Особливості розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

 

Під нещасними випадками невиробничого харак­теру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок за­подіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на гро­мадському, власному або іншому транспортному засо­бі, що не належить підприємству, установі або організа­ції (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);

4) виконання донорських функцій;

5) участі в громадських акціях (мітингах, демонс­траціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

7) проведення культурних, спортивних та оздоров­чих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним про­цесом у навчальних закладах;

8) використання газу у побуті;

9) вчинення протиправних дій проти особи, її май­на;

10) користування або контакту із зброєю, боєприпа­сами та вибуховими матеріалами;

11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

12) стихійного лиха;

13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах ліку­вально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортив­но-розважального призначення, в інших організаціях.

 

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілак­тичний заклад.

Документом, який підтверджує ушкодження здо­ров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка ліку­вально-профілактичного закладу.

Нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був потерпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

 

Лікувально-профілактичні заклади, до яких звер­нулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещас­них випадків, протягом доби надсилають письмове по­відомлення за встановленою формою:

про нещасний випадок із смертельним наслідком, а також про груповий нещасний випадок, який стався од­ночасно з двома і більше особами, - дорайонної держадміністрації (виконавчого органу міської, район­ної у місті ради);

про нещасний випадок із смертельним наслідком, пов'язаний із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасний випадок, що стався внаслі­док контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або під час дорожньо-транспортної приго­ди, - до органу внутрішніх справ.

 

Повідомлення про нещасні випадки із смертельним наслідком надсилаються також до органів прокуратури.

Лікувально-профілактичні заклади, до яких зверну­лися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі за встановле­ною формою.

 

Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішен­ня питань соціального захисту потерпілих.

Розслідування нещасних випадків із смертель­ним наслідком, групових нещасних випадків у разі смерті хоча б одного з потерпілих, нещасних випадків, пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасних випадків, які сталися внаслі­док контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами, проводиться органами внутрішніх справ або прокуратури.

Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок (за винятком не­щасних випадків із смертельним наслідком) приймає рі­шення щодо утворення комісії з розслідування нещас­ного випадку.

До роботи комісії з розслідування нещасного ви­падку можуть залучатися представники організації, де працюють або навчаються потерпілі, організації, на те­риторії чи об'єкті якої стався нещасний випадок, а та­кож представники органів охорони здоров'я, освіти, за­хисту прав споживачів, експерти страхової компанії (як­що потерпілий був застрахований).

 

До розслідування нещасних випадків, які сталися під час прямування на роботу чи з роботи, залучаються представники відповідного профспілкового органу або уповноважені трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

 

Керівник організації протягом доби з часу надход­ження рішення про уповноваження її на проведення розслідування призначає комісію у складі неменше трьох осіб.

Нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідуються комі­сією, утвореною організацією, де працює потерпілий, у складі голови комісії - посадова особа, яку визначає ке­рівник організації, і членів комісії - керівника відповідно­го структурного підрозділу, представника профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, або уповнова­женого трудового колективу, якщо потерпілий не є чле­ном профспілки.

Рішення щодо розслідування нещасного випадку приймається керівником організації на підставі звер­нення потерпілого, листка непрацездатності або довід­ки лікувально-профілактичного закладу.

У разі відмови організації провести розслідування нещасного випадку потерпілий або особа, яка пред­ставляє його інтереси, може звернутися до районної держадміністрації (виконавчого органу міської, район­ної у місті ради), яка вирішує питання щодо проведення цього розслідування.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії. У разі потреби цей термін може бути продовжений керівни­ком органу (організації), який призначив розслідування.

Необхідна кількість примірників акта визначається в кожному окремому випадку.

Акт за формою НТ надсилається:

потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

районній держадміністрації (виконавчому органу міської, районної у місті ради);

організації, де працює або навчається потерпілий;

організації, яка відповідальна за безпечний стан те­риторії чи об'єкта, де стався нещасний випадок.

Копія акта надсилається органам внутрішніх справ, прокуратури та іншим організаціям на їх запит.

Під час розслідування групових нещасних випадків акт за формою НТ складається на кожного потерпілого окремо.

Для складання акта за формою НТ використову­ються класифікатори подій, що призвели до нещасного випадку (додаток 4), причин нещасного випадку (дода­ток 5), місця подій (додаток 6).

