Торгово-економічна преса 10-30х рр.

На початку 1909 р. на захукр. з виходило три економічно-господарські часописи- «Економіст», «Народне слово» і «Господар і промисловець». Преса постійно відставала від темпів економічної діяльності українців Галичини.

Офіційним органом Ревізійного союзу україн.кооператив був місячник «Гос подарсько- кооперативний часопис» - де активно провадилася пропаганда кооперативних ідей, захищали демократичний характер кооперую ідей. Протягом 1928-1939 рр. виходила «Кооперативна республіка» - економічно –суспільний вісник. Тут друкували наукові та науково-популярні публікації які стосув. Українського кооперативного і економічного життя. Також виходив місячник «Кооперативне молочарство», а згодом на його основі «Сільський господар». Центробанк видавав «Кредитову кооперацію» - «місячник для справ кредиту і ощадливості»

Також виходили такі видання: «Український купець»,місячник для українських купців і промисловців, «Торгівля і промисел»(журнал вміщував публікації які мали практичне значення для українських купців і промисловців,багато місця в ньому віддавалося під рекламу та оголошення, мав успіх серед читачів) «Добробут» (БУВ МІСЯЧНИКОМ ЖУРНАЛЬНОГО ФОРМАТУ -, ПОЧАВ ВИХОДИТИ У ВАЖКІ ЧАСИ економічної кризи, журнал намагався підтримати українських купців, ремісників,, адже йшлося про завоювання укр.. міщанства, про перетворення міст у важливі культурні чинники сусп.. життя. Але така спроба провалилася – вийшло лише 5 чисел Д)і «Промислово-торговельний вісник»(ПОЧАВ виходити у Варшаві- журнал підтримував господарську ініціативу одиниць, ВВАЖАЮЧИ ЩО НЕ можна обмежуватися лише кооперативною формою організації укр..ек.життя).

Спортивна преса 20-30х рр.

Незважаючи на постійні перешкоди і репресії польської адміністрації, у перші повоєнні роки колишні старшини УСС, УГА, що повернулися з війни, а також таборів військовополонених та еміграції, розпочали відновлювати довоєнні і створювати нові спортивні товариства і клуби, готуючи молодь до майбутньої боротьби за незалежність України. У міжвоєнний період гімнастично-спортивні організації розвивалися у надзвичайно складних і суперечливих умовах. Друга Річ Посполита намагалася підпорядкувати і контролювати легальні українські спортивні товариства. Все ж вони і далі розвивалися та удосконалювали свою діяльність. Найбільш масовими за чисельністю були “Сокіл-Батько”, “Пласт”, “Луг”, “Каменярі” та інші. Вони намагалися не вступати у конфлікт з польською владою і пристосовувати свої статутні положення згідно вимог владних структур. Рушійною силою післявоєнного етапу боротьби галицького українства за незалежність було сокільство.

Відновивши свою діяльність та створивши нові спортивні клуби у Львові, Перемишлі, Тернополі, Станіславові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі, Бродах. Спорт очолювала переважно професура, студентська, гімназійна молодь, що об’єднувалася у спортивних клубах “Україна” (Львів), “Поділля” (Тернопіль), “Сянова Чайка” (Перемишль), “Скала” (Стрий), “Чорногора”, “Пролом” (Станіславів), “Ватра” (Дрогобич), “Богун” (Броди) та інші.

У 1922 р. під проводом “Сокола-Батька” було засновано спортову секцію, що згодом реформується в Український Спортовий Союз (1924 р.), який керував усім спортивним життям Галичини. Його очолив колишній сотник УСС, УГА, співзасновник УВО О. Навроцький. Важливим явищем стає відродження Запорізьких ігрищ (Українських олімпіад), формування нової пластової ідеології. Також засновуються Карпатський лещатарський клуб (КЛК), Український спортивний студентський клуб (УССК), Український туристично-краєзнавче товариство (УТ-КТ) “Плай”, засновником і керівником якого був професор Іван Крип’якевич. При “Плаї” існував спортивний клуб імені сотника Ф.Черника.

Розбудовувалася і зміцнювалася також пластова організація. Було засновано Український Улад Старших Пластунів (сеньйорів), відомий курінь “Лісові Чорти”, що ґрунтувався на християнсько-світоглядній ідеології, активізується видавнича діяльність “Вогнів”, діє постійний стаціонарний і водний пластовий вишкіл української галицької молоді в Карпатах, очолюваний “Сірим Левом” – Северином Левицьким, Іваном Чмолою та Володимиром Янівим.

