Профессійний стрес та загальні закономірності його прояву.

Профессійний стрес та загальні закономірності його прояву.

Стрес на роботі і його наслідки для організації.

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ II. Вплив ресурсозабезпечення на професійний стрес

2.1. Фактори, які впливають на професійний стрес.

2.1.1. Джерела професійного стресу.

2.2. Взаємозв’язок професійного стресу з ресурсозабезпеченням.

ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ: професійний стрес ОФІС-менеджерів

3.1. Організація дослідження.

3.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

ВИСНОВОК ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ I. Теоретико-методологічний аналіз професійного стресу

Суть та зміст поняття стресу.

 

В останні десятиліття стрес є актуальним предметом досліджень різних галузей науки: біології, медицини, психології, соціології. Будучи одночасно самостійним фізіологічним, психічним і соціальним явищем, стрес по своїй суті являє собою ще один вид емоційного стану.

Під стресом розуміють неспецифічну відповідь організму на пропоновані йому зовнішні чи внутрішні вимоги. Дане поняття було запропоновано Гансом Сельє.

Можна сказати, що запропонована ним концепція була революційною для науки середини ХХ століття. У той час серед біологів, лікарів панувала думка, що реакція живого організму на фактори середовища носить суто специфічний характер і завдання вчених полягає в тому, щоб виявляти та фіксувати саме відмінності реакцій на різноманітні впливи зовнішнього світу. Г. Сельє пішов іншим шляхом і почав шукати спільні закономірності біологічних реакцій, в результаті чого виявив єдиний, неспецифічний компонент біохімічних змін в організмі людини і тварини у відповідь на самі різні впливи. Він писав: "Бізнесмен, який відчуває постійний тиск з боку клієнтів і службовців, диспетчер аеропорту, який знає, що хвилинне ослаблення уваги - це сотні загиблих, спортсмен, шалено спраглий перемоги, чоловік, безпорадно спостерігаючий, як його дружина повільно й болісно гине від раку, - все вони відчувають стрес. Їхні проблеми зовсім різні, але медичні дослідження показали, що організм реагує стереотипно, однаковими біохімічними змінами, призначення яких - впоратися зі зростанням вимог до людської машини "[11; с.105.].

До появи робіт цього автора вважалося, що реакція організму на холод і тепло, рух і тривале знерухомлення діаметрально протилежні, проте Г. Сельє вдалося довести, що у всіх цих випадках кора наднирковиків виділяє одні й ті ж "антистресорні" гормони, які допомагають організму адаптуватися до будь-якого стресора.

Феномен неспецифічної реакції організму у відповідь на різноманітні шкідливі впливи він назвав адаптаційним синдромом, або стресом.

Цей неспецифічний синдром складається з ряду функціональних і морфологічних змін, що розгортаються як єдиний процес.

Г. Сельє виділив три стадії цього процесу:

стадію тривоги;

стадію резістенсності (адаптації);

стадію виснаження.

На першій стадії організм стикається з якимось обурливим фактором середовища та намагається пристосуватися до нього.

На другій стадії відбувається адаптація до нових умов.

Але якщо стресор продовжує діяти тривалий час, відбувається виснаження гормональних ресурсів (третя стадія) і зрив систем адаптації, в результаті чого, процес приймає патологічний характер і може завершитися хворобою і навіть смертю індивіда.

Відповідно до теорії Г. Сельє, на всіх стадіях цього процесу провідна роль належить корі надниркових залоз, посилено синтезуючій стероїдні гормони - глюкокортикоїди, які і виконують адаптивну функцію. Як зазначає Ю.В. Щербатих, Сельє не заперечував ролі вищих відділів центральної нервової системи у формуванні адаптивних реакцій організму, проте сам цим питанням не займався і відповідно нервовій системи, в його концепції відведено незначне місце. [14; с.13].

