РОЗДІЛ 1. Сутність цивільного процесуального правонаступництва

Вступ

 

Актуальність теми даного дослідження. Поняття «процесуальне правонаступництво» давно відоме процесуальним галузям права. Водночас, будучи законодавчо закріпленим і широко використовуваним на практиці, норми про процесуальне правонаступництво не отримали належного їх значимості теоретичного аналізу. На сьогодні в Україні немає комплексного монографічного дослідження, присвяченого процесуальному правонаступництву.

Але попри все це, ми живемо в світі, де смерть громадянина, реорганізація юридичної особи, та й просто поступка вимоги, переведення боргу та інші аналогічні події не є чимось екстраординарним. Отже, кожен з нас може зіткнутися з необхідністю процесуального правонаступництва і такі випадки є досить частими в юридичній практиці.

Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний і практичний аналіз проблем, які виникають у процесі та в результаті цивільно-процесуального правонаступництва.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) проаналізувати загально-теоретичні підходи до проблеми визначення процесуального правонаступництва

2) визначити ознаки процесуального правонаступництва

3) охарактеризувати види правонаступництва

4) зясувати особливості процесуального правонаступництва

5) охарактеризувати підстави процесуального правонаступництва

6) зясувати порядок вступу правонаступника в процес

7) охарактеризувати правонаступництво залежно від стадії цивільного процесу.

Об’єктом дослідження є цивільне процесуальне правонаступництво, як правове явище.

Предметом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані з цивільним процесуальним правонаступництвом, а також правові норми, судова практика, які регламентують процесуальне правонаступництво, правова природа, місце процесуального правонаступництва в системі норм цивільного процесуального права та механізм процесуальної реалізації правонаступництва.

Методологічна основа дослідження: основу роботи складає метод комплексного аналізу, а також методи аналізу і синтезу, структурно-функціональний системний та порівняльний методи.

Емпіричну базу даної роботи складають: чинне законодавство України, та судова практика судів України.

Теоретичною основою даної роботи стали наукові розробки дослідників вітчизняної та зарубіжної науки, зокрема питання цивільного процесуального правонаступництва досліджували С.В.Васильєва, П.Ф.Єлісейкін, В.В.Комаров, С.Я.Фурса, Є.І.Фурса, С.С.Бичкова, Ю.С.Червоний, Д.М.Чечот, М.С.Шакарян, Б.Б. Черепахін, О.І.Нечеєв та інші.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, розділених на ХХХ підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає ХХХ сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1. Сутність цивільного процесуального правонаступництва

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика підстав процесуального правонаступництва

Законодавець у ч.1 ст. 37 ЦПК України визначає приблизний перелік підстав матеріального правонаступництва, які спричиняють правонаступництво процесуальне.

 

Смерть фізичної особи.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті, то підставою правонаступництва слід вважати також оголошення фізичної особи померлою.

Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні відносини тісно пов’язані з особою суб’єкта, правонаступництва матеріального, а відтак і процесуального не може бути.[25] Зокрема згідно із ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) Особисті немайнові права;

2) Право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) Права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) Права та обов’язки особи як кредитора або боржника, які випливають із зобов’язання, що пов’язане з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Тобто вимоги, які випливають з даної категорії правовідносин процесуального правонаступництва не допускають. Водночас допускається правонаступництво у справі за позовом про переведення прав та обов’язків покупця при порушенні права переважної купівлі частки у праві спільної сумісної власності, оскільки дане право за своєю природою є майновим.

Попри це, не можна погодитися з твердженням В. В. Яркова, що процесуальне правонаступництво можливе не у всіх справах, а тільки у спорах майнового характеру.[26] Адже в матеріальному праві правонаступництво може мати місце і у відносинах, предметом яких є особисті немайнові права їх суб’єктів.[27] Так, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 23 грудня 1993 р. у разі смерті автора його спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.[28]

 

Припинення юридичної особи

Хоча в ч. 1 ст. 37 ЦПК підставою правонаступництва визнано припинення юридичної особи, однак слід пам’ятати, що відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України формами припинення юридичної особи є реорганізація (передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідація.

