Рада а туризму Карпатського регіону

Рада а туризму Карпатського регіону

аул Ґруш*ось*ого. 21. * 055 V Інано -Франовсь*. 76004 і#л /фа*с 38 (0342) 55-1 в-58 ■ -трН сІОвилОо до* і* ил ііПо://жуг* іоипат-са'ря1п»лп сот ип

120 орвдиізацій

Регіональний туристично — імформлціммий

Чоитр

Рул Г алнцька. 4-А

М ЮлнаФранміск, 76000

тм. 38 (03421 50-24-74

РЯД» ■ турпану ■■рп*тс*.огО р-гійн^ііОщіі «300 ї рфці ОЙ*#С«-М* щ р* • к--•**

ламіністойіляііи Зяіярлітсьмаї, ііі«0'Фииііігьіо;. Львівської і* чарншрцьіоі вбявс т*н

V 3001 році Тврманів*сь*а оРвдарвваміністраііів стана я соці вокалам члакон Ради

Інститут туризму і менеджменту

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Регіональний туристично-інформаційний центр

Рада з туризму Карпатського регіону

Основи музеєзнавства,

Маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв

Івано-Франківськ

Плай

ISBN 960-640-143-6 ББК 79.14 (4 Укр)

Основи музеєзнавства, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв. Посібник // Під редакцією: В. Великочого, Н. Гасюк. Авторський колектив: П. Горішев-ський, М. Дейнега, М. Ковалів, В. Мельник, Н. Рега, С. Оришко, О. Соколова. — Івано-Франківськ: Плай.— 2005. — 64 ст.

У посібнику розкриваються роль і значення музеїв у розвитку туристичної інду­стрії, їх класифікація, комплектування, особливості експозиційної діяльності, вико­ристання основних принципів і методів маркетингу та рекламно-інформаційної ді­яльності, екскурсійного обслуговування в їх роботі.

Посібник надає практичні рекомендації щодо запровадження нових видів послуг та збільшення кількості відвідувачів установ культури.

Для студентів гуманітарних спеціальностей, працівників музеїв, закладів культури.

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту туризму і менеджменту Прикар­патського національного університету імені Василя Стефаника. Протокол № 1 від 26 серпня 2005 р.

ISBN 960-640-143-6 ББК 79,14(4Укр)

© Інститут туризму і менеджменту Прикарпатського національного універ­ситету ім. В. Стефаника © Регіональний туристично-інформаційний центр © Рада з туризму Карпатського регіону

Автори:

П. Горішевський — старший викладач кафедри менеджменту організацій Інституту менеджменту та економіки «Галицька Академія» (м. Івано-Франківськ); Почесний працівник туризму України

М. Ковалів — магістр з міжнародної економіки; заступник голови Ради Асоціації еко­номічного розвитку Івано-Франківщини

Віктор Мельник — зав. відділом образотворчого мистецтва Івано-Франківського об­ласного художнього музею, мистецтвознавець, експерт сакрального мистецтва

С. Оришко — заступник директора Інституту туризму і менеджменту, асистент кафе­дри рекреації та екології; спів-координатор проекту «Розширення бізнес-можливостей розвитку музейної справи в Західній Україні»

Консультанти проекту:

І. Турчак — директор туристичної агенції «Довіра ІФ» (м. Івано-Франківськ), асистент кафедри цивільного права і процесу юридичного інституту Прикарпатського наці­онального університету ім. В. Стефаника

Г. Яремчук — керівник проекту «Розширення бізнес-можливостей розвитку музейної справи в Західній Україні», Регіональний туристично-інформаційний центр (м. І­вано-Франківськ)

Рецензенти:

Б. Гаврилів — кандидат історичних наук; доцент кафедри історії України Прикарпат­ського національного університету ім. В. Стефаника

О. Ткач — кандидат економічних наук; доцент кафедри фінансів Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника

М. Дейнега — член Національного спілки Художників України; директор Івано-Фран­ківського обласного художнього музею; викладач кафедри дизайну Інституту мис­тецтв

Н. Рега — завідувач науково-освітнім відділом Івано-Франківського обласного краєз­навчого музею; викладач кафедри менеджменту і маркетингу Прикарпатського на­ціонального університету ім. В. Стефаника

О. Соколова — доцент кафедри туризму Інституту менеджменту та економіки «Га­лицька Академія» (м. Івано-Франківськ); начальник управління туризму Івано-Франківської облдержадміністрації

Підтримка проекту К04-0175 була здійснена Фондом Євразія за рахунок коштів, наданих Агентством США з Міжнародного Розвитку (USAID).

