Санітарні вимоги до утримання території

Територія підприємства громадського харчування повинна утримуватися у постійній чистоті, прибирання її належить проводити щодня, згідно з СанПиН 42-123-5777-91. Територія підприємства повинна бути огороджена парканом. Частина паркана, що виходить на магiстральні проїзди, може бути замінена дерев'яними або металевими гратами.

Пішохідні доріжки, проїзди на території повинні мати тверде покриття, бути шириною не менше 1 м, для двостороннього руху — не менше 1,5 м.

Для збирання і тимчасового зберігання відходів та сміття повинні бути встановлені водонепроникні, зі щільними кришками, збірники або металеві контейнери, місткістю не більше дводенного накопичення відходів. Очистка їх повинна проводитися не рідше одного разу за два дні з наступною обов'язковою дезинфекцією у теплу пору року 20 % розчином свіжогашеного вапна, або 10 % розчином хлорного вапна..

Харчові відходи повинні зберігатися у охолоджувальній камері. Вивіз відходів і сміття із збірників повинен проводитись спеціальним транспортом, використання якого для перевезення сировини та готової продукції забороняється. При централiзованому збиранні сміття на підприємство повинні доставлятися чисті, продезинфіковані сміттєзбірники.

Окремо розміщені туалети повинні знаходитися на відстані не менше 25 м від виробничих приміщень, підключені до каналізації і утеплені. Туалети повинні утримуватися у чистоті і щодня дезинфікуватися 10 % розчином хлорного вапна або іншими дезинфікуючими засобами, дозволеними Мiнохорони здоров’я України.

Територія повинна бути освітлена у відповідності з чинними нормами (див. розділ “Вимоги до освітлення“).

Будівля підприємства громадського харчування повинна бути обладнана кранами для поливання території у літній період.

Зимою територію (проїзди та проходи) треба систематично очищати від снігу та льоду і посипати піском.

Для стоку атмосферної і талої води поверхня території повинна мати ухили, спрямовані від будівлі до водостоків.

Водостоки для відводу атмосферної води повинні регулярно очищатися і ремонтуватися.

ЛІТЕРАТУРА: Правила охорони праці для підприємств громадського харчування

Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.

 

У трудовій діяльності на працівників впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Тому умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей (шкідливих факторів виробничого середовища). Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність.
Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психологічні

Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи:

шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);

шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;
шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.).

Численними дослідженнями гігієністів і фізіологів праці встановлено, що виробничі шкідливості несприятливо впливають на працівників, знижують їх дієздатність та погіршують стан здоров’я.

 

 

Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці.

 

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*), а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.

Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.