Види роздрібної торговельної мережі, їх характеристика

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів: стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонарну і пересувну (рис.1). Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем стало­сті місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється надтривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оператив­но переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіаль­ному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поді­ляти їх на роздрібних, дрібнороздрібних і віртуальних. У складі мережі підпри­ємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і па­латки, тоді як до дрібнороздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце, оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформацій­ної системи.

За характером канітальності споруд мережа роздрібних торговців поділяється на декілька типів: капітальні магазини; легкоконструкційні павільйони, авто­мати; некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця; мобільні засоби пере­сувної, розвізної і розносної торгівлі.

Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що за­ймає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, має торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання новоотриманих товарів.

Особливим типом роздрібних торговців є електронний віртуальний мага­зин — квазіінститут торговельного обслуговування, що існує віртуальна, умов­но, поєднуючи реальних, але територіальна роз'єднаних продавців і покупців. Сучасна віртуальна торгівля — це відкрита електронна комп'ютерна мережа з не­обмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персона­льного комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля — особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з да­льшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

Торговельним павільйоном вважається пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, має невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка— це невеликий об'єкт дрібнороздрібної торгової ме­режі напівстаціонарної або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної за­ли для покупців.

Торговельний кіоск — це дрібний об'єкт дрібнороздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відо­соблене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покуп­ців і без підсобного приміщення.

Ятка — це напівстаціонарна або збірно-розбірна конструкція найпростішо­го типу, призначена для дрібнороздрібної реалізації товарів переважно на рин­ках, а також у виїзній торгівлі.

Торговельний автомат — це автоматичний механічний пристій, що здат­ний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці масового скупчення покупців.

Засоби пересувної торгівлі — це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних за­собів з механічним приводом (автомагазини, моторозвозки, гужові й ручні візки). Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями-реалізаторами вручну.

Торгове місце— відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування насе­лення і порядку розрахунку з покупцями.

До торговельно-сервісних систем, що мають складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за фор­мами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (ма­сового) харчування, побутового обслуговування, фармації тощо.

Мережа торговельних суб'єктів громадського харчування включає: стаціона­рні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари); дрібнороздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо) і пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

Підприємства й одиниці побутового обслуговування і фармації практично завжди влаштовуються тільки в капітальних спорудах, адже вони більшою мірою залежні, з одного боку, від механізмів і пристроїв, що створюють і надають послу­ги, а з другого — від особливих вимог до режиму зберігання медикаментів.

 

Тема 1.2. Оптова торгівля

Самостійна робота 2

 

1. Стан і завдання вдосконалення складського господарства в умовах ринкових відносин.

 

Товарні склади споживчої кооперації — це основне джерело надходження товарів народного споживання в роздрібні торговельні підприємства. Складське господарство має окремі лан­ки споживчої кооперації України: споживчі товариства, райспоживспілки й райспоживтовариства, обласні та центральна споживспілки.

Основними ланками кооперативної оптової торгівлі до 60-х рр. були склади споживчих товариств і райспоживспілок. Проте не­значні обсяги діяльності, невелика площа складських приміщень та обмеження зони їхньої діяльності територією споживчого това­риства чи району стримували дальший розвиток оптової торгівлі споживчої кооперації, перешкоджали застосуванню засобів меха­нізації торговельно-технологічних процесів на складах, виходу на прямі зв'язки з підприємствами промисловості. Враховуючи це, на початку 60-х рр. у системі споживчої кооперації почали будуватися і поширюватися міжрайонні оптові бази (міжрайбази), що обслуго­вують три й більше райспоживспілок (райспоживтовариств). Розширення зони діяльності сприяло укрупненню складського господарства, будівництву сучасних оптових баз із найсучаснішими методами організації технологічних операцій — механізацією і комплексною механізацією вантажно-розвантажувальних та інших трудомістких робіт, застосуванням ЕОМ для оперативного керу­вання торговельно-технологічними процесами та обробки поточної документації. В системі споживчої кооперації України такі бази створені і функціонують у Черкаській, Полтавській, Миколаївській та інших споживспілках. На початку 1996 р. на Україні пло­ща загальнотоварних складів споживчої кооперації становила 2604 тис. м². В розрахунку на 1000 чол. населення припадало 154 м² складської площі.

Дрібні, непристосовані для організації складської обробки то­варів негоспрозрахункові склади споживчих товариств збереглися лише у віддалених і важкодоступних районах, де їх розташування економічно доцільне. Розподільчі склади споживчих товариств ускладнюють шляхи руху товарів, збільшують кількість ланок руху товарів і в умовах переходу до ринкової економіки не мають перспектив розвитку.

