Розділ ХІ. Автоматизація розрахунків із руху товарів

Тема: Системи планування матеріальних ресурсів (MRP)

Мета: вивчення роботи системи планування матеріальних ресурсів (MRP)

План:

1. Передумови створення системи планування матеріальних ресурсів(MRP)

2. Основні поняття MRP

3. Формування вхідної інформації для MRP-програми і ре­зультати її роботи

На початку 60-х років у зв'язку із зростанням популярності обчислювальних систем виникла ідея використати їхні можливо­сті для планування діяльності підприємства, в тому числі для планування виробничих процесів. Необхідність планування зу­мовлена тим, що основна маса затримок у процесі виробництва була пов'язана із запізненням надходження окремих комплекту­ючих, внаслідок чого, як правило, паралельно із зменшенням ефективності виробництва на складах виникав надлишок матері­алів, що надходили раніше наміченого терміну. Крім того, через порушення балансу постачання комплектуючих виникали додат­кові ускладнення з обліком і відстеженням їхнього стану в про­цесі виробництва, тобто фактично неможливо було визначити, наприклад, до якої партії належить даний складовий елемент у вже зібраному готовому продукті. З метою запобігання подібним проблемам була розроблена методологія планування потреби в матеріалах MRP (Material Requirements Planning). Реалізація системи, що працює за цією методологією, являла собою комп'ю­терну систему, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і саму технологію виробництва. Головним завданням MRP було забезпечення гарантії наявності потрібної кількості необ­хідних матеріалів-комплектуючих у будь-який момент часу в межах терміну планування, поряд з можливим зменшенням по­стійних запасів, а отже, розвантаженням складу.

Перш ніж опи­сувати саму структуру MRP, стисло перелічимо основні її поняття:

• Матеріалами називатимемо всю сировину і окремі компле­ктуючі, що входять до складу кінцевого продукту. Надалі не роз­різнятимемо поняття «матеріал» і «комплектуюча».

• MRP-система, MRP-програма — це комп'ютерна система, яка працює за алгоритмом, регламентованим MRP-методологією. Як і будь-яка інша комп'ютерна програма, вона опрацьовує фай­ли даних (вхідні елементи) і формує на їх основі файли-резуль-тати.

• Статус матеріалу є основним показником поточного стану матеріалу. Кожний окремий матеріал у кожний момент часу має статус у межах MRP-системи, який визначає, чи є даний матеріал у наявності на складі, чи зарезервований він для інших цілей, чи вказаний у поточних замовленнях або замовлення на нього тільки планується. Таким чином, статус матеріалу однозначно описує міру готовності кожного матеріалу бути запущеним у виробник чий процес.

• Страховий запас матеріалу необхідний для підтримки про­цесу виробництва у разі виникнення непередбачених і таких, що не можуть бути усунутими, затримок у його постачанні. По суті, в ідеальному випадку, якщо механізм постачання вважати бездоганним, MRP-методологія не постулювала обов'язкову наявність страхового запасу, і його обсяги встановлювалися різними для кожного конкретного випадку залежно від ситуації, що склалася з надходженням матеріалів.

• Потреба в матеріалі в комп'ютерній MRP-системі являє собою певну кількісну одиницю необхідності в замовленні дано­го матеріалу в певний момент часу протягом періоду планування. Розрізнюють поняття повної потреби в матеріалі, яка відобра­жає ту кількість, яку необхідно пустити у виробництво, і чистої потреби, при обчисленні якої враховується наявність усіх стра­хових і зарезервованих запасів даного матеріалу. Замовлення в системі автоматично створюється із виникненням відмінної від нуля чистої потреби.

Процес планування включає в себе функції автоматичного створення проектів замовлень на закупівлю і/або внутрішнє ви­робництво необхідних матеріалів-комплектучих. Іншими слова­ми, система MRP оптимізує час постачання комплектуючих, змен­шуючи тим самим витрати на виробництво і підвищуючи його ефективність. Основними перевагами використання подібної си­стеми у виробництві є такі:

1. Гарантія наявності необхідних комплектуючих і зменшення часових затримок у їх доставці і, отже, збільшення випуску гото­вих виробів без збільшення числа робочих місць і навантажень на виробниче обладнання.

2. Зменшення виробничого браку в процесі збирання готової продукції, що виникав через використання комплектуючих, які не відповідають стандартам.

