З дисципліни «Психологія та педагогіка»

З дисципліни «Психологія та педагогіка»

для студентів ІІ курсу всіх спеціальностей

Всіх форм навчання

 

 

ОДЕСА ОДЕУ 2010

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни «Психологія та педагогіка»

для студентів ІІ курсу всіх спеціальностей

Всіх форм навчання

 

 

Затверджено на

Засіданні кафедри

мовної та психолого-

педагогічної підготовки

Протокол № 5

від 15 січня 2010 р.

 

ОДЕСА ОДЕУ 2010

ЗМІСТ

Вступ..................................................................................................................4

Тема 1. Вступ до психології............................................................................6

Тема 2. Склад і структура особистості.........................................................24

Тема 3. Активність. Свідомість. Самосвідомість. Я-концепція.................31

Тема 4. Розвиток особистості........................................................................39

Тема 5. Індивідуально-психологічні властивості особистості.

Темперамент......................................................................................81

Тема 6. Соціально-психологічна характеристика особистості.

Характер…………………………………………………………….90

Тема 7. Когнітивні процеси. Відчуття. Сприймання. Увага…...................49

Тема 8. Когнітивні процеси. Пам’ять............................................................57

Тема 9. Когнітивні процеси. Мислення. Уява..............................................63

Тема 10. Емоційно-вольова сфера особистості............................................74

Вступ

Основне завдання «Конспекту лекцій з дисципліни «Психологія та педагогіка» для студентів ІІ курсу всіх спеціальностей всіх форм навчання» –суттєво доповнити підручники з цієї дисципліни, надати допомогу студентам у самостійній роботі над засвоєнням змісту дисциплін „Психологія і педагогіка», „Основи психології».

У «Конспекті лекцій» відповідно до чинної програми подано значну частину тем з психології у вигляді опорних конспектів лекцій, таблиць і схем, висвітлено зміст 10 основних тем інтегрованого курсу. Вони охоплюють значну частину проблем сучасної психологічної науки, розкривають її теоретичні положення (ключові поняття) і скеровують студентів згідно з планом кожної лекції на вивчення опорних конспектів та рекомендованої літератури, самостійну науково-дослідну роботу, підготовку до детального обговорення основних проблем сучасної психології, поглиблення, закріплення і систематизацію знань.

Психологія завжди відігравала важливу роль у пізнанні феномену людини. Вона виникла в результаті пошуку відповідей на запитання про природу психічного. За останні роки вітчизняна наукова література поповнилася багатьма виданнями з психологічної науки, які дають відповіді на важливі запитання.

Сучасна зарубіжна і вітчизняна психологія являє собою досить розгалужену систему наукових дисциплін, які розкривають історію її становлення та розвитку, відокремлення психологічних знань різноманітних галузей, що взаємодіють між собою і з різних боків вивчають феномен людини як соціоприродну, космопланетарну цілісність в єдності її природних і соціальних властивостей. Розвиваючи нове мислення про взаємопов’язаний і взаємодіючий єдиний світ, учені доходять висновку про те, що сучасний світ – це світ цілісної людини, і вивчають її феномен всебічно. У сучасній економіці під впливом процесів глобалізації, інтелектуалізації та індивідуалізації праці, перетворення людського капіталу на домінанту економічного і соціального розвитку активно використовується надбання світової психологічної науки.

Психологія – особлива галузь знань, що виділилася в самостійну наукову дисципліну в середині ХІХ ст. Бурхливий розвиток психологічної науки протягом ХХ – на початку ХХІ ст. став поштовхом до формування нових методологічних підходів до дослідження феномену людини, її психіки, свідомості, властивостей та особливостей розвитку творчої особистості, поведінки людей у процесі життя та різнобічної діяльності.

Серед сотні наукових галузей психології широкого визнання набули такі складові частини сучасної психологічної науки: загальна психологія, психологія особистості, вікова психологія, геронтопсихологія, психологія аномального розвитку, психологія творчості, диференціальна психологія, психофізіологія, соціальна психологія, когнітивна психологія, політична психологія, гуманістична психологія, медична психологія, інженерна психологія, психологія спорту, психолінгвістика, юридична психологія, педагогічна психологія та ін.