У рамках теорії Г. Сельє до стресу відносяться реакції організму на будь-які досить сильні впливи середовища, якщо вони запускають ряд загальних процесів за участю кори надниркових залоз. У той же час сам засновник вчення про неспецифічний адаптивний синдром виділяв дві його форми: стрес корисний - еустресс і шкідливий - дистрес [11; с.64]. Однак частіше під стресом розуміють реакції організму саме на негативні впливи зовнішнього середовища, що знаходить своє відображення у визначеннях, які дають цьому феномену різні дослідники.

Так, на думку В.В. Суворової, стрес - це "функціональний стан організму, що виникає в результаті зовнішнього негативного впливу на його психічні функції, нервові процеси або діяльність периферичних органів" [12; 112].

Близьким за змістом є й визначення П.Д. Горізонтова, який розглядав стрес як "загальну адаптацію організму, що розвивається у відповідь на загрозу порушення гомеостазу"

У навчальній літературі, стрес визначається як "напруга, що виникає при прояві загрожують або неприємних чинників в життєвій ситуації" [7; 456].

Тим не менш, відповідно до думки самого Ганса Сельє, стрес може бути корисним, і в цьому випадку він "тонізує" роботу організму і сприяє мобілізації захисних сил (включаючи імунну систему).

Для того, щоб стрес прийняв характер еустресса, необхідна наявність певних умов. До таких умов відносяться:

· позитивний емоційний фон;

· досвід вирішення подібних проблем у минулому і позитивний прогноз на майбутнє;

· схвалення дій індивідуума з боку соціального середовища;

· наявність достатніх ресурсів для подолання стресу [14; с.14].

У той же час за відсутності цих умов або ж при значній силі негативного впливу на організм первинний стрес переходить у його пошкоджену форму - дистрес. Цьому може сприяти низка факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру:

· недолік потрібної інформації;

· негативний прогноз ситуації;

· почуття безпорадності перед проблемою, що виникла;

· надмірна сила стресу, що перевищує адаптивні можливості організму;

· велика тривалість стресорного впливу, що призводить до виснаження адаптивного ресурсу.

Г. Сельє писав: "Всупереч розхожій думці ми не повинні, та й не в змозі уникати стресу. Але ми можемо використовувати його і насолоджуватися ним, якщо краще пізнаємо його механізм і виробимо відповідну філософію життя [11; 109]. Поки ж ми змушені визнати, що суб'єктивні тривожні переживання і супутні їм вегетативні реакції під час здійснення професійної діяльності відповідають класичному опису дистресу. У наші дні через швидко мінливі соціально-економічні і політичні ситуацій, збільшення нервово-психічні та інформаційні навантаження, диверсифікації виробництва, зростання конкурентності проблеми управління виробничими стресами стають все більш актуальними.

 

 

Види і форми стресу

 

 

Багатоаспектність явища стресу у людини настільки велика, що треба було здійснити розробку цілої типології його проявів. В даний час прийнято розділяти стрес на два основних види: системний (фізіологічний) і психічний. Оскільки людина є соціальною істотою і в діяльності його інтегральних систем провідну роль відіграє психічна сфера, то найчастіше саме психічний стрес виявляється найбільш значущим для процесу регуляції.

Деякі автори поділяють чинники, що викликають психічний стрес, на дві великі групи. Тому і психічний стрес вони умовно ділять на два види: інформаційний і емоційний.

Інформаційний стрес виникає в ситуаціях значних інформаційних перевантажень, коли людина не справляється із завданням переробки інформації, яка надходить і не встигає приймати правильні рішення в необхідному темпі, особливо при високій відповідальності за наслідки прийнятих рішень.

Виникнення емоційного стресу більшість авторів пов'язують з ситуаціями загрози, небезпеки, образи, тощо. З цієї точки зору прийнято виділяти три форми емоційного стресу: імпульсивний, гальмівної та генералізований [7; с.458].

При емоційному стресі відзначаються певні зміни у психічній сфері, в тому числі зміни протікання психічних процесів, емоційні зрушення, трансформація мотиваційної структури діяльності, порушення рухової і мовної поведінки.