3. Упорядкування виробництва у зв'язку з контролем статусу кожного матеріалу, що дозволяє однозначно відстежувати весь його конвеєрний шлях, починаючи від створення замовлення на даний матеріал, до його становища у вже зібраному готовому ви­робі. Завдяки цьому досягається також повна достовірність і ефек­тивність виробничого обліку.

Усі ці переваги фактично випливають з самої концепції MRP, що грунтується на тому принципі, що всі матеріали-комплек-туючі, складові частини і блоки готового виробу повинні надхо­дити у виробництво одночасно, в запланований час, аби забезпе­чити створення кінцевого продукту без додаткових затримок. MRP-система прискорює доставляння тих матеріалів, які в даний момент потрібні насамперед, і затримує передчасні надходження таким чином, що комплектуючі, які становлять повний список складових кінцевого продукту, надходять у виробництво одночасно. Це необхідно для того, щоб уникнути ситуації, коли через затримку постачання одного з матеріалів виробництво змушене припинитися навіть за наявності всіх інших комплектуючих кін­цевого продукту. Основна мета MRP-системи — формувати, кон­тролювати й за необхідності змінювати дати необхідного надхо­дження замовлень таким чином, щоб усі матеріали, потрібні для виробництва, надходили одночасно.

Формування вхідної інформації для MRP-програми і ре­зультати її роботи. На практиці MRP-система є комп'ютерною програмою, логіка роботи якої спрощено може бути подана та­ким чином (рис. 4.2).

На наведеній вище схемі відображені основні інформаційні елементи MRP-системи. Розгляньмо детальніше елементи MRP-системиЛ

1) Опис стану матеріалів (Inventory Status File) є основним вхідним елементом MRP-програми. У ньому повинна бути відби­та максимально повна інформація про стан матеріалів-комплек-туючих, необхідних для виробництва кінцевого продукту. У цьо­му елементі має бути вказаний статус кожного матеріалу, що ви­значає, чи є він на руках, на складі, в поточних замовленнях, чи його замовлення тільки планується, а також опис його запасів, розташування, ціни, можливих затримок постачання, реквізитів

постачальників. Інформація по всіх перелічених вище позиціях повинна бути закладена окремо по кожному матеріалу, задіяному у виробничому процесі.

2) Програма виробництва (Master Production Schedule) яв­ляє собою оптимізований графік розподілу часу для виробництва необхідної партії готової продукції за період, для якого здійснює­ться планування або діапазон періодів. Спочатку створюється пробна програма виробництва, що згодом додатково тестується на можливість виконання прогоном через CRP-систему (Capacity Requirements Planning), яка визначає, чи досить виробничих по­тужностей для її здійснення. Якщо така виробнича програма ви­знана здійсненною, то вона автоматично формується в основну і стає вхідним елементом MRP-системи. Це необхідно тому, що рамки вимог до виробничих ресурсів є прозорими для MRP-си­стеми, яка формує на основі виробничої програми графік виник­нення потреб у матеріалах. Однак через недоступність ряду мате­ріалів або неможливість виконати план замовлень, необхідний для підтримки реалізації з погляду CRP виробничої програми, MRP-система в свою чергу вказує на необхідність її коригування.

3) Перелік складових кінцевого продукту (Bills of Material File) — це список матеріалів та кількість їх, необхідна для вироб­ництва кінцевого продукту. Таким чином, кожний кінцевий про­дукт має свій перелік складових. Крім того, тут міститься опис структури кінцевого продукту, тобто повна інформація щодо технології його складання. Надзвичайно важливо підтримувати точність усіх записів у цьому елементі й відповідно коригувати їх кожного разу під час внесення змін до структури і/або технології виробництва кінцевого продукту.

Нагадаймо, що кожний із згаданих вище вхідних елементів являв собою комп'ютерний файл даних, що використовується MRP-програмою. У даний момент MRP-системи реалізовані на найрізноманітніших апаратних платформах і включені як модулі в більшість фінансово-економічних систем. Не спиняючись на технічному аспекті питання, перейдемо до опису логічних кроків роботи MRP-програми. Цикл її роботи складається з таких основ­них етапів:

1) Передусім MRP-система, аналізуючи прийняту програму виробництва, визначає оптимальний графік виробництва на пері­од, що планується.

