Задатки - анатомо-фізіологічне підґрунтя здібностей.

Умови перетворення задатків у здібності: діяльність, активна взаємодія з навколишньою дійсністю, навчання та виховання.

61. Біологічне і соціальне в здібностях

Для формування і розвитку здібностей необхідні природні передумови і сприятливі соціальні умови для їх реалізації.

Природною передумовою є задатки – анатомо-фізіологічні та нервово-психологічні особливості людини. Вони є біологічною передумовою розвитку здібностей і зумовлені:

спадковими (генетичними) факторами;

вродженими (утворюються за період внутрішньоутробного розвитку).

В процесі життя індивід потрапляє у конкретні соціальні умови, де формується спосіб його взаємодії з оточенням. Все це може сприяти (або перешкоджати) реалізації природних можливостей.

Отже, задатки є природними передумовами, але визначальну функцію в розвитку здібностей відіграють соціальні фактори.

62. Психічний розвиток. Основні фактори розвитку особистості.

Психічний розвиток - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості.

Особливості психічного розвитку людини:

1) суперечності як основа психічного розвитку (суперечності між складовими психіки самого індивіда; між індивідом та соціумом)

2) неперервність психічного розвитку - Розпочавшись ще до народження дитини, психічний розвиток триває кожного дня без перерв, "відпусток" чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти інформацію, що надійшла вдень.

3) дискретність - розподіл онтогенезу людини на окремі вікові періоди

4) незворотність - зміни, які сформувались внаслідок психічного розвитку, вже не зникають, а залишаються надбанням особистості і впливають на подальше психічне функціонування.

5 ) взаємозв'язок психічного з іншими напрямками розвитку - фізичним, соціальним, фізіологічним.

Виокремлюються такі фактори психічного розвитку, як біологічний, соціальний та активність самої особистості.

Біологічний фактор психічного розвитку людини формується і вступає в дію ще до народження дитини, тому вважається основою, підґрунтям для розгортання психічного розвитку. Даний фактор включає в себе:

• спадковість (на генетичному рівні),

• природжені ознаки (особливості внутрішньоутробного розвитку дитини та процесу її народження),

• результати дозрівання нервової системи.

Соціальне середовище, що впливає на дитину, - це передусім люди, їх взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності.

Засобом активності людини, що виявляється в діяльності, відбувається двостороння взаємодія підростаючої особистості з соціумом. Впродовж дорослішання індивіда й ускладнення його психічної організації активність теж збагачується. Людина може виконувати поставлені завдання, сама формувати принципи поведінки, копіювати їх у інших людей.

63. Спілкування, його функції та види (див. зошит)

Спілкування - важлива духовна потреба людини як суспільної істоти, зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії в процесі діяльності. Будь-яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.

Спілкування між людьми має місце при передаванні знань, досвіду, коли формуються різноманітні вміння та навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.

Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції:

комунікативну (передавання інформації, завдяки чому стає можливим збагачення досвіду),

інтерактивну (функція впливу на інших людей),

перцептивну (пізнання людини людиною у процесі спілкування). При спілкуванні можуть виникати перцептивні бар’єри: стереотип статусу, схожості, зовнішності.

64. Поняття соціальних груп (див. зошит Тема 3)

65,68. Міжособистісні стосунки в групі

Міжособистісні стосунки - це взаємозв'язки між окремими людьми (групами людей), які об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної діяльності, зокрема спілкування, та суб'єктивно переживаються і оцінюються ними. Відповідно, стосунки між людьми можуть мати кон'юнктивний (об'єднувальний), або диз'юнктивний (роз'єднувальний) характер.

Міжособистісні стосунки включають систему настанов, ціннісних орієнтацій, очікувань, стереотипів та інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного в процесі міжособистісної взаємодії.

Міжособистісні стосунки зароджуються та розвиваються в суспільних відносинах, які включають в себе обмін інформацією, сприймання і розуміння людини людиною, вироблення спільної стратегії взаємодії.

Міжособистісні стосунки - психологічний феномен, що неминуче виникає в процесі спілкування і стосується всіх сфер людського суспільства - політики, економіки, культури, побуту тощо.

У міжособистісних стосунках вирізняють три основні компоненти регулювання поведінки людей:

1) когнітивний (включає всі психічні процеси (сприймання, пам'ять, мислення та ін.), пов'язані з пізнанням оточення і самої себе.);

2) емоційний (передусім позитивні та негативні переживання, конфліктність, внутрішньо особистісна, міжособистісна емоційна чутливість);

3) інтеракційний (включає в себе конкретні відкриті чи завуальовані дії стосовно партнера).

Взаємодія цих трьох компонентів визначає міру міжособистісної привабливості партнерів, яка опосередкована сумісністю/несумісністю людей. Вона може виникнути навіть при першому візуальному контакті.

66. Поняття психологічної сумісності.

Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.

Досить поширеними є критерії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при комплектуванні команд.

Психофізіологічна сумісність передбачає успішність взаємодії людей у тих видах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної системи є вирішальною.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. У цьому разі необов’язкова схожість характерів, здібностей, але обов’язкова їх гармонія.

Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Жіночі колективи більш динамічні і адаптивні до мінливих зовнішніх умов. Вони більш емоційні, в них частіше виникає рольові конфлікти, суперництво. Чоловічі групи більш жорсткі, раціональні, ригідність (інертні), мають тенденцію до ділових конфліктів, конкуренції. Тому поєднання чоловіків і жінок в колективі часто є сприятливим фактором для розвитку групи і доброго психологічного клімату.

67. Конфлікт, стилі поведінки в конфліктній ситуації (див. зошит)

69. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивними відображеннями об’єктивного світу?

Свідомість людини виникла і розвивається в тісному зв'язку з виникненням і розвитком специфічно людського мозку під впливом трудової діяльності, суспільних відносин, спілкування.

Суспільна свідомість щодо духовного життя індивіда постає як щось об’єктивне, суперечливе. Духовне життя окремої людини містить у собі елементи свідомості того суспільства і тих соціальних груп, членом яких вона є, а також неповторні індивідуальні риси. Тобто суспільна свідомість є чимось спільним для індивідів і окремих соціальних груп; водночас вона є унікальною для індивіда, соціальної групи стосовно людства.

Свідомість є результатом історичного процесу становлення й розвитку людини та суспільства, вона є діяльним, активним відображенням дійсності, суб’єктивним образом об’єктивного світу.

Свідомість є суб'єктивний образ об'єктивного світу. Коли ми говоримо про суб'єктивність образу, то маємо на увазі, що він являє собою не спотворене відображення дійсності, а щось ідеальне, тобто перероблене в голові людини матеріальне. Річ у свідомості людини - це образ, а реальна річ - її прообраз. Свідомість неможлива без пізнавального відношення людини до об'єктивного світу.