Слід підкреслити, що розподіл психічного стресу на інформаційний та емоційний вельми умовний. Дана класифікація виходить з основних характеристик факторів, що викликають стрес. На практиці ж дуже рідко вдається розділити інформаційні та емоційні стресори і визначити які з стресорів є головними. Найчастіше в стресовій ситуації інформаційні та емоційні стресори нероздільні, оскільки формування почуттів завжди пов'язане з переробкою інформації. Дуже часто в ситуації помилкової оцінки ситуації у людини виникає почуття образи чи гніву [2; 113]. У свою чергу, так званий інформаційний стрес, завжди супроводжується високим емоційним збудженням і певними почуттями. Однак, почуття, що виникають при цьому, можуть зустрічатися і в інших ситуаціях, не пов'язаних з переробкою інформації. У більшості робіт психологічний і емоційний стрес ототожнюються.

Психологічний стрес може проявлятися у змінах різних функціональних систем організму, а інтенсивність порушень може варіювати від невеликої зміни емоційного настрою до таких серйозних захворювань, як виразка шлунка або інфаркт міокарда.

Існує кілька способів класифікації стресорних реакцій, але для психологів найбільш ефективним є на поділ їх на поведінкові, інтелектуальні, емоційні та фізіологічні прояви стресу.

Порушення поведінкових реакцій можуть проявлятися в наступному.

1. Порушення психомоторики: надмірне напруження м'язів (особливо часто "комірцевої" зони); тремтіння рук; зміна ритму дихання, зменшення швидкості сенсомоторної реакції; тремтіння голосу і порушення мовних функцій, тощо.

2. Зміна способу життя (зміна режиму дня; порушення сну).

3. Професійні зміни (зниження продуктивності праці; підвищення стомлюваності; погіршенні узгодженості рухів, їх точність, відповідність необхідних зусиль).

4. Порушення соціально-рольових функцій. Це виражається в зменшенні часу, що приділяється на спілкування з близькими і друзями, підвищення конфліктності, зниженні сензитивності під час спілкування, поява різних ознак антисоціальної поведінки; втрати уваги до свого зовнішнього вигляду.

5. При стресі зазвичай страждають всі сторони інтелектуальної діяльності, у тому числі такі базові властивості інтелекту, як пам'ять і увагу.

Порушення показників уваги в першу чергу обумовлено тим, що в корі великих півкуль головного мозку людини формується стрессорная домінанта, навколо якої формуються всі думки і переживання. При цьому концентрація довільної уваги на інших об'єктах ускладнена і відзначається підвищене відволікання.

Дещо менше страждає функція пам'яті. Тим не менше, постійна завантаженість свідомості обговоренням причин стресу і пошуком виходу з нього знижує ємність оперативної пам'яті, а змінений при стресі гормональний фон вносить порушення в процес відтворення необхідної інформації [15; с.39].

6. Інтелектуальною ознакою стресу є також порушення логіки мислення, сплутане мислення, труднощі прийняття рішень, часті збої в обчисленнях, зниження творчого потенціалу.

7. Фізіологічні прояви стресу стосуються майже всіх систем органів людини - травної, серцево-судинної і дихальної.

При стресі фіксуються такі об'єктивні зміни:

· підвищення частоти пульсу або зміна його регулярності;

· підвищення артеріального тиску, порушення в роботі шлунково-кишкового тракту;

· зниження електричного опору шкіри тощо.

В.Л. Марищук і В.І. Євдокимов, описуючи стан короткочасного стресу, відзначають різке почастішання і порушення ритмічності пульсу та дихання, рясний піт, різкі зміни діаметра зіниці, вазомоторні реакції на обличчі, різке почастішання перистальтики тощо[8; с.83].