2) Далі, матеріали, не включені до виробничої програми, але вказані в поточних замовленнях, включаються в планування як окремий пункт.

3) На цьому кроці на основі затвердженої програми виробни­цтва і замовлень на комплектуючі, що не входять до неї, для кожного окремо взятого матеріалу відповідно до переліку скла­дових кінцевого продукту обчислюється повна потреба за такою | схемою.

Чиста _ Повна Інвентаризовано _ Страховий _ Резервування потреба потреба на руках запас ~ для інших цілей

4) Далі, на основі повної потреби, враховуючи поточний ста­тус матеріалу, для кожного періоду часу і для кожного матеріалу розраховується чиста потреба за вказаною вище формулою. Як­що чиста потреба в матеріалі більше нуля, то системою автома­тично створюється замовлення на матеріал.

5) І нарешті, всі замовлення, створені раніше поточного періо­ду планування, розглядаються, і в них, за необхідності, вносяться зміни, щоб запобігти передчасному постачанню і затримкам по­стачання від постачальників.

Таким чином, завдяки роботі MRP-програми вноситься низка змін в існуючі замовлення і за необхідності для забезпечення оптимальної динаміки ходу виробничого процесу створюються нові замовлення. Ці зміни автоматично модифікують Опис ста­ну матеріалів, оскільки створення, скасування або модифікація замовлення відповідно впливають на статус матеріалу, якого він стосується. За допомогою роботи MRP-програми створюється план замовлень на кожний окремий матеріал на весь термін планування, забезпечення виконання якого необхідне для під­тримки програми виробництва. Основними результатами MRP-системи є такі:

1) План замовлень (Planned Order Schedule) — визначає, яка кількість кожного матеріалу повинна бути замовлена в кожний розглядуваний період часу протягом терміну плану­вання. План замовлень є керівництвом для подальшої роботи з постачальниками і, зокрема, визначає виробничу програму для

внутрішнього виробництва комплектуючих (за наявності остан нього).

2) Зміни до плану замовлень (Changes in planned orders) є

модифікаціями до раніше спланованих замовлень. Ряд замовлень можуть бути відмінені, змінені або затримані, а також перенесені на інший період.

Окрім цього, MRP-система формує деякі другорядні результа­ти у вигляді звітів, метою яких є звернення уваги на «вузькі міс­ця» протягом планового періоду, тобто ті проміжки часу, коли

потрібен додатковий контроль за поточними замовленнями, а та­кож для того, щоб вчасно сповістити про можливі системні по­милки, що виникли під час роботи програми. Отже, MRP-систе­ма формує такі додаткові результати-звіти:

а) Звіт про «вузькі місця» планування (Exception report) — призначений для того, щоб завчасно проінформувати користува­ча про ті проміжки часу протягом терміну планування, які вима­гають особливої уваги і в які може виникнути необхідність зов­нішнього управлінського втручання. Типовими прикладами си­туацій, які мають бути відображені в цьому звіті, можуть бути замовлення, що непередбачено запізнилися, на комплектуючі, надлишки комплектуючих на складах тощо.

б) Виконавчий звіт (Performance Report) — основний інди­катор правильності роботи MRP-системи; має на меті оповіщати користувача про критичні ситуації, що виникли під час плану­вання, як-от: повне витрачення страхових запасів по окремих комплектуючих, а також про всі виникаючі системні помилки в процесі роботи MRP-програми.

в) Звіт про прогнози (Planning Report) є інформацією, що використовується для складання прогнозів про можливу май­бутню зміну обсягів і характеристик продукції, що випускаєть­ся, отриману завдяки аналізу поточного ходу виробничого про­цесу і звітам про продаж. Звіт про прогнози може викорис­товуватися також для довгострокового планування потреб у матеріалах.

