Мал.2.Піраміда потреб Маслоу

 

В піраміді А. Маслоу представлені фундаментальні потреби, тобто ті, що мають місце у всіх людей. Індивідуальний розвиток передбачає проходження від нищих щаблів ієрархії (фізіологічних потреб) до вищих (самоактуалізації). До того ж, задоволення нищих, первинних, потреб є необхідною умовою переходу до реалізації вищих. Крім того, всю мотиваційну сферу людини, А. Маслоу поділив на дві підсистеми:

1) дефіцитарна мотивація (в основі якої дефіцитарні потреби), пов’язана з компенсацією дефіциту (нестатку) внутрішніх ресурсів;

2) мотивація росту (в основі потреби росту), пов’язана з розширенням життєвого досвіду і удосконаленням наявних можливостей людини.

Друга підсистема мотивів (потреб), яка розглядається в поєднанні з вищими цінностями особистості, отримала назву – метамотивація (метапотреби). Метамотиви визначають спрямованість поведінки людини на пошук сенсу, істини, краси, самопізнання, самоудосконалення.

 

 

Вплив соціальних інститутів на формування потреб

 

Роль дорослих у психічному розвитку дитини визнається практично в усіх теоріях. Саме цей розвиток в більшості випадків розглядається як процес поступової соціалізації або адаптації дитини до зовнішніх для нього соціальних умов, пристосування до світу дорослих. Механізм такої адаптації може бути різним. Це або подолання вроджених інстинктивних потягів (як в психоаналізі), або дозрівання когнітивних структур, що підкоряють собі асоціальні, егоцентричні тенденції дитини (як у школі Піаже), або підкріплення соціально прийнятного поведінки (як у біхевіоризмі). Але у всіх випадках власна природа дитини трансформується, перебудовується, підкоряється вимогам дорослих, які протистоять дитині. Принципово по-іншому роль дорослого виступає в культурно-історичної концепції. Тут соціальний мир і навколишні дорослі не перебудовують природу дитини, а є органічно необхідною умовою його людського розвитку. Суспільство і оточуючі люди не протистоять дитині і не «тиснуть» на нього ззовні, але становлять головне джерело формування його внутрішнього життя. Дитина не може жити і розвиватися поза суспільством. Він спочатку включений у суспільні відносини, а не входить до них у процесі адаптації. При цьому, чим молодша дитина, тим більш соціальним істотою він є. Власна діяльність дитини, його людські здібності і потреби виникають в результаті привласнення зразків людської культури. Психічний розвиток людини є, насамперед, культурний розвиток. Носіями цієї культури для дитини можуть бути лише дорослі, і тільки вони можуть передати її дитині. Стати людиною дитина може тільки разом з дорослими, у процесі спільної життєдіяльності з ними.

Найбільш істотний вплив на виховання особистості надає сім'я, оскільки основну інформацію про світ і про себе дитина отримує від батьків. До того ж батьки мають унікальну можливість впливати на дитину у зв'язку з фізичної, емоційної та соціальної залежності від них.

Сім'я - мала (первинна) група, яка складається з осіб, пов'язаних двома типами відносин: подружжя і споріднення, яка забезпечує людині емоційну стабільність, безпека і особистісний ріст.

У тому випадку якщо в сім'ї створені умови для задоволення перерахованих потреб, розвиток дитини буде носити позитивний характер.
Вже в дошкільному віці треба виховувати в дитини здатність рахуватися з потребами і потребами інших, перш за все вас самих. Він вже може розуміти, що ви зайняті, що вам зараз ніколи, що у вас невідкладні справи, важлива робота. Необхідно навчати його також ладити з іншими дітьми в сім'ї, в гостях, на дитячому майданчику, навчати чекати своєї черги в іграх, поступатися при необхідності, ділитися іграшками. Все це досягається не відразу, але цілком доступно кожній дитині. Важливим чинником при вихованні дошкільнят є схильність їх до наслідування батькам. Ось що писав з цього приводу А.С. Макаренко: "Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте або повчаєте його, або наказуєте йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте, або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, - усе це має для дитини велике значення. Утруднюють спілкування дитини і дорослого і багато досягнень цивілізації: поява додаткових телевізорів в сім'ї, наявність сімейних кімнат і окремих спалень, спеціальних кімнат для ігор тощо веде до дефіциту спілкування дитини з дорослим.