Всі ці об'єктивні зміни знаходять своє відображення в суб'єктивних переживаннях людини, що випробовує стрес. Людина, що знаходиться в стані психологічного напруження, звичайно випробовує різні негативні переживання:

· біль в серці та інших органах;

· ускладнення при диханні, напруга в м'язах;

· неприємні відчуття в області травних органів тощо.

Порушення нормальної діяльності окремих органів і систем, з одного боку, і відображення цих порушень у свідомості, з іншого боку, призводить до комплексних фізіологічних порушень: зниження імунітету, підвищеної стомлюваності, частим нездужанням, змінам маси тіла тощо. При цьому, багато дослідників підтверджують, що психосоматичні прояви стресу більше виражені у осіб, які відзначали у себе сором'язливість, боязкість, песимізм, сором'язливість, страх перед майбутнім, нав'язливі думки про можливі неприємності. Дані риси характерні для інтровертів, осіб з підвищеною сензитивностью і слабким типом вищої нервової діяльності [1; з 70].

Емоційні прояви стресу зачіпають різні сторони психіки. У першу чергу це стосується характеристик загального емоційного фону, який набуває негативний, похмурий, песимістичний відтінок. При тривалому стресі людина стає більш тривожною в порівнянні з його нормальним станом, втрачає віру в успіх і в разі особливо затяжного стресу може впасти в депресію.

На тлі такого зміненого настрою в людини, що зазнає стрес, відзначаються більш сильні емоційні спалахи, найчастіше - негативного характеру. Це можуть бути емоційні реакції дратівливості, гніву, агресії, аж до афективних станів.

Тривалий чи повторюваний короткочасний стрес може призводити до зміни всього характеру людини, в якому з'являються нові риси чи посилюються вже наявні: інтроверсія, схильність до самозвинувачень, занижена самооцінка, підозрілість, агресивність.

За наявності певних передумов всі вищеописані зміни виходять за межі психологічної норми і набувають рис психопатології, які найчастіше виявляються у вигляді різних неврозів. Негативні емоційні стани (страх, тривога, песимізм, негативізм, агресивність) одночасно є і наслідком і передумовами розвитку стресів.

Таким чином, психологічний стрес можна охарактеризувати, як стан організму, що виникає в процесі взаємодії індивіда з зовнішнім середовищем, що супроводжується значною напругою в умовах, коли нормальна адаптивна реакція виявляється недостатньою.

Безперечним є те, що виникнення і перебіг стресу в першу чергу залежить від індивідуальних особливостей людини. Люди реагують на однакові навантаження по-різному. В одних відзначається підвищення активності. При стресі їх діяльність довгий час продовжує рости (так званий стресс "лева"). У інших людей навпаки, відзначається зниження активності, а ефективність їх діяльності швидко падає (стрес "кроля") [7; С.459]. При цьому стрес-фактори можуть бути як психосоциальними, так і фізичними.

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

Сучасна професійна і соціальна активність суб'єкта праці стає в умовах глобалізації все більш насиченою численними зв'язками і відносинами. Сучасному професійному світу характерні високий динамізм, інтенсивність взаємодії людей у соціальному та професійному середовищі, збільшення потужності і масштаби яких створюють нові для людства стресогенні фактори.

Трудова діяльність багатьох професій часто проходить в умовах, що вимагають посиленого витрати внутрішніх резервів людини. Найбільш характерним психічним станом, що розвиваються в несприятливих умовах життєдіяльності, є стрес. Тривалі значні перевантаження без достатніх умов повного відновлення сил, соціальна, комунікативна депривація надають найбільш несприятливий вплив на суб'єкта, іноді повністю дезорганізуючи його діяльність. При тривалому та комбінованому впливі комплексу таких чинників з великою часткою ймовірності можна чекати появи низки виражених функціональних і психічних зрушень, погіршення працездатності, зниження якості роботи, тобто феномена, що отримав в літературі назву професійного стресу. Негативний вплив факторів професійного стресу призвело до того, що в даний час професійний стрес виділено в окрему рубрику в Міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10).

