Розглянемо умовний приклад використання статистичних моделей.

Нехай норма матеріальних витрат на один виріб становить 8 кг. Треба оцінити відхилення у витрачанні матеріалів, на які варто звертати увагу.

Відповідь передбачає проведення певних досліджень. Припустимо, результати спостережень показують, що середнє відхилення від норми дорівнює 0,2 кг.

Уважаючи, що щільність розподілу випадкової величини витрачання матеріалів на один виріб в умовах дотримання вимог виробничого процесу підпорядковується нормальному закону, можемо констатувати, що можливі відхилення вимагатимуть вивчення їх причин і відповідного втручання у випадку, коли перевитрати матеріалів в розмірі 0,2 кг і більше фіксуватимуться в обсязі продукції, значно більшому за 16 % загального обсягу випуску продукції (наприклад, добового). В основі цього висновку лежить властивість симетричності кривої нормального розподілу, а також той факт, що для розподіленої за ним випадкової величини близько 68 % її значень має знаходитися в межах середнього відхилення від її середнього значення.

Для реалізації контрольних операцій шляхом порівняння фактичних витрат із плановими необхідне виконання умов порівнянності вказаних показників. Це означає, що зміст і методика обчислення планових і фактичних показників витрат мають бути однаковими.

У разі порівняння абсолютних показників витрат забезпечення умови порівнянності передбачає перерахування планових витрат на фактичний обсяг виробництва. Такий перерахунок здійснюється з допомогою функції витрат від обсягу виробництва, яка будується на основі розподілу всіх витрат на постійні та змінні, причому всі змінні витрати вважаються пропорційними. Отже, формула функції витрат має такий вигляд:

С = N × C_з.о + С_п,

де С — загальні витрати за певний період, грн;

N — обсяг виготовленої продукції у натуральному вимірі;

C_з.о — змінні витрати на одиницю продукції, грн;

С_п — постійні витрати за розрахунковий період, грн.

Для потреб обчислення планових витрат на фактичний обсяг формулу функції витрат перетворюють, враховуючи той факт, що в кошторисах змінні витрати наводяться не на одиницю обсягу випуску, а в абсолютній сумі.

Тоді формула функції набуває такого вигляду:

С = С_з × І _пл + С_п,

де С_з — змінні витрати, грн;

І _пл — індекс виконання плану (співвідношення фактичного
і планового обсягів випуску).

Приклад. Нехай планова величина витрат підрозділу на утримання та експлуатацію машин й устаткування становить 17 510 грн, у тому числі змінна частина — 7250 грн. Фактична величина вказаного виду витрат дорівнює 17 565 грн. Необхідно встановити відхилення фактичних витрат від планових, ураховуючи той факт, що завдання з виробничої програми підрозділ виконав на 102,5 %. Планові витрати на утримання та експлуатацію машин й устаткування, перераховані на фактичний обсяг виробництва, ста­новлять:

7250 × 1,025 + (17 510 – 7250) = 17 691 (грн).

Зіставлення фактичних витрат з плановими на фактичний обсяг виробництва показує, що підрозділ має загальну економію у розмірі 17 691 – 17 565 = 126 (грн) за видом витрат, що аналізується.

У сфері промислового виробництва близько 70—80 % усіх ви­трат на виготовлення продукції становлять витрати за сирови­ною, матеріалами, купівельними комплектуючими виробами, ро­ботами і послугами виробничого характеру, а в м'ясній, бавовно-переробній та деяких інших галузях цей показник сягає рівня біль­ше 90—95 %. Звідси виникає необхідність суворого контролю за використанням сировини і матеріалів у виробництві.

Методи кон­тролю споживання матеріальних ресурсів залежать від субстанційних особливостей застосовуваних сировини і матеріалів, а та­кож технології виробництва.

Коротко охарактеризуємо найпоширеніші методи контролю витрачання сировини та матеріалів.

Метод сигнального документування застосовується для фік­сації відхилень, які виникли внаслідок заміни або наднорматив­ного витрачання сировини чи матеріалів. За даного методу на відпуск матеріалів понад норму або на їх заміну оформлюються спеціальні документи (вимоги, акти заміни тощо), що сигналізу­ють про наявність відхилень. Перевагами цього методу можна назвати його простоту і точність. Проте він дозволяє враховувати лише частину відхилень, які виникають у даному підрозділі.

Метод розкрою партіями використовується в ситуації, коли з одного матеріалу виготовляється одночасно декілька деталей або заготовок. На кожну партію матеріалів, що відпускається у виро­бництво, оформляється розкрійний лист або картка, де вказується кількість матеріалу, поданого до робочого місця, кількість заго­товок і відходів, що мають бути отримані, а також фактична кіль­кість отриманих заготовок і відходів.