Точка зору, відображена у посібнику, може не збігатися з точкою зору Фонду або Агентства США з Міжнародного Розвитку (USAID)

Іаі

*л

;

 

В5Ь>

ЗМІСТ

ВСТУП 7

РОЗДІЛ І 9

РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МУЗЕЇВ. МУЗЕЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА.............................. 9

1.1 Визначення музеїв. Історичний та сучасний досвід музейної справи............... 9

1.2. Особливості музеїв.......................................................................... 11

1.3. Музеєзнавство та його специфіка........................................................ 12

РОЗДІЛ ІІ 13

КЛАСИФІКАЦІЯ МУЗЕЇВ.ФІНАНСУВАННЯ МУЗЕЇВ....................................... 13

2.1. Типи і профілі музеїв......................................................................... 13

2.2. Основні профілі музеїв..................................................................... 14

2.3. Джерела фінансування музеїв............................................................ 17

РОЗДІЛ ІІІ 18

КОМПЛЕКТУВАННЯ, ОБЛІКІ ЗБЕРІГАННЯ МУЗЕЙНИХ ФОНДІВ..................... 18

3.1. Наукове комплектування музеїв.......................................................... 18

3.2. Облік музейних колекцій.................................................................... 19

РОЗДІЛ ІV 21

ЕКСПОЗИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ................................................................... 21

РОЗДІЛ V 23

МАРКЕТИНГТА РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЇВ................ 23

РОЗДІЛ VI 32

ЕКСКУРСІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ В МУЗЕЙНИХ УСТАНОВАХ.................................. 32

6.1. Етапи підготовки екскурсії.................................................................. 32

6.2. Контрольний та індивідуальний тексти екскурсій..................................... 32

6.3. Класифікація екскурсій та диференціація екскурсійного обслуговування.. 33

6.4. Засади співпраці із туристичними організаціями та колективними замовниками 34

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО 37

ДОДАТКИ 39

Додаток 1.............................................................................................. 39

Додаток 2.............................................................................................. 40

Додаток 3.............................................................................................. 43

Додаток 4.............................................................................................. 44

Додаток 5.............................................................................................. 47

Додаток 6.............................................................................................. 50

Додаток 7.............................................................................................. 60

Додаток 8.............................................................................................. 61

БІБЛІОГРАФІЯ 62

ВСТУП

Відпочинок на Західній Україні стає дедалі популярнішим в українських та інозем­них туристів. Серед визначальних факторів, що впливають на рішення гостей приїха­ти до регіону, є самобутня культура та багата історична спадщина краю.

Важливе місце тут належить музеям. Музейні експонати — носії історичної пам’яті, цивілізаційних знань, духовного прогресу, матеріаль­ної культури — завдяки своїй наочності незмінно при­ваблюють відвідувачів музейних закладів, щонайкраще пропагують регіон, формують позитивне ставлення до нього краян та гостей. На сучасному етапі музеї по­винні стати відкритими, багатоцільовими осередками культури, науки, освіти та виховання відповідно до сві­тових тенденцій у розвитку музейної справи.

У вересні 2003 року в місті Івано-Франківську створений Регіональний туристично-інформаційний центр (РТІЦ). Згідно із стратегією діяльності, центр надає ту­ристичну інформацію, чим сприяє розвиткові ту­ристичної індустрії, забезпечує захист інтересів спо­живачів туристичного продукту та об’єднує у своїй _{Регіональний туристично-інформаційний центр} діяльності регіональну мережу.