Цей стан складний за своєю природою, має психофізіологічний, особистісний та соціальний аспекти розгляду. На думку фахівців, до професійного стресу призводить перевантаження людини роботою, недостатньо чітке розмежування його повноважень та посадових обов'язків, неадекватна поведінка колег і навіть довга робота на одну службу, не кажучи вже про недостатню оплату праці, одноманітну діяльність або відсутність кар'єрних перспектив. У ході нещодавно проведеного опитування в 15 країнах Європейського союзу 56% робочих відзначали високі темпи роботи, 60% - жорсткі терміни їх виконання, 40% - її монотонність, понад третини опитаних не мали можливості зробити який-небудь вплив на порядок виконання завдань.

Теоретико-методологічною основою роботи стало вивчення робіт основоположника поняття про стрес Г. Сельє, вітчизняних вчених Л.А. Китаєва-Смика "Психологія стресу", робіт Ю.В. Щербатих, результатів досліджень, присвячених стресу і опублікованих у спеціальних періодичних виданнях.

 

 

Джерела професійного стресу

I. Організаційні характеристики

1. Структура:

· спеціалізація і розподіл праці;

· централізація управління;

· співвідношення структури і функції організації;

· формалізація завдання;

· участь в управлінні (прийнятті рішень);

· кадрова політика, просування по службі.

2. Процеси:

· цілі діяльності (реальність, ясність, суперечливість і т. д.);

· зворотній зв'язок з результатами діяльності;

· професійна підготовка (перепідготовка).

3. Управління:

· політика найму;

· оцінки діяльності;

· оплата праці;

· режим роботи;

· зрушення робочих змін;

· охорона праці та техніка безпеки;

· турбота про здоров'я;

· організація робочого місця.

II. Робочі характеристики

1. Зміст роботи:

· обсяг роботи (величина робочого навантаження);

· складність завдання;

· відповідальність, небезпека завдання;

· інформаційна завантаження;

· тимчасові обмеження;

· способи виконання дій;

· прояви творчості, пошуку, ризику.

2. Засоби роботи:

· безпека праці;

· надійність техніки;

· компонування приладів на робочому місці;

· ресурсозабезпечення;

· кодування інформації;

· розбірливість текстури;

· світлотехнічні особливості приладів;

· структура органів управління.

3. Фізико-хімічні і технічні умови праці:

· мікроклімат і газовий склад повітря на робочому місці;

· шум, вібрація, освітленість;

· фактори небезпеки і шкідливості;

· конструкція робочого місця, огляд, досяжність до органів управління;

· інтер'єр (дизайн) приміщення.

4. Соціальні умови:

· психологічний клімат;

· сумісність, згуртованість;

· міжособистісні відносини (конфлікти);

· рольовий статус;

· конкуренція;

· особиста довіра;

· суспільне визнання, схвалення;

· соціальна відповідальність.

III. Індивідуальні характеристики

1. Професійні:

· рівень знань;

· професійний досвід;

· прагнення до професійного вдосконалення;

· кризи кар'єри;

· задоволеність професійних очікувань і результатів (цілей).

2. Моральні та організаційні:

· моральна зрілість і стійкість;

· цілеспрямованість;

· дисциплінованість;

· професійна відповідальність;

· акуратність.

3. Психологічні:

· трудова спрямованість;

· розвиток здібностей та професійно-важливих якостей;

· особливості особистості (тривожність, інтернальність / екстернальність, інтровертованість / екстравертованість, нейротизм, ригідність, агресивність, емоційна реактивність, схильність до ризику тощо);

· психічні стани (рівень пильності і готовності, домінантні стани, фобії, стомлення, депресія).

4. Фізіологічні:

· гострі та хронічні захворювання;

· пороги чутливості аналізаторів;

· біологічні ритми;

· функціональна асиметрія парних органів;

· функціональні стани (монотонність, заколисування, гіпоксія та ін);

· вікові зміни;

· шкідливі звички.

