Тема 7. «Сутність методу однорідних секцій»

Питання для самостійного вивчення:

1. Економічний зміст методу однорідних секцій. Умови застосування.

2. Переваги та недоліки методу однорідних секцій.

 

Довідковий матеріал.

Методологія обліку повних витрат за методом однорідних секцій полягає в тому, що підприємство поділяють на однорідні секції (цехи, відділи, служби), розподіляють між ними непрямі витрати, визначають по кожній секції суму витрат, яку відносять на продукцію чи замовлення, у процесі виробництва яких були використані послуги відповідної секції.

Перевагою методу однорідних секцій є те, що витрати, загальні для кількох секцій, розподіляються між ними за базами які відповідають характеру певного виду загальних затрат.

Недоліками методу однорідних секцій є: великий обсяг облікової роботи, умовність однорідних секцій, відсутність можливості проаналізувати постійні і змінні витрати.

 

Завдання для самостійної роботи:

Завдання 1. Встановити, що може бути базою розподілу між однорідними секціями витрат на

а) амортизацію;

б) страхування;

в) орендну плату;

г)утримання і ремонт устаткування.

Завдання 2. Визначити чому при застосуванні методу однорідних секцій відсутня можливість проаналізувати постійні і змінні витрати.

 

Тема 8. «Застосування методу нормативного розподілу постійних витрат»

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Економічний зміст методу нормативного розподілу постійних витрат.

2. Принципи застосування методу нормативного розподілу постійних витрат.

3. Переваги та недоліки методу нормативного розподілу постійних витрат.

 

Довідковий матеріал.

Метод нормативного розподілу постійних витрат є перехідним від методів калькулювання повної до калькулювання неповної собівартості продукції.

Цей метод ґрунтується на таких принципах:

- чітке розмежування в собівартості постійних і змінних витрат;

- визначення нормативного рівня діяльності підприємства і його підрозділів;

- включення в собівартість продукції постійних витрат залежно від фактично досягнутого рівня діяльності;

- відображення в обліку додаткових витрат через зниження рівня діяльності або зниження витрат у зв’язку з підвищенням ефективності.

Використання цього методу дає можливість визначити вплив зміни обсягу діяльності на структуру собівартості одиниці продукції. Є і певні недоліки: важко встановити нормальний обсяг діяльності, метод не пов’язаний з ринковими коливаннями цін та інше.

 

Завдання для самостійної роботи:

Завдання 1. Підприємство використовує для калькулювання собівартості продукції метод нормативного розподілу постійних витрат. За встановленого нормального рівня діяльності підприємство має виробляти 20000 буханок хліба за місяць. В поточному місяці вироблено 18300 буханок. Фактична сума постійних витрат даної секції виробництва склала 5600 грн. Визначити суму постійних витрат, що відноситься на собівартість продукції секції та суму витрат, яка списується на загальний результат по підприємству.

 

Тема 9. «Особливості та порядок організації обліку витрат і результатів в системі директ-костинг»

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Економічний зміст методу директ-костинг. Умови застосування.

2. Переваги та недоліки методу директ-костинг

 

Довідковий матеріал.

В основу організації обліку за системою директ-костинг покладена класифікація витрат по їх відношенню до обсягу виробництва (постійні та змінні).

Головна особливість системи – собівартість враховується та планується лише за змінними витратами. За змінними витратами оцінюються також залишки готової продукції на складах та залишки незавершеного виробництва. Постійні витрати збираються на окремому рахунку та періодично списуються у дебет рахунку фінансових результатів.

Система “директ-кост” має два варіанти:

- простий “директ-кост” – в обліку використовуються дані лише про змінні витрати;

- розвинений “директ-кост” – до собівартості включаються змінні витрати та прямі постійні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

Переваги “директ-кост”:

1) простота та об’єктивність калькулювання собівартості (не потрібно умовно розподіляти постійні витрати);

2) можливість порівняння собівартості різних періодів за змінними витратами, абсолютним та відносним маржам;

3) можливість встановлення зв’язків та пропорцій між витратами та об’ємами виробництва;

4) дозволяє керівництву звернути увагу на зміну маржинального доходу як по організації в цілому, так і по різним виробам; виявити вироби з найбільшою рентабельністю;

5) дозволяє знаходити найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу, проводити ефективну політику цін;

6) спрощує нормування, планування, облік та контроль, тому що зменшує число статей витрат;

7) дозволяє контролювати величину постійних (накладних) витрат;

8) розширює аналітичні можливості обліку.

Недоліки:

1) труднощі при поділу витрат на постійні та змінні;

2) не дає відповіді на питання, яка повна собівартість продукції(потребується додатковий розподіл умовно-постійних витрат).

3) ведення обліку собівартості за скороченою номенклатурою статей не відповідає вимогам вітчизняного обліку.

 

Завдання для самостійної роботи:

Завдання 1. Визначте основні відмінності системи обліку витрат „директ-кост” і „стандарт-кост”. Результат оформіть у вигляді таблиці.

Завдання 2. Виконати тестові вправи.

1. Маржинальний дохід - це:

а) виручка (дохід від продажу товарів, послуг):

б) різниця між виручкою і сумою змінних витрат;

в) різниця між виручкою і сумою постійних витрат;

г) різниця між виручкою і загальною сумою всіх витрат.

 

2. Система директ-костингу базується на класифікації витрат на:

а) прямі і непрямі;

б) постійні і змінні;

в) основні і накладні;

г) прості і комплексні.

 

3. Простий директ-костинг заснований на використанні в обліку даних:

а) про прямі і непрямі витрати;

б) про змінні і постійні витрати;

в) тільки про змінні витрати;

г) про змінні витрати та прямі постійні витрати на виробництво.

 

4. Розвинений директ-костинг заснований на використанні в обліку даних:

а) про прямі і непрямі витрати;

б) про змінні і постійні витрати;

в) тільки про змінні витрати;

г) про змінні витрати та прямі постійні витрати на виробництво.

 

Тема 10. «Оцінка методів управлінського обліку для вирішення завдань контролінгу»

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Методи управлінського обліку, що застосовуються в системі контролінгу підприємства.

2. Взаємозв’язок контролінгу з управлінським обліком.

 

Довідковий матеріал.

Частина системи бухгалтерського обліку, яка забезпечує потреби управління в інформації, називається управлінським обліком. До такої інформації відносяться дані про витрати на виробництво, собівартість продукції та її окремих видів, рентабельності випуску та результатах реалізації продукції, робот та послуг.

Управлінський облік призначений для вирішення внутрішніх завдань управління підприємством. По своїй суті він є інформаційною базою контролінгу підприємства

Система управлінського обліку – це система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат.

У загальному вигляді система управлінського обліку має 2 стадії (рис.2.2).

 

 

Рис. 2.2. Загальна схема управлінського обліку

 

З обліком витрат на виробництво безпосередньо пов’язано калькулювання собівартості продукції, в процесі якого відбувається групування витрат в залежності від об’єкту витрат.

Організація обліку в системі контролінгу залежить від організаційної структури підприємства та функціонування системи управління підприємством.

 

Завдання для самостійної роботи:

Завдання 1. Визначити особливості формування інформації в управлінському обліку з метою забезпечення системи контролінгу на підприємстві.

Завдання 2. Визначте фактори, які визначають вибір підсистеми управлінського обліку.

 

МОДУЛЬ ІІІ.