Одна з обов’язкових умов ефективного функціонування РТІЦ — забезпечити увесь спектр інформації про туристичні можливості регіону.

Сьогодні найбільш поширене в інформаційній сфері надання інформації про турис­тичні компанії, заклади розміщення та їх послуги. Однак відчувається брак інформації про культурно-мистецькі заклади і заходи, які проводяться в регіоні. Адже особливо важливо наповнити програму перебування туристів так званим «інтелектуальним продуктом».

З липня 2004 року РТІЦ спільно з Радою з туризму Карпатського регіону за під­тримки Фонду Євразія і фінансового сприяння Агентства Міжнародного Розвитку США розпочали проект «Розширення бізнес-можливостей розвитку музейної справи».

Мета проекту — пожвавити життєдіяльність музейних закладів за рахунок органі­зації комплексу заходів, які підвищать рівень менеджменту, маркетингу. Йдеться, зокре­ма, й про додаткові послуги, котрі музеї можуть надавати для залучення нових джерел надходжень. Проект спрямований також на організацію нових напрямків діяльності та підвищення якості обслуговування відвідувачів.

Крім того, завданнями проекту є:

1. Організовувати круглі столи із представниками туристичної галузі регіону, Такі зібрання спрямовані на підтримку і розвиток нових напрямків діяльності музейних комплексів;

2. Підтримати ініціативи працівників музеїв у розвитку їхньої справи й допомогти створити нові коаліції між музеями та іншими складовими туристичного бізнесу;

3. Сприяти підвищенню професійності послуг музеїв та їх працівників за допомогою тренінгів та спеціалі­зованих семінарів з обслуговування відвідувачів музеїв;

4. Підтримати збереження національної та культурної спадщини регіону, а також інформувати громадсь­кість про значення культури й традицій для розвитку туристичного бізнесу регіону.

За даними офіційного сайту Міністерства культури та туризму в Україні діє близь­ко 500 музеїв, офіційно зареєстрованих державою. За іншими даними кількість музеїв сягає до 2000 — сюди входять і приватні музеї, і музеї при школах та підприємствах, музеї, створені на громадських засадах тощо. За базою даних Регіонального турис­тично-інформаційного центру, на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львів­ської, Тернопільської та Чернівецької областей діє понад 130 краєзнавчих, історичних та художніх музеїв.

Проведена в рамках проекту робота з вивчення стану діяльності музеїв, пошук перспектив розвитку дасть можливість покращити ведення музейної справи в регіо­ні, активніше рекламувати та популяризувати історично-культурну спадщину краю, за­безпечити цільові групи РТІЦ необхідними послугами.

Як результат проекту в РТІЦ створена інформаційна база даних музейних установ та закладів культури, які об’єднані у партнерську мережу із Регіональним туристично-інформаційним центром та Радою з туризму Карпатського регіону.

В рамках проекту організовувались ознайомчі тури для туристичних організацій та представників ЗМІ музеями регіону для розробки та популяризації туристичних маршрутів місцями культурної спадщини регіону. Після закінчення турів опублікова­но понад 30 статей про музеї регіону у засобах масової інформації обласного, регіо­нального та всеукраїнського значення; приблизно 10 сюжетів журналісти обласних та національних телеканалів присвятили тематиці культури, музеїв та питанням збере­ження і відродження національної самобутності та автентичності. Протягом поїздок учасники ознайомилися із діяльністю майже 30 музеїв регіону. Загальна кількість учас­ників становила понад 50 осіб.

Одним із практичних наслідків виконання проекту є також розробка та видання посібника про організацію та ведення музейної справи. Функції музейних закладів ши­рокі й складні, а форми діяльності — різноманітні. Тому посібник в доступній формі відображає напрямки діяльності музеїв: науково-дослідну роботу, реставраційно-фон­дову, екскурсійну та маркетингову.

Посібник має на меті дати цілісне уявлення про основи музейної справи, менедж­менту, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв, правового регулю­вання їх діяльності, а також практичні рекомендації щодо запровадження нових видів послуг та збільшення кількості відвідувачів установ.

