Основні терміни для засвоєння з ІV модуля



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні терміни для засвоєння з ІV модуля



Автокефальна церква– православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організаційних і культових питань.

Аграрний – земельний, який стосується землеволодіння, землекористування.

Адміністративно-територіальний устрій– система територіальної організації держави. Передбачає поділ державної території на окремі частини – одиниці (краї, області, провінції, дистрикти, штати, губернії, райони тощо), у яких створюються і функціонують органи державної влади й управління на місцях.

Без’ядерний статус України – (проголошений Верховною Радою Україною в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р., потім підтверджений у її Заяві від 24 жовтня 1991 р. та в постанові від 9 квітня 1992 р.) – перша у світі гуманістична ініціатива уряду ядерної держави добровільно позбутися успадкованої від СРСР зброї масового винищення.

Бізнес – економічна діяльність, яка розрахована на одержання прибутку.

Бюджет – затверджений у законодавчому розклад грошових прибутків і видатків держави, міста, підприємства на певний термін.

Бюджетний дефіцит – перевищення розміру державних витрат над бюджетними надходженнями.

Бюрократія – верства вищих чиновників, вища чиновницька адміністрація.

Альтернатива – необхідність вибору між можливостями, що взаємно виключають одна одну.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – макроекономічний показник статистики народного господарства, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємства, галузей матеріального виробництва і сфери послуг, що знаходяться на території країни.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартість товарів і послуг, вироблених національними суб’єктами (підприємствами, організаціями і приватними особами) за рік, незалежно від їхнього територіального місцезнаходження.

„Велика сімка” – група з семи провідних країн світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Канада), яка здійснює координацію важливих зовнішньоекономічних заходів у межах щорічних зустрічей керівників держав і урядів.

Великі держави – термін, прийнятий для позначення держав, які відіграють провідну роль у світовій політиці й міжнародних відносинах.

Виборча система – порядок формування виборчих державних органів та органів місцевого самоврядування. Існують такі види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана. Регулюється нормами виборчого права.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) – союз монополій які виробляють воєнну продукцію, верхівки збройних сил, державного й ідеологічного апаратів, засобів масової інформації, мілітаризованої науки, які явно або приховано виступають провідником політики нарощування озброєння, що склався в індустріально розвинених країнах світу.

Вільна економічна зона – спеціальна територія з пільговими валютним і податковим режимами, на якій заохочується спеціальна з іноземним капіталом діяльність.

Внутрішня політика – діяльність державних органів, установ і правлячих партій, спрямована на узгодження інтересів різних прошарків населення країни, можливе в даних умовах задоволення цих інтересів, на збереження існуючого ладу або цілеспрямоване перетворення його, на забезпечення взаємозв’язку, взаємодії окремих сфер суспільства, на суспільний прогрес.

Волюнтаризм – соціально-політична діяльність, що не враховує об’єктивних законів історичного процесу, реальних умов і можливостей, а визначається суб’єктивною волею й свавіллям осіб, які здійснюють її.

Геополітика – наука, яка вивчає й аналізує в єдності географічні, політичні та інші взаємопов’язані фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави.

Глобалізація – складний, багатогранний, загальноцивілізаційний процес, який охоплює всі сторони суспільного розвитку.

Глобальний – 1) всебічний, повний, універсальний; 2) який стосується території всієї земної кулі.

Глобальні проблеми сучасності – сукупність проблем, які постали перед людством у взаємопов’язаних системах „людина – суспільство – природа” в другій половині ХХ ст. і вимагають негайного вирішення.

Громадянське суспільство – поняття, що вживається для означення сукупності існуючих у суспільстві державно-політичних відносин, сфери життєдіяльності громади й окремих індивідів, що перебувають поза впливом держави, її директивного регулювання й регламентації. Його існування втілюється в приватному житті громадян, у функціонуванні вільного ринку, у безперешкодному розвитку духовних, релігійних, моральних і національних цінностей, у добровільно сформованих асоціаціях і організаціях громадян тощо.

Гуманізм – система ідей і поглядів на людину як найвищу соціальну цінність.

Девальвація – законодавче зменшення золотого запасу (вартості) грошової одиниці, зниження курсу паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

Деідеологізація – теорія та політична діяльність, спрямовані на зменшення ролі ідеології в житті суспільства, „визволення” науки (особливо гуманітарних знань), а також особистості з-під впливу ідеології.

