Чутливість як психічна властивість особистості. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Чутливість як психічна властивість особистості.



Чутливість – це здатність організму сприймати подразнення з зовнішнього та внутрішнього середовища.

Для забезпечення чутливості вимагаються спеціальні органи (рецептори), які реагують на біологічно незначущі дії. Завдяки чутливості виникають такі поведінкові ефекти, як випереджаюча реакція і непропорційність енергії реакції в порівнянні із слабкою потужністю сигнальних, біологічно нейтральних подразників. Критерієм чутливості є здатність утворювати умовні рефлекси - закономірний зв'язок зовнішнього або внутрішнього подразника з тією або іншою діяльністю через посредство нервової системи.

22. Сприймання та його основні властивості. (зошит)

23.Види сприймання. Їх характеристика. (зошит)+

Сприймання простору

У процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості предметів.

Сприймання часу - це відображення об'єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі.

Сприймання руху - це відображення зміни положення, яке об'єкти займають у просторі. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємо розташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності.

24. Пам'ять, її види та властивості.(зошит)

25. Основні процеси пам'яті та їх характеристика. (зошит)

Запам'ятовування - це процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню асоціацій та мнемічних слідів у нейронних структурах мозку. Кількісні та якісні характеристики запам'ятовування суттєво впливають на всі інші мнемічні процеси: повнота і осмисленість запам'ятовування зумовлюють продуктивність зберігання і відтворення. Ось чому більшість дослідників пам'яті головну увагу приділяють вивченню саме цього процесу.

(Мимовільне запам'ятовування діє тоді, коли людина не ставить собі за мету закріплювати інформацію і в подальшому її використовувати)

(Для повного засвоєння і відтворення знань, умінь, навичок необхідним є довільне запам'ятовування.)

(Механічним є таке запам'ятовування, що здійснюється формально, без розуміння суті і логіки побудови матеріалу.)

Зберігання - це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку протягом тривалого часу.

Відтворення - процес пам'яті, що проявляється в актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні.

Забування - це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання

26. Смислове та механічне запам'ятовування

Механічним є таке запам'ятовування, що здійснюється формально, без розуміння суті і логіки побудови матеріалу. Воно виявляється у фіксації лише зовнішніх особливостей об'єктів на сенсорному рівні (форма, колір, просторово-часова суміжність тощо). Механічне заучування є багаторазовим повторенням незрозумілих символів з метою їхнього закріплення в пам'яті як послідовності візуальних чи звукових стимулів.

Смислове (логічне) запам'ятовування ґрунтується на утворенні зв'язків, які відображають істотні і закономірні відносини між об'єктами. Смислова переробка матеріалу забезпечує ефективність як мимовільного, так і довільного запам'ятовування.

27.Основні умови успішного довільного запам'ятовування.

Для повного засвоєння і відтворення знань, умінь, навичок необхідним є довільне запам'ятовування. Цей процес пов'язаний з постановкою суб'єктом мнемічної цілі запам'ятати, завчити і зберегти певний обсяг матеріалу для наступного відтворення у формі словесних звітів чи вмінь, навичок у діяльності. У зв'язку з тим що довільне запам'ятовування включає специфічну мнемічну мету і залучаються спеціальні прийоми, його прийнято вважати самостійною "мнемічною дією". Водночас мимовільне запам'ятовування є результатом не-мнемічної діяльності (навчання, гри, праці)

Довільне запам'ятовування дає оптимальний мнемічний результат, тобто забезпечує міцне і повне (близьке до 100%) засвоєння матеріалу. Однак його ефективність може бути високою за певних умов, а саме: чіткої постановки мети, що орієнтує на запам'ятовування матеріалу певного змісту та обсягу; зв'язку матеріалу, що запам'ятовується, з актуальними потребами, інтересами, почуттями, вольовими зусиллями; настанови на певний термін зберігання; використанні різних прийомів, способів змістовної організації матеріалу; організації адекватного режиму навчальної діяльності (матеріал з урахуванням віку і ранішезасвоєних знань, розподіл матеріалу в часі, боротьба з перевтомою).