Економія або перевитрати матеріалів визначаються шляхом порівняння фактичного споживання матеріалів з їх витрачанням за нормою. На основі аналізу виявлених відхилень у розкрійному листі вказують їх причини та осіб, відповідальних за розкрій ма­теріалів. Виходячи з технологічної обумовленості цього методу сфера його застосування обмежується процесом витрачання листо­вого або пруткового металу, шкіри, тканини, пиломатеріалів тощо.

Метод попередніх розрахунків за фактичною рецептурою є різновидом методу сигнального документування. Застосовується в галузях, де відхилення від норм витрачання матеріально-речо­вих ресурсів спричиняються структурними зрушеннями в складі вихідної суміші (металургійна, нафтохімічна, харчова тощо). Ви­явлення вказаних відхилень здійснюється шляхом зіставлення фактично використаного набору матеріально-речових ресурсів з величиною їх витрачання за нормативною технологією. При цьо­му нормативний набір визначається як добуток обсягу фактично завантаженої суміші на передбачене технологією процентне спів­відношення матеріально-речового ресурсу кожного виду (ґатун­ку, марки) в загальному завантаженні.

Метод наступних розрахунків за даними інвентаризації вико­ристовується у тих випадках, коли звернення до інших методів

неможливе або недоцільне. Його сутність полягає у визначенні фактичних витрат певного матеріалу на підставі даних про вхідні залишки на робочих місцях, надходження протягом розрахунко­вого періоду (зміна, доба, тиждень, місяць) зі складу, величини повернень і залишків на робочих місцях на кінець розрахункового періоду. Відхилення встановлюється як різниця між фактичними і нормативними витратами певного матеріалу за аналізований пе­ріод. Цей метод дозволяє фіксувати відхилення за окремими ви­конавцями, бригадами, ділянками або цехом в цілому за зміну, добу, тиждень, місяць. Певним недоліком розглядуваного методу є необхідність додаткових дій для з'ясування причин відхилень.

Хід самостійної роботи

1.Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень) та виконати завдання (ІІІ рівень).

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

 

ІІ. Контрольні завдання:

 

 

 

Тема. АНАЛІЗ СИСТЕМИ «ВИТРАТИ - ВИПУСК – ПРИБУТОК» ЯК ІНСТРУМЕНТ ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧО – МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ

Мета:

· засвоїти, поглибити та систематизувати знання по темі;

· розвивати, використовувати та набувати в прикладному плані набуті знання по темі;

· сприяти формуванню знань та виробленню практичних навичок по темі.

План вивчення теми

1. Сутність і передумови аналізу системи «витрати – випуск – прибуток». (аудиторна лекція)

2. Аналіз рівноваги операційної діяльності. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.(СРС)

3. Аналіз за умов невизначеності та безпека виробництва. (СРС)

Час: 2 год.

Вид заняття: лекція

Тип заняття: засвоєння нових знань

Місце проведення: аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: підручник, наочний посібник, методична розробка.

Джерела інформації: М.Г. Грещак «Управління витратами» с. 172 – 190

Основні категорії і поняття: чистий прибуток, операційний прибуток, обсяг реалізації, коефіцієнт маржинального доходу, маржинальний дохід, точка беззбитковості, коефіцієнт безпеки операційної діяльності, цільовий прибуток, операційний леверидж, коефіцієнт запасу міцності

Студенти повинні знати:

- основні поняття теми;

- передумови аналізу «витрати - випуск – прибуток»;

- сутність і призначення аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку;

- припущення, що покладені в основу аналізу взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку;

- методику розрахунку основних показників теми

Студенти повинні уміти:

- вміти розраховувати основні показники теми;

- застосовувати у прикладному плані методику аналізу «витрати — обсяг — прибуток»

Домашнє завдання: М.Г. Грещак «Управління витратами» с. 172 - 190

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 190.

 

 

Тема. МЕТОДИ ЦІЛЬОВОГО ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРНОГО АНАЛІЗУ ТА ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ

Мета:

· засвоїти, поглибити та систематизувати знання по темі;

· розвивати, використовувати та набувати в прикладному плані набуті знання по темі;

· сприяти формуванню знань та виробленню практичних навичок по темі.

План вивчення теми

1. Концепція цільової собівартості в системі управління витратами. (аудиторна лекція)

2. Інжиніринг вартості: функціонально-вартісний аналіз. (СРС)

3. Кайдзен-раціоналізація та зниження витрат. (СРС)

Час: 2 год.

Вид заняття: лекція

Тип заняття: засвоєння нових знань

Місце проведення: аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: підручник, наочний посібник, методична розробка.

