Який холодоагент має наступні недоліки: отруйність, горючість і вибухонебезпечність?

а) вода;

б) фреон;

в) хладон;

г) аміак.

3. При зростанні теплоти пароутворення, кількість циркулюючого в системі холодильного агента:

а) залишається незмінною;

б) збільшується;

в) зменшується;

г) спочатку зменшується, потім різко збільшується.

4. Альтернативним замінником для фреону R22 є хладон:

а) R11; б) R23;

в) R134a; г) R407C.

5. Захисну дію на мідь спричинює:

а) алкасилікат;

б) бура;

в) карбоніт;

г) толіптріазол.

6. З присутністю кисню в холодоносії, процеси корозії в металі:

а) залишаються незмінними;

б) уповільнюються;

в) прискорюються;

г) спочатку прискорюються, потім уповільнюються.

7. Змішувати різні холодоносії не рекомендується через:

а) збільшення гідравлічного опору системи;

б) їх розшарування;

в) збільшення корозійної активності;

г) можливість реакції між інгібіторами.

8. Особливістю роботи холодильних установок є:

а) застосування засобів автоматизації;

б) розгалужені системи трубопроводів;

в) безпека працюючого персоналу;

г) невелика кількість охолоджуваних об’єктів.

9. Схема холодильної установки повинна:

а) бути простою і не вимагати великих витрат для її виконання;

б) мати розгалужену систему трубопроводів;

в) використовувати токсичні холодильні агенти;

г) мати невелику кількість охолоджуваних об’єктів.

10. З’єднання всмоктувальних ліній компресорів загальним трубопроводом дозволяє:

а) зменшити кількість холодоагенту в системі;

б) регулювати потужність компресорів;

в) звільнити компресор, який підлягає ремонту, від холодоагенту;

г) підвищити холодильний коефіцієнт установки.

11. У відцентрових компресорів зворотні клапани встановлюються на всмоктувальних лініях для:

а) розвантаження компресорів при їх зупинці від високого тиску;

б) уникнення зворотного потоку пари;

в) захисту компресорного обладнання;

г) зменшення наслідків аварії.

12. Можливість видалення пари з елементів установки шляхом відсмоктування компресором передбачена з метою:

а) запобігання витратам холодоагенту;

б) зниження тиску в установці;

в) звільнення пари холодоагенту від масла;

г) збільшення температури в конденсаторі.

13. Лінійний ресивер є збірником конденсату, завдяки чому:

а) рідина в конденсаторі не затоплює його теплообмінну поверхню;

б) забезпечується надійне стікання рідини в конденсатор;

в) вирівнюється тиск в ресивері і конденсаторі;

г) з’єднується паровий простір ресивера і конденсатора.

14. Висота компресорного цеху повинна бути:

а) не менше ніж 4,8м; б) не менше ніж 12м;

в) не більше ніж 6м; г) не менше ніж 10м.

15. Зменшення площі компресорного цеху досягають:

а) зменшенням діаметрів трубопроводів;

б) більш повним використанням його об’єму;

в) збільшенням висоти приміщення цеху;

г) використанням компресора більшої потужності.

16. Гідравлічний затвор, який створюється в лінійному ресивері:

а) дозволяє здійснювати контроль за рівнем рідини;

б) збільшує його гідравлічний опір;

в) створює запас холодоагенту для компенсації витоків;

г) перешкоджає перетіканню пари з боку високого тиску у випарну систему.

17. Тиск в проміжній ємності повинен бути знижений до тиску у випарній системі для:

а) виключення можливості гідравлічного удару;

б) виключення змішування потоків рідини з різними температурами;

в) підживлення колектора рідиною вищої температури;

г) додавання рідини низької температури.

18. Особливістю відцентрових компресорів є:

а) відбір пари проміжного тиску;

б) реалізація циклу двоступеневого стиснення в одноступеневому компресорі;

в) робота однокорпусним компресором на декількох температурах кипіння;

г) використання рідкого холодоагенту для охолодження масла.