Упродовж 20-х років гімнастично-спортивні організації відновлюють видавництво – часописів “Спорт”, “Спортові Вісти”, “Сокільські Вісти”, “Луговик”. Це був початок активної боротьби українських політичних сил за вплив та опанування сокільським, спортивним рухом. Надзвичайно відчутною була боротьба та завоювання Організації Українських Націоналістів за опанування всіма ланками спорту і Пласту.

Польська влада переслідувала й заборонила діяльність гімнастичного товариства “Січ”. Тому в березні 1926 року на основі “Січей” було створено товариство “Луг”. Його очолив колишній генерал-хорунжий армії УНР Роман Дашкевич. Для організаційного зміцнення товариства з липня 1926 року виходить щомісячник “Вісти з Лугу”, а також було підготовлено “Підручник для руханково-пожарничих Січей та Лугів”.

Послідовна асиміляторська політика влади, фактична відсутність єдності українських політичних сил штовхали українську молодь до застосування радикальніших форм боротьби: підпалів майна польських власників, пошкоджень ліній зв’язку та інше. Антипольські виступи стали приводом до “пацифікації” – переслідування, арештів членів “Сокола”, “Лугу”, розпуску “Пласту”.

Спортивно-гімнастичним організаціям та товариствам, зокрема Пласту, велику допомогу надавала Українська Греко-Католицька Церква, насамперед митрополит Андрей Шептицький За їх допомогою було розбудовано стаціонарні пластові табори у Карпатах для вишколу галицької української молоді. Греко-католицьке духовенство брало участь у відкритті та освяченні святкових спортивних змагань, сокільських, пластових здвигів та Запорізьких ігрищ, Днів українського спортовця. Нерідко сокільські, пластові, спортивні осередки на місцях очолювали священики та дяки, які проводили з молоддю релігійну, морально-етичну, виховну роботу. Кожне товариство мало свого духовного опікуна.

Започаткована в Галичині на початку 1931 року, Католицька акція набула значного поширення серед української молоді. Були створені нові організації та структури – “Українська Молодь Христові”, товариство “Католицька Акція Української Молоді”. Митрополит А. Шептицький ініціював створення національно-виховної, християнської, спортивної організації – “Орли”-КАУМ. З весни 1937 року воно діяло в парафіях на терені трьох воєводств під патронатом митрополичого Ординату. Крім А. Шептицького, вагому організаційно-матеріальну допомогу товариству “Орли”-КАУМ, надавали також інші церковні сановники. Греко-католицька церква брала активну участь і в організації спортивних робітничих, ремісничих товариств, клубів та секцій.

На початку 30-х років було засновано культурно-спортивний Союз Української Поступової Молоді ім. М. Драгоманова “Каменярі”. Він діяв спочатку під впливом просоціалістичних ідей, з випуском свого першого пресового щомісячника “Каменярі” та радянофільських партій, але напередодні Другої світової війни повністю перейшов на національну платформу.

Польський уряд намагався паралізувати український гімнастично-спортивний рух, зокрема свідченням тому “Луги”. У 1937 році у 718 його осередках, переважно сільських, об’єднувалося близько 40 тисяч юнаків і дівчат. Лугова організація була найчисельнішою в краю. Було розпущено Український Спортовий Союз (1937) та дев’ять його структур: “Плай”, спортивний клуб ім. сотника Ф. Черника, Український Студентський Спортивний Клуб, Карпатський Лещетарський Клуб та інші клуби. Було заборонено часописи “Готові”, “Змаг” і“Спорт”.

Таким чином, у міжвоєнний період гімнастично-спортивні організації Галичини переживали непростий процес формування і переосмислення своїх ідейно-світоглядних принципів. У міру своїх можливостей вони впливали на національно-визвольний рух.

 

Краєзнавча преса 20-30х рр.

Товариство «Плай» надавало краєзнавству великої уваги- займалося видавничою діяльністю ТА МАЛО ТРИ ФІЛІЇ – У ПЕРЕМИШЛІ, СТРИЮ і САМБОРІ. Краєзнавча проблематика була постійною у «Українському слові», «Пробоєм», «Підкарпатській Русі» (журнал спочатку порушував тільки історико-краєзнавчі проблеми, а згодом і проблемі виховання національно свідомого молодого покоління, на його сторінках виступали такі діячі – А. ВОЛОШИН, Гнатюк, кріль та ін.) «Свободі».

