Реєстрація, технічне опосвідчення і дозвіл на експлуатацію

 

Реєстрація

Котли до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в органах Держнаглядохоронпраці України.

Реєстрації не підлягають котельні установки в яких .

Для реєстрації подають заяву власника та:

- паспорт;

- акт про справність котла;

- посвідчення про якість монтажу;

- креслення плану;

- креслення поперечного перерізу;

- довідка про відповідність проекту водопідготовки;

- довідка про наявність та характеристику живильних пристроїв і відповідність їх проекту;

- інструкція з монтажу і експлуатації.

Технічне опосвідчення

Кожний котел відповідно до методичних вказівок з обстеження і технічного опосвідчення об’єктів котлонагляду повинен піддаватись технічному опосвідченню інспектором органів Держнаглядохорон праці України до пуску в роботу періодично в процесі експлуатації і в необхідних випадках позачергово.

Терміни опосвідчення:

- зовнішній і внутрішній огляди – не менше одного разу на 4 роки;

- гідравлічне випробування – не менше одного разу на 8 років.

Дозвіл на експлуатацію нововстановленних котлів

Приймання в експлуатацію нововстановленого котла повинно здійснюватись відповідно до СНиП 3.01.04-87 «Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Основні положення» після реєстрації котла в органах Держнаглядохоронпраці України і його технічного опосвідчення.

Дозвіл видається на зареєстровані об’єкти після проведення пусконалагоджувальних робіт.

Розробка теплової схеми теплоенергетичної установки

Теплова схема теплоенергетичної установки – це умовне графічне зображення її основного та допоміжного обладнання теплоенергетичного призначення, що об’єднується лініями трубопроводів для робочих середовищ.

Розрізняють принципову, розгорнуту та робочу теплові схеми промислового підприємства.

Так на принциповій тепловій схемі позначають лише головне обладнання і основні трубопроводи без арматури, допоміжних пристроїв та другорядних трубопроводів, а також без уточнення кількості і розташування обладнання.

Розгорнута теплова схема містить все обладнання, а також усі трубопроводи, які з’єднують обладнання із запірною та регулювальною арматурою. Коли схема дуже складна (тобто насичена великою кількістю обладнання), то її поділяють на частини відповідно до технологічного процесу. Наприклад, як самостійні виконують теплові схеми підготовки води, продувки парових котлів тощо.

Робочу (монтажну) схему промислового підприємства, як правило, подають в ортогональному вигляді, а її окремі складні вузли іноді в аксонометрії із зазначенням позначок розташування трубопроводів і їх нахилу, арматури, кріплень, розмірів і т.д. Наводяться всі необхідні відомості про конструкційні матеріали вузлів, способи їх з’єднання з суміжними деталями, масу окремих вузлів чи блоків. Тобто наводяться всі необхідні дані для монтажу обладнання на будівельному майданчику.

Зрозуміло, що розгорнута і робоча теплові схеми можуть бути виконані лише після розробки принципової теплової схеми і виконання відповідних розрахунків, на підставі яких вибирається обладнання промислового підприємства.

Приклад виконання принципової теплової схеми (водогрійна опалювальна котельня при закритій системі теплопостачання) зображений на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Принципова теплова схема водогрійної котельні:

1 – водогрійний котел;

2 – деаератор;

3 – бак деаерованої води;

4 – охолодник випару;

5 – водяний ежектор;

6 – бак з робочою водою;

7 – підігрівник сирої води;

8 – ХВО;

9 – підігрівник ХВО води;

10 – насос для підживлення;

11 – циркуляцій насос теплової мережі;

12 – рециркуляційний насос котла;

13 – регулятор перепуску

 

Питання охорони праці в проектній документації

 

Основні вимоги до будинків і споруд для теплоенергетичних установок.

Промисловими будівлями називаються приміщення, в яких розміщується обладнання, призначене для виробництва і створення необхідних умов праці для обслуговуючого персоналу.

Промислові будівлі розділяють за призначенням на виробничі, допоміжні (електропідстанції, вентиляційні приміщення, лабораторії, склади і т. ін.) і обслуговуючі – побутові та адміністративно-конторські приміщення.

Згідно нормативних документів (СНиП та «Правил і норм техніки безпеки і промислової санітарії») всі підприємства розділяються за ступінню пожежної небезпеки на шість категорій (А, Б, В, Г, Д і Е).

До вибухонебезпечних відносять виробництва, де можуть виникати вибухонебезпечні суміші в об’ємі більшому 5% об’єму приміщення.

Категорія А – вибухопожежонебезпечні виробництва, де застосовують горючі гази та рідини з температурою спалаху пари до 28°С.

Категорія Б – такі, де застосовують горючі гази з нижньою межею вибухонебезпечності більше 10% до об’єму повітря, а також рідини з температурою спалаху пари 28-61°С.

Категорія В – вибухопожежонебезпечні виробництва в яких обробляються горючі речовини.

Категорія Г – виробництва, де негорючі речовини і матеріали знаходяться в гарячому або розплавленому стані і процеси обробки яких супроводжуються виділенням іскор, полум’я, променевого тепла.

Категорія Д – негорючі матеріали в холодному стані.

Категорія Е – вибухонебезпечні виробництва, в яких може бути тільки вибух, що не приводить до пожежі (балон із стисненим повітрям).

Будівлі для кожної категорії повинні будуватись із відповідних будівельних матеріалів.

Згідно ДБН В1.1-7-2002 будівельні матеріали і конструкції будівель поділяються на:

- ті, що згоряють;

- важкозгоряючі;

- незгоряючі.