Поглиблене розуміння природи суб’єкта економічної діяльності сприяло розвитку зв’язків і взаємодій економічної та психологічної наук. Особлива увага студентів і аспірантів звертається нині на вивчення таких нових галузей психології, як економічна психологія, психологія менеджменту, психологія трудової діяльності, психологія підприємництва, психологія реклами, психологія педагогічного менеджменту тощо. Однак усі ці галузі психологічних знань спираються на загальну психологію, внесок визначних зарубіжних та вітчизняних психологів у вивчення феномену людини, процесів активного відображення нею об’єктивної дійсності, дослідження духовного життя людини, її свідомості та детермінант поведінки в різних ситуаціях і видах життєдіяльності. Саме тому важливою для студентів і аспірантів є загальна психологія, якій ми й відводимо особливе місце в лекційному курсі «Психологія і педагогіка».

До кожного опорного конспекту лекції є план, наводяться ключові поняття та основні теоретичні положення, запитання і завдання для контролю знань та засвоєння програмового лекційного матеріалу. До опорного конспекту радимо звертатися перед підготовкою до практичних занять, ПМК та підсумкового контролю знань, у процесі СРС та НДРС.

Після самостійного засвоєння матеріалу конспектів лекцій з психології студенти зможуть використовувати психолого-педагогічні знання, вміння і навички в різних ситуаціях спілкування та зможуть враховувати індивідуальні відмінності людей у житті й майбутній професійній діяльності, гуманних стосунках з іншими людьми, оволодіють навичками та вміннями професійного самовдосконалення, самостійного пошуку відповідей на ті проблеми, які прийдеться розв’язувати у майбутньому.

 

 

ТЕМА 1

ВСТУП ДО ПСИХОЛОГІЇ

План

1. Предмет і завдання психології.

2. Джерела психологічних знань.

3. Основні етапи розвитку психології як науки.

4. Принципи сучасної психології.

5. Методи наукової психології.

 

Джерела психологічних знань

	Народна психологія		Життєва психологія		Релігійна психологія		Парапсихологія

 

 

 

 

 

Народна психологія складалась упродовж тисячоліть, вона знайшла відображення в народних казках, міфах, прислів’ях, приказках тощо. У сучасних умовах має обмежену сферу використання.

У життєвій психології реалізується організуюча функція психологічних знань, втілюються надбання народної, релігійної та наукової психології. У сучасних умовах має обмежену сферу використання.

Релігійна психологія значною мірою впливає на формування духовних цінностей усієї історії цивілізації. На засадах релігійної психології виховується значна частина людства. У сучасних умовах має обмежену сферу використання.

Парапсихологія – сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайні психічні процеси, властивості та явища (екстрасенсорне сприймання думок і почувань інших людей на відстані, полтергейст, здатність сприймати минулі події, передбачення майбутніх подій, здатність рухати предмети на відстані за допомогою одного лише вольового зусилля, яснобачення, встановлення діагнозу й лікування без контакту з хворим тощо). Ці явища неможливо дослідити за допомогою методів сучасної наукової психології.

Наукова психологія передбачає не лише якісний та кількісний опис психічного явища, а й розкриття його природи, закономірностей розвитку, перебігу, побудови та функціонування, виявлення психічного механізму, що стоїть за ним. Результатом наукового вивчення психічних явищ та фактів є нові поняття, якими узагальнюються та фіксуються особливості, закономірності, закони психіки.

Методи наукової психології

Метод -це шлях наукового дослідження, спосіб пізнання. Кожен науковий метод має на меті розкриття закономірностей і механізмів психіки та поведінки людини.

 

 

 

Види експериментів

Експеримент

Природний

Лабораторний

	Констатуючий		Формуючий

Методи опитування передбачають одержання даних зі слів піддослідного. Ці методи застосовують, коли потрібно з’ясувати рівень розуміння піддослідним життєвих ситуацій, завдань, уживаних у навчанні та практичній діяльності, або коли потрібна інформація про інтереси, погляди, потреби, почуття, мотиви діяльності людини.

Опитування може бути усним та письмовим.

