Розділ 3. Виробництво і розподіл органічних добрив у господарстві

Органічні добрива – це добрива, які містять поживні елементи, головним чином у складі органічних сполук і в основному є продуктами природного походження. Їм у системі удобрення сільськогосподарських культур належить провідне місце. Це повні добрива, оскільки їх органічні сполуки містять макро- і мікроелементи, що вже брали участь у створенні врожаю.

До органічних добрив належать підстилковий і рідкий гній, пташиний послід, торф, компости, солома, зелені добрива тощо.

Органічні добрива ще називають місцевими добривами, так як вони містять невисокий вміст поживних речовин і значну кількість вологи, й з економічної точки зору їх не доцільно перевозити на великі відстані та рекомендується застосовувати в місцях їх отримання.

Гній є найпоширенішим органічним добривом. Внесення 1 т гною забезпечує нагромадження в ґрунті 50-60 кг/га гумусу. Крім, того його внесення поліпшує умови азотного живлення рослин, зменшує кислотність ґрунту, покращує його властивості, збагачує приґрунтове повітря вуглекислим газом, покращує мікробіологічну активність ґрунту.

Органічні добрива при правильному використанні є могутнім резервом підвищення родючості ґрунту, а отже, й урожайності сільськогосподарських культур. Так, за останні 20 років втрати гумусу в ґрунтах України становили понад 10% загального його вмісту. Для досягнення бездефіцитного його балансу треба щорічно вносити на 1га орних земель залежно від типу ґрунтів, в нашій зоні рекомендовані такі норми, як 11-12т.

Виробництво підстилкового гною

Підстилковий гній складається з твердих і рідких виділень тварин і підстилки. Залежно від виду тварин, якості кормів і підстилки, способу годівлі і зберігання хімічний склад гною неоднаковий.

Гній коней та овець містить більше сухих речовин, а також азоту і калію і при зберіганні він швидко розкладається, виділяючи багато тепла. Звідси його називають гарячим і використовують у парниках і теплицях як біологічне паливо.

Гній великої рогатої худоби та свиней містить більше води і тому повільніше розкладається і температура його при зберіганні підвищується повільно. Тому його називають холодним.

Свіжий гній мало придатний для внесення в ґрунт, він потребує часу для дозрівання. У практиці господарств використовують щільний (холодний), пухкий (гарячий) і пухкий з наступним ущільненням (гарячо-холодний) способи зберігання підстилкового гною. При цьому утворюється гній високої якості, майже без втрат аміаку.

Пухкий (гарячий) спосіб зберігання гною заключається в тому, що гній складають в штабелі без ущільнення, в яких досить швидко підвищується температура до 60-70⁰с. При цьому відбуваються великі втрати азоту і органічних речовин. Його використовують іноді для швидкого виготовлення із досить соломистого гною.

Пухкий з наступним ущільненням (гарячо-холодний)спосіб зберігання гною використовують у господарствах для знешкодження глистів, а також знищення насіння бур’янів.

Залежно від тривалості і способів зберігання виділяють чотири ступені розкладання гною:

- свіжий гній не рекомендується вносити, оскільки він може викликати денітрифікацію і втрати азоту з ґрунту, а також містить насіння бур’янів, що не втратило своєї схожості.

- напівперепрілий гній утворюється після 3-5 місячного зберігання. Солома у нього набуває темно-коричневого кольору, втрачає міцність і легко розривається. При цьому гній втрачає 10-30% початкової маси.

- перепрілий гній утворюється після тривалого зберігання і має однорідну масу, в якій важко знайти окремі соломинки. Такий гній втрачає близько 50% маси.

- перегній – це пухка темна маса продукт глибокого розкладання органічних речовин гною. Втрати досягають 75% маси.

Найдоцільніше використовувати напівперепрілий гній. В середньому в ньому міститься 0,5%N, 0,25% P₂O₅, 0,6%K₂O, 0,4%C_aO,0,1% M_gO і великий набір мікроелементів.

В середньому вихід гною на рік від однієї голови тварин складає: від великої рогатої худоби 8-10 т, коней -6-7 т, свиней 1,5-2,0 т, овець 0,8-0,9т.

На території даного господарства гній зберігають у гноєсховищах котловинного і наземного типів. Із гноєсховищ гній вивозять двічі на рік. Паралельно займаючись скотарством ТОВ “Агро Світ” має можливість певною мірою цілком забезпечувати себе у потребі органічних добрив, які в подальшому спрямовуються на отримання кращих врожаїв культурних рослин та підтримання бездефіцитного балансу гумусу на полях господарства.

Для підтримання бездефіцитного балансу в ґрунті на території ґрунтово-кліматичної зони, в якій розміщене дане господарство, внесення гною треба довести до 10-12т на кожен гектар сівозмінної площі.

До заходів, що поліпшують якість підстилкового гною належать: збільшення норм підстилки, використання соломи, щільне зберігання гною, компостування його з 2-35 фосфоритного борошна, попелом.

Норми підстилкового гною під просапні культури 30-60 т/га, під зернові – 20-30 т/га. Із внесеного в ґрунт гною в перший рік використовують рослини 20-30% азоту, 30-40% фосфору, 60-70% калію загального їх вмісту. Використання азоту, фосфору і калію на другий рік відповідно становлять 15-20, 10-15,10-15%, на третій рік 10-15, 15-10, 0-10%.