У ч. 1 ст. 37 ЦПК України не враховано те, що за загальним правилом підставою правонаступництва є припинення юридичної особи в результаті її злиття, приєднання, поділу і перетворення. Ліквідація юридичної особи не тягне за собою матеріального правонаступництва, а значить, і процесуального, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (ст. 609 ЦК України). Якщо ж виникає питання щодо процесуальних наслідків рішення про ліквідацію юридичної особи, яке було прийнято після відкриття провадження у цивільній справі, вбачається, як представника юридичної особи, що ліквідується, слід залучати ліквідаційну комісію.[29]

Зазвичай у юридичній літературі щодо реорганізації йдеться про універсальне правонаступництво. За універсального правонаступництва майно й діяльність припиненої юридичної особи передаються іншій або іншим юридичним особам із покладенням на останніх сукупності всіх прав та обов’язків реорганізованої юридичної особи. Саме такі випадки, за словами Б.Б. Черепахіна, повною мірою стосуються універсального правонаступництва, за якого має місце ніби спадкоємство правосуб’єктності в цілому. Правонаступники реорганізованої юридичної особи продовжують її діяльність, у зв’язку із чим до них повинні переходити всі її права й обов’язки.

Деякі автори вважають, що універсальне правонаступництво має місце в усіх формах реорганізації, окрім виділення. Пов’язано це насамперед із тим, що під час злиття, приєднання, розділення й перетворення юридична особа припиняє своє існування, а її місце в усіх правовідносинах займає правонаступник. Виділення відрізняється від інших форм реорганізації продовженням функціонування реорганізованої юридичної особи. Під час виділення утворюється одна або декілька юридичних осіб – правонаступників. Сама реорганізована юридична особа продовжує існувати й зберігає за собою частину прав та обов’язків, щодо яких правонаступництво не виникає.

Юридична особа не може бути правонаступником самої себе. Крім того, під час виділення до новостворюваної юридичної особи переходить лише частина прав та обов’язків юридичної особи, яка залишається. С.А. Чубаров вважає, що під час реорганізації у формі виділення до знову створених юридичних осіб переходять лише окремі права й обов’язки реорганізованих юридичних осіб.[30] Сказане дозволяє зробити висновок, що під час реорганізації у формі виділення має місце сингулярне правонаступництво. [31]

З цього приводу М.Г. Бунічева зазначає, що при виділі до одного чи кількох правоначтупників переходять лише ті права та обов’язки, які зазначені в розподільчому балансі, всі інші права та обов’язки, не відображені в ньому, залишаються у реорганізованої юридичної особи, правонаступництва за ними не відбувається.[32]

Протилежного погляду дотримується В.П. Ємельянцев, на думку якого термін «сингулярне правонаступництво» доречно використовувати лише в зобов’язальних правовідносинах стосовно обігу майнових прав та обов’язків.[33]

Поділяючи погляди тих вчених, хто вважає, що універсальне правонаступництво має місце при реорганізації юридичних осіб приватного права, зазначимо, що розподільчий баланс, як документ, у якому фіксується обсяг майна, прав та обов’язків, що передається від правопопередника до правонаступника, складається не лише при реорганізації у вигляді виділу, але і при поділі юридичної особи. Проте нікому не спадає на думку називати правонаступництво, яке має при цьому місце, сингулярним.[34]

Оскільки реорганізація завжди пов’язана з майновим правонаступництвом між юридичними особами, під час її проведення істотне значення має питання про об’єм прав та обов’язків, які переходять до правонаступника. У результаті реорганізації права й обов’язки реорганізованих юридичних осіб можуть переходити в повному об’ємі лише до одного правонаступника (під час злиття, приєднання й перетворення), у повному об’ємі, проте до декількох правонаступників у відповідних частинах (під час поділу), а також частково як до одного, так і до декількох правонаступників (під час виділення).[35] При цьому під час реорганізації у формах поділу й виділення, як уже відзначалося, виникає деяка невизначеність у питаннях правонаступництва. За інших форм (злиття, приєднання й перетворення) визначити правонаступника за тими або іншими зобов’язаннями реорганізованої юридичної особи не складає труднощів: правонаступником у цих випадках щодо всіх прав та обов’язків юридичних осіб, які припиняють існування, завжди є одна юридична особа.[36] А якщо юридична особа припинилася шляхом поділу, то слід з’ясувати хто саме є її правонаступником в частині спірних правовідносин. Для цього слід витребувати статут юридичних осіб-правонаступників, рішення про поділ та розподільчий баланс. Якщо зазначені документи не дають підстав для однозначного висновку про особу правонаступника, до участі у справі слід залучати усіх правонаступників, оскільки вони несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями припиненої юридичної особи.[37]