Актуальність цього видання підтверджена результатами опитування керівників му­зейних установ, яке було проведене в рамках проекту. У дослідженні взяли участь 110 музейних установ та закладів культури з п’яти областей Західної України з різними ор­ганізаційними формами, типами закладів, напрямами діяльності, формами власності та розміром (за кількістю працюючих). За результатами дослідження визначено про­блеми, із якими зіштовхуються працівники закладів — це недосконалість законодав­ства, недостатній доступ до інформації, брак спеціалізованого навчання працівників, недостатнє промоціювання їх діяльності та відсутність постійної співпраці із турис­тичними організаціями. Серед найважливіших питань, із яких хотіли б працівники му­зеїв пройти навчання, були названі: ведення музейної справи; менеджмент і маркетинг музейного бізнесу; науково-пошукова робота, обмін досвідом.

Тож автори цього видання, беручи до уваги наведені вище питання, спробували висвітлити їх на сторінках посібника.

РОЗДІЛ І

РОЗДІЛ ІІ

РОЗДІЛ ІІІ

КОМПЛЕКТУВАННЯ, ОБЛІК

ЕКСПОЗИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Постійні експозиції (від лат. «виставляти») або тимчасові виставки формуються за певною системою і з певною метою. В історії музейної справи перші експозиції були безсистемними та становили здебільшого виставки раритетів і курйозів для любите­лів. Згодом з’явилися систематичні експозиції, де предмети або твори мистецтва роз­міщувалися за класифікацією наукових дисциплін чи за художніми школами.

Сьогодні провідним типом музейного експонування є комплексно-тематичні екс­позиції, в яких матеріали об’єднуються за типологічними ознаками та хронологією. Ідеальна експозиція — це складний синтетичний організм, в якому поєднуються нау­ка й мистецтво, образ, простір, типологія, враховані і використані фахівцями у різних галузях — музеєзнавстві, архітектурі, образотворчому мистецтві, дизайні, мистецтвоз­навстві. Втілюється вона на основі підготовчих етапів: розробки наукової концепції, складання тематико-експозиційних планів, добору й виготовлення експонатів, напи­сання пояснювальних матеріалів, побудови й монтажу, фіксації.

План майбутньої експозиції на початковому етапі може мати характер стислої експозиційної структури з переліком тем, підтем, тематичних комплексів та вузлових питань, які необхідно відобразити. Але найвідповідальнішим етапом є складання Тема-тико-експозиційного плану з повним описом майбутньої експозиції, зазначенням її мети, завдань, послідовним переліком тем, підтем, комплексів і груп пам’яток, каталож­ним переліком експонатів.

Тематико-експозиційний план пишеться у формі таблиці з такими розділами:

1. Зміст експозиції (вступ, назва розділів, тем, підтем, окремих питань).

2. Перелік експонатів (назва і короткі відомості — автор, характер виготовлення, оригінальний чи допо­міжний матеріал, походження, розміри тощо).

3. Місцезнаходження експонатів в експозиції (нумерація залів, кімнат, щитів, вітрин).

4. Примітка (зазначення додаткових відомостей).

До Тематико-експозиційного плану додають: графічну (фото) схему розташуван­ня матеріалів, експозиційні графіки, ескізи, діаграми тощо.

Важлива складова частина експозиції — пояснювальні тексти, які умовно поділя­ються на дві групи: власне тексти (провідні, допоміжні, цитати) та етикетаж. Провід­ні тексти — експлікації (від лат. «пояснюю») розташовуються на початку розділів або окремих тем експозиції. Вони містять визначальні положення експозиційного пока­зу. Допоміжні пояснювальні тексти використовуються для роз’яснення окремих груп матеріалів. Етикетаж поділяється на номенклатурний (заголовки, назви розділів і тем), анотаційний (підписи до експонатів із короткими або розширеними відомостями про зміст, дату, автора, матеріал, техніку, походження) і орієнтувальний (покажчики поряд­ку огляду експонатів, таблиці й маршрути залів).