В загальній складській площі системи Укоопспілки частка райспоживспілок і райспоживтовариств становить близько 40 %, їх оптові бази і склади торгують продовольчими і непродовольчими товарами повсякденного попиту. Вони найбільш наближені до роздрібної торговельної мережі, підпорядковані правлінням рай­споживспілок (райспоживтовариств), що дає змогу оперативніше вирішувати питання організації товаропостачання магазинів, вра­ховувати особливості попиту населення регіону.

Втім згадані бази і склади — це невеликі за площею і товарооборотом складські приміщення з низьким рівнем механіза­ції вантажно-розвантажувальних і складських технологічних опера­цій, що потребує значних витрат на їх утримання. Середній розмір однієї бази райспоживспілки (райспоживтовариства) дорівнює 5500 м². Це призводить до відносно високих складських і транс­портних витрат, уповільнення обороту товарів, низького технічного оснащення складів, концентрації основної маси товарних запасів у роздрібних торговельних підприємствах, що ускладнює маневру­вання товарними ресурсами і призводить до зростання товарних втрат.

Цілу низку переваг, пов'язаних із складською площею, мають бази обласних (республіканської) споживспілок Укоопспілки з великим складським господарством, обладнані підйомно-транс­портним та іншим технологічним ^устаткуванням.

Протягом останніх десяти років у системі споживчої кооперації України побудовано великі об'єднані загальнотоварні склади, в яких висота укладки товарів становить 6—12 м, а площа — 10, 15, 25, ЗО і 40 тис. м² і більше, із застосуванням засобів механізації й комплексної механізації складських операцій, а також ЕОМ для керування технологічними процесами.

Основним завданням розвитку складського господарства є значне оновлення складської мережі відповідно до сучасних вимог. • Проте зниження виробництва товарів народного споживання в цілому по країні за останні роки, а також надходжень товарів на оптові бази і в роздрібну торговельну мережу значно зменшили потребу у складській площі. В результаті багато оптових баз істотно скоротили обсяг діяльності, знизили рівень централізованої до­ставки товарів, складські приміщення використовуються не­ефективно.

У перспективі успішний розвиток складського господарства залежатиме від вибору напрямів складського будівництва. В опто­вій торгівлі споживчої кооперації основна увага буде приділятися створенню механізованих і автоматизованих складів оптимального розміру, що матимуть необхідні умови для організації зберігання і складської обробки товарів, застосування високопродуктивного обладнання, зниження сукупних затрат для організації господарсь­кої діяльності. Набуває дальшого розвитку розмежування функцій з організації товаропостачання товарами простого і складного асортименту.

Стратегічні завдання розвитку складського господарства оптової торгівлі споживчої кооперації України зумовлені потребами вдос­коналення торговельного обслуговування населення, застосування сучасної техніки і технології, організації постачання роздрібної мережі товарами, максимально підготовленими до реалізації, від­повідними типу магазину і попиту населення.

Розвиток складського господарства спрямований на створення підприємств, що здійснюють складську переробку товарів і товаро­постачання магазинів на індустріальній засаді із застосуванням наукової організації праці.

Зростання функцій товаропостачання потребує створення роз­галуженої мережі великих міжрайонних баз, які забезпечують одноланкову систему руху товарів. Міжрайбази повинні викону­вати комплекс комерційних і технологічних операцій з формування попиту і пропозиції в зоні власної діяльності, зберігання основної маси товарних запасів, позитивно впливати на кінцеві результати діяльності роздрібної торгівлі.

При створенні й розміщенні міжрайбаз виходять із середнього радіуса доставки товарів у магазини в межах 120—150 км та максимальної кількості магазинів, що обслуговуються базою, до 500 одиниць.

Завданнями й основними напрямами дальшого розвитку склад­ського господарства споживчої кооперації є:

♦ забезпечення продовольчими товарами роздрібних торгових підприємств у зоні розташування баз райспоживспілок (райспоживтовариств);

♦ організація складів з торгівлі продовольчими І вантажомісткими непродовольчими товарами в райспоживспілках і райспоживто-вариствах, розташованих у районі залізничних станцій, морських і річкових пристаней;

♦ організація постачання непродовольчими товарами місцевого виробництва магазинів з торгівлі товарами повсякденного попиту в районах, віддалених від міжрайбаз на 50 км і більше;

♦ забезпечення магазинів, розташованих поблизу міжрайбаз, як продовольчими, так і непродовольчими товарами безпосередньо міжрайбазами;

♦ організація товаропостачання магазинів з використанням тари-обладнання завдяки впровадженню пакетно-контейнерних переве­зень із застосуванням піддонів і контейнерів;

♦ максимальне використання площі і місткості складів;

♦ упровадження прогресивних методів зберігання товарів для ефективнішого використання складської площі, збереження якості товарів;

♦ проведення реконструкції і технічного переобладнання діючих підприємств;

♦ створення автоматизованої системи управління торговельно-технологічними процесами на складах.

 

Розділ 2.Ресторанне господарство