Запитання, що використовуються в опитуванні, можуть бути закритого та відкритого типів.

Закриті запитання передбачають, що піддослідний має обрати одну відповідь із двох (альтернативні завдання) або декількох (завдання множинного вибору), що запропоновані.

Відкриті запитання передбачають, що піддослідний самостійно формулює відповідь, параметри якої майже не регламентуються.

Опитувальники та анкети дають змогу зібрати письмовий фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людини. Анкети відрізняються від опитувальників тим, що передбачають використовування деяких біографічних фактів.

Бесіда – це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, переконань, причин та наслідків тощо.

Інтерв’ю розглядається як один із варіантів бесіди, який виявляє думки, погляди, факти з життя піддослідного, його ставлення до політичних ситуацій, соціальних явищ тощо.

Тест – це стандартизоване випробування, яке передбачає використання запитань чи завдань закритого типу. Психологічні тести становлять собою певну систему завдань, надійність яких випробовується на певних вікових, професійних, соціальних групах, оцінюється та стандартизується за допомогою спеціального математичного (кореляційного, факторного та ін.) аналізу. Розрізняють тести для визначення інтелектуальних здібностей, рівня розумового розвитку особистості та тести успішності.

Соціометричне дослідження, бо метод вибору застосовують для з’ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень піддослідних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими. Соціометричну методику застосовують для вивчення групової диференціації.

Метод аналізу продуктів діяльності ґрунтується на тому, що в результатах праці людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, риси характеру. Продукти діяльності дають можливість побачити різноманітні психічні якості та властивості особистості, рівень її розвитку.

Проективні методи передбачають відповідь піддослідного, яка з’являється внаслідок споглядання ним нечітких, неоднозначних стимулів. Наприклад, тест Роршаха (чорнильні плями), тест Люшера (тест кольору) тощо. Оскільки суб’єкт змушений сам визначити і пояснити сутність, значення стимулів, його відповіді відображають властиві йому підсвідомі думки, почуття.

Висновки

1. Психологія як наука вивчає світ суб’єктивних явищ, процесів і станів, які усвідомлюються або не усвідомлюються людиною, а також особливості та закономірності поведінки людини. Усім важливо знати, до чого прагнуть, чого хочуть та що можуть вчинити оточуючі, як орієнтуватися в особливостях особистості, мотивах поведінки, можливостях пам’яті та мислення.

2. Виділення психології у самостійну науку відбулося в Німеччині в 70-х роках ХІХ ст., що пов’язано із відкриттям спеціальних науково-дослідницьких закладів – психологічних лабораторій та інститутів, а також із застосуванням експерименту як методу вивчення психічних явищ. У наш час психологія користується цілим арсеналом наукових методів збору інформації, до якого входять спостереження, експеримент (природний та лабораторний), бесіда, інтерв’ю, різноманітні тести, контент-аналіз, фокус-групи.

3. Головними напрямками наукової психології ХХ ст. виступають психофізіологія (І.М.Сеченов, В.М.Бехтєрев, І.П.Павлов, О.Ф.Лазурський, М.М.Ланге та ін.), психоаналіз (З.Фрейд, К.Юнг, А.Адлер, Е.Берн та ін.), біхевіоризм (Д.Уотсон, Е.Торндайк, Б.Скіннер та ін.), діяльнісний підхід (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк та ін.), когнітивна психологія (Ж.Пиаже, У.Найссер, Дж.Келлі, В.П.Дружинін, О.Р.Лурія та ін.), гуманістична психологія (Г.Олпорт, К.Роджерс, А.Маслоу), культурно-історичний підхід (Л.С.Виготський, К.Горні, С.В.Лур’є та ін.), які сприяли поглибленню розуміння психічного життя людини, формуванню її поведінки, розвитку та виховання творчої особистості.

4.Знання психологічних законів та закономірностей розвитку творчої особистості дозволять покращити життєдіяльність майбутніх фахівців сфери управління, економіки та бізнесу, підвищити рівень їхніх професійних та особистісних досягнень, а також задоволеність власним життям.

Список рекомендованої літератури

1. Бондарчук О.І., Бондарчук Л. І. Основи психології та педагогіки. Курс лекцій. - К., 1999.

2. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К., 1982.

3. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. – М., 1996.

4. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів, 2001.

5. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2-х ч. – Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. – К., 2000.

6. Колесніченко Л.А., Борисенко Л. Л. Основи психології та педагогіки. – К., 2002.

7. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни – К., 2001.

8. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навчальний посібник. - К., 2000.

9. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. - К., 2000.

10. Основи практичної психології /В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К., 1999.

11. Основи психології: Підручник /За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К., 1996.

12. Палеха Ю.І., Герасимчук В.І., Шиян О.М. Основи психології та педагогіки. – К., 2002.

13. Психологія: Підручник /За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 2000.

14. Психология и педагогика: Учебное пособие / Под ред. А.А. Радугина. – М., 2002.

15. Психологический словарь /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова.- М., 1996.

16. Роменець В.А. Історія психології. - К., 1978.

17. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. В 2-х т. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

18. Статінова Н.П., Сень Г. П. Основи психології та педагогіки. – К., 2002.

16. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Учебник. - СПб., 1997 (Серия

«Мастера психологии»).

17. Цимбалюк І.М., Яницька О. Ю. Загальна психологія. – К., 2004.

Завдання для індивідуальних занять

та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Значення психологічних знань для сучасної людини.

2. Основні проблеми та завдання психології на сучасному етапі розвитку.

3. Перші наукові уявлення про психіку у стародавньому світі (Єгипті, Китаї, Греції, Римі).

4. Стисла характеристика біхевіоризму.

5. Стисла характеристика ґештальтпсихології.

6. Стисла характеристика психоаналізу.

7. Стисла характеристика гуманістичної психології.

8. Основні досягнення сучасної психології.

9. Наукова картина психіки у вітчизняній психології.

10. Основні принципи психології.

11. Вимоги до використання психологічних методів.

12. Основні групи психологічних методів.

13. Психологія в системі наук.

14. Значення знань з психології для майбутніх економіста, менеджера та викладача економіки.

Поміркуйте!

1. Що таке психологія та яке місце вона займає у системі наук?

2. Яким чином відбувається психологічне дослідження?

3. Охарактеризуйте основні галузі психологічної науки.

4. Які наукові напрямки були провідними у психології ХХ ст.? У чому їхня специфіка?

5. На які запитання сучасного людського життя допомагає знайти відповідь психологія?

Ключові поняття теми

Психологія, предмет та метод психології, психіка, народна психологія, життєва психологія, релігійна психологія, парапсихологія, наукова психологія, душа, свідомість, поведінка, самосвідомість, особистість, принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки та діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип, метод спостереження, інтроспекція (самоспостереження), лабораторний експеримент, природний експеримент, формуючий експеримент, констатуючий експеримент, методи опитування, відкриті запитання, закриті запитання, анкета, бесіда, інтерв’ю, тест, соціометричне дослідження, аналіз продуктів діяльності, проективні методи, психофізіологія, біхевіоризм, генетична психологія, ґештальтпсихологія, когнітивна психологія, психоаналіз, гуманістична психологія, діяльнісний підхід, культурно-історичний підхід..

Тема 2

Теорії особистості

 

Психологічна школа	Період по­пулярності	Осново­положники	Основні підходи	Техніки, які застосовують
Гештальт­психологія	Початок XX ст..	М. Вертгей- мер К. Келлер К. Левин	Ціле становить щось більше від суми його складових	Вивчення через сприймання
Психоаналіз	Кінець XIX ст.-теперішній час	3. Фрейд	Поведінка контролюється несвідомими потягами	Клінічне спостережен- ня
Біхсвіорізм	Початок XX ст. теперіш­ній час	Д. Уотсон	Психологія мас зосе­реджуватись лише на тому, що можна спостерігати, тобто на поведінці	Науковий експеримент, випробування
Гуманістич­на психологія	Середина XX ст. - теперіш­ній час	Г. Олнорт К. Роджсрс А. Маслоу	Психологія мас зо­середитись на уні­кальності життєво­го досвіду людини, на її самоактуалізації	Обговорення почуттів
Когнітивна психологія	Теперішній час	У. Нейссер А. Пейвіо Г. Сімон	Мета психології -дослідження проце­сів отримання, збе­реження та пере­робки інформації мозком	Дослідження особливостей пам'яті, мислення та функціонування інформаційних процесів

 

Серед відзначених теорій можна виділити три напрями, які майже не перетинаються:

- Біогенетичний напрям базується на тому, що природним є спадкове, яке первинно зумовлює всі особливості розвитку особистості.