При побудові експозиції важливо виділяти головні акценти й допоміжні групи, їх функціонування у просторі, їх масштабне співвідношення, враховувати фактурні і ко-

льорові особливості. Існує поняття так званого експозиційного поясу, коли експонати розташовують на рівні очей (140—150 см від підлоги).

Експозиційні матеріали здебільшого згруповують у тематичні вузли за принципа­ми центрального (виділення головного об’єкта), комплексного (відтворення певного серед­овища — меморіального кабінету, стоянки, житла, природного ландшафту) або лінійно­го представлення (розташування горизонтальними рядами).

Кожна група предметів, залежно від виду та матеріалу виконання, експонується за принципом найоптимальнішого виявлення змісту, форми, фактури та інших ознак. Особливо цінні рукописи та деякі інші раритети виставляють у копіях чи муляжах. Не допускається попадання прямого сонячного світла на графічні роботи, стародруки, книги. Для їх захисту використовують спеціальне скло або штори.

Кожна експозиція підлягає фіксації фото- чи відеозасобами. Необхідно скласти акт прийняття експозиції та охоронний опис експонатів. Така фіксація — це історія розвитку музейної справи, накопичення досвіду для майбутніх поколінь.

Як фактор публічної культури, музей виконує роль соціально-політичної лабора­торії. Рівень музею віддзеркалює стан суспільства.

Сьогодні відкриваються нові перспективи у музейній галузі. Карпатський регіон має великий потенціал для динамічного розвитку музеїв у контексті вітчизняного й зарубіжного туризму. Очевидно, що створюватимуться не тільки нові, різноманітні за типом музеї, але й нарешті покинуть сховища тисячі творів, які за браком приміщень чи станом збереження, заховані від глядачів і поціновувачів національної культурної спадщини.

РОЗДІЛ V

МАРКЕТИНГ

Продукт, послуга

Ціноутворення

 

якість

Дизайн

Особливості обслуговування

Гарантія

Термін оплати умови кредиту

Просування

Дистрибуція

 

реклама

Зв'язки з громадськістю

Особистий продаж послуги

Інформація

Доступ

Асортимент послуги

Організація (музеї)

Рада, РТЩ, турфірми

Провсуа н я,

• пряма та опосередкована реклама — через розміщення рекламних бло­ків у засобах масової інформації, друкованих тематичних та туристич­них виданнях;

• особистий продаж;

• зв'язки з громадськістю (анонси, публікації та інформація про наявність певного продукту — нова виставка, нова експозиція, проведення акції тощо);

• прес-конференції при відкритті нових експозицій;

• тематичні конференції з проблематики культурно-історичної спадщини регіонів;

• дні культури та історії (регіону, міста, села);

• літературні та мистецькі вечори — зустрічі із видатними діячами культури, історії, митцями, літераторами громадськими діячами, вечори трьох муз (поезії, мистецтва та музики) тощо;

• проведення ознайомчих візитів для представників туристичних фірм регіону, країни та закордону;

• дні відкритих дверей — з нагоди дня музею, дня міста, певного свята чи урочистої дати, з нагоди відкриття нової експозиції;

• акції для певних цільових груп (дітей, студентів, пенсіонерів, інва­лідів);

• презентації музею на туристичних та культурних виставках (при­клад, дні Закарпаття, Буковини, Тернопільщини, Львівщини чи Іва-но-Франківщини у Києві);

• просування збуту (участь у виставках, проведення презентацій, створення Інтернет-сторінки музею, виготовлення та продаж типової сувенірної продукції, для прикладу — у вигляді будиночка — ма­кету музею, анонси в засобах масової інформації; видання календаря музейних подій на певний період часу (місяць, квартал, рік);

• виготовлення буклетів для відвідувачів, розміщення інформації в каталогах, що присвячені місту, те­риторії, тематичних та спеціалізованих журналах, як от журнал «Карпати. Туризм. Відпочинок» і т.д.

