Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв за методом взаємних послуг, грн..

Показник	Підрозділ
В1	В2	Д1	Д2
Початкові витрати	120 000	80 000	20 000	10 000
Розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв
I етап Д1	6000 (20 000 × 0,3)	8000 (20 000 × 0,4)	—	6000 (20 000 × 0,3)
Д2	5000 (10 000 × 0,5)	3000 (10 000 × 0,3)	2000 (10 000×0,2)	—
II етап Д1	600 (2 000 × 0,3)	800 (2 000 × 0,4)	—	600 (2 000 × 0,3)
Д2	3000 (6 000×0,5)	1800 (6 000 × 0,3)	1 200 (6 000 × 0,2	—
III етап Д1	514	686	—	—
Д2	375	225	—	—
Всього витрат за підрозділом	135 489	94 511	—	—

Як і у табл.2, у дужках наведено розрахунок витрат підрозділів за послуги відповідних структурних одиниць допоміжного та обслуговуючого виробництв. На кінцевому етапі (у розглядуваному прикладі їх три) витрати розподіляють тільки на основні виробничі підрозділи.

Метод взаємних послуг точніший за метод прямого розподілу, проте більш трудомісткий. Його застосовують тоді, коли взаємні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв не можна ігнорувати.

Метод системи рівнянь. Цей метод по суті повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, який пов’язаний з положеннями математичної теорії рядів.

Сукупні витрати, списувані на допоміжний чи обслуговуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва, складаються з витрат, які безпосередньо виникають в даному підрозділі під час його роботи, та витрат за послуги інших допоміжних чи обслуговуючих підрозділів, розподілених на цей підрозділ (див. схему руху витрат, рис.2). При цьому процес перерозподілу витрат між допоміжними та обслуговуючими підрозділами за взаємні послуги ідеально уявляється як нескінченний. Це дає можливість утворити за послідовностями величин витрат, які за зазначеного процесу відносяться на даний допоміжний чи обслуговуючий підрозділ, так званий нескінченний числовий ряд. Якщо проаналізувати характеристики цього ряду, то виявиться, що він є збіжним із скінченною сумою, тобто границя його часткових сум — скінченне число. Отже, є можливість уважати, що існують якісь скінченні суми витрат, які списуються на допоміжні та обслуговуючі підрозділи за здійснення всіх етапів перерозподілу витрат з надання ними взаємних послуг.

На підставі викладених закономірностей складається спеціальна система рівнянь, яка дає змогу знайти величини сукупних витрат, які списуються на той чи інший допоміжний чи обслуговуючий підрозділ за складання кошторисів структурних одиниць основного виробництва. Коли вказані суми витрат визначено, їх відносять на підрозділи основного виробництва відповідно до обсягів послуг, наданих цим підрозділам.

Для розглядуваного прикладу позначимо через С₁ та С₂ сукупні витрати відповідно за структурними одиницями Д1 і Д2. Тоді можемо записати такі дві рівності:

Розв’язавши систему цих рівнянь, отримаємо:

Залишається розподілити визначені суми безпосередньо на основні виробничі підрозділи за встановленими для них пропорціями. В результаті сукупні витрати для основних структурних одиниць становитимуть:

· для підрозділу В1: 120 000 + 23 404 × 0,3 + 17 021 × 0,5 =
= 135 532 (грн);

· для підрозділу В2: 80 000 + 23 404 × 0,4 + 17 021 × 0,3 =
= 94 468 (грн).

Метод системи рівнянь поєднує в собі переваги точності
обчислень і відносну простоту.

До питань, які постають за децентралізації структури управління на підприємстві і практичної реалізації на ньому концепції центрів відповідальності, належить й питання внутрішнього (трансфертного) ціноутворення.

Внутрішньою (трансфертною) ціною є ціна, за якою продукція (робота, послуги) одного центру відповідальності (підрозділу) підприємства передається іншому. Внутрішні ціни використовуються як елемент економічного функціонування структурних підрозділів підприємства. Основна мета створення механізму внут­рішніх розрахунків на підприємстві полягає в забезпеченні найбільш ефективного (прибуткового) функціонування виробничої системи підприємства.

У практиці внутрішньовиробничих відносин внутрішнє ціно-
утворення частіше здійснюється на основі ринкових цін, на договірній основі та на основі витрат виробництва.

Хід самостійної роботи

1.Скласти конспект (І рівень)

2. Дати відповіді на запитання (ІІ рівень) та виконати завдання (ІІІ рівень).

2.Підготувати доповіді до семінарського заняття.

Для більш глибшого засвоєння теми студентам рекомендується виконати наступне:

І. Контрольні питання:

1.З чим пов’язана поява концепції центрів відповідальності?

2.Що таке центр відповідальності?

3.Які є види центрів відповідальності за ознакою обсягу повноважень і відповідальності?

4.У чому полягає сутність функціонального і територіального аспектів системи центрів відповідальності?

5.Розкрийте переваги управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності.

6.Назвіть вимоги до формування центрів відповідальності.

7.Що таке кошторис витрат підрозділу і які функції він виконує?

8.Визначіть, які витрати для підрозділу рівня цеху є прямими, непрямими.

9.Який склад витрат кошторису цеху?

10. Опишіть порядок складання плану витрат підрозділу підприємства.

11. Що таке гнучкий кошторис? Яка формула гнучкого кошторису?

12. Наведіть рух витрат окремого допоміжного чи обслуговуючого підрозділу за складання кошторисів основного виробництва і визначення собівартості продукції.

13. Які основні методи розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між підрозділами основного виробництва?

14. Поясніть сутність методу прямого розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами. Які вади і переваги цього методу?

15. Що є спільного та відмінного в методах взаємних послуг і системи рівнянь щодо розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів?

16. Що таке внутрішня ціна? Функції внутрішніх цін.

17. Які є методи формування внутрішніх цін?

ІІ. Контрольні завдання

Дати характеристику центрів відповідальності підприємства за наведеною формою (табл. 1).

Таблиця 1.

Центри відповідальності

Назва центру	Тип центру	Сфера відповідальності	Звітні показники
	Комерційний директор
	Фінансовий директор
	Виробничий директор
	Цех основного виробництва
	Цех допоміжного виробництва
	Виробнича дільниця
	Бригада
	Робоче місце