 

28.Відтворення, його види і роль у процесах засвоєння та збереження знань

Відтворення - процес пам'яті, що проявляється в актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні. Воно здійснюється у вербальній і руховій формі; є показником міцності запам'ятовування і водночас наслідком цього процесу.

Ефективність відтворення готується в процесі запам'ятовування і зберігання, тому воно пов'язано з тими самими чинниками, які опосередковують якість цих процесів і одночасно забезпечують готовність до наступної реконструкції засвоєних знань.

Відтворений матеріал найчастіше є реконструкцією, коли обсяг більший і зміст матеріалу складніший, слабша спрямованість на точність запам'ятовування, менше заучувався матеріал, між запам'ятовуванням і відтворенням був триваліший період.

Відтворення поділяють на такі види: впізнавання, власне відтворення, пригадування і спогади.

Впізнавання - це найпростіше відтворення в умовах повторного сприймання. Впізнавання пов'язує наш досвід зі сприйманням об'єктів і дає нам змогу правильно орієнтуватися в навколишній дійсності.

Власне відтворення - мимовільне або довільне відтворення матеріалу запам'ятовування. Мимовільне відтворення становить потік асоціацій, викликаних наявними думками, образами, емоціями, діями.

Пригадування - довільне відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль. Унаслідок пригадування з тривалої пам'яті відновлюється необхідна індивіду інформація. Цей процес розгорнутий у часі, і індивід відбирає, оцінює матеріал, робить висновки.Пригадування потребує від людини вольових зусиль, наполегливості. Лінощі в пригадуванні породжують недбале ставлення до знань. Примушуючи себе пригадати, ми виховуємо впевненість у можливості пригадати, ми звикаємо не забувати.

Спогади - локалізовані в часі та просторі відтворення індивідом образів свого життєвого шляху. У спогадах минуле життя людина співвідносить із суспільними подіями. Відтворення життєвого шляху відбувається в контексті історичних умов певного періоду, до якого людина була безпосередньо причетна. Спогади супроводжуються цілою низкою емоцій.

29.Забування, його причини та способи боротьби з ним.

Забування - це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті,унеможливлює впізнання.

Забування - процес, протилежний до запам'ятовування. Він є антагоністом відтворення, оскільки унеможливлює актуалізацію засвоєної інформації. При забуванні згасають тимчасові нервові зв'язки, що не підкріплювалися тривалий час, тобто не повторювалися, не використовувалися в діяльності. Воно відбувається тому, що запам'ятовування матеріалу не є важливим для людини і тому фіксується недостатньо міцно. Щоб запобігти забуванню, потрібно добре заучувати матеріал. Темп забування в умовах перевантаження пам'яті обсягом інформації зростає, особливо в перші часи і дні після засвоєння.Для тривалої пам'яті зі свідомим доступом властива така закономірність забування: втрачається все непотрібне, другорядне, що індивід не повторює. Отже, для зменшення забування необхідні: розуміння, осмислення інформації та повторення матеріалу в перші дні після заучування.Тому систематичність, відсутність перевантажень у навчанні, заучування матеріалу невеликими порціями впродовж семестру з періодичними повтореннями через 10 днів набагато ефективніше, ніж концетроване заучування великого обсягу інформації в стислі часові межі сесії, що спричиняє розумове та психічне перевантаження.Забування пов'язане з деякими підсвідомими мотивами,активний вид забування - придушення.Порушення пам'яті називають амнезією. За динамікою протікання мнемічних процесів амнезію поділяють на ретроградну, антероградну, ретардировану. Ретроградна амнезія - це забування минулих подій; антероградна - неможливість запам'ятовування на майбутнє; ретардирована амнезія пов'язана зі збереженням у пам'яті подій, пережитих під час хвороби, і наступним їх забуванням. Ще один вид амнезії - прогресивна - виявляється в поступовомупогіршенні пам'яті аж до цілковитої її втрати.