Акти за формою НТ, які складаються за результата­ми розслідування нещасних випадків з працюючими особами, зберігаються в організації разом з матеріала­ми розслідування протягом 45 років. Акти за формою НТ та матеріали розслідування нещасних випадків з непрацюючими особами зберігаються протягом трьох років у архіві районної держадміністрації (виконавчих органів міських, районних у містах рад).

 

ЛІТЕРАТУРА: ПОРЯДОК розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру*(із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1356 від 21.11.2007)

 

Дослідження та профілактика виробничого травматизму. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин. Основні причини виробничих травм та професійних захворювань. Розподіл травм за ступенем тяжкості. Методи дослідження виробничого травматизму.

 

 

Велику роль у запобіганні травматизму має аналіз і, головне, своєчасне доведення його результатів до всіх структурних підрозділів та всіх працівників.

При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:

§ виявлення причин нещасних випадків;

§ виявлення характеру і повтору нещасних випадків;

§ визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;

§ виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;

§ виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.

Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

Статистичний метод, базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.

Початковим матеріалом для розрахунків є дані звітів підприємств, організацій про нещасні випадки. Коефіцієнт частоти травматизму визначається за формулою:

Кч.т.=N*1000/Ч

де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів;

Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.

Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:

Кт.т.=Д/N

де Д — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;

N — загальна кількість нещасних випадків.

Коефіцієнт виробничих витрат визначається за формулою:

Кв.в.=Кч.т.* Кт.т.=N*1000/Ч * Д/N =Д*1000/Ч

Для більш глибокого аналізу травматизму використовуються також показники непрацездатності, матеріальних наслідків витрат на попередження нещасних випадків.

 

Показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою:

Пн=Д*1000/Ч

де Д — число людино-днів непрацездатності постраждалих;

показник матеріальних наслідків (Пм) —

Пм=М*1000/Ч

де М — матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період часу, грн;

показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітний період —

Пв=З*1000/Ч

де З — витрати на попередження нещасних випадків за звітний період.

Різновидом статистичного методу є груповий і топографічний методи.

При груповому методі дослідження нещасні випадки групуються:

§ за професією та видами робіт потерпілих;

§ за характером і локалізацією пошкоджень;

§ за низкою зовнішніх ознак: днями, тижнями, змінами, віком, стажем, статтю, кваліфікацією потерпілого тощо.

Таке групування дозволяє виявити найнесприятливіші моменти в організації робіт, стані умов праці або устаткування.

При топографічному методі дослідження всі нещасні випадки систематично позначають умовними позначками на плані розміщення устаткування в цеху, на ділянці стосовно того, де стався нещасний випадок. Скупчення цих знаків свідчить про підвищений рівень травматизму в тому чи іншому підрозділі або робочому місті, завдяки чому створюється наочне уявлення про потенційно небезпечні зони на виробництві.

При монографічному методі дослідження виявляють вплив на безпеку праці багатьох елементів досліджуваного об’єкта (технічного стану об’єкта, характеру та організації трудового процесу, планування виробничого процесу, підготовки працівників, стану обліку та аналізу травматизму тощо), тобто проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних тій чи іншій виробничій ділянці, устаткуванню, технологічному процесу.

Економічний метод полягає у визначенні економічних наслідків травматизму і спрямований на з’ясування економічної ефективності витрат на розробку і впровадження заходів з охорони праці.

Матеріальні (Мтр) витрати визначаються за формулою:

Мтр=Птр+Етр+Стр
де Птр — витрати виробництва внаслідок нещасних випадків;

Етр — економічні витрати;

Стр — соціальні витрати.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи «людина — машина (техніка) — виробниче середовище». Лише при комплексній відповідності зазначених властивостей людини особливостям конкретної трудової діяльності можлива ефективна та безпечна робота. Порушення цієї відповідності може призвести до нещасного випадку. При такому аналізі травматизму враховується й той факт, що здоров’я і працездатність людини також залежать від біологічних ритмів функціонування його організму і геофізичних явищ. Під впливом гравітаційних сил, викликаних зміною взаємоположення небесних тіл, земним магнетизмом або іонізацією атмосфери, відбуваються певні зрушення в організмі людини, що позначається на стані її поведінки.

При дослідженні травматизму може застосовуватися і метод анкетування (письмове опитування працівників). Він установлює переважно причини психофізіологічного характеру. Важливим моментом у методі анкетування є розробка опитувального листа. Аналіз опитувальних листів (листів спостереження) дає можливість визначити вплив психофізіологічних факторів на безпеку праці.