Соціально-психологічна характеристика

Особистості. Характер

 

План

 

1. Поняття про характер та його структуру.

2. Риси характеру.

3. Типи акцентуалізації характеру.

4. Формування характеру.

 

Поняття про характер та його структуру

 

Характер – це сукупність стійких індивідуальних рис і особливостей особистості, яких людина набуває у процесі діяльності та спілкування, що обумовлює типові для індивіда способи поведінки.

Структурність характеру – це закономірна залежність між його окремими рисами, яку можна розглядати у загальнопсихологічному, типологічному аспектах, а також в аспекті індивідуальних особливостей.

		до самого себе

 

Структуру і зміст характеру людини визначають:

а) динаміка волі;

б) специфіка виявлення емоцій людини та емоційний фон;

в) інтелектуальні особливості людини;

г) взаємозв’язок усіх цих компонентів.

Риси характеру

Основні групи рис характеру людини як вираження її ставлення до дійсності

Перша група	Ставлення до суспільства, колективу, інших людей		Моральні якості особистості
- чуйність, тактовність - ввічливість, щирість - самокритичність, скромність
Вольові якості особистості
- комунікативність - відлюдність	- рішучість, стійкість - наполегливість, цілеспрямованість - самостійність
Друга група	Ставлення до праці (справи)	Емоційні особисті якості - запальність - байдужість - вразливість, тривожність - ніжність тощо
- активність, працелюбство - безініціативність - творче ставлення - безвідповідальність
Третя група	Ставлення до себе
- альтруїзм, скромність - егоїзм, зарозумілість - некритичність - гордість, хвацтво
Четвер-та група	Ставлення до речей		Інтелектуальні якості особистості
- охайність, бережливість - неохайність, марнотрацтво, скупість	- кмітливість - винахідливість - допитливість

Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, що призводить до формування так званих акцентуацій характеру.

Акцентуація характеру – це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис.

Класифікація типів акцентуації характеру достатньо складна і не співпадає за найменуванням у різних авторів (К. Леонгард, А. Лічко). Узагальнена класифікація подана в цій схемі.

 

Типи акцентуації характеру

	Інтровертний тип
	Ектравертний тип
	Некерований тип		Імпульсивність, конфліктність, категоричність, підозрілість
	Неврастенічний тип		Подразливість, підвищена втомлюваність
	Сензитивний тип		Надмірна чутливість, лякливість, вразливість, сором’язливість
	Демонстративний тип		Егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчуття

 

Характер тісно пов’язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру.

Формування характеру

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним фактором розвитку характеру стають дорослі. У молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. З підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання.

Характер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми протягом усього життєвого шляху.

Висновки

Характер, на відміну від темпераменту, не є природженим, він формується у процесі соціалізації індивіда.

Характер – це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що формуються та виявляються в діяльності та спілкуванні, яка обумовлює типові для цієї особистості способи поведінки та систему відносин.

 

Список рекомендованої літератури

1. Кон И. С. Открытие «Я». – М., 1978.

2. Костюк В. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К., 1989.

3. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К., 1989.

4. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: навчальний посібник. – К, 2000.

5. Мерлин В. С. Структура личности: характер, способности, самосознание. – Пермь, 1990.

6. Психология развивающейся личности /Под ред. А. В. Петровского – М., 1987.

7. Психологія: Підручник /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 1999.

8. Симонов П. В., Ерисев П. М. Темперамент. Характер. Личность. – М., 1987.

9. Столяренко А. М. Психология и педагогіка. – М., 2001.

10. Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум С. И. Психология и педагогіка. – СПб., 2000.

 

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтеся до співбесіди за темами:

1. Характер як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, яких людина набуває в суспільстві.

2. Структурність характеру як закономірна залежність між його окремими рисами.

3. Акцентуація характеру. Класифікація основних типів акцентуації характеру.

4. Вплив властивостей темпераменту на виявлення характеру.

5. Форми і методи самовиховання як фактор самовдосконалення особистості.

6. Диференційний підхід у дослідженні індивідуальних властивостей особистості.

7. Види суперечностей та їх роль у становленні характеру.

Поміркуйте!

1. Як співвідносяться в характері людини біологічне і соціальне?

2. Чому самовиховання характеру є ефективнішим, ніж виховання?

3. Чи можна за зовнішніми рисами обличчя людини визначити її характер?

4. У прислів’ї сказано: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Про яку закономірність характеру йдеться?

Ключові поняття теми

Характер, риси характеру, риса особистості, провідні та другорядні риси характеру, акцентуація характеру, інтровертний тип, екстравертний тип, сензитивний тип, некерований тип, неврастенічний тип, демонстративний тип.

Тема 7

 

КОГНІТИВНІ ПРОЦЕСИ

Відчуття. Сприймання. Увага

План

 

1. Відчуття. Загальна характеристика, види та основні властивості

відчуттів.

2. Сприймання. Основні властивості сприймання.

3. Увага. Основні характеристики. Керування увагою.

 

Пізнавальні психологічні процеси

 

Відчуття	Сприймання	Пам’ять	Уява	Мислення
Відображення окремих властивостей предметів, що без- посередньо впливають на наші органи чуття	Відображення предметів та явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття в цілому, в сукупності властивостей та ознак цих предметів	Відображення минулого досвіду чи відбиток, зберігання та відтворен-ня явищ, речей тощо	Відображен-ня майбутнього, створення нового образу на підставі минулого досвіду	Вища форма відображу-вальної діяльності, що дозволяє зрозуміти сутність предметів та явищ, їх взаємо-зв’язок, закономір-ність розвитку