Основні терміни для засвоєння з ІІІ модуля



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні терміни для засвоєння з ІІІ модуля



Авторитаризм– форма необмеженої політичної влади, зосередженої в руках однієї (монарх, диктатор) або кількох осіб, що спирається на військово-каральний апарат із застосуванням репресій, терору.

Агресія – незаконне, з точки зору міжнародного права, застосування сили однією або кількома державами проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави або народу (нації); напад на інші країни з метою їх загарбання, політичного чи економічного підкорення, зміни їхнього політичного устрою тощо.

Акт злуки українських земель- акт проголошення об'єднання Наддніпрянської України і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну Українську Народну Республіку 22 січня 1919 р. в Києві на Софіївському майдані.

Анархізм - суспільно-політична течія, що заперечує будь-яку політичну владу; невизнання авторитету, стихійність, неорганізованість.

Анархія – безладдя, стихійність, неорганізованість.

Анексія – насильницьке приєднання державою всією (або частини) території іншої держави або народу, а також насильницьке утримання того чи іншого народу в межах чужої держави, що є грубим порушенням норм міжнародного права і принципу самовизначення націй.

Антигітлерівська коаліція- об'єднання держав і народів, що боролися в Другій світовій війні проти блоку Німеччини, Італія та Японії.

Антикомінтернівський пакт- договір, який був підписаний 25 листопада 1936 р. в Берліні фашистською Німеччиною і Японією, в результаті якого було створено блок з ціллю завоювання світового панування.

Антисемітизм– вкрай вороже ставлення до євреїв; одна з форм шовінізму.

Більшовизм - історична назва екстремістської течії в російському соціально-демократичному русі. Один з лідерів – В.Ленін.

Більшовицька диктатура – необмежена політична, економічна й ідеологічна влада російської партії більшовиків.

Брестська угода- договір 1918 р., укладений між РСФРР та державам Четверного союзу про припинення війни між ними.

Виробничі відносини – відносини, що склалися між членами суспільства у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання та утворюють суспільну форму, в якій відбувається цей процес. Зумовлює соціально-економічну структуру суспільства.

Військово-політичний союз – об’єднання двох або кількох держав для здійснення спільної зовнішньополітичної воєнної діяльності на основі укладеної угоди (Антанта, Троїстий союз, НАТО тощо).

"Воєнний комунізм"- соціально-економічна політика більшовиків в УРСР у 1919-1920 рр. Характеризувався становленням продовольчої розкладки, забороною торгівлі, націоналізацією підприємств, згортанням грошового обігу.

Генеральний Секретаріат- вищий розпорядницький орган влади в Україні з 15 січня 1917 р. до січня 1918 р.

Геноцид - дії, спрямовані на часткове або цілковите знищення якої-небудь національної, етнічної чи релігійної групи населення. Ця політика широко застосовувалася в роки Другої світової війни на окупованій території України проти євреїв і циган.

Гетто – 1) частина території в багатьох середньовічних містах Західної і Центральної Європи, відведена для ізольованого проживання євреїв; 2) територія для ізольованого проживання меншин, яких дискримінують за національною, расовою або релігійною ознакою.

Гетьманат- гетьманський державний устрій, який існував в Україні в квітні-грудні 1918 р.

Голодомор- соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення.

Голокост- загибель значної частини єврейського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми посібниками і Німеччині й на захоплених територіях у 1933-1945 рр.

Громадянська війна- організована озброєна боротьба за державну владу між класами, соціальними групами однієї країни.

Депортація- примусове виселення населення з місця постійного проживання.

Державний переворот- гетьманський переворот, здійснений 29 березня 1918 р. у Києві прихильниками гетьмана П.Скоропадського за підтримки німецького командування.

Директорія- тимчасовий орган державної влади УНР, створений у грудні 1918 р. у результаті скинення влади П.Скоропадського.

Друга світова війна- війна між гітлерівською і антигітлерівською коаліціями в 1939-1945 рр. Охопила 60 країн і сотні мільйонів людей.

Евакуація- комплекс заходів уряду СРСР 1941-1942 рр. із переміщення у глибокий тил населення, промисловості, матеріальних і культурних цінностей під загрозою німецької окупації.

Економічна криза- період капіталістичного ладу, коли відбувається відновлення порушених в процесі розвитку капіталістичної економіки. Проявляється в: безробітті, падінні виробництва, порушенні грошового обігу.

Експропріація – 1) примусове вилучення майна; 2) позбавлення власності та колишнього соціального становища одного класу іншим класом, яке здійснюється економічним шляхом (напр., шляхом обезземелення селян) або за допомогою прямого насильства.

Еміграція– добровільне або вимушене переміщення населення з країн (місця) постійного проживання в інші країни (місця).

