Тема: підприємство і підприємництво

ПЛАН

1. Підприємство як суб’єкт господарювання

2. Типи і види підприємств

3. Суть, принципи підприємництва

4. Форми підприємництва

 

1. Внаслідок сукупного поділу праці народне господарство країни поділяється на окремі сфери, галузі, що в свою чергу складаються з окремих одиниць – підприємств.

Підприємство – це основна ланка народного господарства, самостійний господарюючий суб’єкт, який забезпечує виробництво більшості товарів і послуг, здійснює діяльність з метою отримання прибутку.

На підприємстві зосереджена сукупність продуктивних сил і відносин економічної власності. Підприємство як юридичну особу характеризують наявність у нього свого статуту, балансу доходів і витрат, рахунку в банку і права укладати договори з іншими юридичними особами, печатку з назвою фірми, товарний знак.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. Фірма переважно утворюється з кількох підприємств. Якщо фірма створена з одного підприємства, то терміни іноді вживають як ідентичні.

Підприємство виконує такі основні функції:

1.Організаційна - забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

2. Відтворювальна - це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

3. Соціальна - полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Кожне підприємство повинно отримувати дохід від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського (комерційного) розрахунку:

· Самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальність, самостійність у межах чинного законодавства.

Створення подібного середовища означає, що країна живе за законами ринкової економіки.

 

2. Основним критерієм класифікації підприємств є тип власності. Відповідно до цього в Україні та багатьох інших країнах функціонують підприємства таких основних видів.

1. Державні підприємства(загальнодержавні, комунальні) – засновані на державній формі власності.

2. Колективні підприємства – засновані на власності колективу (кооперативи, акціонерні, підприємства громадських організацій).

3. Приватні підприємства(індивідуальні, сімейні) – засновані на приватній власності домогосподарства.

Існують також спільні підприємства, засновані на поєднанні різних форм власності.

За розміром розрізняють:

1. Малі підприємства з певною кількістю працюючих.

2. Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

3. Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача.

Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг. Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів.

Використовують також інші критерії класифікації підприємств. Так, за наявністю влади на ринку їх поділяють на конкурентні, олігопольні, монопольні.

За характером економічної діяльності (галузевою належністю) підприємства бувають виробничі, торговельні, фінансово – кредитні, посередницькі, науково – виробничі об’єднання тощо.

За структурою підприємства підрозділяються на:

· Вузькоспеціалізовані, що виготовляють обмежений асортимент продукції масового або багатосерійного виробництва (виробництво сталі, зерна).

· Багатопрофільні випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення(с/господарські).

· Комбіновані – один від сировини або готової продукції перетворюють паралельно або послідовно в інший вид, потім у третій і т.д.

Підприємства, метою яких є максимізації доходів, називаються комерційними. Підприємства, мета існування яких відрізняється від мети максимізації прибутку, є некомерційними. До такого типу підприємств можуть належати підприємства, створені з метою забезпечення зайнятості, виконання певних суспільних, громадських робіт, надання соціальних послуг населенню тощо, а також підприємства, котрі створюються громадськими фондами, організаціями.

3. Суб’єктами підприємництва є підприємці, що поєднують у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку та розвитку нових ідей. А звідси підприємництво — це тип господарської поведінки підприємців щодо організації розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку та соціального ефекту.

Найхарактерніші риси підприємця:

· виготовлення нового блага або нової якості того чи іншого блага;

· освоєння нового ринку застосування капіталу;

· одержання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва;

· здійснення відповідної реорганізації.

Умови існування підприємництва.

1. Економічні - полягають у тому, щоб у суспільстві функціонували багато суб’єктів економіки. Це сприятиме свободі підприємницької діяльності, можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків, вибір господарських контрагентів.

2. Політичні - передбачають створення у країні сприятливого політичного клімату для підприємництва. Це можливо завдяки розробці та здійсненню стабільної політики в країні,яка має гарантувати усім господарюючим суб'єктам гарантії щодо збереження їхньої власності, захищати всі види власності, у тому числі інтелектуальної (винаходи, новаторство, нові методи організації), а також створювати сприятливий підприємницький клімат, проводячи відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.

3. Юридичні - ґрунтуються на законодавстві, нормативних актах, розроблених у країні. Останні мають створити для усіх учасників ринкових відносин однакові «правила гри», тобто надати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб'єкта, за винятком законодавчо обумовлених випадків.

4. Психологічні чинники - полягають в позитивній суспільній думці щодо підприємництва. Якщо цього не буде, розвиток підприємництва стримуватиметься. Тут у нашій країні є багато проблем, оскільки життя кількох поколінь відбувалося в умовах, які стверджували негативне ставлення до підприємництва. Мислення консервативне і змінити його в одну мить не вдасться.

Підприємництво - самостійне організаційно – господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту для отримання прибутку та самореалізації власної мети.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції:

1) Творча(новаторська) я - передбачає сприяння процесу продукування нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

2) Ресурсна(господарська) - полягає в тому, що підприємництво націлено на найбільш ефективне використання з точки зору досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів.

3) Організаційна – передбачає впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових систем зарплати, поєднання ресурсів виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їхнім використанням.

4) Соціальна – полягає у виготовленні товарів і послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дії основного економічного закону.

5) Особистісна – передбачає самореалізацію власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи.

Головними с уб'єктами підприємництва є приватні особи, групи осіб і держава.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа тощо).

В Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, на власний ризик діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею для отримання прибутку. Названі й основні принципи, за якими здійснюється підприємництво :

1) Вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

2) Самостійне формування програми діяльності і самостійний вибір постачальників і споживачів, встановлення цін;

3) Вільний найм робітників;

4) Залучення й використання матеріальних, технічних, фінансових, трудових природних ресурсів, що не обмежено або не заборонено законодавством;

5) Вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків.

 

4. За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва:

індивідуальне — засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники, що не застосовують постійно найману працю);

сімейне — ґрунтується на приватній власності і праці членів сім'ї;

колективна – заснована на власності трудового колективу та його праці;

приватна — базується на власності і праці окремого підприємця та найманої ним робочої сили;

орендна — орендується за відповідну плату на певний час у користування чужа власність;

колективна капіталістична — засноване на власності кількох власників капіталу та найманої ними робочої сили;

спільна або змішана — створюється об'єднанням майна різних власників, в тому числі із залученням іноземного капіталу;

державна – базується на державній власності.

Усі великі, переважна кількість середніх і навіть частина малих підприємств існують у формі акціонерних підприємств – це компанії, власність яких формується внаслідок злиття капіталів засновників, а також випуску цінних паперів(акцій) та їх продажу здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку.

За сферою діяльності розрізняють також такі форми підприємницької діяльності:

1)Виробнича

2)Комерційна

3)Фінансова

4)Науково-дослідницька.