіду, тобто культура, взята в цілому, ще не визначає змісту освіти в школі. В соціальному досвіді або культурі необхідно знайти більш визначені джерела, які формують зміст шкільної освіти. Вони визначають фактори відбору матеріалу, принципи конструювання і побудови його у відповідну структуру. Таким фактором є наука, виробництво матеріальних і духовних благ, досвід суспільних відносин, духовні цінності, форми суспільної свідомості, види діяльності людини (практично-перетво­рююча, пізнавальна, комунікативна, ціннісно-орієнтаційна, художня).

Зміст освіти полягав у забезпеченні передання та засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Цей досвід охоплює: знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення; досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постають перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих; досвід ціннісного ставлення до об'єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до довколишнього світу, інших людей.

Внутрішній шкільний контроль

громадські організації в школі

внутрішньо шкільний контроль:діяльність окремих осіб та ланок роботи школи.

Завдання спрямовані на внутрішнє спрямування.

Співставлення його з існуючими критеріями встановлення рівня відхилення від нових виявлених причин негативних явищ,а в результаті розробка заходів до їх усунення.

Форми внутр.контролю

v –фронтальний –ведеться мориторинг за розв’язання певної проблеми на рівні вищої школи.

v питання тематично внутр..шк.контроль проблема в паралельних класах.1клас по забезп.орієнтивного адаптаційного періоду(умови дитини)

v –попереджувальний вн.шк.контроль(привернути увагу до певного питання)

Різновид подальший контроль або контроль за результатом

–не виявлено результатів проведення раніше контролю(внутрішнє шкільне керівництво і контроль функція директора школи і заступники)

Методи внутрішнього шкільного контролю

v –відвід уроків,виховних заходів,вч.вихователів та їх обговорення

v -відвідування і обговорення

v -контрольні роботи

v -перевірка шкільної документації

а)класний журнал

б)щоденники учнів

в)творчі роботи учнів

г)особові справи

v –перевірка учнівських зошитів,щоденників(стиль роботи вчителя)

Які органи і організації здійснюються внутр..шкільне керівництво

–профспілка орг..-громадский орган,який здійснює діяльність педагогічного колективу(проведення роботи з підвищення рівня ради майстерності вчителів,виховання до зміцнення роб.дисципліни,дотримання законодавства до праці,відпочинок вчителів і співробітників забезпечує матеріальну базу школи та її експлуатацію,бере участь у атестації пед..працівників.

 

Форми:

v –загальношкільні профспілкові збори(1 рік на навч.рік)звіт голови профспілки на наступний рік

v –за рахунок виробничих нарад

За потребою проблемою є питання які визначає загальну спрямованість всієї школи,але з конкретних питань,що мають значення для становища на окремих ділянках роботи(оперативно спрямовує заходи)

v –профспілковий комітет школи(представники на загальних зборах)

(очолює голова профспілки комітету)

Рада школи

Функції як громадського органу

Рада це осв.громадський орган,здійснює контроль і керівництво діє гідно положення про раду серед.загальноосв.школи(газета Рад.освіта 1989р.29серпня

Мета:

–сприяння здійсненню розвитку ініціативи,розширення колегіальних різних сфер у колективу,органи самого управління районна,міська рада подає

Принцип самоуправління є конференція шкільного колективу,учні,вчителі,представники батьків основної і старшої школи.

Конференція як вищий навч.заклад виконує функції

v –обирає раду школи

v –обир.голова і директор школи

v –приймає статус школи і вносить до цього зміни

2рівневі статути

v –загальнодержавний статут

v –вн.статут(який не сприймає розвиток шкільного коективу)

v –затверджує основні напрямки

v –визначає мови навчання

v –техн.засоби

v –комісії штаби

v –напрямки

v Конференція не менше 1 на рік

v Рада школи

v Між конфер.самий вищий орган в школі

v –затвер.план розв.школи з директором

v –інтереси учнів

Обирає профілі дифер.навч.

Встановлюється режим роботи школи

Режим встановлює:–вік прийому до 1 класу 6річки за згодою міською радою

v ­–один з двох графіків канікул(від чвертей до семестрів)

v –здійснює контроль з кадрів школи(учні не захотіли цієї вчительки)

v –проводить атестацію

v –вносить пропозиції комісії рекомендує на курси кваліфікації

v –заслуовує звіти

v –приймає необхідні заходи

Норма загальна кількість при чергових виборах онов.не менш 4р на рік на громадських засадах рішення є правомощним(2-3присутніх).

Методи стимулювання

Стимулювати (від лат. stimulo — збуджую, заохочую) — означає спонукати до дії, давати поштовх, заохочувати.

Найвідомішими методами стимулювання є змагання, заохочення і покарання.

Змагання ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Його виховна сила виявляється лише за умови, що воно стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу. Змагання, конкуренція, боротьба за існування, як і життя, — вічні, вони — пружина розвитку. Змагання сильне гласністю, об'єктивним порівнянням підсумків. Воно організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати. У його підсумках, як у фокусі, відображається вся багатогранність життя школи. Практикують такі форми змагання: конкурси, олімпіади, фестивалі й огляди художньої самодіяльності, виставки образотворчого мистецтва і технічної творчості, спартакіади, вікторини та ін.

Заохочення — схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до повторення. Його мета — спрямування поведінки учня в потрібне русло, зміцнення в ньому впевненості у власних силах і, отже, посилення прагнення до позитивних вчинків, певних успіхів. У школі застосовують такі види заохочення: подяка директора (за наказом), вміщення фото на дошку відмінників навчання, нагородження грамотою, цінним подарунком, золотою чи срібною медаллю після закінчення школи.

Покарання — несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Покарання сприяє формуванню вміння переборювати в собі шкідливі потяги і звички, викорінювати негативні вчинки, привчає до дисципліни і порядку. Як і заохочення, його слід використовувати тільки як виховний засіб. До порушників правил поведінки, дисципліни, режиму праці застосовують такі покарання, як догана за наказом директора школи, усне зауваження (директора, його заступників, учителя, класного керівника), зауваження із записом у щоденнику, зниження оцінки за поведінку. Застосовувати покарання слід обережно.