Декларація – урочисте проголошення загальних політичних принципів, програмних актів, важливих міжнародних подій, законів тощо урядом, політичною партією (партіями), міжнародними або громадськими організаціями.

Демократія – народовладдя; політичний устрій, який базується на визнанні політичних свобод, громадянських прав і свобод, а також таких принципів: розподіл влади, легальність опозиції, правління не осіб, а закону (правова держава), незалежність від влади засобів масової інформації, конституційне розв’язання конфліктів.

Денаціоналізація– повернення державою націоналізованих підприємств або майна колишнім власникам. Інша назва - реприватизація.

Деполітизація – відмова від переваги політичних методів управління суспільним життям; визволення державних і суспільних організацій від ідеологічного тиску та політичного диктату партій чи рухів або монопольної влади однієї партії.

Держава – політична форма організації життя суспільства, що складається в результаті виникнення й діяльності публічної влади – особливої системи, яка керує основними сферами суспільного життя.

Державна влада – державна організація політичного правління суспільством.

Державна символіка – офіційні зовнішні атрибути держави, які зображені у формі знаків, символів, кольорів тощо й уособлюють національно-державну ідею. Головними атрибутами держави є герб, прапор, гімн.

Державний борг – сума заборгованості держави по кредитних операціях.

Державний герб – офіційна емблема держави, зображена на печатках, бланках державних органів, грошових знаках тощо. Символ державного суверенітету.

Державний гімн – поетично-музичний твір, який прославляє державу.

Державний прапор – офіційний символ державної влади. Уособлює суверенітет держави. Опис державного прапора, як правило, фіксує конституція.

Десталінізація – політика відходу від негативних рис сталінізму як крайньої форми більшовизму (лівототалітарного режиму). Починається після смерті Й.В.Сталіна; активізується після ХХ з’їзду КПРС (1956 р.), виявляється у розширенні демократичних прав і свобод, відмові від переслідування й фізичного знищення політичних суперників, реабілітації жертв масових репресій тощо.

Диктатура – нічим не обмежена влада однієї особи, групи, класу.

Диктатор – особа, яка має необмежену владу в управлінні державою.

Дипломатія– офіційна діяльність щодо здійснення цілей і завдань зовнішньої політики держави й захисту її прав та інтересів за кордоном.

Дисидентський рух – рух, спрямований проти комуністичного тоталітарного режиму. В Україні в 60-ті роки дисиденти акцентували увагу переважно на збереженні нації, її духовної культури та мови („шістдесятники”). З другої половини 70-х років активізується рух за права людини (правозахисна течія).

Дисиденти – інакомислячі (переносне значення).

Діаспора – релігійні та етнічні групи, що проживають поза країною походження, у стані національно-культурної меншини.

Економіка– 1) сукупність відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ та послуг в умовах конкретної економічної системи і конкретної держави; 2) господарство будь-якого регіону, держави або її частини, групи країн або всього світу.

Електорат– коло осіб, які мають право голосу при виборах до органів влади або міждержавних організацій.

Еліта – найвидатніші представники певної частини суспільства, соціальної групи.

Європейська інтеграція – форма інтернаціоналізації виробництва; процес зближення й поглиблення взаємодії економічної, політичної, правової, військової та інших сфер життєдіяльності низки країн Європи.

Закон– виданий у встановленому порядку загальнообов’язковий акт найвищого органу державної влади, який має найвищу силу.

Зовнішня політика – загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими країнами і народами відповідно до потреб, принципів і цілей її внутрішньої політики.

Імпічмент – особливий порядок (процедура) притягнення до відповідальності й судового розслідування справ про злочини вищих службових осіб (президента, міністрів); позбавлення повноважень осіб, які обрані до органів законодавчої, державної або місцевої влади, у випадках порушення ними законів.

Інаугурація– урочиста церемонія введення на посаду службової особи (урочиста процедура вступу на посаду).

Індустріальне суспільство – суспільство, у якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) і відповідних їй соціальних та політичних структур.

Інтеграція– зближення, поглиблення взаємодії, об’єднання в ціле раніше ізольованих частин.