- Соціогенетичний напрям знайшов своє втілення в теорії соціалізації, теорії навчання, теорії ролей.

- Персонологічний (особистісно-центрований) напрям вважає, що розвиток особистості відбувається за рахунок первинно притаманного їй прагнення до самоактуалізації і внутрішнього самовдосконалення. Цей напрям визначають як гуманістичний.

 

 

Саморегуляція особистості

За словами академіка І. П. Павлова, людина - це система, яка сама себе регулює, виправляє і навіть удосконалює. Психічна саморегуляція здійснюється у поєднанні її енергетичних, динамічних і соціально-змістових аспектів. Людина не автоматично переключається з однієї діяльності на іншу, а свідомо, з урахуванням соціальної ситуації, важливості виконуваних операцій, можливих результатів своїх вчинків тощо. Вона має можливість вибору, і в цьому полягає її свобода волі. Як свідомий індивід особистість несе відповідальність за наслідки здійснених виборів і скоєних дій.

Особистість як самокерована система може здійснювати:

- контроль за діяльністю за допомогою порівняння па кресленої програми та виконаних дій;

- узгодження спонукань, переключення психічної актив­ності, координацію дій;

- санкціонування – виклик або затримку процесів (дій, вчинків);

- посилення або послаблення активності (прискорення або уповільнення психічної діяльності).

У центрі проявів саморегуляції особистості перебуває сис­тема Я, що формується під впливом життєвих вражень і ви­ховання. Як елемент психологічної структури особистості, Я виступає, як установка щодо самого себе і включає такі компоненти: когнітивний, оціночно-вольовий, поведінковий

Залежно від цілей, що їх ставить перед собою особистість, моральних якостей і особливостей вольової саморегуляції, виділяють чотири типи самоуправління: морально-вольовий, аморально-вольовий, абулічний (слабкий), імпульсивний.

Природно, що найбільшу цінність для суспільства становить мо­рально-вольовий тип, вольова саморегуляція якого спрямована на досягнення суспільно значущих цілей, що відповідають високим моральним нормам.

Спрямованість особистості

Спрямованість -це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Спрямованість виступає як системотворча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості відображаються цілі, в ім'я яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних аспектів дійсності.

У сучасних дослідженнях виділяють три основні види спря­мованості особистості:

- особиста (престижна, егоїстична);

- групова (суспільна чи альтруїстична);

- ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).

Особиста спрямованість виникає внаслідок переваги мо­тивів власного благополуччя, самоствердження.

Групова спря­мованість наявна тоді, коли вчинки людини спрямовані на інтереси організації та інших людей.

Ділова спрямованість породжується самою діяльністю, через зацікавлення нею. Це може бути спрямованість на науку, спорт, професію, мистецтво.

Висновки

1. Особистість – це людина як член суспільства, що має певні права та обов’язки.

2. Основу особистості становить її структура, тобто відносно стійкий зв’язок та взаємодія всіх складових особистості як цілісного та відносно стійкого утворення.

3. Особистість формується у процесі активної взаємодії з навколишнім світом. Її активність забезпечує як пристосування до навколишнього середовища, так і його зміну, стимулює участь особистості у житті та професійній діяльності.

 

Список рекомендованої літератури

1. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание. – М., 1986.

2. Бодалев А. А. Психология о личности. – М., 1988.

3. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. –М., 1982.

4. Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. Частина І. Психологія суб’єкта діяльності. – К.: КНЕУ, 2000.

5. Кон И. С. Открытие «Я». – М.,1978.

6. Лебедев В. И. Личность в экстремальных условиях. – М., 1977.

7. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1977.

8. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка. – К.: КНЕУ, 2001.

