Приклад простеження (розподілу) загальновиробничих витрат за видами діяльності

Загальновиробничі витрати	Вид діяльності	Сума загальновиробничих витрат за статтями, грн.
	Налагодження обладнання	Обслуговування обладнання	Поточний ремонт обладнання
Витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи працівників, що об­слуговують і ремонтують обладнання	45%	20%	35%	178 000 (100%)
Витрати на мастильні та об­тиральні матеріали, ком­плектуючі вироби тощо	35%	50%	15%	30 500 (100%)
Амортизація виробничого обладнання (цехового, діль­ничого, лінійного призначен­ня), спеціальних інструмен­тів і приладів	5%	70%	25%	154 000 (100%)
Витрати на паливо та енер­гію (паливо, електроенергія, стиснуте повітря, пара та ін.)	10%	60%	30%	86 700 (100%)
Витрати на послуги служби контрольно-вимірювальних приладів й автоматики	50%	30%	20%	26 750 (100%)
Витрати на запасні частини, деталі й вузли та інші матеріали	X	X	65 100	65 100 (100%)
Витрати видів діяльності, гри	120 520	218 695	201 835	541 050

 

 

На другому етапі процесу розподілу непрямих ви­трат за АВС-методом відбувається поглинання витрат видів діяльності кожним з видів продукції, що передбачає виконання таких дій:

• ідентифікацію факторів витрат для кожного виду діяльності (див. табл. 6.1);

• визначення ставки фактора витрат для кожного виду діяль­ності;

• розподіл між видами продукції витрат діяльності на основі вимірників — факторів витрат.

Ідентифікація факторів витрат для кожного виду діяльності здійснюється з метою розподілення витрат видів діяльності між видами продукції.

Фактори витрат, що застосовуються на цьому етапі, називають факторами витрат діяльності.

Основні вимоги до фактора витрат такі:

а) фактор витрат повинен забезпечувати причинно-наслідковий зв'язок з динамікою витрат за видом діяльності;

б) вимірювання, пов'язані з ідентифікацією зв'язку між ви­тратами діяльності та видом продукції, має бути якомога прос­тішими, тобто цінність інформації про реальні витрати повин­на бути вищою за вартість реєстрації, збирання даних та їх об­роблення.

Після ідентифікації факторів витрат відбувається визначення ставок факторів витрат і розподілу витрат діяльності між видами кінцевої продукції. Для промислового підприємства, види діяль­ності якого представлено вище (табл. 6.1), котре випускає два ви­ди продукції, другий етап реалізації АВС-методу представлено в табл. 6.3. Для порівняння методів калькулювання розподіл за традиційним методом на основі базових показників показано в табл. 6.4. Порівняльну характеристику результатів використання обох методів зведено в табл. 6.5.

Представлені в таблиці дані свідчать про суттєві відхилення у величині розподілених витрат різними методами, викликані не­пропорційним споживанням видів діяльності, носіїв загальновиробничих витрат кінцевою продукцією підприємства. Під час ух­валення рішень з ціноутворення, стратегічних та середньострокових планів розвитку підприємства слід враховувати точність калькуляційних систем, що використовуються на підприємстві.

Крім того, одним із найскладніших завдань забезпечення точ­ності калькулювання є використання прийнятних факторів витрат для видів діяльності: встановлення наявності причинно-наслідкового зв'язку між фактором — одним із показників обсягів діяль­ності — та витратами діяльності.

Без такого взаємозв'язку неможливо оцінити або спрогнозувати витрати діяльності і, відповідно, проводити калькулювання за видами діяльності та управління ними.

Причинно-наслідковий зв'язок між показником обсягу діяль­ності й витратами на неї може бути встановлений шляхом вияв­лення одного з видів взаємодії:

1. Зв'язок може бути результатом фізичної взаємодії між об­сягом діяльності і витратами. Фізичний взаємозв'язок, напри­клад, може бути таким: кількість одиниць продукції, що викорис­товується як вимірник обсягу діяльності — фактор витрат, — впливає на величину витрат сировини та основних матеріалів. Виробництво продукції в більшій кількості вимагає збільшення витрат на сировину та основні матеріали, внаслідок чого зростає сумирна величина матеріальних витрат.

2. Зв'язок може бути штучно створеним, існувати як резуль­тат виконання договору або технічних умов діяльності. Напри­клад, у разі використання повної або неповної години роботи спеціаліста оплата може бути однаковою, відповідно до умов угоди. У такому разі прийнятним фактором витрат буде кількість годин роботи спеціаліста.

3. Взаємодія, яка може бути встановлена за допомогою логіки та знання операцій та робіт, що складають види діяльності. При­клад— коли на виділення фактора витрат за видом діяльності впливають дані про кількість комплектуючих вузлів та деталей у готовому виробі, які використовуються як вимірники обсягів дія­льності. Відповідно, продукція, що складається з більшої кілько­сті комплектуючих вузлів, поглинає більше витрат виділеного виду діяльності ніж відносно проста продукція, з меншою кількістю вузлів і деталей.

4.

Таблиця 6.5