Важкозгоряючі, це такі, що самостійно не горять і не розповсюджують горіння по поверхні (композиції із згоряючих і незгоряючих матеріалів).

При проектуванні будівель і споруд для пожежно-вибухонебезпечних виробництв потрібно уникати використання підвальних приміщень, де можуть накопичуватись гази та пари, важчі за повітря.

Вибухо-пожежнонебезпечні приміщення повинні бути відділені від приміщень з нормальними умовами цегляними або залізобетонними стінами.

Зовнішні огороджувальні конструкції будівель виробництв категорії А, Б, Е необхідно проектувати легкоскидними на випадок виникнення вибухової хвилі.

Площа цих конструкцій приймається для виробництв категорій А і Е > 0,065м², а для Б > 0,05м² на кожний м³ приміщення (сюди відносяться вікна, двері, обшивка стін із шиферу, листів алюмінію або кровельного заліза).

У вибухо-пожежнонебезпечних приміщеннях повинно бути не менше двох виходів для обслуговуючого персоналу.

Будівництво промислових будинків і споруд ведеться з окремних елементів в основному виконаних із бетону і стальної арматури.

Такими елементами є:

Каркаси, колони, стінові перегородки, перекриття, сходові марші, підкранові балки, естакади і т.ін.

Каркас промислової будівлі складається із несучих колон, які підтримують всі інші елементи будівлі і передають навантаження на фундамент.

Відстань між колонами в повздовжніх рядах називається кроком колон, який дорівнює 6м.

В залежності від призначення промислової будівлі відстань між осями колон в поперечному напрямку вибирається кратним 6 м і складає 6, 12, 18, 24 м і т.д. В промислових будівлях висоту одноповерхових приміщень приймають рівною 6,0; 7,2; 8,4; 9,6; 10,8; 12,6; 14,4 та 18,6м.

При виконанні креслень в СПДБ кожній споруді надають самостійну систему позначень координаційних осей, які наносять тонкими штрихпунктирними лініями, позначають арабськими цифрами і великими літерами українського алфавіту (за винятком літер З, E, І, Ї, Й, О, Х, Ц, Ч, Щ, Ь) в кружках діаметром 6-12мм.

Цифрами позначають осі по стороні споруди з більшою кількістю осей.

Позначення осей, як правило, наносять по лівій і нижній стороні будинку і споруди.

Елементи, які відносяться до будівлі на кресленнях виконуються тоненькими лініями. Обладнання – жирними.

В приміщеннях, обладнаних мостовими кранами, висота від підлоги до головки підкранової рейки нормується в залежності від положення головки рейки:

Висота приміщення, м	Відмітка головки рейки, м
8,4	6,15
9,6	6,95
10,8	8,15
12,6	9,65

Вказані висоти ув’язуються з розмірами і конструктивними вимогами мостового крана.

При розміщенні теплоенергетичного устаткування у багатоповерхових будівлях, висоту першого поверху приймають рівною 7,2м, а наступні поверхи можуть мати висоту 3,6; 4,8; 6м в залежності від типу обладнання, яке буде монтуватись.

Залізобетонні каркаси виконують із збірних елементів, які виготовляються за типовими кресленнями. До переліку цих елементів відносять:

Колони – основні несучі елементи каркасу.

Фундаменти – будуються на природній основі ґрунту, або на штучній. Глибина закладки фундаменту повинна прийматись нижче рівня промерзання ґрунту на 0,2м. Значення допустимого тиску на ґрунт визначається в залежності від типу ґрунту і становить:

- пісок, тверді ґрунти – до 250Па;

- супсь, суглинок – до 200Па;

- глина – не більше 100Па.

Стіни каркасних будівель виконують із цегли, блоків і панелей, листових матеріалів. Діляться на зовнішні і внутрішні.

Цегла – 250´120 мм (стіни в ½ цегли (120 мм), одну цеглу (250 мм), і в 1½ цегли (250+130)).

Фундаментні балки кладуть між колонами на виступи основних фундаментів. На них споруджуються стіни.

Ригелі (обв’язувальні балки) застосовуються для спорудження стін, а також панелей міжповерхових перекриттів.

Ферми і несучи конструкції покриття будівель ставлять безпосередньо на головку колони.

Залізобетонні ферми при прольотах 12 і 18м виготовляють суцільними, а при більших прольотах – решітчастого типу. По верхньому поясу стропильних ферм кладуть прогони, по яких споруджують покрівлю.

Покрівля – залізобетонні плити із гідроізоляційним покриттям руберойдом. Промислові будівлі для парових котлів, печей, сушарок мають холодну покрівлю із хвилястого шиферу по дощатому настилу.

Сходи – діляться на основні, службові, аварійні і пожежні.

- основні – сполучення між поверхами;

- службові – обслуговування технологічного обладнання розташованого на різних відмітках;

- аварійні – приетажні для евакуації людей і встановлюються зовні будівель з вихідними площадками на кожному поверсі.

Вікна – площа 35-50% площі зовнішніх стін в промислових будівлях, площа вікон повинна бути на рівні 12-20% площі підлоги.

Ворота – виконують на 1-му поверсі для проїзду автотранспорту і транспортування обладнання при монтажних роботах і ремонтах (розміри 3´3, 3´4м)

Двері – призначені для входу і виходу людей на кожному поверсі в місцях сходових кліток, коридорів і вихідних сходів. В приміщеннях із вибухопожежно небезпечними установками і виробництвами двері виготовляються із неіскристого металу.