 

Апеляційне провадження

У п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №12 про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку зазначено наступне. Відповідно до положень статті 37 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках зміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо правонаступництво допускається, воно може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі на стадії апеляційного оскарження судового рішення. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Тому право апеляційного оскарження судових рішень межах установлених статтею 294 ЦПК строків належить і її правонаступнику. У зазначених випадках на стадії апеляційного провадження питання про процесуальне правонаступництво вирішує суд апеляційної інстанції.[46] Крім цього, ч.1 ст. 292 ЦПК України встановлює, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Таким чином, можна зробити висновок, що і правонаступник має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Фактично правонаступник не бере участі у справі, але протягом часу розгляду справи суд вирішує питання про права та обов’язки правопопередника. Після вибуття останнього зі справи, у процес вступає правонаступник, який «успадковує» всі права та обов’язки правопопередника. Як вже було сказано протягом часу розгляду справи суд вирішував питання про права та обов’язки правопопередника, а тепер ж цими правами та обов’язками користується правонаступник. Час вступу в цивільний процес правонаступника прямо впливає на обсяг його прав та обов'язків. Так, якщо правопопередник помер у проміжок часу від ухвалення рішення до набрання ним законної сили, саме суд першої інстанції повинен допустити до участі у справі правонаступника, і тоді до нього перейде право апеляційного оскарження судового рішення.[47] Якщо ж рішення суду першої інстанції набрало законної сили, вступ у цивільний процес правонаступника не має подальшого сенсу без поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, адже відповідно до ст. 324 ЦПК України предметом касаційного оскарження можуть бути виключно рішення та ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. У такому випадку правонаступник має поновити пропущений ним строк для апеляційного оскарження, звернувшись з відповідним проханням до суду першої інстанції, і в разі позитивного результату - оскаржити відповідне судове рішення в порядку апеляційного провадження, а потім, якщо така необхідність залишатиметься, - звернутися з касаційною скаргою до Верховного Суду України.[48] Згідно із ч.1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою. Тому суд так само перевіряє чи є правовідносини допускають правонаступництво. Якщо ні, то провадження закривається, а якщо так, то суд зупиняє провадження до залучення у справі правонаступника (п.1 ч.1 ст.203 ЦПК України). 5. Касаційне провадження

У п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку зазначено наступне. Відповідно до положень статті 37 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках зміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо правонаступництво допускається, воно може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі на стадії касаційного оскарження судового рішення. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив. Тому право касаційного оскарження судових рішень у межах установлених статтею 325 ЦПК строків належить і правонаступнику такої особи.

У зазначених випадках на стадії касаційного провадження питання про процесуальне правонаступництво при поданні відповідних заяви і доказів вирішує суд касаційної інстанції.[49]

Згідно із ч.1 ст. 324 ЦПК України право касаційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, тобто в це коло суб’єктів входить і правонаступник.

Апеляційний суд має допустити??? 6. Перегляд судових рішень Верховним судом України Згідно із ч.1 ст. 354 ЦПК України сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку. Перелік осіб, яким надано право на звернення про перегляд судових рішень є вичерпним, а тому, на відміну від чинного раніше законодавства, не мають права на подання заяви про такий перегляд особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. На практиці виникає питання, чи може звернутися з такою заявою правонаступник сторони. На наш погляд, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо допускається правонаступництво, заяву про перегляд судових рішень може подати особа, яка є правонаступником сторони або іншої особи, що брала участь у справі. Відповідно до вимог ст. 37 ЦПК України правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі і на стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.[50] Як бачимо, законодавець чітко не вирішив це питання, тому в даному випадку тут існує прогалина. Вважаємо, варто погодитися із Г.Юровською про те, що правонаступник може подати заяву про перегляд судових рішень Верховним судом України. 7. Перегляд рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами

У п.11 Постанови пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначено, що відповідно до частини першої статті 362 ЦПК заява про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути подана сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 37 ЦПК таку заяву може подати правонаступник особи, яка брала участь у справі, незалежно від виду провадження, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Особа, яка не була залучена до участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи чи обов'язки, не має права на подання заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами; суд ухвалою відмовляє у прийнятті такої заяви. У цьому разі особа має право звернутися до суду з апеляційною або касаційною скаргою із заявленням клопотання про поновлення строку на оскарження.[51]

8. Стадія виконання судового рішення Згідно із ч.5 ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Ч.1 ст. 378 ЦПК України встановлює, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Для вирішення питання про заміну сторони виконавчого првадження, особа повинна підтвердити своє правонаступництво у матеріальних правовідносинах, надавши відповідні документи, зокрема рішення суду, статут, свідоцтво про право на спадщину, інші документи у передбачених законодавством випадках.[52] Як правильно зауважується вченими, сторону виконавчого провадження суд може замінити тільки в тому випадку, коли відома особа правонаступника.[53] З приводу заміни сторони виконавчого провадження суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (п.25 ч.1 ст.293 ЦПК України). Слід також зазначити, що смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, припинення юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження (п.1 ч.1. ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»).У разі смерті чи оголошення померлим стягувача чи боржника, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, виконавче провадження підлягає закінченню (п.3 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження»). 3.3 Правонаступництво в окремому та наказному провадженні

 

[1] Кравчук В. М. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України. – 2-ге вид., перероб. І доп. / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – Х.: Фактор, 2010. – С. 143.

[2] Шакарян М. С. Учение о сторонах в советском гражданском процессе: учебное пособие /Шакарян М. С. – М.: ВЮЗИ, 1983. – 68 с.- С.53.

[3] Елисейкин П. Ф. Предмет, принципы и субъекты советского гражданского процессуального права /Елисейкин П. Ф. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1980. – 44 с.- С.32.

[4] Васильев С. В. Гражданский процесс: учебное пособие / Васильев С. В. – Х.: Одиссей, 2006. – 512с. – С.68.

[5] Цивільне процесуальне право України / за ред. В. В. Комарова. – Х.: Основа, 1992. – 416 с. – С.82.

[6] Фурса С. Я. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар: у 2 т. /Фурса С. Я., Фурса Є. І., Щербак С. В. – К.: Видавець Фурса С. Я.; КНТ, 2006. – Т. 1. – 912 с. – С.173.

[7] Чечот Д. М. Участники гражданского процесса / Чечот Д. М. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1969. –191 с. – С.94.

[8] Цивільний процес України: підручник / за ред. Ю. С. Червонного. – К.: Істина, 2007. – 392 с. – С. 96.

[9] Сеник С. В. Цивільне процесуальне право: навч. посібник / С. В. Сеник, Р. Я. Лемик. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – С. 52.

[10] Луспеник Д. Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції / Дмитро Дмитрович Луспеник. – Х.: Харків юридичний, 2006. – С. 62.

[11] Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, В. І. Білоусов та ін.; за заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: Атака, 2008. – С. 84

[12] Бичкова С. С. Процесуальне правонаступництво: поняття і передумови виникнення / С. С. Бичкова // Вісник Академії митної служби України. Сер.: Право. - 2010. - № 2. - С. 102-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsup_2010_2(5)__18.

[13] Гражданский процесс: Учеб. / С.Н. Абрамов, В.П. Чапурский, З.И. Шкундин; Под общ. ред. С.Н. Абрамова. — М., 1948. — С. 100.

[14] Хвостов В.М. Система римского права: [учебник] / Хвостов В.М. – М.: Издательство «Спарк», 1996. – С. 140-141.

[15] А.О. Гелич Співвідношення понять «об’єкт цивільного правовідношення» та «об’єкт цивільного правонаступництва» // Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні. – 2012. - №3. – С.177.