Таким чином, використання MRP-системи для планування виробничих потреб дозволяє оптимізувати час надходження кожного матеріалу, значно знижуючи таким чином складські витрати і полегшуючи ведення виробничого обліку. Однак се­ред користувачів MRP-програм існували розходження в дум­ках відносно використання страхового запасу для кожного ма­теріалу. Прихильники використання страхового запасу стверд­жували, що він необхідний тому, що часто механізм достав­ляння вантажів не є досить надійним, і повне витрачення через різні чинники запасів на який-небудь матеріал, що автоматич­но призводить до зупинення виробництва, коштує набагато до­рожче, ніж його страховий запас, що постійно підтримується. Противники використання страхового запасу твердили, що йо­го відсутність є однією із головних особливостей концепції MRP, оскільки MRP-система має бути гнучкою щодо зовніш­ніх чинників, вчасно вносячи зміни до плану замовлень у разі непередбачених затримок постачання. Але в реальній ситуації, як правило, друга точка зору може бути реалізована під час планування потреб для виробництва виробів, попит на які від­носно прогнозований і контрольований і у виробничій програ­мі може бути встановлено постійний обсяг виробництва протя­гом деякого, відносно тривалого, періоду. Потрібно зазначити, що в умовах нашої економіки, коли затримки в процесах по­стачання є швидше правилом, ніж винятком, на практиці до­цільно застосовувати планування з урахуванням страхового запасу, обсяги якого встановлюються у кожному окремому ви­падку.

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні умови створення системи планування матеріальних ресурсів

2. Дати визначення: MRP-система, MRP-програма.

3. Дати визначення: Статус матеріалу і Страховий запас

4. Назвіть основні переваги використання MRP-системи

5. Формування вхідної інформації для MRP-програми

6. Що є ре­зультатом роботи MRP-програми?

 

 

Література:

Гужев В. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навч. посібник / В.М. Гужев. - К.: КНЕУ, 2001. - 400 с.

 

Тема: Системи планування виробничих ресурсів (MRP II)

Мета: вивчення системи планування виробничих ресурсів (MRP II)

План

На початку 80-х років з'явилася концепція MRPII (Планування виробничих ресурсів — Manufacturing Resource Planning), осно­вна суть якої зводиться до того, що прогнозування, планування та контроль виробництва здійснюються по всьому циклу, починаючи від закупівлі сировини і закінчуючи відвантаженням товару спожи­вачеві. А це означало, що MRPII є методологією, спрямованою на ефективне управління всіма видами ресурсів виробничих підпри­ємств. У загальному випадку вона забезпечує вирішення задач пла­нування діяльності підприємства в натуральних одиницях та фінан­сове планування в грошовому вимірі. Така методологія являє собою набір перевірених на практиці дотепних принципів, моделей та про­цедур управління і контролю, виконання яких мало сприяти поліп­шенню показників економічної діяльності підприємства.

Стандарти товариства APICS (American Production and Inventory Control Society) на системи класу MRP II містять опис 16 груп функцій системи:

1. Sales and Operation Planning (Планування продажу та ви­робництва).

2. Demand Management (Управління попитом).

3. Master Production Scheduling (Складання плану виробництва).

4. Material Requirements Planning (Планування матеріальних потреб).

5. Bill of Materials (Специфікація продуктів).

6. Inventory Transaction Subsystem (Управління складами).

7. Scheduled Receipts Subsystem (Планові поставки).

8. Shop Flow Control (Управління на рівні виробничого цеху).

9. Capacity Requirements Planning (Планування потреб у по­тужностях).

10. Input/output control (Контроль входу/виходу).

11. Purchasing (Матеріально-технічне постачання).

12. Distribution Resource Planning (Планування розподілу ре­сурсів).

13. Tooling Planning and Control (Планування та управління інструментальними засобами).

14. Financial Planning (Управління фінансами).

15. Simulation (Моделювання).

16. Performance Measurement (Оцінка результатів діяльності). Схеми роботи інформаційної системи, побудованої на базі

MRP ІІ-концепції, наведена на рис. 4.3.

З накопиченням досвіду моделювання виробничих та невироб­ничих операцій ці положення постійно уточнювалися, поступово охоплюючи дедалі більше функцій. Однак слід зазначити, що на­ведений перелік функцій стосується тільки управління виробни­чими ресурсами підприємства.

Стандарт MRPII ділить сфери окремих функцій (процедур) на два рівні — необхідний та додатковий, або опціональний. Щоб програмне забезпечення було віднесене до класу MRPII, воно повинно виконувати певний обсяг необхідних (основних) функцій (процедур). Набір функціональних модулів та їхні взаємозв'язки мають глибоке обгрунтування з погляду теорії управління. Вони за­безпечують інтеграцію функцій планування, у тому числі узго­дження різних процесів управління в просторі й часі. Важливо зазначити, що наведений набір не є надмірним і саме тому він збері­гається переважно в системах наступних поколінь. Понад те, біль­шість понять, методів та алгоритмів, закладених у функціональні модулі MRPII, залишаються незмінними упродовж тривалого про­міжку часу і входять як елементи до систем наступних поколінь. З цієї причини методологію MRPII прийнято вважати базовою.