• інформаційні таблиці про музей, експозиції, інші музеї, які розміщуються при вході у музей;

• пряму поштову та електронну розсипку новин музею за адресами турис­тичних фірм, готелів, засобів масової інформації, представників органів місцевого самоврядування, центрів туристичної інформації, постійних від­відувачів музею, записаних у книзі відгуків та в базі даних відвідувачів;

• вказівники на вулицях, що показують напрямок до музею;

• власні рекламно-інформаційні матеріали, відеоролики та компактдиски;

• участь (на засадах членства) у профільних та туристично-громадських ор­ганізаціях (приклад — Регіональний туристично-інформаційний центр, Рада

з туризму Карпатського регіону, Асоціація музеїв області, регіону), що передбачено Зако­ном України про музеї.

Усе наведене вище можна охарактеризувати як дії, за допомогою яких музеї та заклади культури поширюють інформацію про себе, переваги сво­го музейного продукту та переконують цільових споживачів відвідати му­зей.

Під цільовими споживачами ми розуміємо певний сегмент туристич­ного ринку, на який буде розрахований музейний продукт, де сегмент — ті категорії гостей та місцевих мешканців, які будуть відвідувачами музею. Сегменти виділяють за такими критеріями, як вік, стать, соціальний статус, потреби, погляди та мотивація відвідування.

Провідні заклади, які беруть участь в обслуговуванні відвідувачів, забезпечують свою діяльність, перш за все з точки зору клієнта та організовують свою діяльність так, щоб розвивати стосунки з клієнтами на основі довіри до даного закладу. Отже всі пра­цівники даного закладу повинні безпосередньо працювати з клієнтом.

Для того, щоб відвідувачі вирішили скористатися вашими послугами, слід в пер­шу чергу надати якомога більше інформації про себе. Завданням музею є забезпечити потенційного відвідувача матеріалами, які допомагають побачити та уявити собі му­зейний продукт. Рекламні плакати, буклети, журнали, анонси, календарі, проведення

ЗО

виставок, експозицій, зустрічі з цікавими особистостями, різноманітні презентації, зо­внішній вигляд закладу та ваших працівників, інформація про додаткові послуги, які пропонує музей, все це сприяє бажанню завітати до вас, дізнатися більше про рідний край та збагатити себе духовно. Бажано, щоб рекламний матеріал був проілюстрова­ний фотографіями вашої пропозиції та вашого закладу.

Вам потрібно досягнути успіху. Як? Ваш заклад може здійснювати комунікації з різноманітною аудиторією з метою:

• донести інформації про вас;

• переконати у необхідності відвідати музей;

• стимулювати потенційних відвідувачів до певних дій.

В даному випадку інформація повинна дати чітке уявлення про музейний продукт, який пропонується, але в обов’язковому порядку інформація повинна бути об’єктив­ною та достовірною. Необхідно повідомити про появу нової колекції, виставки і т.д.; проінформувати про зміни цін на послуги; описати послуги, що надаються, переборо­ти упереджене ставлення споживачів до музеїв, створити позитивний імідж музею.

Переконати — означає запропонувати ваш продукт як більш цікавий, що дає непо­вторні враження після відвідування вашого музею. Сформувати переваги щодо відвід­ування саме вашого музею, переконати споживачів встановити зв’язок з музеєм.

Сама стимуляція до певних дій — це спонукання відвідати музей якомога швидше або замовити на певний час екс­курсію по музею; музей повинен періодично нагадувати споживачам про наявність цього закладу та зміни у ваших колекціях, експозиціях, виставках і т.д.

Для ефективної роботи музеїв та поширення додатко­вої інформації про їх діяльність при музеях можна ство­рювати різноманітні гуртки (краєзнавчі, мистецькі, тощо), відкривати школу народних майстрів, клуби митців, істо­риків; недільні школи; видавати щомісячні бюлетені про культурні події у музеї та його розвиток.

Вся діяльність музеїв безпосередньо пов’язана із ефек­тивним механізмом цих маркетингових зусиль. Стратегія розвитку музеїв в ринкових умовах реалізується за раху­нок запровадження маркетингових технологій, які забез­печують відкритість музеїв не лише для споживачів, але і для державних структур, громадськості, бізнесу. Реалізація маркетингових завдань музеїв дозволить зберегти і збіль­шити попит на музейні продукти за рахунок популяриза­ції музеїв серед населення, широкого громадського загалу. Тому маркетингова політика повинна бути зосереджена на рекламі та інформації про продукт як музейну послугу, про її ціну та можливий доступ до неї.