[16] Черепахин Б.Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву / Черепахин Б.Б. // Труды по гражданскому праву. – М.: Статут, 2001. – С.17.

[17] Валах В. Відмежування правонаступництва від суміжних явищ у цивільному праві / В.В.Валах // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2015. - №30. – С. 115.

[18] Сеник С. В. Цивільне процесуальне право: навч. посібник / С. В. Сеник, Р. Я. Лемик. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – С. 53.

[19] Бичкова С. Окремі аспекти процесуального правонаступництва // Право і безпека. – 2010. - №3 (35). – С.226.

[20] Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В.И. Радченко. – М.: Норма, 2004. – 737 с. – С.102.

[21] Бичкова С. Окремі аспекти процесуального правонаступництва // Право і безпека. – 2010. - №3 (35). – С.226.

[22] Гражданский процесс: учебник / под ред. М.К. Треушникова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Городец, 2006. – 784 с. – С.130.

[23] Бичкова С. Окремі аспекти процесуального правонаступництва // Право і безпека. – 2010. - №3 (35). – С.227.

[24] Нечаєв А.И. Процессуальное правопреемство в гражданском судопроизводстве: автореф. дис. на соискание ученой степини канд. юрид. наук: спец. 12.00.15 «гражданский процесс, арбитражныйпроцесс»/ А.И.Нечаев. – Екатеринбург, 2012. – 27с.- С.20.

[25] Кравчук В. М. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – Х.: Фактор, 2010. – С. 143.

 

[26] Гражданский процесс: учебник / отв.ред. В.В. Ярков. – 6-е изд., перераб. и доп.. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – С.78. – 702 с.

[27] Бичкова С. С. Процесуальне правонаступництво: поняття і передумови виникнення / С. С. Бичкова // Вісник Академії митної служби України. Сер.: Право. - 2010. - № 2. - С. 102-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsup_2010_2(5)__18.

[28] Про авторське право і суміжні права Закон від 23.12.1993 № 3792-XII.: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page2

[29] Бичкова С. С. Процесуальне правонаступництво: поняття і передумови виникнення / С. С. Бичкова // Вісник Академії митної служби України. Сер.: Право. - 2010. - № 2. - С. 102-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsup_2010_2(5)__18.

[30] 13. Чубаров С.А. Правопреемство при реорганизации юридических лиц / С.А. Чубаров // Законо- дательство. – 1998. – № 7. – С. 8.

[31] Жековд.В. Правонаступництво як елемент реорганізації юридичної особи / Д.В. Жеков // Актуальні проблеми держави і права. – 2014. - №74. – С.284.

[32] Буничева М.Г. Правопреемство при реорганизации юридических лиц в российском гражданском праве: автореф. дис. на соискание учен. степини канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Буничева Мария Генадьевна. – Волгоград, 2012. – С.7-8.

[33] Емельянцев В.П. Универсальное правоприемство в гражданском праве дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Емельянцев Владимир Петрович. – М., 2005. – С.11.

[34] Гаврилюк В. Підстави універсального правонаступництва юридичних осіб за законодавством України / В.Гаврилюк // Юридична Україна. – 2013. - №5. – С. 60.

[35] Чубаров С.А. Правопреемство при реорганизации юридических лиц / С.А. Чубаров // Законодательство. – 1998. – № 7. – с. 8. – С.6-7.

[36] Жеков Д.В. Правонаступництво як елемент реорганізації юридичної особи / Д.В. Жеков // Актуальні проблеми держави і права. – 2014. - №74. – С.285.

[37] Кравчук В. М. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – Х.: Фактор, 2010. – С. 143.

 

[38] Чечот Д.М. Участники гражданского процесса / Д. М. Чечот. - М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1969. – С.95.

[39][39] Бичкова С. Окремі аспекти процесуального правонаступництва // Право і безпека. – 2010. - №3 (35). – С.225.

[40]Мельников А. А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / А. А. Мельников. - М.: Наука, 1969. – С.152.

[41] Про виконавче провадження. Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV.:[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14

[42] Бичкова С. Окремі аспекти процесуального правонаступництва // Право і безпека. – 2010. - №3 (35). – С.225.