Якщо ці обставини і цей спосіб життя йдуть на шкоду відносинам довіри та емоційної безпеки у відносинах між членами сім'ї, якщо ці обставини заважають батькам піклуватися про своїх дітей, виховувати їх і доставляти їм радість, якщо обов'язки батьків не зустрічають підтримки і визнання в навколишньому світі і якщо час, проведений у сімейному колі, завдає шкоду кар'єрі, особистому задоволенню і психічному спокою, - саме тоді особливо страждає психічний розвиток дитини. Початкові симптоми цього проявляються в емоційній та мотиваційній сфері: неприязнь, байдужість, безвідповідальність і нездатність до справ, які вимагають старанності і наполегливості. У більш важких випадках наслідки виявляються також і в погіршенні здатності мислити, оперувати поняттями і числами навіть на самому елементарному рівні.
Формування розумних потреб у дитини це одна з важливих завдань морального виховання. У наші дні матеріальний рівень сім'ї постійно зростає, рішення набуває особливої ​​гостроти. З ранніх років треба формувати у дитини дисципліну бажань, розумно регулюючи потреби. Сім'я несе повну відповідальність за виховання у дитини розумних запитів. Важливе значення у виховання дітей дошкільного віку має їх участь в домашньому праці. Починаючи з дошкільного віку, дитина повинна мати постійні обов'язки по будинку, і це слід вважати нормою, само собою зрозумілим справою, обов'язковим для особистого розвитку дитини. У домашньому праці виховуються акуратність, відповідальність, працьовитість і багато інших корисні якості. Він потрібний не тільки для того, щоб допомагати батькам по дому, але і для успішного навчання в майбутньому. Активну участь дитини у домашній роботі є хорошою школою загальної психологічної підготовки до самостійного майбутнього життя.
Духовні потреби дітей більш різноманітні й багаті, ніж фізичні. Їх значення як мотивів поведінки дуже велике. Все залежить від його можливостей і характеру, від його віку та навколишнього середовища, від людей, з якими він спілкується і яким наслідує. Вивчення духовних потреб свого дитини допомагає батькам зрозуміти багато його вчинки, поведінку в різних ситуаціях, дає можливість проаналізувати свої виховні методи.

.

 

Розвиток потреб людини

 

Розвиток потреб людини можна аналізувати в контексті суспільно-історичного розвитку людства і з позиції онтогенезу. Але слід зазначити, що і в першому, і в другому випадку вихідними будуть виступати матеріальні потреби. Це обумовлено тим, що саме вони є головним джерелом активності будь-якого індивіда, штовхаючи його на максимальну взаємодію з навколишнім середовищем (і природного, і соціального)

На базі матеріальних потреб розвивалися і трансформувалися духовні потреби людини, наприклад потреба в пізнанні базувалася на задоволенні потреб у їжі, одязі і житло. Що стосується естетичних потреб, то вони також формувалися завдяки розвитку і вдосконалення процесу виробництва і різних засобів життя, які були необхідні для забезпечення більш комфортних умов для життєдіяльності людини. Таким чином, формування потреб людини обумовлювалося суспільно-історичним розвитком, в ході якого всі людські потреби розвивалися і диференціювалися.

Що ж стосується розвитку потреб протягом життєвого шляху людини (тобто в онтогенезі), то тут також все починається з задоволення природних (органічних) потреб, які забезпечують встановлення взаємин між дитиною і дорослими. У процесі задоволення базових потреб у дітей формуються потреби в спілкуванні і пізнанні, на основі яких з'являються і інші соціальні потреби. Важливий вплив на розвиток і формування потреб в дитинстві надає процес виховання, завдяки якому здійснюється корекція і заміщення деструктивних потреб.

Розвиток потреб людини згідно з думкою А.Г. Ковальова мав би підпорядковуватися наступних правил:

· Потреби виникають і зміцнюються завдяки практиці і систематичності споживання (тобто формування по типу звички);

· Розвиток потреб можливо в умовах розширеного відтворення при наявності різноманітних засобів і способів її задоволення (виникнення потреб в процесі діяльності);

· Формування потреб відбувається більш комфортно, якщо необхідна для цього діяльність не буде виснажувати дитину (легкість, простота і позитивний емоційний настрій);

· На розвиток потреб істотно впливає перехід від репродуктивної діяльності до творчої;

· Потреба буде зміцнюватися в тому випадку, якщо дитина буде бачити її значимість, як в особистісному плані, так і в громадському (оцінка і заохочення).

