Використання типових проектів

 

Зменшити витрати на проектні роботи можна шляхом використання типових проектів. У цьому випадку для об’єктів, будівництво яких намічено вести за типовими проектами, проектна організація видає замовнику повний комплект типових креслень, прив’язаних до конкретної площадки будівництва (з внесенням змін, спричинених умовами застосування проекту, і розроблення необхідних для цього креслень).

При проектуванні слід використовувати типові проекти і вузли споруд, а також допоміжних будівель котелень, що перебувають у числі діючих. Застосування скасованих типових проектів допускається протягом півроку після їх скасування, для об’єктів будівництво яких здійснюється наступного року після року скасування проекту.

У разі використання типових проектів допускається вносити в них зміни з метою підвищення економічної ефективності та зниження вартості будівництва.

При цьому в матеріалах прив’язування типового проекту наводяться обґрунтування внесених змін і порівняння техніко-економічних показників затвердженого та відкоригованого проектів.

Класифікація котелень

 

Котельні систем централізованого теплопостачання поділяються на:

а) районні;

б) квартальні;

в) групові;

г) котельні підприємств.

Районні – постачають тепло для всіх споживачів району житлової забудови, або промислового вузла і входять до складу підприємств об’єднаних котелень та теплових мереж.

Квартальні та групові – для теплопостачання споживачів при незначній густині теплових навантажень.

Котельні підприємства – це котельні, які входять до складу підприємства і служать для теплопостачання цього підприємства, їхніх житлових фондів, а також інших споживачів, передбачених схемою теплопостачання в порядку кооперування.

Залежно від характеру теплових навантажень районні котельні й котельні підприємств поділяються на:

а) промислові – гаряча вода або пара для технологічного теплопостачання;

б) опалювальні – гаряча вода або пара для опалення, гарячого водопостачання, вентиляції.

Квартальні та групові котельні здебільшого є опалювальні.

Котельні всіх типів класифікуються за такими ознаками:

1) тип котлів (парові, водогрійні, пароводогрійні);

2) вид палива (тверде, рідке, газоподібне);

3) за схемою відпуску тепла та видом теплоносія (пара, вода, повернення конденсату, без нього, відкрита, закрита);

4) за способом розміщення на генеральному плані (вбудовані, прибудовані, відокремлені);

5) за технологічною структурою (блочні, реблочні);

6) за компоновкою обладнання (закриті, напіввідкриті, відкриті);

7) за режимом роботи (базові, районні та пікові, які як правило працюють сумісно з ТЕЦ).

 

Компоновка котелень

 

Розміщення котельні на генеральному плані (генплані) котлоагрегатів та обладнання всередині самої котельні виконується відповідно до Правил Держтехнагляду та будівельних норм і правил (СНиП ІІ-35-76).

Котельні за розміщенням на генплані поділяються на:

- окремо стоячі;

- прибудовані до будівель іншого призначення;

- вбудовані в будівлі іншого призначення.

Як правило, водогрійні котельні з котлами, що нагрівають воду до температури більше 115 °С і парові котельні з тиском більше 0,07 МПа споруджуються у вигляді окремо стоячих будівель.

Від найближчих житлових і громадських будівель вони мають бути відокремлені озелененими санітарно-захисними зонами, які вибираються згідно СНиП ІІ-89-80 (25м – тверде паливо і газ, 20м – рідке паливо).

Котельні не повинні примикати до житлових і громадських будівель.

Примикання котелень до виробничих приміщень допускається при умові відокремлення їх протипожежною стіною з границею вогнестійкості не менш 4 год.

В середині виробничих приміщень, де відсутні вибухонебезпечні технологічні процеси, а також над і під ними допускається встановлення:

- прямоточних котлів продуктивністю кожного до 4 т/год;

- котлів у яких (де t – температура насиченої пари при робочому тиску, V_к – водяний об’єм котла, м³;

- водогрійних котлів теплопродуктивністю кожного не більш як 5,8 МВт (5 Гкал/год), що не мають барабанів.

У житлових і громадських будівлях дозволяється встановлювати парові котли з тиском менше 0,07 МПа і водогрійні з температурою води не вище 115°С.

За характером спорудження та компоновкою обладнання котельні поділяються на:

- закриті (у житлових масивах, та при температурі найхолоднішої п’ятиденки більше мінус 30°С);

- напіввідкриті – зовні розміщують димососи, дуттєві вентилятори, декарбонізатори та інше обладнання (будують при розрахунковій температурі повітря мінус 20 ÷ мінус 30°С);

- відкриті – в будівлях монтують лише щити управління, насоси і фільтри хімводоочистки (будують при розрахунковій температурі повітря менше мінус 20°С.

Будівлі повинні бути, як правило, каркасними, одноповерховими і повинні мати можливість розширення в торцевих напрямках (один тип котлів – один торець задіяний).

Практика проектування котелень показує, що найбільш раціональною компоновкою обладнання в приміщенні котельної є компоновка з паралельним розташуванням котлоагрегатів та допоміжного обладнання.

При виконанні креслень будівель і планів розміщення обладнання котелень слід керуватись стандартами проектної документації для будівництва (СПДБ), які доповнюють держстандарти ЄСКД.

Загальні положення СПДБ викладено в ДСТУ Б А.2.4-4-95.