Інфраструктура – сукупність галузей і видів діяльності, які мають підлеглий та допоміжний характер і обслуговують виробництво (виробнича – транспорт, зв’язок, шляхи тощо) і населення (соціальна – комплекс закладів освіти, охорони здоров’я, торгівлі тощо).

Кабінет міністрів – вищий орган виконавчої влади в державі, який складається з міністрів на чолі з прем’єр-міністром або президентом; офіційне найменування уряду.

Коаліційний уряд – уряд, сформований із представників різних політичних партій, суспільних організацій на підставі угоди між ними.

Коаліція – 1) об’єднання, союз на добровільних основах для досягнення спільних цілей; 2) політичний або воєнний союз держав для спільних дій.

Конвенція– міжнародний договір, угода, переважно з якихось спеціальних питань, напр., про ядерне роззброєння, про охорону навколишнього середовища тощо.

Консенсус– загальна згода з основних питань, до якої доходять учасники конференції, наради, переговорів тощо.

Консерватизм – прихильність до традиційних цінностей у житті суспільства

 

Мажоритарна виборча система – виборча система, за якою обраним уважається кандидат, що одержав більшість голосів виборців окремої території або всієї держави.

Меджліс – назва парламенту в деяких мусульманських країнах; в Україні – виборчий представницький орган кримських татар.

Міжнародна безпека – стан політичного простору, за якого в сучасному світі дотримуються міжнародних законів, що гарантують політичним суб’єктам їхню законну суверенність.

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних, воєнних та інших зв’язків і взаємовідносин між народами, державами й об’єднаннями держав, соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й рухами, які діють на світовій арені. Місце України у них визначається її часткою в світовій економіці й політиці, станом її наукового й культурного потенціалу, рівнем демократизації внутрішньополітичного життя.

Міжнародні організації – об’єднання держав, національних громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, відвернення та врегулювання воєнних конфліктів. Особливе місце відводиться Організації Об’єднаних Націй (ООН) з її спеціалізованими установами (ЮНЕСКО, ВОЗ, МБРР, МВФ, МООТ ТОЩО).

Мораторій – у сучасному політичному й дипломатичному лексиконі – відстрочка, відкладення певних дій.

Національна валюта – грошова одиниця даної країни, яка використовується у зовнішньоекономічних зв’язках і міжнародних розрахунках з іншими країнами.

Національний дохід – вартість, заново створена протягом певного періоду (звичайно – року) в народному господарстві тієї чи іншої країни (або галузі), частина валового суспільного продукту, яка залишається після відрахування матеріальних витрат на його виробництво.

Національний продукт – оцінка сумарної вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в економічній системі.

Обмеження стратегічних озброєнь – заходи щодо кількісного і якісного обмеження, а також скорочення стратегічних наступальних і оборонних озброєнь. До стратегічних наступальних озброєнь належать озброєння наземного базування – міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), морського базування – балістичні ракети на підводних човнах (БРПЧ), а також важкі бомбардувальники (ВБ); до стратегічних оборонних озброєнь – системи протиракетної оборони (ПРО).

Опозиція – 1)опір, протидія комусь, чомусь; 2) угрупування в будь-якій організації, партії тощо, яке протиставляє свої погляди, свою політику поглядам, політиці більшості; основні її види – парламентська і внутрішньопартійна.

Парламент – вищий представницький орган державної влади в багатьох країнах, побудований цілком або частково на виборних засадах.

Парламентаризм – система правління, за якої, за конституцією, законодавча влада належить виборному парламентові.

Партійно-політична система – політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх зв’язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади, характером і принципами їх організації, ідейними пріоритетами, соціальною базою, місцем і роллю в політичній системі суспільства.

Підприємництво – самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Плебісцит – опитування населення, всенародне голосування з найважливіших питань державного життя, референдум.

Плюралізм – різноманітність.

Політика – галузь діяльності, пов’язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними групами, ядром якої є завоювання, утримання й використання державної влади. Головна її мета – забезпечувати збереження і зміцнення існуючої системи суспільних відносин.

Політична інтеграція – злиття суспільних, державних структур у межах однієї держави або міждержавних об’єднань з метою регулювання процесами економічної, політичної, соціальної діяльності суспільства.

Політична незалежність – самостійний курс держави в міжнародних відносинах, проведенні зовнішньої політики, виборі соціально-політичної орієнтації внутрішнього розвитку.