Журнал «Наш рідний край» виходив у Тячеві, редакція журналу організовувала конкурси на збирання усної нар. Тв.., друкувала поради як писати краєзнавчі матеріали. Частина краєзнавчих матеріалів зявляється на сторінках збірника праць математично-природничо-лікарської секції, а згодом у «Записках НТШ». НТШ зробило спробу видавати українознавчий журнал «Стара Україна».

За сприяння «Просвіти» виходить газета «Наш лемко», також «Плай» видавав краєзнавчий журнал «Наша Батьківщина»(географія публікацій широка – Бойківщина, Волинь, Гуцульщина, Полісся).

У Самборі протягом 1931-1939 рр. виходив «Літопис Бойківщина» - видавав його Музей товариства «Бойківщина». «Літопис Бойківщина» багато писав про бойківські звичаї, це тип наукового видання, його основа наукові статті, розвідки.

 

Преса Карпатської України.

Періодизація преси Карпатської України:1) життя українців за часів Австро-Угорщини-пошук національного обличчя, доба національної ідентифікаціїї; 2) спроба самовизначення (1918-1919); 3) неухильне зміцнення українських національних позицій і боротьба за втономію (1920-1938); 4) доба автономії державності (1938-1939).

А. Животко пов’язує початок Карпатської преси з іменем І. Чаковського, що у 1856 році почав видавати «Церковную газету», що радше виражала інтереси закарпатських москвофілів. Виходила російською мовою, яка більш була схожа на «язичіє» проти цього був М.Драгоманов.! 1867-1871 рр. в Ужгороді виходив «Свет» Видавало його Товариство

Св. Василія Великого. Це було перше видання, що вийшло у Карпатській Україні.. 1 1871 році ця ж газета почала виходити під назвою «новий свет», але як і попередній не мав популярності серед українців через москвофільські ідеї. 1873 рці почав виходити часопис «Карпати» (М. Гомичков), проте до 1886 року втратила свою популярність. 1885, виходив понад 10 років, мав 25 передплатників.У 1897 р. починає виходити часопис «Наука», його видає Товариство св. Василія Великого. З часом до нього почали ставитися вороже москвофіли. Його мова все більше наближувалася до народної. На сторінках з’являлися твори закарпатських авторів, Наддніпрянської України і Галичини. Видання захищало історичні права українців, сприяла розбудові культурно-освітнього та економічного життя. З 1907 починає виходити додаток «Село». «Наука» виходила до Першої світової. Під впливом «Науки» у 1808 році виходить «Неділя». Виходила у Будапешті за редакцією М.Врабеля для угро-русського народу. За розрахунками А.Животка до розпаду Австро-Угорщини виходило 13 часописів, з них лише «Наука» найближча до народної.

У другий період, що тривав лише рік і коли гостро ставилося питання щодо незалежності русинів виходила»Наука», яка від 1 січня 1919 року змінила назву на «Руську країну». До попередньої повернулася у вересні. ЇЇ політичним противником була «Руська правда», яке ненавиділо все українське.

Наступний період 1920-1938 рік-період піднесення українського національного руху. В ті часи культурну боротьбу очолювала з українського боку «Просвіта» (9 травня 1920). До середини тридцятих років вона мала 14 філій, 235 читалень, 143 аматорські гуртки. Від 1921 року існував театр актора М.Садовського. При просвіті діяв науковий відділ з бібліотекою та з музеєм і видавництвом «Наукового збірника». Видавала 150 книжок. Виходив дитячий журнал «Пчілка». Філія «Просвіти» в Хусті видавала журнал «Світло». Чеський уряд будь-якими способами намагався закривати читальні, але «Просвіта» працювала йому всупереч. Гостро постало мовне питання. У 1936 році вперше на Закарпатті вийшов підручник українською -«Жива мова» Ф. Агія.. Державною українська стала лише на Карпатській Україні. Серед видань цього періоду, що боролися за культурне піднесення свого народу були: «Українське слово», «Свобода», «Земля і воля», «Нова свобода», «Народна сила», «Поступ», «Пробоєм», «Карпатська правда» та ін., але слід розрізняти видання українські та україномовну. Тоді сформувалися такі групи видань: 1)ті, що стоять на український позиціях,2)ті, що орієнтуються на Чехо-Словаччину,3)про мадярські,4)москвофільські,5)комуністичні, ті, що орієнтуватися на більшовицьку Росію. Партій у 1920 році було безліч, але російською лише одна - Руська хліборобська партія, яка у 1923 стала Християнсько-народною партією, її очолив о.А. Волошин. Орган -«Свобода». У 1936 році Українське національне об’єднання почало видавати «Нову свободу». Соціал-демократи видавали «Народ», а потім Українська селянська партія видавала «Народну силу».