 

Для кожного рівня планування MRPII характерні такі парамет­ри, як ступінь деталізації плану, часовий горизонт плануван­ня, вид умов та обмежень. Ці параметри для одного й того са­мого рівня MRPII можуть замінюватися в широкому діапазоні залежно від особливостей виробничого процесу на підприємстві. Крім цього, залежно від характеру виробничого процесу можливе використання на кожному окремому підприємстві певного набо­ру функціональних модулів MRPII. А це по суті означає, що MRPII є гнучкою та багатофункціональною системою, викорис­тання якої можливе в широкому спектрі умов.

Загалом система управління підприємством, побудована від­повідно до стандарту MRPII, має такий вигляд (рис. 4.4).

Розгляньмо стислу характеристику перелічених функціональ­них блоків MRP II:

1) Бізнес-планування. Процес формування плану підприємст­ва найбільш високого рівня. Планування довгострокове, план складається в грошовому вимірі. Найменш формалізований про­цес вироблення рішень.

2) Планування попиту. Процес прогнозування (планування) попиту на визначений період.

3) Планування продажу та виробництва. Бізнес-план та план попиту перетворюються в плани продажу основних видів продукції (зазвичай від п'яти до десяти).

При цьому виробничі потужності можуть не братися до ува­ги або враховуватися укрупнено. План має середньостроковий характер. План продажу в розрізі видів продукції перетворює­ться в об'ємний або об'ємно-календарний план виробництва видів продукції. Під видом тут слід розуміти сімейства одно­рідної продукції. В цьому плані вперше як планово-облікові одиниці постають вироби, але уявлення про них має дещо усе­реднений характер (приміром, мова може йти про всі перед-ньопривідні легкові автомобілі, що випускаються на заводі — без уточнення моделей). Досить часто цей модуль об'єднують з попереднім.

4) План-графік випуску продукції. План виробництва пе­ретворюється на графік випуску продукції. Як правило, це се­редньостроковий об'ємно-календарний план, що визначає кількості конкретних виробів (або партій) зі строками їх виго­товлення.

5) Планування потреб у матеріальних ресурсах. Під час планування на цьому рівні визначають кількість та терміни поставляння матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення графіка випуску продукції. Вхідними даними для планування по­треб у матеріальних ресурсах є специфікації виробів (склад та кіль­кісні характеристики комплектуючих конкретного виробу) та розмір поточних матеріальних запасів.

6) Планування виробничих потужностей. Зазвичай у цьому модулі виконуються розрахунки щодо визначення і порівняння наявних і необхідних виробничих потужностей. З невеликими змінами цей модуль може використовуватися не тільки для вироб­ничих потужностей, а й для інших видів виробничих ресурсів, здатних впливати на пропускну спроможність підприємства. По­дібні розрахунки, як правило, здійснюються після формування планів практично всіх попередніх рівнів з метою підвищення на­дійності системи планування. Інколи рішення даної задачі вклю­чають у модуль відповідного рівня. Вхідними даними при плану­ванні виробничих потужностей є маршрутизація виробів, що випускаються підприємством.

7) Управління замовленнями клієнтів. На цьому етапі по­треби клієнтів зіставляються з планами випуску продукції;

8) Управління на рівні виробничого цеху. В межах цього етапу формуються оперативні плани-графіки. Як планово-облі­кові одиниці можуть виступати деталі (партії), складальні одини­ці глибокого рівня, детале-операції тощо. Тривалість планування невелика (від кількох днів до місяця).

9) Оцінка виконання. По суті в даному модулі оцінюється реальне виконання всіх перелічених вище планів з тією метою, щоб у разі потреби внести корективи в усі попередні цикли пла­нування.

 

Зв'язок між рівнями MRPII забезпечується універсальною формулою, на якій будується система. Задача планування на кож­ному рівні реалізується як відповідь на чотири запитання:

1. Що необхідно виконувати?