30. Асоціація, її види.

Є багато теорій пам'яті. Одна з них - асоціативна теорія пам'яті. Асоціація - обов'язковий принцип усіх психічних утворень. Суть механізму асоціації - у встановленні зв'язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості.

Залежно від умов, необхідних для їхнього утворення, АСОЦІАЦІЇ поділяють на три типи:

• асоціації за суміжністю;

• асоціації за схожістю;

• асоціації за контрастом.

 

Асоціація за суміжністю - це відображення у психіці людини зв'яз­ків між предметами та явищами, які йдуть одні за одними у часі (суміж­ність у часі) або перебувають поряд у просторі (суміжність у просторі).Асоціації за суміжністю виникають під час згадування подій, свідком яких була людина, у разі заучування навчального матеріалу тощо.

Асоціація за схожістю наявна тоді, коли у психіці відображено зв'язки між предметами, схожими між собою в певному аспекті (помил­кове сприйняття незнайомої людини як знайомої)

Асоціація за контрастом утворюється під час відображення у психіці людини предметів і явищ об'єктивної дійсності, пов'язаних між собою протилежними ознаками (високий - низький, швидкий - повільний, веселий - сумний тощо).

Особливим різновидом асоціацій є породжені потребами пізнавальної діяльності і життя людини причинно-наслідкові асоціації, які відображають не лише збіг подразників у часі та просторі, їхню схожість і відмінність, а й причинні залежності між ними.

Причинно-наслідкові асоціації є базовими щодо міркувань і логіч­них побудов.

Пояснюючи механізм різних типів асоціацій, асоціанізм як напрям не пояснював того, чим детермінований цей процес, що зумовлює його вибірковість.

31. Індивідуальні відмінності пам'яті (зошит)

Людині з образним типом пам'яті простіше запам'ятовувати і відтворювати образний матеріал.

Людям зі словесно-логічним типом пам'яті просто запам'я­тати словесний, абстрактний матеріал: логічні схеми, формули. Такі люди без зусиль можуть відтворити структуру складно організованого мате­ріалу.

Якщо в людини не переважає певний тип оперування матеріалом, то вона представляє проміжний тип пам'яті.

Є люди, які мають феноменальну пам'ять, ознаки якої - незвичайно великий обсяг інформації, тривалість зберігання слідів і надзвичайно сильна образність.

індивідуальні особливості пам'яті:

• швидкість запам'ятовування;

• точність запам'ятовування;

• міцність запам'ятовування

• готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

Індивідуальні відмінності пам'яті можуть бути зумовлені типом вищої нервової діяльності.

Індивідуальні відмінності пам'яті виявляються також у тому, який матеріал краще запам'ятовується, - образний, словесний чи однаковою мірою продуктивно той та інший.


32.Забування,його причини та способи боротьби з ним

Забування — процес, протилежний запам'ятовуванню. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість того, що запам'ятовується, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнавання.
Забування — функція часу. Тимчасові нервові зв'язки у корі головного мозку, не підкріплюючись протягом тривалого часу, поступово згасають. Якщо здобута інформація тривалий час не використовується і не повторюється, вона поступово забувається. Причиною забування може бути недостатня міцність запам'ятовування, бо чим гірше закріплена інформація, тим швидше вона забувається. Отже, з метою запобігання забуванню необхідно добре заучувати матеріал.

На забування також впливають вік людини, характер інформації та ступінь її використання: швидше забувається та інформація, яка має другорядне значення для людини, а матеріал, що несе смислове навантаження, зберігається тривалий час.
З метою тривалого утримання в пам'яті інформації важливо з самого початку забезпечити її міцне запам'ятовування і закріплення шляхом повторення в перші дні після її одержання.
Профілактикою забування є і такі дії, як:

— повторення засвоєної інформації за розділами та структурними смисловими частинами;

— запам'ятовування нової інформації у поєднанні з минулою (у новому її трактуванні);

— використання студентами під час повторення матеріалу прийомів активізації розумової діяльності;