5. Фізичні:

· розвиток сили, швидкості, спритності, витривалості;

· антропометричні та біомеханічні особливості.

 

Для розуміння та управління професійними стресами повинні враховуватися два аспекти змістовної характеристики стресу - процесуальний та причинно-наслідковий. Вони взаємопов'язані, оскільки будь-яка професійна діяльність може породжувати психологічні причини розвитку стресу, так само як будь-психологічний стрес (внутрішньо- і міжособистісної природи) знаходить своє відображення в поведінковій, в тому числі і в трудовій, активності людини.

Т. Кокс, розглядаючи стрес-чинники професійної діяльності, виділяє чотири види вимог [2]:

· вимоги до індивіда;

· індивідуальні особливості, навички і загальні здібності адаптації до вимог (особистісні ресурси);

· ситуаційні обмеження, що впливають на процес адаптації;

· зовнішня підтримка.

Абсолютний рівень вимог не слід вважати визначальним для виникнення стресу. Більш важливо неузгодженість між рівнем вимог та особистісними ресурсами.

Одним з видів стрес-чинників, який впливає на професійний стрес, є технологія ресурсозабезпечення. Ресурсозабезпеченість ділиться на кілька видів: людські ресурси - кадрова політика організація, інтелектуальні ресурси, матеріальні ресурси (матеріали, фінансування), технічні ресурси (обладнання, техніка, тощо). Саме ці пункти можуть вплинути на стан працівника, наслідком нестачі або стачі буде професійний дистрес або еустрес відповідно.

ВИСНОВОК ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

 

Виділяють різні види стресів, що виникають у трудовій діяльності: робочий стрес, професійний стрес, організаційний стрес.

Робочий стрес (job stress, work stress) виникає з-за причин, пов'язаних з роботою, - умов праці, місця роботи. Професійний стрес (occupational stress) - з-за причин, пов'язаних з професією, родом чи видом діяльності. Організаційний стрес (organizational stress) - внаслідок негативного впливу на працівника особливостей тієї організації, в якій він працює.

Ці поняття близькі, але не синонімічні. Доцільно використовувати те або інше з них залежно від того, які саме чинники виходять на передній план. Однак у літературі з проблеми стресу дані терміни нерідко використовуються як синоніми. Найбільш часто вдаються до поняття професійного стрессу.

До джерел професійного стресу відносять: організаційні характеристики: структура, процеси,управління; робочі характеристики: зміст роботи, засоби роботи, фізико-хімічні і технічні умови праці, соціальні умови; індивідуальні характеристики: професійні, моральні та організаційні, психологічні, фізіологічні, фізичні.

 

 

 

Організація дослідження.

 

 

Загальна характеристика обстеженого контингенту.

Всього в дослідженні взяли участь 20 співробітників, що працюють в одній компанії Інком м. Київ – компанії, яка працює у сфері інтеграциії інформаційних технологій. Вибіркова сукупність: 20 офіс – менеджерів, усі жінки віком від 19 до 41 років, середній стаж роботи на посаді офіс-менеджер – 4 роки.

Методика дослідження.

Для початку необхідно розробити професіограму офіс-менеджера для повної характеристики професії, її особливостей.

Для виявлення впливу ресурсозабезпечення на професійний стрес, необхідно виявити які проблеми є стрес-факторами для офіс-менеджерів, які проблеми вони самі для себе виділяють та акцентують на них увагу.

В якості основного інструменту при обстеженні персоналу використовувалась анкета «Простір організаційних проблем» В. Снєткова (ДОДАТОК 1).

Професіограма менеджера

1. Загальна характеристика праці менеджера

Зміст та основні операції (дії):

Участь в організації, контролі діяльності фірми, підприємства, банку та ін Діловодство, виконання різних видів робіт з документацією: підготовка, друкування, тиражування, робота з оргтехнікою - комп'ютером, принтером, телефаксом, ксероксом та ін Переробка та аналіз одержуваної кореспонденції та інформації. Робота з телефоном. Організація та проведення ділових зустрічей та офіційних прийомів, прийом відвідувачів і клієнтів. Виконання термінових робіт, відрядження, участь в роботі конференцій.