Враховуючи специфіку діяльності музеїв та беручи до уваги нові умови економіч­ного розвитку в Україні, варто підкреслити необхідність активізації діяльності музеїв у інформуванні про себе, рекламуванні своїх експозицій, створенні унікальних компо­зицій, і ця робота має проводитися не одноразово, а постійно.

__________ РОЗДІЛ VI__________

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО

Важливим у сприянні розвитку туристичної індустрії в Україні є розширення до­ступу туристів до накопичених упродовж сторіч духовних багатств, втілених у пам’ят­ках культури і мистецтва та зібраних в музейних установах.

В Україні сформувалась розгалужена мережа різноманітних за профілем музей­них закладів. Щороку музеї приймають майже 20 мільйонів відвідувачів. Музейний фонд України складає понад 10 мільйонів пам’яток історії, культури та природи, що мають виняткову історичну й художню цінність і є невід’ємною складовою частиною світового культурного надбання. Музеї країни — це візитна картка, що повідомляє сві­ту про стан культури та економіки нації. Музеї України демонструють як духовний по­тенціал, закладений в народі України, так і проблеми, якими страждало й страждає на­ше суспільство й економіка.

Процес зародження та становлення музейної справи як специфічної системи успадкування історико-культурних цінностей у нашій країні йшов у тому ж напрямку, що і загальноєвропейський, хоч мав свої особливості, обумовлені соціально-еконо­мічним та культурним розвитком. Це був шлях від простої сукупності окремих розріз­нених елементів музейництва до складної системи, в якій вони органічно інтегровані.

Усі музеї зазнавали спади й піднесення у своїй діяльності, викликані, передусім, не­стабільністю фінансування з боку місцевих влад або відомств, до яких вони належали. Залежність від випадкових обставин і зміни осіб, що працювали в музеях, призводила до нерівномірності їх розвитку. Часто рятували становище пожертвування, котрі над­ходили як від великих меценатів і благодійників, так і від простих громадян, що свід­чило про потребу в таких просвітницьких установах як музеї.

Сумнозвісний залишковий принцип фінансування культури, особливо в радян­ський період, поставив музеї на грань жебрацького існування.

Майже десятирічна криза економіки України, поступове погіршення рівня до­статку громадян, відсутність збалансованої політики в усіх галузях суспільного життя наклали певний відбиток і на музейну галузь сьогодні. При зростанні кількості музеїв простежується різке зменшення кількості відвідування цих закладів.

В питаннях матеріально-технічного забезпечення музеїв, оснащення їх належни­ми технічними засобами охорони, використання комп’ютерної техніки й створення на її базі інформаційно-довідкових систем Україна значно відстає від розвинутих кра­їн світу. Більшість музеїв України розташовані у тісних приміщеннях, де неможливо належним чином організувати збереження музейних фондів. Брак коштів призводить до того, що багато предметів із різних причин не можуть експонуватися: деякі з них вимагають складної й тривалої реставрації, інші мають лише наукове значення.

Збереження культурної спадщини й ознайомлення з нею широкого кола відвідува­чів — одне з головних завдань музейних закладів. Для поліпшення цієї роботи, піднят­тя її до міжнародного рівня, знадобиться реформа управління музейною галуззю, від­мова від виключно державного фінансування музейних установ, створення умов для надання платних послуг та розширення спектру діяльності музеїв.

Найважливішим моментом у забезпеченні життєдіяльності музейних закладів є розуміння того, що для отримання фінансових надходжень, яких вони потребують, за­клади повинні залучати нових відвідувачів. Традиційний графік роботи, який є зруч­ним тільки для персоналу, надання послуг, призначених для певного кола відвідувачів, неконтрольованість видатків та розподілу роботи між співробітниками, нерівноцін­на увага до різних категорій відвідувачі — це ті негативні фактори в роботі музейних

установ, які заважають ефективній діяльності, отриманню додаткових коштів і навіть погіршують фінансовий стан установ. Щоб музейні установи могли виживати в сучас­ному конкурентному середовищі, стан справ мусить змінитися. Музейні установи, які борються за своє існування, переконались, що їхній успіх залежить від ефективної ро­боти з категоріями населення, які раніше не вважались потенційними відвідувачами їхніх закладів, з туристами різних країн і людьми з різними потребами.

