Масштабний ряд загальнодержавних

топографічних карт

Назва карти	Числовий масштаб	Розміри рамок	1 см на карті відпо­відає від­стані на місцевості	1 см^2 на карті від­повідає площі на карті
по широті	по дов-готі
Дрібномасштабні
Мільйонна	1: 1000000	4°	6°	10км	100 км2
П”ятисоттисячна	1:500000	2°	3°	5 км	25км2
Трьохсот-тисячна	1:300000	1°20'	2°	3 км	9км2
Середньомасштабні
Двохсот-тисячна	1:200000	40'	1°	2 км	4 км2
Стотисячна	1: 100000	20'	ЗО'	1 км	1км2
	Великомасштабні
П'ятидесятити-сячна	1:50000	10’	15'	500м	25га
Двадцятип'яти-тисячна	1:25000	5'	7' 30"	250м	6.25 га
Десятитисячна	1: 10000	2'30"	3' 45"	100м	1га
П'ятитисячна	1:5000	1'15"	1' 52"	50м	0.25га

Середньомасштабні топографічні карти є оперативно - та­ктичними картами, призначеними для планування бойових дій і керування військами на полі бою. Карта масштабу 1:200 000 зручна для вивчення загального характеру рельєфу місцевості, рік, лісів, дорожньої мережі, великих промислових районів. Карта масштабу 1:100 000 є основною картою в польових гео­графічних дослідженнях, у геологічній розвідці, у дослідженні географічного середовища, зручна для вивчення й оцінки міс­цевості й умов розміщення об'єктів народного господарства.

 

13.3. Поняття про картографічну генералізацію то­пографічних карт

Термін генералізація походить від фр. qeneralisation-узагальнення, що у свою чергу виникло від лат. qeneralis - за­гальний, головний.

Генералізація - це підбір головного, істотного і його ціле­спрямоване узагальнення, що здійснюється через зображення на карті тієї або іншої частини дійсності в її основних, типічних рисах і характерних особливостях відповідно призначен­ню, тематиці і масштабу карти.

В основі генералізації лежить усунення надлишкової ін­формації, непотрібної або марної для змісту карти конкретно­го призначення. Навмисне скорочення непотрібних деталей полегшує сприйняття і розуміння основних, істотних об'єктів змісту. Картографічна генералізація це складний і творчий процес, в результаті якого одержують зображення дійсності (ситуації і рельєфу - об'єктів) в її основних ти пічних, характе­рних рисах і взаємозв'язках. Для виконання картографічної генералізації необхідний певний рівень географічних і спеці­альних знань.

На виконання генералізації впливають наступні основні чинники:

- призначення карти;

- масштаб карти;

- тематика карти;

- особливості місцевості що картографується: рельєфу, предметів і явищ.

Якщо ми порівняємо аерофотознімок і топографічну карту будь-якої ділянки місцевості, то побачимо, що на аерофотознімку є велика кількість дрібних нічого не значущих деталей і подробиць, які погано помітні і навіть такі, що не піддаються дешифруванню. Аерофотознімок покритий, як правило, темними і світлими плямами і смугами сільськогосподарських посівів, чагарникової рослинності і лісу. Невеликі населені пункти і деякі типи доріг слабко виділяються на загальному фоні. Деякі об'єкти (колодязі, невеликі мости, лінії зв'язку і т.п.) неможливо розрізнити. Особливу пістрявість на аерофотознімку створюють поля сільськогосподарських куль­тур (сівозміни), що мають на знімку різні відтінки в залежнос­ті від типу засіяних культур.

На топографічній карті того ж району чітко виділяється річкова мережа, рельєф, навіть самі маленькі населені пункти, дорожня мережа. Зелений колір лісу і садів не затінює інші об'єкти, позначені контурними і позамасштабними умовними знаками. На топографічній карті спеціально виділяються най­більше важливі об'єкти із зберіганням їхніх характерних рис і ознак. На карті відсутні непотрібні деталі - вони виключені, щоб не захаращувати карту і тим самим не затінювати її осно­вний зміст.

Призначення карти істотно впливає на генералізацію. Карти, що мають однакові тематику і масштаб, можуть відріз­нятися по об'єму змісту і його деталізації, тобто мати різний ступінь генералізації, тому що підбір елементів змісту зале­жить від призначення карти, від того, хто і в яких умовах буде цією картою користуватися.

