Проектування складів сировини, напівфабрикатів і готової продукції.

Для забезпечення безперебійної роботи заводів, особливо у зимній час, не обхідний визначений запас глинистої сировини, тому на підприємствах влаштовують глино запасники: відкриті котловани, наземні штабелі (конуси) та найбільш зручні капітальні утеплені глиносховища. Ємкість глино запасника (м³) визначається продуктивністю підприємства та часом, необхідним для зберігання глини, а розміри – відношенням ємкості глино запасника до корисної ємкості (м³ на 1 пог. м довжини), яка залежить від конструкції запасника.

При зберіганні глини у котлованах ширину котловану приймають рівним 20-35 м, а глибину – у відповідності з довжиною стріли добуткового обладнання. Верх котловану і торець виїмки утепляють, щоб не було промерзання навіть невеликого шару глини.

При штабельному зберіганні влаштовують за шаром по 15-20 см, круті відкоси ущільнюють для забезпечення стоку води, а поверхню штабелю закривають водо непроникливою плівкою та утепляють тирсою, стружкою, солом’яними або мінераловатними матами. Причому товщина шару утеплювача залежить від часу подачі глини у виробництво – чим пізніші її виймають, тим товще повинен бути шар утеплювача.

Глиносховище – капітальні наземні або заглиблені споруди зі стандартною шириною прольоту – 18 або 24 м. У залежності від технології завантаження і вивантаження глини їх обладнають мостовими або монорельсовими кранами з грейферними ковшами, стрічковими транспортерами, ковшовими завантажувачами.

Найбільш зручні склади оснащенні мостовими кранами з грейферним ковшем, який може здійснювати перевалку глини у час її зберігання декілька разів, усереднення її за речовинним складом і вологості, Це запобігає, в загалі, отриманню більш якісної готової продукції. Якщо подачу глини з кар’єру на склад здійснюється залізничним транспортом, то необхідно наявність естакади для розвантаження платформ.

Склади добавок – шамоту і піску влаштовують на відкритих майданчиках з місцевим укриттям, вигоряючих добавок – тирси і бурого вугілля – на відкритих майданчиках з місцевим укриттям. Транспортні зв’язки з виробництвом у виді лен точних конвеєрів організують у закритих галереях з облегшеними огороджувальними конструкціями.

При проектуванні складів сировини і добавок користуються наступними нормативними даними:

· запас глинистої сировини і піску у відкритих або утеплених глиносховище на зимній період роботи підприємства у залежності від кліматичних умов складає 25-125 робочих діб;

· висота укладання глинистої сировини у глиносховище – 5 м;

· місткість закритих шихто запасників у залежності від властивостей сировини розраховується із умов зберігання у продовж 7-15 робочих діб;

· кількість підготовлених сипучих складових або шихти у бункерах повинна забезпечити 8-12 годин роботи наступної установки, в проміжних цехових складах – 24 години.

Ріс. 3.3. Типи глиносховища: а – з бульдозером, б – з грейферним краном: 1 - бульдозер; 2 – бункер; 3 – глино зберігач; 4 – ящиковий живильник; 5 – конвеєр для подавання сировини; 6 – глиняне сировини.

 

Якщо витрата якого-небудь матеріалу, постачає мого на склад, невеликий, запас може бути більше, чим вважається за даними таблиці насипної щільності матеріалів.

Склади готової продукції розраховують виходячи із наступних зображень:

· запас готових виробів на складі повинен складати не менше 7 діб;

· піддони з цеглою або керамічними каменями можливо встановлювати за висотою у 1-2 яруси;

· на складах готової продукції приймають наступні підйомне-транспортні машини – козлові і мостові крани, автозавантажувачами, автомашини;

· місткість загальною площею складу при розміщені піддонів у два яруси складає 400 шт. на кв. м;

· коефіцієнт урахування проїздів і майданчиків під шляхом складських підйомне-транспортні засоби складає: при використанні автозавантажувачів 1,3, а козлових кранів і автозавантажувачів – 1,7.

 

3.11. Розробка схеми генерального плану підприємства.

При розробці генерального плану підприємства по виробництву кераміки вирішуються питання планування, забудівлі і благо улаштування території на основі функціонально-технологічних зв’язків між виробничими ділянками, направлення основних людо- і вантажопотоків, санітарні характеристики виробництва, природно-кліматичних факторів, вимог економіки будівництва.

Складається схема функціонально-технологічного взаємозв’язку між основними виробничими будівлями з зазначенням їх розмірів у плані і висоти. Виявляється цеха зі значною кількістю шкідливих виділень. Визначається характер транспортних взаємозв’язків між будівлями. Розглядається можливість блокування виробничих будівель для отримання економічного рішення.