Нагальною необхідністю в музейній справі є підвищення професійного рівня пра­цівників музейних установ, запровадження менеджменту та маркетингу в діяльність музейних закладів.

Управління музейними закладами, що ефективно працюють, стає все більше схо­жим на менеджмент бізнесових структур. Підприємства, що досягли успіху, незалеж­но від того, чи це комерційні підприємства виробничої сфери, чи це заклади культу­ри й мистецтва, застосовують одинакові принципи менеджменту. Музейні установи все частіше починають враховувати у своїй роботі, що у різних людей різні уявлення про те, що називається мистецтвом, і всі ці види мистецтва мають право на існуван­ня. Один і той же музейний заклад може займатися фундаментальними розробками, надавати освітні послуги, організовувати заходи для звичайних людей. У цьому само­му закладі можна придбати подарунок чи орендувати приміщення для певної діяль­ності. Менеджмент, що спрямований на результат, на отримання коштів є необхідною умовою діяльності музейних установ. Результати роботи музейних закладів більше не можна оцінювати тільки науковими досягненнями. Питання тепер ставиться так: чи приносять ці дослідження користь суспільству? Оцінюючи це, ми знову повертаємося до кількості відвідувачів.

Музеї та художні галереї — центр культурного життя населеного пункту. Тому необ­хідно, щоб широка громадськість знала, які скарби зберігаються у цих музеях, які про­грами там пропонують. Для цього необхідно проводити грамотну маркетингову полі­тику, завдяки якій потенційні відвідувачі дізнаються, де і коли вони можуть подивитись щось цікаве для себе. Такий підхід є важливим для формування та подання через ту­ристично-інформаційні центри культурних програм музейних закладів, включення їх в туристичні маршрути, що повинно збільшувати кількість туристів, які відвідають за­клади. Тільки тоді, коли музей будуть відвідувати багато захоплених відвідувачів, мож­на сподіватись на отримання коштів, таких необхідних для досягнення поставленої закладом мети. Ось тому маркетинг є життєво важливим для музеїв. Реклама — це дієве знаряддя маркетингу. Ефективна робота зі зв’язків із громадськістю доповнює реклам­ну діяльність і значно покращує її результати, але вона не може замінити саму рекламу. Реклама примножує цінність і корисність того, що пропонує заклад. Вона стимулює до пошуку нового в діяльності та приводить нових відвідувачів. Варто розробити страте­гію рекламної компанії закладу. Це є суттєвим для створення позитивного іміджу му­зейного закладу.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Правові засади збереження, відтворення

та охорони культурно-історичного середовища України

• Основи законодавства України про культуру. Прийняті Верховною Радою України 14.02.1992 р., № 2117-ХИ

• Про охорону культурної спадщини. Закон України від 08.06.2000 р. № 1805-Н1

• Про музеї та музейну справу. Закон України від 29.06.І995 р. № 249/95-ВР

• Положення про Міністерство культури і мистецтв України. Затверджене Указом Президента України від 31.08. 2000 р. № 1038/2000

• Про Національний архівний фонд і архівні установи. Закон України від 24.12.1993 р. № 3814-ХП.

• Про державну підтримку культури і мистецтва в Україні. Указ Президента України від 20.10.1998 р. № 1152/98

• Положення про Музейний фонд України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000 р. № 1147

• Перелік музеїв, у яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власніс­тю і належать до державної частини Музейного фонду України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2000 р. № 209

• Перелік музеїв, що перебувають у віданні підприємств, установ та організацій, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. № 1766

• Інструкція про порядок визначення оціночної та страхової вартості пам’яток Музейного фонду України. Затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 13.07.1998 р. № 325