19. На відкритому повітрі розміщують наступне обладнання компресорного цеху:

а) заправні станції;

б) насосне устаткування;

в) компресорні агрегати;

г) устаткування оборотного охолодження води.

20. Однією з переваг компресорних цехів є:

а) невелика довжина трубопроводів;

б) швидкість монтажу устаткування;

в) зручність обслуговування холодильного устаткування;

г) проста і надійна повна автоматизація.

21. Одним із недоліків децентралізованих машинних відділень є:

а) значні капітальні витрати, пов’язані з будівництвом приміщення;

б) наявність великої кількості запірної арматури;

в) висока холодопродуктивність у холодильниках великого об’єму;

г) значна довжина магістральних трубопроводів.

22. Однією з переваг децентралізованих машинних відділень є:

а) можливість використання компресорних агрегатів великої холодопродуктивності;

б) рівномірний виробіток ресурсу компресорів;

в) економія електричної енергії на виробництво холоду завдяки автоматичному регулюванню;

г) велика зайнята площа.

23. Однією з переваг централізованих машинних відділень є:

а) відсутність спеціальних будівель під компресорні цехи;

б) невелика довжина трубопроводів і малі втрати при транспортуванні холоду;

в) економія електричної енергії на виробництво холоду завдяки автоматичному регулюванню;

г) підвищені втрати холоду під час його транспортування.

24. Холодильне устаткування децентралізованих машинних відділень розміщують:

а) в машинному залі компресорного цеху;

б) в капітальних прибудовах до охолоджуваного приміщення;

в) безпосередньо на даху охолоджуваних об’єктів;

г) за бажанням замовника.

25. При частотному регулюванні компресорів необхідно:

а) порівнювати термін окупності з терміном роботи обладнання;

б) використовувати сучасні напівпровідникові регулятори;

в) забезпечити рівномірний виробіток ресурсу компресорів;

г) забезпечити плавну подачу холодоагенту в компресор.

26. Застосування статичних випарників:

а) знижує корозійну активність холодоагенту;

б) підвищує ефективність їх тепловіддачі;

в) зменшує витрату холодоагенту в системі;

г) зберігає електроенергію, потрібну для живлення вентиляторів.

27. При виборі конденсаторів і охолодників повітря необхідно враховувати:

а) потужність, споживану вентиляторами і ТЕНами;

б) способи монтажу і ремонту;

в) наявність допоміжного обладнання;

г) термін окупності обладнання.

28. Використання в холодильних установках обладнання із завищеними параметрами призводить до:

а) збільшення витрат на його експлуатацію;

б) збільшення потужності холодильної установки;

в) збільшення терміну роботи обладнання;

г) збільшення собівартості продукції.

29. Використання гарячої пари холодоагенту для відтаювання випарників дає економію енергії:

а) від 3 до 8%; б) від 8 до 10%;

в) від 10 до 12%; г) від 12 до 15%.

30. Регулювання тиску конденсації зміною швидкості обертання вентиляторів забезпечує:

а) постійну холодопродуктивність установки;

б) економію електроенергії до 50%;

в) зменшення навантаження на компресор;

г) постійний тиск рідкого холодоагенту.

 

Розділ 3. Проектування теплообмінного обладнання теплоенергетичних установок

1. Креслення допоміжного обладнання слід оформляти у відповідності з:

а) ЄСКД; б) ДСТУ;

в) СПДБ; г) ГОСТ.

2. При проектуванні нового, нестандартного теплообмінного устаткування виконується:

а) конструкторський розрахунок;

б) перевірочний розрахунок;

в) розрахунок на міцність;

г) тепловий розрахунок.

3. Результатом конструкторського розрахунку є:

а) площа теплообміну;

б) геометричні розміри обладнання;

в) параметри теплоносіїв;

г) теплове навантаження.

4. Якщо наявна різниця температур теплоносіїв недостатня для забезпечення заданого теплового навантаження, то рекомендують:

а) підвищити параметри гарячого теплоносія;

б) понизити параметри гарячого теплоносія;

в) використати теплообмінне обладнання з меншою поверхнею теплообміну;

г) підвищити параметри холодного теплоносія.