Умови і характер праці менеджера:

Робота в спеціально обладнаному приміщенні, при кімнатній температурі. Робочий день регламентований. Робота часто має монотонний, одноманітний, виконавський характер, вимагає посидючості. Робоча поза: сидячи з обмеженим пересуванням, в комфортних умовах.

2. Вимоги професії до якості підготовки

Знання:

Знання правил оформлення документації, орфографії, літературний стилістики, діловодства, стенографії, пристрої та правил роботи з оргтехнікою, етики та психології, іноземних мов.

Уміння та навички:

Навики роботи з оргтехнікою, вміння швидко друкувати і гарно писати, редагувати тексти. Уміння спілкуватися з клієнтами, бути приємним співрозмовником, підтримувати престиж фірми.

3. Вимоги професії до особистісним якостям

Інтереси і схильності:

Широкий кругозір, ерудиція, захоплення іноземними мовами, комп'ютерною технікою, схильність до спілкування з людьми. Естетичні нахили.

Професійно важливі якості менеджера:

Освіченість, емоційна стійкість, тактовність, посидючість, акуратність, охайність в одязі, ввічливість, приємний голос і хороша дикція, технічні здібності. Довільне і стійка увага, здатність відтворювати і переробляти великі обсяги інформації. Високий рівень розвитку, великий обсяг оперативної пам'яті.

 

 

ВИСНОВКИ

Вивчення теоретичного та практичного матеріалу з проблем стресу, а також проведене дослідження, дозволяє зробити наступні висновки.

Відповідно до класичного опису, запропонованому Гансом Сельє, стрес є самостійним фізіологічним, психічним і соціальним явищем, що представляє собою по суті одне з емоційних станів. Цей стан характеризується підвищеною фізіологічної та психічної активності. При сприятливих умовах цей стан може трансформуватися в оптимальний стан, а при несприятливих умовах - у стан нервово-емоційної напруженості, для якого характерне зниження працездатності й ефективності функціонування систем та органів, виснаження енергетичних ресурсів.

У більшості літературних джерел автори поділяють стрес на фізіологічний і психологічний, останній, у свою чергу, - на стрес інформаційний та емоційний. Психологічний стрес може виявлятися у формі змін поведінкових, інтелектуальних, емоційний і фізіологічних реакцій людини, між якими існують тісні об'єктивні взаємозв'язку.

В останні десятиліття активізувалися дослідження в області професійної діяльності. Це обумовлено тим, що професійний простір у процесі глобалізації піддається впливу широкого спектра соціально-економічних і технологічних змін, які мають для суб'єктів праці та його професійної діяльності величезні наслідки, що вимагають нового рівня адаптації. Перевантаження людини роботою, надлишок або відсутність інформації, недостатньо чітке законодавчо-інструктивне керівництво його професійною діяльністю, неадекватна поведінка колег і навіть тривала дорога на службу призводить до різноманітного феномену, який отримав назву "професійний стрес".

Фахівці в галузі професійного стресу виділяють такі головні джерела: організаційні, робочі, індивідуальні. Всі фактори, що викликають виробничий стрес можна умовно поділити на об'єктивні та суб'єктивні. Великий вплив на рівень стресу надають технології ресурсобзабезпечення.

Проведений нами аналіз стресів у професійному просторі суб'єктів праці показав, що на відміну від відомих і достатньо вивчених професійних стресів, що виникають у суб'єкта праці в процесі виконання напруженої і відповідальної роботи, або в ситуаціях, що загрожують життю, які діють переважно під час виконання діяльності і усвідомлюються суб'єктом, фактор ресурсозабезпечення впливає на людину у робочий, іноді у позаробочий час і, властивий "звичайним" професіями.