Політична партія – політична організація, що виражає інтереси певної соціальної групи (або груп), об’єднує найбільш активних її представників і прагне до досягнення певних цілей та ідеалів.

Політична реакція – опір суспільному прогресу; політичний режим, встановлений для збереження віджитого суспільного ладу.

Політична система суспільства – система, яка вміщує разом з державою партії, профспілки, церкву та інші організації й рухи, що мають політичні цілі, а також норми, політичні традиції й настанови.

Політичний розвиток – процес, під час якого внаслідок взаємодії різних політичних сил відбуваються зміни в політичній поведінці, політичній культурі, у політичній системі суспільства.

Постіндустріальне суспільство – стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну державно-монополістичному капіталізму, індустріальному суспільству. Характерні риси: перевага сфери послуг над сферою виробництва; зміни в соціальній структурі суспільства (класовий поділ поступається місцем професіональному); переміщення центру знань, що справляють вирішальний вплив на політику, до університетів; створення нової інтелектуальної технології, запровадження планування і контролю над технологічними змінами.

Посткомуністичні країни – держави, які були створені внаслідок падіння тоталітарних комуністичних режимів у країнах Центральної і Південно-Східної Європи, розпаду СРСР та встановлення демократичної форми правління.

Превентивний – запобіжний, той що випереджає дії протилежної сторони.

Президент – глава держави в країнах з республіканською формою правління.

Президентська форма правління – президентська влада, спрямована на повне й послідовне здійснення державної політики й законів, покликана забезпечити її твердість, єдність і непорушність.

Прем’єр-міністр – у ряді країн голова уряду, голова кабінету міністрів, який призначається як правило, головою держави. Він є лідером партії або партійної коаліції, що має більшість у парламенті, керівником парламентської фракції більшості.

Приватизація – перехід державної або муніципальної власності (безкоштовно або за плату) в приватну власність з метою притягнення іноземних інвестицій, створення умов для розвитку ринкової економіки.

Продуктивність праці – показник ефективності праці, який вимірюється кількістю продукції, виробленої за одиницю часу.

Пропорційна виборча система – виборча система, яка передбачає висунення кандидатів у представницькі органи від партій, виборчих блоків; розподіл місць в органах влади залежить від кількості здобутих голосів виборців.

Путч – державний переворот, здійснений групою змовників, а також спроба такого перевороту.

Ратифікація – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

Реабілітація – поновлення в правах; поновлення доброго імені, колишньої репутації.

Режим економічного сприяння – один з принципів регулювання економічних (у тому числі й торгівельних) відносин між країнами, який передбачає надання кожній зі сторін, що домовляються, максимально можливих прав, переваг і пільг на користь іншої сторони.

Республіка – форма правління, за якої суверенні права на владу належать або всім дієздатним громадянам, або більшості їх. Від імені громадян (народу) управління здійснюється представницькими органами влади, що обираються або прямим шляхом, або на основі особливих процедур непрямого народного волевиявлення.

Референдум – всенародне опитування з найважливіших питань державного життя, у якому беруть участь усі громадяни, які мають виборчі права.

Ринкова економіка – економіка, не пов’язана з плановими завданнями, орієнтована на конкуренцію, розвиток ринкових відносин.

Ринкові відносини – суспільні відносини між людьми у процесі виробництва й обміну товарів. Домінуючою формою економічної системи стають при капіталізмі, коли обмін товарів опосередкований грошима й робоча сила перетворюється на товар.

Розрядка – якісно новий етап розвитку міжнародних відносин, який сформувався на межі 70-х рр. і характеризувався переходом від конфронтації до співробітництва держав з різними суспільно-політичними системами на принципах мирного співіснування.

Соборність – єдність усіх території тієї чи іншої держави.

Стагнація – застій в економіці, виробництві, торгівлі тощо.

Суверенітет – політична незалежність і самостійність держави, недопущення будь-якого втручання у внутрішню або зовнішню діяльність.

Тіньова економіка – економічна діяльність, приховувана з метою ухилення від податків або через її протизаконний характер.

Толерантність – терпимість, поблажливість до когось або до чогось.

Унітарна держава – форма державного устрою, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони.

Ядерна політика – діяльність політичних суб’єктів у сфері мирного чи потенційного воєнного використання атомної енергії.



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-15; просмотров: 122; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.01 с.)