5. Величину G·c_p=C називають:

а) водяним еквівалентом;

б) масовою теплоємністю;

в) тепловою потужністю; г) об’ємною витратою.

6. Якщо відношення більше 58, то вигідніше:

а) поздовжній рух теплоносія;

б) поперечний рух теплоносія;

в) багаторазовий перехресний рух теплоносія;

г) протиток.

7. Орієнтовні значення коефіцієнтів тепловіддачі при нагріві-охолодженні води становлять:

а) 500-10000 Вт/(м²·К);

б) 200-1500 Вт/(м²·К);

в) 20-100 Вт/(м²·К);

г) 1-50 Вт/(м²·К);

8. Рекомендовані значення швидкості руху запилених газів у середині труб:

а) 6-10 м/с;

б) 12-16 м/с;

в) 50-75 м/с;

г) 30-50 м/с.

9. Теплоносій з нижчим коефіцієнтом тепловіддачі краще подавати у:

а) труби;

б) міжтрубний простір;

в) горизонтальний теплообмінний апарат;

г) вертикальний теплообмінний апарат.

10. У охолоднику гарячий теплоносій подається:

а) в міжтрубний простір;

б) в труби;

в) на горизонтальну пластину;

г) в вертикальну трубу.

11. Робоча довжина труб у теплообмінному обладнанні становить:

а) 2-4 м;

б) 5-6 м;

в) 7-8 м;

г) 9-10 м.

12. Крок розміщення труб у трубній решітці дорівнює:

а) ≥1,3d труби;

б) ≤1,3d труби;

в) ≥1,5d труби;

г) ≤1,5d труби.

13. Якщо кількість ходів у теплообмінному апараті більше 10, то необхідно:

а) вибрати труби меншого діаметру;

б) збільшити швидкість теплоносія;

в) вибрати труби більшого діаметру;

г) збільшити параметри теплоносія.

14. Головним фактором, який знижує інтенсивність теплопередачі є:

а) опір пограничного шару;

б) оребрення поверхні теплообміну;

в) штучна турбулізація потоку;

г) наявність відкладень і домішок.

15. Виключенню застійних зон у міжтрубному просторі сприяє:

а) встановлення розподільних камер;

б) турбулізація потоку;

в) вибір схеми руху теплоносіїв;

г) зміна параметрів гарячого теплоносія.

16. Оребрення труб використовується з метою:

а) інтенсифікації тепловіддачі;

б) зменшення втрат на прокачування теплоносія;

в) запобігання утворенню відкладень;

г) ліквідації застійних зон.

17. Використання турбулентних вставок у вигляді діафрагм дозволяє інтенсифікувати теплообмін в:

а) 4 рази;

б) 2-3 рази;

в) 20-100%;

г) 6-7 раз.

18. При збільшенні товщини плівки конденсату тепловіддача:

а) зменшується;

б) збільшується;

в) не змінюється;

г) спочатку зменшується, потім збільшується.

19. Застосування конденсатних ковпачків на вертикальних трубах дозволяє збільшити коефіцієнт тепловіддачі в:

а) 2-3 рази;

б) 3 рази;

в) 20-100%;

г) 6-7 раз.

20. Причиною незадовільної роботи конденсаторів може бути:

а) відкладення на поверхні забруднень;

б) великий гідравлічний опір;

в) високі параметри холодного теплоносія;

г) низький коефіцієнт теплопередачі.