9. Мерлин В. С. Структура личности: характер, способности, самосознание: Учебное пособие по спецкурсу «Основы психологии личности». – Пермь, 1990.

10. Петровский А. В. Быть личностью. – М.,1990.

11. Платонов К. К. Структура и развитие личности. – М., 1986.

12. Психология развивающейся личности / Под ред. А. В. Петровского. – М., 1987.

12. Столин В. В. Самосознание личности. – М., 1972.

13. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

14. Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. – М., 1977.

 

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Співвідношення понять «людина» та «особистість».

2. Основні ознаки особистості.

3. Фактори, які сприяють розвитку особистості.

4. Психологічна структура особистості.

5. Психічна саморегуляція в житті людини.

6. Функції, які здійснює особистість як самокерована система?

Поміркуйте!

1. Чи можна до будь-якої людини з Вашого оточення вжити термін «особистість»?

2. Як співвідносяться потреби та інтереси з мотивами поведінки особистості?

3. Чи часто Ви аналізуєте свої думки, почуття, вчинки, бажання? Що це Вам дає?

4. Які основні відмінності у поглядах на причини людської поведінки у представників психоаналізу та біхевіоризму.

Ключові поняття теми

Людина, індивідуальність, саморегуляція особистості, спрямованість особистості, психологічна структура особистості, індивід, особистість, теорії особистості.

Тема 3

Я-концепція

 

План

1. Поняття активності і діяльності. Структура діяльності.

2. Взаємозв’язок свідомості, самосвідомості та Я-концепції.

3. Структура Я-концепції.

4. Когнітивна складова Я-концепції.

5. Афективно-оцінна складова Я-концепції.

6. Самовідношення.

7. Поведінкова складова Я-концепції.

8. Механізми психологічного захисту.

Функції свідомості

Функція відображення. Знання про оточуючу дійсність, про природу, про суспільство. Рівень свідомості перебуває в прямій залежності від рівня засвоєння знань і досвіду особистості. Знання здобуваються в процесі навчання і виховання, їх механізмом є відчуття, сприймання, мислення, пам’ять. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвинулась потреба в знаннях, яка є основною її спонукою, мотивом пізнавальної дійсності.

Рефлексивна функція. Виділення людиною себе в предметному світі як суб’єкта пізнання, розрізнення суб’єкта – «я» і об’єкта «не я», протиставлення себе, як особистості, об’єктивному світу. Характерним у цьому відношенні є самопізнання, що стало основою для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і моральних психологічних якостей.

Функція регулювання. Третьою особливістю свідомості є її цілеспрямованість, планування власної діяльності й поведінки, передбачення її результатів. Ця сторона свідомості виявляється у самоконтролі і коригуванні власних дій, у перебудові їх, в змісті стратегії й тактики, як цього вимагають обставини.

Функція породження. Проявом свідомості є також її ставлення до об’єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Ставлення особистості до свого оточення виявляється в її оцінці й самокритиці, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера.

Вищим рівнем розвитку свідомості є самосвідомість.

Самосвідомість являє собою складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйманні особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, в усіх формах взаємодії з іншими людьми і в поєднанні цих образів в єдине цілісне утворення-уявлення, а потім у розумінні свого власного «Я» як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів. Продуктом самосвідомості є Я-концепція.

Я-концепція – це існуюча у свідомості індивіда стійка система уявлень, образів та оцінок, що відносяться до самого індивіда.

Структура Я-концепції

 

Я-концепція має дуже складну структуру, всі елементи якої об’єднуються в єдину систему. Зміна в одному елементі може викликати зміни в інших елементах.

Я-концепція

Основними складовими частинами Я-концепції вважають когнітивну, афективно-оцінювальну (самооцінку) і поведінкову.

Пам’ятайте! Виділення будь-яких компонентів Я-концепції є умовним: Я-концепція – єдина система.

Компоненти «Я»-образу

		«Я»-образ

 

Реальне «Я» – те, якими ми є.

Ідеальне «Я» – те, якими ми хочемо бути.

Дзеркальне «Я» – те, якими нас бачать, за нашою думкою, інші.

 

Види самооцінки

		Самооцінка

 

 

Самооцінка впливає на поведінку людини.