2. Що необхідно для цього?

3. Що є в наявності?

4. Що ще необхідно мати?

Відповіддю на перше запитання завжди є план більш високого рівня. Завдяки цьому і забезпечується зв'язок між рівнями. Струк­тура відповіді на решту питань залежить від конкретної задачі, що розв'язується.

Подальший розвиток MRPII пов'язаний із появою систем управління підприємством у замкненому контурі, тобто із зворот­ним зв'язком (Closed-loop MRP). Ці системи відкривають такі функціональні можливості, як планування і облік запуску-випус-ку, складання оперативних розкладів, вирішення задач первинно­го обліку. Перелічені функціональні можливості не тільки по­глибили систему планування, а й створили умови для ефектив­ного регулювання ходу виробництва, що в кінцевому підсумку сприяло підвищенню стійкості планів верхнього рівня. Сьогодні під системами типу MRPII звичайно мають на увазі саме системи із зворотним зв'язком.

 

Контрольні запитання:

1. Назвіть стандарти товариства APICS на системи класу MRP II

2. Коли виникла концепція MRPII?

3. На які рівні стандарт MRPII поділяє сфери окремих функцій?

4. Парамет­ри рівнів планування MRPII

5. Зв'язок між рівнями MRPII

Література:

Гужев В. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навч. посібник / В.М. Гужев. - К.: КНЕУ, 2001. - 400 с.

Тема: Системи планування ресурсів підприємства (ERP)

Мета: знайомство з системами планування ресурсів підприємства (ERP)

План

1. Передумови виникнення ERP

2. Функціональні модулямі ERP

3. Методи прогнозування

4. Формування прогнозу

5. Моделі прогнозування

6. Система з «проштовхуванням»

Необхідність усунення перелічених недоліків спонукала трансформувати системи MRP II у системи нового класу «Планування ресурсів підприємства» (Enterprise Resource Planning — ERP). Системи цього класу більшою мірою орієн­товані на роботу з фінансовою інформацією для розв'язання задач управління великими корпораціями з розпорошеними те­риторіально ресурсами. Сюди включається все, що необхідно для отримання ресурсів, виготовлення продукції, її транспор­тування і розрахунків за замовленнями клієнтів. Крім перелі­чених функціональних вимог в ERP реалізовані й нові підходи до застосування графіки, використання реляційних баз даних, CASE-технологій для їхнього розвитку, архітектури обчислю­вальних систем типу «клієнт—сервер» і реалізації їх як відкри­тих систем.

Системи типу ERP поповнюються такими функціональними модулями: прогнозування попиту, управління проектами, управ­ління витратами, управління складом продукції, ведення тех­нологічної інформації. У них прямо або через системи обміну даними вбудовуються модулі управління кадрами і фінансовою діяльністю підприємства.

У збільшеному вигляді структура управління в ERP показана на рис. 4.5.

Далі пояснюються елементи структури управління ERP, дода­ні до системи MRPII.

Прогнозування. Оцінка майбутнього стану або поведінки зов­нішнього середовища чи елементів виробничого процесу. Мета -оцінити необхідні параметри в умовах невизначеності. Недолік інформації пов'язаний звичайно з часовим чинником. Прогнозу­вання може мати як самостійний характер, так і, передуючи пла­нуванню, являти собою перший крок у розв'язанні задачі плану­вання. _

Управління проектами і програмами. У виробничих систе­мах, призначених для випуску складної продукції, виробництво як таке є одним із етапів повного виробничого циклу. Йому пе­редують проектування, конструкторська і технологічна підготов­ка, а вироблена продукція зазнає випробувань і модифікації. Для складної продукції характерними є велика тривалість циклу, знач­на кількість підприємств-суміжників, складність внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Цим зумовлюється необхідність управління проектами і програмами загалом і включення відповідних функ­цій до системи управління.

Ведення інформації про склад продукції. Ця частина систе­ми управління забезпечує управлінців і виробничників інформа­цією необхідного рівня про продукцію, вироби, складальні оди­ниці, деталі, матеріали, а також про оснащення і пристосування. Тут забезпечуються адекватне подання різних структур виробів, повнота даних, фіксація всіх змін. Особливе місце серед вирішу­ваних задач належить задачі розвузлування для багаторівневих виробів. Вона використовується також під час планування по­треб у матеріальних ресурсах.