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)- українська держава, що виникла в листопаді 1918 р. у результаті розпаду Австро-Угорської імперії.

Індустріалізація- система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни.

Інтегральний націоналізм- ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів. Один з головних ідеологів - Д.Донцов.

Інтервенція- відкрите чи замасковане втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави.

Інтернування- особливий режим обмеження свободи, установлений однією з воюючих держав щодо громадян ворожої держави або нейтральною державою щодо військовослужбовців воюючих держав; ізоляція.

Колабораціонізм- явище, що належить до періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів окремих держав з окупаційним режимом.

Колгосп– велике колективне господарство, в СРСР кооперативна організація селян, об’єднаних для ведення соціалістичного господарства на базі громадських засобів виробництва й колективної праці. Господарство ведеться на землі, яка належить державі й закріплена за колгоспами на безстрокове й безкоштовне користування.

Колективізація– перебудова сільського господарства в СРСР внаслідок повсюдного створення колективних господарств (колгоспів) наприкінці 20-х – на початку 30-х років. Супроводжувалася ліквідацією одноосібних господарств. Базується на застосуванні протиправних методів, терору, беззаконня, репресій.

Командна економіка– економіка, в якій весь обсяг ресурсів розподіляється органами централізованого управління. Таку систему характеризує громадська власність практично на всі матеріальні ресурси, колективне прийняття економічних рішень шляхом централізованого економічного планування. Підприємства є власністю держави і здійснюють виробництво на основі державних директив.

Комунізм– уявний суспільно-політичний устрій, для якого характерно: суспільна власність на засоби виробництва, зрілість продуктивних сил на базі науки й техніки, що постійно розвиваються, цілковита соціальна рівність усіх членів суспільства, всебічний розвиток особи, суспільне багатство – всенародна власність, здійснення принципу „від кожного – за здібністю, кожному – за потребою.

Коренізація– політика більшовиків, яка проводилася в 20-х роках з метою забезпечення підтримки неросійських народів. Щоб закріпитися в національних республіках, підкорити партійному впливові національне відродження і спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, передбачалось: підготувати й висунути в партійно-державний апарат кадри корінної національності; поширити сферу застосування національних мов, перш за все, в партійно-державних установах; запровадити навчання, видання книг, газет та журналів мовами корінних національностей. В УРСР така політика була названа українізацією.

Корпорація – 1) група осіб, об’єднана спільністю професійних або станових інтересів; 2) форма акціонерного товариства, яка в ХХ ст. стала головною формою монополістичних об’єднань.

Ленд-ліз – система передачі США в позику чи оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства тощо країнам антифашистської коаліції під час Другої світової війни.

Мілітаризація – підпорядкування економічного, політичного й громадського життя країни цілям підготовки загарбницьких воєн; перенесення форм і методів військової організації до сфери цивільних відносин, поширення військових законів, військової дисципліни на якусь галузь народного господарства; воєнізація промисловості, створення воєнної економіки в мирний час.

Мілітаризм – 1) політика гонки озброєнь, підготовка й розв’язання загарбницьких воєн, що її проводять різні країни; 2) політичне панування вояччини в державах і підпорядкування всього життя країни воєнним цілям.

Монополія – 1) виключне право на виробництво або продаж будь-чого; 2) велике виробниче об’єднання, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва й капіталу з метою встановлення панування в будь-якій галузі господарства й отримання монопольно високого прибутку й надприбутку.

Науково-технічна революція – корінний переворот у продуктивних силах суспільства, коли наука перетворюється в безпосередню продуктивну силу. Характерні риси НТР: універсальність (перетворює всі галузі) і прискорення науково-технічних перетворень (скорочує час між відкриттям і впровадженням). Основні напрями НТР: електронізація, комплексна автоматизація, перебудова енергетичного комплексу, виробництво нових матеріалів, прискорений розвиток біотехнології, освоєння космосу.

Нова економічна політика – політика, проголошена в березні 1921 р. на Х з’їзді РКП(б) і спрямована на подолання масового незадоволення політикою „воєнного комунізму”. Передбачала заміну продрозверстки продподатком, свободу торгівлі, приватне підприємництво, залучення іноземного капіталу (у формі концесій), використання праці наймитів на селі.

Окупація – тимчасове зайняття збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави.

Організація українських націоналістів (ОУН)- організація, створена в 1929 р. у Відні на з'їзді офіцерських об'єднань. Пізніше переросла в український політичний рух. Виступала за створення самостійної України, вважала головним методом у боротьбі акти терору, саботажу.

Остарбайтери- офіційна назва, вживана у фашистському третьому рейху стосовно робітників, вивезених зі східних окупованих територій.