— використання різноманітних видів самостійної роботи для повторення і поглиблення необхідної інформації, її творчого застосування;

— використання засвоєної інформації в професійній чи квазіпрофесійній діяльності;

— постійне поповнення багажу знань, удосконалення практичних навичок і вмінь тощо;

— активізація пам'яті, мислення, уяви під час повторення, використання при цьому різноманітних розумових операцій (зіставлення, аналогії, порівняння, аналізу, синтезу,

33.Умови ефективного запам`ятовування,зберігання та відтворення інформації


Запам’ятовування — один з основних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв’язки, які утворюють підгрунтя запам’ятовування.

Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу.
Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.
Умови успішного запам’ятовування:

• багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень;

• розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;

• розуміння.
Відтворення — один з основних процесів пам’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування і разом з тим наслідком цих процесів.
Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Впізнавання є відтворенням, що виникає при повторному сприйманні об’єктів.

Впізнавання буває повним і неповним.

При повному впізнаванні повторно сприйнятий об’єкт одразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час, місце та інші деталі попереднього ознайомлення з ним. Повне впізнавання спостерігається, наприклад, при зустрічі добре знайомої людини або при ходінні добре відомими вулицями.

Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, утрудненням співвіднесення об’єкта, що сприймається, з тим, що було в попередньому досвіді. Так, почувши мелодію, людина може переживати почуття знайомого, проте буде неспроможною ототожнити її з конкретним музичним твором.
34.Мислення та його характерні особливості (зошит)

Мислення-це вища абстрактна форма пізнання об’єктивної реальності.
Це значно повніший образ світу,який визначає ступінь проникнення індивіда в сутність явищ дійсності.
Функції мислення: розкриття внутрішньої,безпосередньо не даної у відчуттях та сприйманнях сутності об’єктів та явищ дійсності

35.Мислення,як вища форма пізнавальної діяльності людини (зошит)

36.Охарактеризуйте основні мислительні операції (зошит)


Мислительні дії (наприклад при розв'язанні арифметичних задач) формуються на підставі зовнішніх практичних дій.
Спочатку дії спираються на сприймання матеріальних предметів або їх зображення (дитина практично оцінює кількість). Далі вони здійснюються в плані голосного мовлення без опори на предмети або їх зображення. Нарешті, дії виконуються подумки за допомогою внутрішнього мовлення, тобто стають внутрішніми мислительними діями. Далі вони автоматизуються, узагальнюються, згортаються. Розумові дії, як і практичні, - різноманітні, вони пов'язані з конкретним матеріалом.

У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи, або процеси - розумові операції. Такими є порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.

Порівняння - важлива операція мислення. За її допомогою пізнаються схожі та відмінні ознаки і властивості об'єктів. Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання або змісту порівнюваних об'єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів.

Аналіз і синтез. Аналіз являє собою мислене розчленування предметів свідомості, виокремлення в них їх частин, сторін, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості. Аналіз потрібний для розуміння сутності будь-якого предмета, але сам його не забезпечує..

Аналіз і синтез — це протилежні і водночас нерозривно пов'язані між собою процеси.

Синтез - це мислене об'єднання окремих частин, сторін, аспектів, елементів, ознак і властивостей об'єктів в єдине, якісно нове ціле.

Синтез, як і аналіз, спочатку виникає в практичній діяльності, а потім стає мисленою дією. Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез - це головні мислительні операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

Абстрагування і узагальнення. Розумовий аналіз переходить в абстрагування, тобто уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів від інших їхніх рис і від самих предметів, яким вони властиві.

Абстрагування готує ґрунт для глибокого узагальнення. Операція узагальнення виявляється в мисленому об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.
Узагальнення — це продовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнюючу функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відносин, що присутні в об'єктах.

Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає можливість групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками.

Така операція називається класифікацією. Класифікація здійснюється з метою розмежування та наступного об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак. Вона сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх смислової структури.

Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це має місце при класифікації, а їх груп і класів.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 327; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.122.173 (0.057 с.)