Ведення інформації про технологічні маршрути. Для вирі­шення задач оперативного управління виробництвом необхідна інформація про послідовність операцій, що входять у технологіч­ні маршрути, тривалість операцій і кількість виконавців або ро­бочих місць, необхідних для їх виконання.

Управління витратами. Цей фрагмент системи оцінює ро­боту виробничих та інших підрозділів з погляду витрат. Тут виконуються роботи з визначення планових і фактичних ви­трат.

Роль даної підсистеми — забезпечити зв язок між управлін­ням виробництвом і управлінням фінансовою діяльністю вирі­шенням задач планування, обліку, контролю і регулювання ви­трат. Задача, як звичайно, вирішується в різних розрізах по підрозділах, проектах, типах і видах продукції, виробах тощо. Ця інформація використовується для вироблення управлінських рі­шень, що оптимізують економічні показники підприємства.

Управління фінансами. У цій підсистемі вирішуються задачі управління фінансовою діяльністю. Практично у всіх зарубіжних системах до неї входять чотири підсистеми більш глибокого рів­ня — «Головна бухгалтерська книга», «Розрахунки із замовника­ми», «Розрахунки з постачальниками», «Управління основними засобами». Автоматизація управління фінансами на підприємстві дозволяє:

• посилити фінансовий контроль шляхом узагальнення всієї фінансової діяльності;

• поліпшити обіг грошових коштів забезпеченням повного управління кредитами і рахунками дебіторів;

• оптимізувати управління грошовими коштами за допомогою автоматизації розрахунків із постачальниками;

• максимізувати віддачу від капітальних вкладень забезпечен­ням більш ефективного управління основними засобами, орен­дованою власністю, ремонтною базою, незавершеним капіталь­ним будівництвом.

Управління кадрами. У даній підсистемі вирішуються зада­чі управління кадровими ресурсами підприємства, пов'язані з на­бором, штатним розкладом, перепідготовкою, просуванням по службі, оплатою тощо.

ERP, таким чином, є поліпшеною модифікацією MRPII. її ме­та — інтегрувати управління всіма ресурсами підприємства, а не тільки матеріальними, як це було в MRPII.

Ще однією особливістю ERP є, по суті, збереження підхо­дів до планування виробництва, прийнятих в MRPII. Основ­на причина полягала в тому, що на первинному етапі пере­ходу від MRPII до ERP потужність обчислювальних систем була недостатньою для забезпечення широкого застосування методів моделювання та оптимізації. Обмеження обчислю­вального характеру призвели, наприклад, до того, що плано­ві рішення формувалися шляхом циклічного повторення двох кроків. На першому кроці формується план без урахування обмежень на виробничі потужності. На другому кроці він перевіряється на допустимість. Процес повторюється доти, до­ки план, отриманий на черговій інтеграції, не буде допус­тимим.

В ERP рішення про включення виробу в графік випуску продукції може прийматися не тільки на основі попиту, що реально існує, а й на основі прогнозу попиту і у зв'язку з ви­конанням великих проектів і програм. Це, безумовно, розши­рює діапазон застосування системи управління і робить її

більш гнучкою та оперативною щодо змін зовнішнього сере­довища.

Нижче наводиться опис тих функціональних компонент ERP, які забезпечують управління виробничим процесом на підприєм­стві. Головна увага при цьому приділяється методам управління, що застосовуються у базових системах ERP.

• Прогнозування економічних процесів

Потреба в прогнозуванні може виникнути на декількох рівнях системи управління підприємством, оскільки попит на продук­цію і послуги може змінюватися з різною періодичністю.

Для систем управління підприємством найважливішими мо­ментами є такі:

• ієрархія прогнозів;

• структура формування прогнозів;

• якісні методи прогнозування;

• кількісні методи прогнозування;

• поєднання прогнозування і планування. Нижче наводяться приклади основних прогнозів.

1. Довгострокові прогнози. Горизонт прогнозування — роки. Об'єкти прогнозування: потреби ринку в нових видах продукції (у вартісному або натуральному вираженні); потреби ринку в старій, тобто тій, що випускається сьогодні, продукції (у вартіс­ному або натуральному вираженні); необхідна продуктивність підприємства; капіталовкладення; потреби у виробничих потуж­ностях підприємства.