Масштаб карти впливає на об'єм змісту і на геометричну точність зображення. При зменшенні масштабу зменшується площа аркуша карти і, отже, зменшується можливість наван­таження карти змістом, що показується умовними знаками і підписами. Наприклад, один квадратний кілометр місцевості займає на карті масштабу 1:10 000 площу рівну 10 000 кв. мі­ліметрів, а на карті масштабу 1:100 000 - тільки 100 кв. міліме­трів, тобто у 100 разів меншу. Звідси зрозуміло, що зобразити на аркуші карти масштабу 1:100 000 зміст аркуша карти мас­штабу 1:10 000 неможливо. Отже, чим менше масштаб топог­рафічної карти, тим більше узагальнюється обрис об'єктів, що зображуються і зменшується їхня кількість. Об'єкти, що зо­бражуються контурними умовними знаками при зменшенні масштабу зображуються позамасштабними умовними знака­ми. Одночасно робиться підбір зображених об'єктів і узагаль­нюються їхні характеристики.

Від розміру масштабу залежить точність вимірів і обчис­лень. Чим крупніший масштаб топографічної карти, тим менше спотворювання. На великомасштабних топографічних кар­тах розмір спотворювань довжин, кутів і площ менше розміру помилок вимірів на карті і на місцевості.

Тематика карти визначає для підбору головні, найбільше істотні елементи змісту, що для дрібномасштабних топо­графічних карт піддаються більш пильному підборові й уза­гальненню.

Особливості міс­цевості (об'єктів), що картографуються також впливають на генера­лізацію, тому що ті самі об'єкти або однакові властивості об'єктів по різному оцінюються для різних ландшафтів (для різної місцевості). Наприклад, в обжитих заселених районах ок­ремі будівництва, окре­мі колодязі, грунтові дороги і тропи не грають істотної ролі і можуть бути виключені із змісту карти місцевості.

На картографічну генералізацію також впливають застосовувані системи умовних знаків і способів зображення явищ.

Генералізація полягає в наступних основних діях:

- підборі об'єктів, що картографуються;

- узагальненні контурів (обрисів) відібраних об'єктів;

- узагальненню кількісної характеристики відібраних об'єктів;

- переходу від окремих об'єктів до їхніх збірних позна­чень.

Важливе значення має геометрична (планова) сторона генералізації, яка визначається в продуманому спрощенні об­рисів контурних і лінійних об'єктів. При цьому необхідно до­сягати геометричної точності в розміщен­ні і графічній прав­доподібності об'єк­тів, що зображу­ються, тому що спрощення обрисів часто приводить до перебільшення окре­мих елементів об'єктів і навіть до їхнього утрирування.

Перехід від окремих об'єктів до їхніх збируваних поз­начень, із зменшенням масштабу карти, виявляється в заміні знаків окремих об'єктів умовними узагальнюючими знаками. Наприклад, дрібні контури хвойного і листяного лісу, що пе­ремежовуються, заміняються на картах більш дрібного масш­табу знаком змішаного лісу, без меж окремих контурів.

Генералізація приводить на карті до протиріч між геомет­ричною точністю розміщення об'єктів і їхньою географічною правдоподібністю, тобто географічною вірністю. Геометрична точність забезпечує розміщення об'єкта точно на своєму міс­ці, у своїх розмірах і в плановому обрисі. Географічна вірність забезпечує передачу об'єктів із зберіганням їхньої географіч­ної специфіки і взаємозв'язку з іншими об'єктами. У процесі генералізації доводиться показувати об'єкти і їхні деталі в зникаюче малих розмірах, які часом неможливо нанести в масштабі карти з технічних причин. Для їхнього нанесення застосовують позамасштабні знаки або перебільшують їхні ха­рактерні деталі.

Геометрична точність на великомасштабних топографічних картах (1:5 000, 1:10 000, 1:25 000) забезпечує точні чи міри і технічне проектування, тому що на цих картах генералізація не викликає помітного перебільшення контурів, зсув позамасштабних умовних знаків може бути врахований.

Для того, щоб правильно розуміти зміст топографічної карти, необхідно знати не тільки умовні знаки і способи зображення явищ, але і правила підбору й узагальнення об'єктів, що зображуються на карті.