[43] Приходько И. А. Доступность правосудия в гражданском и арбитражном процессе: Основные проблемы / И. А. Приходько // Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве. - М.: Лиджист, 2001. - С. 36. (12-41)

[44] Кравчук В.М., Угриновська О.І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. — К., 2006. — С. 124.

[45] Навроцька Ю.В. Цивільне процесуальне право України [Текст]: навч. посіб. (у схемах і таблицях) / Ю.В. Навроцька, О.Б. Верба-Сидор, У.Б. Воробель,; за заг. ред. Ю.В. Навроцької. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2013. – С.23.

[46] Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку / Верховний Суд; Постанова від 24.10.2008 № 12.:[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-08

[47] Цивільний процес України: Академічний курс: підручник / [за ред. С. Я. Фурси]. - К.: Вид. Фурса С. Я., 2009. – С.840. (848)

[48] Бичкова С. Окремі аспекти процесуального правонаступництва // Право і безпека. – 2010. - №3 (35). – С.225.

[49] Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку / Вищий спеціалізований суд; Постанова від 14.06.2012 № 10.:[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-12

[50] Г.Юровська Допуск цивільних справ до провадження у ВСУ // Юридичний вісник України. – 2011. – № 38. – С.56.

[51] Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами / Вищий спеціалізований суд; Постанова від 30.03.2012 № 4.:[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-12

[52] Курс цивільного процесу: [підруч.] / [Комаров В.В., бігун В.А., Баранкова В.В. та ін.]; за ред. В.В. Комарова. – Х.: Право, 2011- 1352с.- С.955.

[53] С.С. Бичкова Правонаступництво у виконавчому провадженні // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: юриспруденція. – 2013. - № 6-2 том 2. – С.7

Вступ

 

Актуальність теми даного дослідження. Поняття «процесуальне правонаступництво» давно відоме процесуальним галузям права. Водночас, будучи законодавчо закріпленим і широко використовуваним на практиці, норми про процесуальне правонаступництво не отримали належного їх значимості теоретичного аналізу. На сьогодні в Україні немає комплексного монографічного дослідження, присвяченого процесуальному правонаступництву.

Але попри все це, ми живемо в світі, де смерть громадянина, реорганізація юридичної особи, та й просто поступка вимоги, переведення боргу та інші аналогічні події не є чимось екстраординарним. Отже, кожен з нас може зіткнутися з необхідністю процесуального правонаступництва і такі випадки є досить частими в юридичній практиці.

Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний і практичний аналіз проблем, які виникають у процесі та в результаті цивільно-процесуального правонаступництва.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) проаналізувати загально-теоретичні підходи до проблеми визначення процесуального правонаступництва

2) визначити ознаки процесуального правонаступництва

3) охарактеризувати види правонаступництва

4) зясувати особливості процесуального правонаступництва

5) охарактеризувати підстави процесуального правонаступництва

6) зясувати порядок вступу правонаступника в процес

7) охарактеризувати правонаступництво залежно від стадії цивільного процесу.

Об’єктом дослідження є цивільне процесуальне правонаступництво, як правове явище.

Предметом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані з цивільним процесуальним правонаступництвом, а також правові норми, судова практика, які регламентують процесуальне правонаступництво, правова природа, місце процесуального правонаступництва в системі норм цивільного процесуального права та механізм процесуальної реалізації правонаступництва.

Методологічна основа дослідження: основу роботи складає метод комплексного аналізу, а також методи аналізу і синтезу, структурно-функціональний системний та порівняльний методи.

Емпіричну базу даної роботи складають: чинне законодавство України, та судова практика судів України.

Теоретичною основою даної роботи стали наукові розробки дослідників вітчизняної та зарубіжної науки, зокрема питання цивільного процесуального правонаступництва досліджували С.В.Васильєва, П.Ф.Єлісейкін, В.В.Комаров, С.Я.Фурса, Є.І.Фурса, С.С.Бичкова, Ю.С.Червоний, Д.М.Чечот, М.С.Шакарян, Б.Б. Черепахін, О.І.Нечеєв та інші.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, розділених на ХХХ підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає ХХХ сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1. Сутність цивільного процесуального правонаступництва