2. Середньострокові прогнози. Горизонт прогнозування — мі­сяці. Об'єкти прогнозування: нові типи або групи продукції; про­дуктивність окремих виробництв і підрозділів; потреби в кадрах; потреби в закупівлі матеріалів; оцінка запасів.

3. Короткострокові прогнози. Горизонт прогнозування — тижні. Об'єкти прогнозування: окремі найменування продук­ції; працівники певних спеціальностей і кваліфікації; продук­тивність обладнання в окремих цехах і на дільницях; рівень запасів.

На рис. 4.6 показана укрупнена схема формування прогнозу і його використання як першого кроку в плануванні.

Якісні методи прогнозування звичайно базуються на виявлен­ні чинників, які визначають обсяги продажу або сервісу. Потім формуються думки відносно ймовірностей прояву цих чинників у майбутньому.

Нижче наводяться основні якісні методи.

1. Мозковий штурм. Робочій групі надається будь-яка необ­хідна інформація з бази даних підприємства і зовнішньої бази да­них. Учасники групи створюють індивідуальні прогнози. Крайні прогнози відкидаються, а роль компромісного виконує прогноз, заснований на індивідуальних прогнозах, що залишилися.

2. Метод Делфі. Згідно з цим методом учасники анонімно відповідають на запитання, отримують інформацію про відповіді всіх учасників, а потім процес повторюється знову до досягнення згоди.

3. Огляд діяльності з продажів. Оцінка продажу в майбут­ньому по регіонах здійснюється тут на основі оцінок окремих продавців.

4. Аналіз інформації від покупців. Оцінки майбутнього про­дажу роблять безпосередньо покупці. Індивідуальні оцінки зво­дяться воєдино.

5. Історичні аналогії. Маркетингові дослідження, опитуван­ня, інтерв'ю, пробний продаж дозволяють сформувати основу для перевірки гіпотез відносно поведінки реального ринку.

Якісні методи засновані на нескладних алгоритмах опрацю­вання інформації. Обсяг інформації може бути значним. Роль комп'ютерних систем полягає в інформаційній підтримці.

Кількісні методи прогнозування реалізуються за допомогою математичних моделей, що базуються на попередній історії. По­дібні моделі будуються, виходячи з припущення, що дані про поведінку процесу в минулому можуть бути поширені й на май­бутнє.

Найчастіше до базових систем і пакетів прикладних програм включаються методи, засновані на часових рядах, отриманих за допомогою вимірювань у певних часових періодах.

Як правило, результати вимірювань поведінки процесу в ми­нулому можуть бути розкладені на декілька компонентів.

Тренд — це постійна, довготривала тенденція.

Циклічна складова описує ту частину процесу, яка повторю­ється з низькою частотою.

Сезонна складова описує цикли, що повторюються з висо­кою частотою протягом року.

Випадкова флуктуація являє собою випадкове відхилення часового ряду від невипадково! функції, що описується трендом, циклічною і сезонною складовими.

Прогнозування на основі кількісних методів полягає переду­сім у визначенні вигляду і параметрів функцій, що описують не-випадкові складові.

Здебільшого застосовують такі кількісні моделі прогнозування:

1. Лінійна регресія. Модель спрямована на виявлення зв'язку між залежною змінною (тобто величиною, що прогнозується) і однією або більшою кількістю незалежних змінних у вигляді да­них про попередню історію. У простій регресії є тільки одна не­залежна змінна, а у множинній регресії їх декілька. Якщо переді­сторія подана у вигляді часового ряду, то незалежна змінна — це часовий період, а залежна — це величина, що прогнозується, на-

f приклад обсяг продажу.

2. Методи змінного середнього. Прогностична модель для короткострокових прогнозів, заснована на часових рядах. У ній середнє арифметичне фактичних показників, обчислене для при-

йнятого числа останніх минулих часових періодів, береться за прогноз на наступний часовий період.

3. Метод зваженого змінного середнього. Ця модель працює подібно до попередньої, але в ній обчислюється не середнє, а се­редньозважене значення, яке і береться за прогноз на найближ­чий часовий період. Менші ваги приписується більш віддаленим періодам.

4. Експоненціальне згладжування. Це модель, що викорис­товує часові ряди і призначена для короткострокових прогнозів. Згідно з даним методом величина, спрогнозована для о