Основним принципом компонування генплану є групування будівель за їх функціональним призначенням та виділенням на території наступних чотирьох зон:

§ передзаводської;

§ виробничої;

§ підсобної;

§ складської

Передзаводська зона повинна розташовуватися зі сторони основних міжгалузеві та забезпечити най скорочений зв'язок з жилим масивом та най скорочений шлях слідування до міста роботи, а також зручний під’їзд автотранспорту.

У перед заводської зоні розміщуються адміністративно-побутовий корпус може бути винесений за межі огородження території, у цьому випадку у ньому розміщується прохідна.

У виробничої зоні розміщується головний корпус, основні і підготовчі цеха

У підсобної зоні розміщується компресорна з градирною, котельна, насосні станції, трансформаторні підстанції напруженням більше 10 кВ, траси водопроводу та каналізації.

У складської зоні – склади готової продукції, глиносховища, матеріальний склад.

Дороги для автомобільного транспорту на території підприємства проектують за наскрізної, кільцевої, тупикової або змішаної схемам. При тупикової схемі для розвороту автомобілів влаштовують спеціальний майданчик розміром 12×12 м або кільцевий об’їзд. Ширину проїздів приймають рівної 3 або 6 м, під’їздів до будівель – 4 м; ширину проїзної частини дороги з двостороннім рухом – не менше 6 м.

Мінімальний радіус закруглення дороги у плані в залежності від категорії приймається рівним 12,5-20 м.

Залізничні шляхи на підприємстві з колією 1524 мм може бути прохідні або тупикові, ввід залізничних шляхів у виробничу будівлю – взагалі тупикове. Радіус кривих на внутрізаводських шляхах – 200 м для загальних умов і до 60-80 м в умовах стиснутого планування.

Ширина воріт для автомобільних в’їздів прийнята рівної 4,5-6,0 м, для залізничних – не менше 4,9.

Спортивні майданчики та зони відпочинку розташовують на шляху прямування від виробничих будівель до столових, поперед входу у побутові і робочі приміщення, але на відстані не ближче 50 м від джерела шкідливості. Зупинки засобів індивідуального транспорту розміщують у перед заводської зоні.

Енергетичні об’єкти (компресорна, розподільні пристрої електропостачання) слід приближати до місць споживання навантажень.

На території підприємства озеленяють перед заводську площу у головної прохідної, смуга вздовж огородження підприємства, ділянки, вільні від забудівлі у адміністративно-побутових будівель і приміщень. Площа усіх зелених насаджень (чагарнику, газонів, клумб) повинна складати не менше 15% загальної площі ділянки. Мінімальна ширина смуги зелених насаджень приймається: при однорядної посадці дерев – 2 м, двохрядній – 5 м, газону -1 м, чагарнику – 0,8-1,2 м.

Компактність генплану визначається показником щільності забудівлі у відсотках як відношення площі забудівлі до площі підприємства. При проектуванні слід досягти показника щільності забудівлі не менше 50 %.

Методика визначення площ на схемі генерального плану перекладена нижче. Загальну площу території підприємства визначають як суму площ у огороджені та прилягаючих до неї площ ділянок, зайнятих об’єктами запроектованого підприємства.

Площу забудівлі обчислюють як суму площ усіх ділянок, зайнятих будівлями та спорудженнями (наземними, підземними та надземними, у тому числі естакадами, галереями та ін.), за виключенням площ, зайнятих дорогами та інженерними мережами.

Протяжність залізничних шляхів обчислюють за загальною довжиною у межах огородження (без всередині цехових шляхів). Площа залізничних шляхів – як добуток загальної довжини на середню ширину полотна шляху (5 м).

Протяжність автодоріг складається із загальної довжини проїзної частини, в’їздів у будівлі, споруди та склади, а площа їх визначається помноженням отриманої довжини на ширину проїзної частини.

Використану площу території визначають, сумарну площі забудівлі, відкритих складів, залізничних та автомобільних доріг, тротуарів, мощень. Площа озеленення – як суму площ організованих насаджень деревино-кущових порід, газонів, квітників.

Відсоток забудівлі – це відношення площ забудівлі до загальної території підприємства.

Розроблений за цими принципами генеральний план підприємства оцінюють коефіцієнтом щільності забудівлі, мінімальне значення якого складає: для цегляного або черепичного заводу – 42 %, для заводу по виробництву керамічної плитки і санітарно-будівельної кераміки – 0,45.