Причини виробничих стресів для різних видів професійної діяльності складають свій специфічний комплекс. Запропоноване в якості гіпотези припущення про те, що для працівників з високим стажем роботи більшою мірою є суб'єктивні фактори, а для працівників з низьким стажем і досвідом - об'єктивні фактори, знайшли підтвердження.

Результати тестування також показали, що абсолютна більшість співробітників досліджуваної організації не володіють спеціальними прийомами совладания зі стресами, а для зняття стресу практикують куріння (40% у дослідних і 60% - нізкоопитних).

Підводячи підсумки, можна сказати, що в самому загальному плані проблема контролю і запобігання стресу (дистресу) у професійній діяльності пов'язана не стільки з тим, щоб неодмінно «боротися» зі стресом, скільки в грамотному і відповідальному управлінні стресами і зниженні ймовірності переростання стресу в дистрес. Адже відомо, що стрес може бути корисний і навіть необхідний для розвитку організації і конкретних співробітників цієї організації. Справа все тільки в тому, щоб спрямувати енергію цього стресу в позитивне русло розвитку самої організації та особистості працівників.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Абрамова Г.С., Юдчіц Ю.А. Психологія в медицині. - М.; Кафедра-М, 1998;

2. Грінберг Дж. Управління стресом. 7-е вид. - Спб.: Пітер, 2002;

3. Єлісєєв О.П. Конструктивна типологія і психодіагностика особистості. - Псков., 1994;

4. Китаєв-Смик Л.А. Психологія стресу. - М., Наука, 1983;

5. Клімов П. Управління стресом у професійній діяльності. - Журнал «Кадровий менеджмент», № 4, травень, 2003;

6. Леонова А.Б., Чернишова О.М. Психологія праці та організаційна психологія: Сучасний стан та перспективи: Хрестоматія. - М., 1995;

7. Лютенс Ф. Організаційна поведінка: Пер. з англ. 7-го вид. - М.: ИНФРА-М, 1999;

8. Маклаков А.Г. Загальна психологія. - Спб.: Пітер, 2002;

9. Никифоров Г.С., Ананьєв В.А., Гурвич І.М. Психологія здоров'я. - Під ред. Нікіфорова Г.С. - Спб.: 2000;

10. Перре М., Баумана У. Клінічна психологія. - СПб.: Пітер, 2002;

11. Пряжников Н.С., Пряжнікова Є.Ю. Психологія праці та людської гідності. - М.: «Академія», 2003;

12. Самоукіна Н.В. Психологія і педагогіка професійної діяльності. - М., 1998;

13. Сельє Г. Стрес без дистресу. - Рига, 1992;

14. Шульц Д., Шульц С. Психологія і робота. - 8-е изд. - Спб.: Пітер, 2003.

15. Щербатих Ю.В. Психологія стресу. - М.: Академія, 2005. - 250С.

16. Щербатих Ю.В. Психологія стресу і методи корекції. - СПб.: Пітер, 2006. - 256с.

17. Aksin Z., Armony M., Mehrotra V. The modern call-center: a multi-disciplinary perspective on operation management research / / Production and Operations Management. 2007. Vol. 16, № 6, Nov.-Dec. Р. 665-688.

18. Cox T. The nature and management of stress / / New Behav. 1975. V. 2. P. 493.

19. Grebner S., Semmer N. K., Faso L. L. et al. A. Working conditions, well-being and job-related attitudes among call centre agents / / European Journal of Work and Organizational Psychology. 2003. Vol. 12, № 4. Р. 341-365.

20. Noronha E., D'Cruz P. Organizing Call Center Agents: Emerging Issues / / Economic and Political Weekly. 2006. May 27. Р. 2115-2121.

21. Zapf D., Isic A., Becholdt M., Blau P. What is typical for call centre jobs? Job characteristics and service interactions in different call centers / / European Journal of Work and Organizational Psychology. 2003. Vol. 12, № 4. Р. 311-340.

 

 

 

ДОДАТОК 1.

Профессійний стрес та загальні закономірності його прояву.