Предметний покажчик

А

Агрегат мультикомпресорний 73

Аміак 32

Б

Балка фундаментальна 23

В

Виробництво вибухонебезпечне 20

Відділення децентралізоване 65

− централізоване 70

Вікно 24

Ворота 24

Вставки турбулентні 114

Втрати гідравлічні 96

Д

Двері 24

Дозвіл на експлуатацію 17

Документація робоча 12

Днище еліптичне 106

− конічне 108

− коробкове 108

− сферичне 106

Дроселювання двоступеневе 59

Е

Еквівалент водяний 89

Енергоефективність компресорів 75

З

Завдання на проектування 9

− технічне 26

Заощадження 78

Записка пояснювальна 12

Затвор гідравлічний 49

Здатність теплотворна 40

 

І

Інгібітор 40

Інтенсифікація теплообміну 111

К

Каркас 21

Клапан зворотний 45

Коефіцієнт ефективності ребра 117

Колона 23

Котельня групова 14

− квартальна 14

− підприємства 14

− районна 14

М

Масловіддільник 46

Міст компресорів 47

О

Об’єм теплоносія секундний

Опосвідчення 17

Оребрення поверхні теплообміну 113

П

Покрівля 23

План генеральний 8

Посудина тонкостінна 104

Проект 6

− ескізний 27

− робочий 28

− технічний 27

Проектування 6

− двостадійне 8

− одностадійне 8

Пропозиція технічна 26

Р

Регулювання продуктивності 76

− тиску конденсації 76

Реєстрація 16

Ресивер лінійний 48

Ригель 23

Різниця температур середня 87

Роботи стадійні 8

Розрахунок гідравлічний 96

− конструкторський 86

− перевірочний 86

Розчин неорганічних солей 37

С

Стіна 23

Схема «економайзер» 56

− принципова 18

− робоча 18

− розгорнута 18

− теплова 18

− холодильної установки 18

Сходи 23

Т

Теплоносій на основі спиртів 38

− МЕГ 38

Ф

Ферма 23

Фільтр 45

Фреон 32

Фундамент 23

Х

Хладон 32

Ц

Цех компресорний 61

 

 

Література

 

1. Алабовський О.М. та ін. Проектування котелень промислових підприємств: Курсове проектування з елементами САПР: Навч. посібник / О.М. Алабовський, М.Ф. Боженко, Ю.В. Хоронженко. – К.: Вища шк., 1992. – 207 с.: іл.

2. Б.Х. Драганов, А.А. Долінський, А.В. Міщенко, Є.М. Письменний (за ред. Б.Х. Драганова). Теплотехніка: Підручник. – Київ; «ІНКОС», 2005. – 504с.

3. Бакластов А.М., Горбенко В.А., Данилов и др. Промышленные тепломассообменные процессы и установки: Учебник для вузов; под ред. Бакластова А.М. – М.: Энергоатомиздат, 1986. – 328 с.

4. Боженко М.Ф. Енергозбереження в теплопостачанні: навч. посіб. / М.Ф. Боженко, В.П. Сало. – К.: НТУУ «КПІ», 2008. – 268с.

5. Варламов Г.Б. Теплоенергетичні установки та екологічні аспекти виробництва енергії: Підручник / Г.Б. Варламов, Г.М. Любчик, В.А. Маляренко. – Київ: Політехніка, 2003. – 232с.

6. Михеев М.А., Михеева И.М. Основы теплопередачи. М.: Энергия, 1973. 319с.

7. Павлов К.Ф., Романов П.Г., Носков А.А. Примеры и задачи по курсу процессов и аппаратов химической технологии. Учебное пособие для вузов/Под ред. чл.-корр. АН СССР П.Г. Романкова. – 10-е изд., перераб. и доп. – Л.: Химия, 1987. – 576 с., ил.

8. Пісарєв В.Є. Теплові насоси та холодильні установки: Навч. посібник. – Київ: КНУБА, 2002. – 124с.

9. Стрельцов А.Н. Холодильное оборудование для предприятий торговли и общественного питания: Учеб. пособие для проф. образования / А.Н.Стрельцов, В.В. Шишов. – Москва: ИРПО Изд. центр «Академия», 2003. – 272с.

10. Теплоэнергетические установки и системы энергоснабжения в текстильной промышленности: Учеб. пособие для вузов / Н.И. Взоров, А.И. Анциферова, В.Е. Дымков и др. – Легпромбытиздат, 1991. – 512 с.