Людина з адекватною самооцінкою реально оцінює себе: бачить як позитивні, так і негативні свої якості, може адаптуватися до середовища, що змінюється.

Людина із завищеною самооцінкою відчуває себе вищою за інших, що часто призводить до труднощів у спілкуванні.

Крім того, людина із завищеною самооцінкою впевнена у власній безпомилковості і тому може потрапити у складну ситуацію, коли треба відмовитися від звичайного погляду або визнати чужу правоту.

Якщо в людині сформувалась низька самооцінка, то вона почуває себе невпевнено, не довіряє собі, сумнівається в собі, страждає, тому що ставить високі вимоги до себе, може потрапити під вплив інших людей.

Самовідношення

Більшість учених виділяють у структурі Я-концепції таку складову як ставлення до себе і вважають цю підструктуру найбільш значимою із феноменів внутрішнього життя особистості.

Ставлення до себе – це переживання, відносно стійке чуття, що занижує самосприймання та «Я»-образ. Ставлення до себе – складне утворення, яке містить у собі самоповагу, гідність, позитивне ставлення до себе тощо. Воно може співпадати і не співпадати з самооцінкою, тобто самооцінка може бути низькою, але людина зберігає свою гідність. В основі ставлення до себе лежать два внутрішніх мотиви: мотив самоповаги і потреба в сталості, стійкості образу «Я».

Самоповага – це потреба індивіда робити максимальним переживання позитивного і мінімальним – переживання негативного ставлення до себе.

Ставлення до себе може переживатися у кількох формах.

Висновки

Активність психіки розглядається як один з факторів, що породжує свідомість. Джерелом активності особистості і її діяльностей є потреби, які мають складну ієрархію.

Продуктом свідомості та самосвідомості є Я-концепція. Вона має складну структуру, всі елементи якої об’єднуються в єдину систему. Такі елементи Я-концепції, як самооцінки, самовідношення, впливають на особливості поведінки особистості.

Список рекомендованої літератури

1. Абрахам Г. Маслоу Мотивация и личность. Перевод с анг. Татмыбаевой А. М. Вступительная статья Акулиной Н. Н. – СПб: Евразия, 1999. – 478 с.

2. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйрерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения в социуме. – СПб., 2002.

3. Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2001 (Серия «Мастера психологии»).

4. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т./А. Н. Леонтьев.: т. ІІ. – М.: Педагогика, 1983. – 320 с.:[ил.]. – (Труды. д. чл. и чл.-кор. АПН СССР).

5. Майерс Д. Социальная психология. – СПб., 1999.

6. Немов Р. С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учебн. заведений. В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. – М., 1995.

7. Психология самосознания. Хрестоматия. – Самара, 2000.

8. Психологический словарь. /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мицарикова.– М., 1996.

9. Психологія: Підручник. /За ред. Ю. Л. Трофімова. – К., 2000.

10. Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия. – Самара, 2003.

11. Хъелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб., 2000 (Серия «Мастера психологии»).

 

Завдання для індивідуальних занять та самостійної роботи студентів

Підготуйтесь до співбесіди за темами:

1. Активність і діяльність людини

2. Я-концепція. Поняття, структура.

3. Вплив самооцінки на поведінку людини.

4. Самооцінка та ставлення до себе у структурі Я-концепціі.

5. Механізми психологічного захисту в ученні З. Фрейда.

6. Функції Я-концепції.

7. Розвиток Я-концепції в онтогенезі.

8. Фактори, що формують самооцінку.

9. Механізм психологічного захисту. Загальна характеристика.

10. Самосвідомість як вищий рівень розвитку свідомості.

Поміркуйте!

1. Яке значення має Я-концепції для досягнення успіху в особистій та діловій сферах.

2. Як би Ви порадили молодому подружжю виховувати власну дитину, щоб сформувати у неї позитивну Я-концепцію?

3. Як впливає самооцінка на поведінку людини?

4. Яке значення має психологічний захист людини?

5. У чому полягає різниця між активністю та діяльністю?

6. Як розуміються в психології поняття «потреба» і «мотив»?

Ключові поняття теми