Джерела інформації: М.Г. Грещак «Управління витратами» с. 190 – 215

Основні категорії і поняття: концепція управління цільовою собівартістю (таргет-костинг), концепція ланцюжка вартості, калькулювання та управління за видами діяльності (АВС/М); тотальне управління якістю (Total Quality Management, TQM); система управління запасами «точно за часом» (Just-in-Time, jlT ); функціонально-вартісний аналіз (value analysis|engineering, VA/E); діаграми причинно-наслідкових зв'язків ('fishbone' diagrams); кайдзен-костинг (Kaizen costing); системи планування ресурсів підприємства (MRP-II, ERP, CSRP); всебічна раціоналізація виробництва (lean manufacturing).

Студенти повинні знати:

- основні поняття теми;

- сутність і призначення концепції цільової собівартості в системі управління витратами.

- ключові принципи таргет-костингу

- етапи процесу досягнення цільового рівня собівартості

- вибір конкретних методів чи їх комбінації, які забезпечують ефектив­ний таргет-костинг

Студенти повинні уміти:

- вміти розраховувати основні показники теми;

- застосовувати у прикладному плані концепцію цільової собівартості

Домашнє завдання: М.Г. Грещак «Управління витратами» с. 190 - 215

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 215.

 

Постійний пошук і реалізація шляхів зниження витрат на виробництво продукції є важливим аспектом функціонування СУВ, оскільки рівень витрат є одним з головних факторів ефективності функціонування виробничих систем та їх конкурентоспроможності.

Можливості зниження витрат є в усіх підсистемах (сегментах діяльності) підприємства. Тому постає завдання залучення персоналу підприємства до пошуку цих можливостей і використання їх шляхом відповідного впливу на поведінку працівників. Формування потрібної поведінки працівників досягається з допомогою обґрунтованого механізму стимулювання. В його структурі розрізняють моральні (соціально-психологічні) і матеріальні засоби стимулювання. При цьому останнім, як більш універсальним, приділяється основна увага.

В умовах ринкової економіки основною формою матеріального стимулювання є грошова. Як виняток можуть бути застосовані матеріальні блага чи пільги.

Грошові виплати відповідним працівникам за зниження рівня витрат здійснюються або за рахунок собівартості, у тому числі й у формі додаткової оплати праці, або за рахунок прибутку. Зрозуміло, що для підприємства будь-які виплати вигідніше розцінювати як витрати. З фіскальних міркувань держава законодавчо обмежує такий варіант грошових виплат.

Заходи з економії ресурсів, як правило, є комплексними, в їх реалізації беруть участь групи працівників (колективи виробничих дільниць, бригад, цехів, служб підприємства). При цьому постає питання щодо справедливого розподілу премії за економію витрат між учасниками даного заходу. На рівні бригад, в умовах використання форми оплати праці за кінцевим результатом, воно розв’язується цілком природно. Загальний заробіток за певної форми оплати праці розподіляється між членами колективу (бригади) згідно із відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі (КТУ). Оскільки премія за зниження витрат є складовою загального заробітку колективу бригади, відбувається відповідний розподіл її між членами бригади — учасниками заходу з економії ресурсів. Зрозуміло, що можуть бути використані й інші методики розподілу премії за економію витрат між членами бригади. Але всі вони обов’язково мають враховувати внесок кожного працівника в її здійснення. Те ж саме стосується й підходів до розподілу премії за економію витрат в інших організаційних ланках підприємства.

Комплексно з’ясувати питання механізму стимулювання підрозділів підприємства та його окремих працівників до підвищення ефективності діяльності (зниження рівня витрат) можна за [4, розд. 8].

Література

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затв. Наказом Міністерства фінансів україни від 31.12.1999 року

2. М. Г.Грещак «Управління витратами», К.,2008.

3. Ф.Ф. Бутинець «Бухгалтерський управлінський облік», Житомир, 2005.

4. С.Ф. Голов «Управлінський облік», К.,2004.

5. В.М.Добровський «Управлінський облік»,К.,2005.

6. Г.В.Козаченко «Управління затратами підприємства»,К.,2007.

7. Ю.С.Цал-Цалкр «Витрати підприємства», К.,2003.

8. Г.М. Тарасюк «Планування діяльності підприємства», навч.посібн., -К.: «Каравела»,2003р.

9. М.В. Свіщов «Внутрішньовиробниче планування на промислових підприємствах», навч.посібн., -К.: «Арістей», 2005р.

10. В.Г. Пасічник «Планування діяльності підприємства», навч.посібн., -К.: 2005р.

11. Л.А. Швайка «Планування діяльності підприємства», навч.посібн., Львів: «Магнолія плюс», 2004р.

12. Л.І.Шваб «Економіка підприємства», навч.посібн., -К.: «Каравела», 2005р.

13. О.М. Свінцицька «Планування діяльності підприємства», навч.посібн., -К.: Видавництво Європейського університету, 2005р.

14. О.В. Крушельницька «Управління матеріальними ресурсами», К.,2003.

15. Є. Криковський «Логістика», К.,2008.