Загальнополітичні видання: «Українське слово», «Нова свобода»; офіційні урядові видання: «Русин», «Бюлетень»; літературно-художні -«Наша земля»; наукові видання: «Наукові збірники» «Просвіти», «Вісті етнографічного товариства»; просвітницько-популярні: видання «Просвіти»; педагогічні: «Урядовий вісник», «Учитель», «Учительський голос»; господарсько-торгові, кооперативні -«Господар», «Підкарпатське пчолярство», «Кооператива»; молодіжні: «Пластун», «Пластовий ранок», «Поступ», «Табор»; дитячі: «Віночок для підкарпатських діточок» тощо.

«Русин»- 1920-21, неофіційний орган Г. Жатковича, головним редактором був його брат. Об’єктивно відображала події того часу. Вона робила все можливе, щоб залучити людей до ідей українства та залучити їх до нац.українського життя. На сторінках «Русина» друкувалася Ю.К. Жаткович, С.Сабов, Ф. Тихий тощо. З 1923 року щоденник «Русин», очолив Ф. Тихий. «Русин» намагався піднести політичний рівень українців. Писав про політичне життя краю, вміщував огляди інших видань., не оминав економічну проблематику, мистецтво, культурне життя.

«Народ»- 20-21, з 14ч. назва «Вперед». Його започаткували відомі діячі «Просвіти» Є. Пуза, С.Клочурак. Основні рубрики-«Дописи», «Вісти», «Вісти з світу». Багато уваги приділяла культурній проблематиці. З 15 номера, виходить перший номер «Вперед»..Редактор-Ст. Клочурак, згодом Дм. Німчук. Виступала проти москвофільства, чехізації, мадяронів. Були випади проти «Свободи» та «Українського слова».

Важливе місце посідало видання «Свобода»(22р.). Перші три роки воно було незалежним., а з 25р. видання Християнсько-народної партії. Виходила на кошти о. А. волошина. Рубрики: «Із партійного життя», «Дописи», «Новітні вісті», «Політика», “Бесіда», «Література», «Духовне життя».До 30 р. виходила з етимологічним словником. Містила відомості із діяльності «Просвіти».В ній містилися вагомі з огляду нації статті о. А.Волонина.1938р стає «Нова свобода».

«Свобода» і «Вперед»-партійні видання, «Українське слово» було покликане бути над партіями. Виходила газета двічі на місяць, а з 1934 року стає тижневиком.»Українське слово стояло на боці української мови., полемізувала з антиукраїнськими виданнями(«Руській вестник», «Русская земля», «Наш путь» тощо). Відображало життя пол.., екон., культ. закарпатських українців, та про діяльність товариств і організацій, зокрема «Просвіти», «Учительської громади». Особлива увага приділялася проблемам літ, писали про інтелігенцію.

«Народна сила»-(36-38) орган Української селянської партії. Заснувала письменниця І.Невицька.Рубрики: «»Вісті», «З українських земель», «що чувати в світі», «повідомлення». Намагалася відобразити картину життя краю. Захищала автономію краю, проти москвофільства і чехізації.1938 перестає виходити.

Також у зростанні національної свідомості важливе місце посідали журнали: «Учитель», «Учительський голос», «Наша школа», «Підкарпатська Русь», освітньо-господарський журнал «Світло», журнал «До перемоги».

Четвертий період-доба автономної державності. 15 березня 1939року Карпатська Україна стала незалежною. В цей період єдина щоденна газета «Нова свобода». Це український незалежний щоденник, на якому лежав тягар стосовно діяльності КУ.18 січня1939 року було створено Українське національне об’єднання (УНО). Карпатська Україна почала готуватися до виборів у Сойм, передвиборчу кампанію провела «Нова свобода». На виборах 93.8 % проголосували за кандидатів УНО, що свідчило про гідне виконання свого обов’язку. Рубрики газети: «Вісті по світу», «На теми дня», «Культура й освіта», «Театр і мистецтво», «по селах і містах Карпатської України, рубрики із оглядом зарубіжної преси, про КУ.

Також театр «нова сцена» видавав місячник «Нова сцена»(1939р.), виходила для се клан газета «карпатська Україна», у Празі тижневик «Наступ», релігійний місячник «Благовісник», також виходив «Урядовий вісник» за ред.., Гренджі-Донського, офіційний друкований орган уряду, багато зробили відділи «Летючої естради».