Більш детально виробництво підстилкового гною в даному господарстві наведено в табл. 6.

Таблиця 6

Виробництво підстилкового гною у господарстві

Вид і група тварин	Кількість голів	Кількість твердих і рідких виділень від 1 голови за добу, кг	Добова норма підстилки на 1 голову, кг	Вихід свіжого гною від 1 голови за добу, кг	Тривалість стійлового періоду	Вихід свіжого гною за стійловий період, т
Від голови	Від усього поголів’я
Корови
Молодняк до року
Молодняк після року
Коні
Свині
Вівці
Всього

 

Згідно даних приведених в табл. 6 господарство за рік отримує від скоту 9503,78 тонн підстилкового гною, який потім відправляється на зберігання в гноєсховища. Втрати при зберіганні складають 18% тобто 1710,68 тонн, що досить значно. Вкінці вихід напівперепрілого гною з урахуванням втрат становить 7793,1 тонн. В основному в ТОВ “Агро Світ” дотримуються технології заготівлі гною з меншими втратами поживних речовин, тобто в кінцевому виході отримують напівперепрілий гній. Але при вирощуванні овочевих культур, які потребують внесення перегною, доводиться робити виключення і отримувати великі втрати при зберіганні гною. Тобто діяльність господарства спрямована на більш ефективне раціональне використання органічних ресурсів для подальшого отримання високих врожаїв культурних рослин та підтриманні бездефіцитного балансу гумусу.

Вихід безпідстилкового гною

На тваринницьких фермах, де худобу утримують без підстилки, одержують рідкий гній - суміш калу, сечі і технологічної води. Рідкий гній, тобто безпідстілковий гній має вологість 83-97%.

Залежно від вмісту води розрізняють напіврідкий безпідстилковий гній (вологість менше 93%), рідкий (вологість 93-97%) і гнойові стоки (вміст води понад 97%).

Вихід рідкого гною залежить від виду тварини, її віку, типу годівлі, тривалості відгодівлі, кількості води, що витрачається на прибирання гною, сірководень, аміак, меркаптан та інші речовини, які зумовлюють різкий неприємний запах.

В рідкому гною від 50 до 70 % азоту міститься в аміачній формі і добре засвоюється рослиною. Решта азоту входить до складу органічних речовин (білку). Фосфор і калій використовуються рослинами так само, як і з мінеральних добрив.

Рідкий гній при зберіганні розшаровується на рідку і тверду фракції. У рідку фракцію нерозбавленого водою гною потрапляє 75-80% поживних речовин, а в осад - 20-25%. Розбавляння гною водою збільшує його об'єм. Так, при гідрозмиванні розбавляння гною водою до 95 % збільшує його об'єм у 2 рази, а при розбавлянні до 98 % - у 5 разів порівняно з об'ємом екскрементів тварин. Втрати азоту в цьому разі незначні. При цьому змінюються і хімічні властивості рідкого гною. Розбавляння рідкого гною доцільно провадити безпосередньо перед внесенням його на поля.

Рідкий гній зберігають у спеціальних гноєсховищах. Термін зберігання від 2 до 6 місяців. Гноєсховища бувають прифермські і польові. Місткість прифермських гноєсховищ закритого типу має бути 25-40% об'єму гною за 2-3 місяці нагромадження. У польових гноєсховищах, що є відкритими котлованами, зберігається 60-75% рідкого гною. Втрати азоту при різних способах зберігання майже однакові.

Для перевезення і внесення рідкого гною використовують цистерни-розкидачі.

При переробці гнойових стоків щодобово отримують тверду фракцію; середньою вологістю 73,8 % і рідку, що містить 99,3% води.

Рідкий гній перед використанням знезаражують, оскільки в ньому патогенні мікроорганізми зберігаються дуже довго.

Для знезараження використовують кілька систем:

1) систему хлорування гною у збірному резервуарі насосної станції;

2) систему, розраховану на приготування компостів з біотермічним прогріванням

Використовувати тверду фракцію для удобрення культур можна не тільки після біотермічної обробки у буртах протягом одного місяця влітку і протягом двох - взимку. Коли температура в рідині бурти досягне 60-70 °С, вважають, що біотермічна обробка почалася.

У закритих гноєсховищах утворюється значна кількість метану, сірководню, аміаку, вуглекислого газу, індолу, скатолу та інших шкідливих речовин. Тому при роботі в таких гноєсховищах треба дотримуватись правил техніки безпеки. Категорично забороняється використовувати відкритий вогонь для освітлення, оскільки це може призвести до вибуху. Не можна працювати без протигазу, інакше вдихання шкідливих речовин може призвести до отруєння.

При використанні безпідстилкового гною велике значення має встановлення його оптимальних норм. Занадто низькі норми (до 20 т/га) призводять до зниження приросту врожаю порівняно з оптимальними, а високі, крім того, можуть викликати забруднення навколишнього середовища. Прирости врожаю від внесення помірних норм залишаються вищими при застосуванні рідкого гною порівняно з підстилковим, що пов'язано з неоднаковим засвоєнням рослинами азоту з добрив. Оптимальні норми внесення безпідстилкового гною коливаються у межах 150-300 кг/га за еквівалентним вмістом загального азоту.