Частину своїх потреб людина як живий організм отримує генетичним шляхом. Це в основному органічні потреби. Всі інші потреби формуються і розвиваються в процесі життя людини.

Розвиток придбаних в процесі життя потреб починається приблизно з 1 року, коли дитина, опановуючи промовою, отримує можливість спілкуватися з оточуючими дорослими людьми. Спочатку дорослий чоловік свідомо привчає дитину користуватися тими предметами, якими користуються люди для задоволення своїх потреб. В результаті у дитини починають формуватися його власні матеріальні та інші потреби. Одночасно з цим за допомогою дорослих дитина освоює і людські способи задоволення своїх потреб. Приблизно до 3-річного віку у дітей вже чимало власне людських, матеріальних потреб. Далі починається процес розвитку соціальних потреб. Його початок припадає на період життя, коли у дітей проявляється інтерес до колективних ігор, і вони активно і з задоволенням включаються в такі ігри. Це відбувається приблизно з 3-4 років.

Беручи участь разом з однолітками і дорослими в групових видах ігрової та іншої діяльності, діти починають усвідомлювати значимість людських взаємин і положення, яке людина займає в системі цих взаємин. Відповідно, у дітей починається процес формування таких соціальних потреб, як потреба досягнення успіхів, потреба встановлення хороших взаємин з людьми, прагнення бути лідером, увагу, визнання, повагу, заохочення з боку оточуючих людей і ряд інших. Одночасно з цим йде процес формування потреб в специфічних соціальних уміннях і навичках, завдяки яким можна задовольняти соціальні потреби. Серед них - вміння правильно сприймати і оцінювати людей, спілкуватися з ними, надавати на них вплив, брати на себе певні соціальні ролі і успішно справлятися з їх виконанням. З надходженням дитини в школу у нього продовжують розвиватися старі і починають формуватися нові потреби. До цього часу приурочено, зокрема, початок активного формування потреби в знаннях і трудових уміннях. Цьому з більшим чи меншим успіхом сприяє школа, розвиваючи у дитини відповідні потреби. В цей же період життя у більшості дітей під впливом навчання і виховання починають формуватися потреби в творчості; їх розвитку також активно допомагає навчання в школі.

На підлітковий вік зазвичай припадає початок розвитку потреб пов’язаних з самовдосконаленням. Не випадково багато підлітків починають займатися фізичною культурою, фізичною самовдосконаленням, надаючи цьому особливого значення. Цей процес триває в старших класах школи, додатково породжуючи у старшокласників потреби в інтелектуальному і в моральному самовдосконаленні.

Таким чином, процес розвитку всієї складної системи людських потреб займає досить значний період: від 2-3 до 15-16 років. До моменту закінчення школи основні людські потреби у дітей вже сформовані. Правда, не всі людські потреби в цьому віці є у всіх без винятку дітей, і далеко не для кожної дитини всі ці потреби є однаково значущими. Уже в цей час спостерігаються великі індивідуальні відмінності серед дітей в системі їх інтересів і потреб.

У дитинстві процес розвитку потреб людини не завершується, він триває і далі. Те, яким чином цей процес буде йти далі, і те, які нові потреби сформуються у тієї чи іншої людини, залежить вже від його власного, індивідуального досвіду і способу життя. Але в будь-якому випадку, як би не склалася його подальша життя, частину своїх нових потреб людина набуває вже після закінчення школи.

Таким чином, у кожної людини з моменту його народження в процесі його дорослішання і розвитку особистості будуть послідовно проявлятися сім класів (звичайно ж, це в ідеалі) потреб, починаючи від найбільш примітивних (фізіологічних) потреб і закінчуючи потребою в самоактуалізації (прагнення до максимальної реалізації особистістю всіх своїх потенцій, найповнішої життя), причому деякі аспекти цієї потреби починають проявлятися не раніше підліткового періоду.

На думку А. Маслоу, життя людини на більш високому рівні потреб забезпечує йому найбільшу біологічну ефективність і відповідно більш тривале життя, міцніше здоров'я, краще сон і апетит. Таким чином, мета задоволення потреб базових - прагнення до виникнення у людини вищих потреб (в пізнанні, в саморозвитку і самоактуалізації).