Пакт – 1) міжнародний договір, який має велике політичне значення; 2) угода між політичними партіями, профспілками, іншими організаціями про спільні дії.

Пакт "Молотова-Ріббентропа"- план щодо розподілу Центрально-Східної Європи 1939 р.

Палата – у країнах з парламентарною формою правління назва парламенту в цілому або його частини.

Партизанський рух- один із проявів боротьби народних мас за свободу та незалежність чи за соціальні перетворення. В Україні проходив у 1941-1944 рр. як боротьба проти фашистських окупантів.

План "Барбаросса"- кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР. За ним передбачалося знищити СРСР, частину населення перетворити на рабів, а частину - виселити і знищити.

План "Ост"- план війни фашистської Німеччини стосовно України. За ним передбачалося її перетворення на колоніальну країну, аграрно-сировинний додаток до рейху, "життєвий простір" для колонізації представниками "вищої раси".

Підпілля- рух проти нацистського окупаційного і радянському режимам, очолений українськими націоналістами.

Продрозкладка- примусове вилучення продовольства й частини необхідних продуктів у селян. Складова економічної політики "воєнного комунізму", що проводилася радянською владою в Україні в 1919-1921 рр. в умовах громадянської війни і господарської розрухи.

П'ятирічка- план розвитку народного господарства СРСР, який був розрахований на п'ять років..

Радянізація- встановлення радянської влади й проведення відповідних соціально-економічних перетворень у західноукраїнських землях. Проводилася двічі - 1939-1941 рр. і в післявоєнний період.

Регіон – область, район; частина країни, яка відрізняється від інших сукупністю порівняно стійких економіко-географічних, соціальних, національних особливостей, що є природними і (або) склалися історично.

"Рейкова війна"- операція радянських партизанів у період з 3 серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території російської федерації, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

Репресії – каральні заходи держави проти своїх громадян, що порушують їхні політичні, економічні, особисті права та свободи; важливий елемент управління при авторитарних і тоталітарних режимах.

Ризький мир- угода між Польщею і Радянською Росією 1921 р., за якою Польща визнала УРСР, а Західна Україна і Білорусія увійшли до складу Польщі.

Розкуркулювання – політика знищення селян-власників шляхом адміністративного примусу для вступу до колгоспів або засобами оподаткування, а також шляхом депортації репресованих селян на новобудови. Проводили більшовики під час суцільної колективізації сільського господарства.

„Розстріляне відродження” – значні збитки в духовному житті українського народу внаслідок політичних репресій та ідеологічного закріпачення діячів української культури в 30-х рр. ХХ ст.

Рух опору – визвольний рух у роки Другої світової війни проти зовнішнього та внутрішнього фашизму і встановлених ним порядків, за відновлення національної незалежності та державного суверенітету окупованих країн, а також країн фашистського блоку, за більш справедливий і демократичний устрій після визволення. Характеризується різноманітністю форм і методів боротьби.

Соціал-демократія – ідейно-політична течія, що спирається на ідеї соціальної справедливості, свободи і рівності, демократичного перетворення суспільства, виникло наприкінці ХІХ ст. Для переважної більшості соціал-демократичних партій характерними є такі ознаки: висування концепції демократичного соціалізму; встановлення міцних, стійких зв’язків з профспілковим рухом; прихильність принципу політичного консенсусу при розв’язання різних проблем; визнання пріоритету соціальної мети над економічною; створення соціально орієнтованої економіки, розширення соціальної політики держави.

Соціальна політика – діяльність держави стосовно збалансованого розвитку суспільства, забезпечення стабільності державного правління й соціального захисту населення.

Сталінізм – одна з форм тоталітаризму. Склався в СРСР з 20-х років як культ особи Й.В.Сталіна. Передбачав звеличення ролі однієї особи, приписування їй за життя визначального впливу на хід історичного розвитку, коли особа підміняє керівництво партії, ліквідує демократію, встановлює диктаторський режим. Ідеологія і практика культу особи фактично існувала до кінця 80-х років.

Тоталітаризм – політична система, одна із форм авторитарної держави, якій притаманний повний (тотальний) контроль за всіма сферами життя суспільства в цілому і за життя людини зокрема.

Тоталітарна держава – форма державного устрою, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життєдіяльності суспільства. Їй властиве одержавлення всіх легальних організацій, заборона опозиційних організацій, обмеження конституційних прав і свобод, мілітаризація суспільного життя, репресії стосовно інакомислячих.

Українізація – політика ВКП(б), здійснювана в 1920 – на початку 1930-хроків комуністами України й урядом УРСР з метою зміцнення радянської влади в Україні засобами поступок національному рухові у вигляді введення української мови в школах й інших сферах культурного життя. Цей період часто називають добою культурного відродження.

Універсали- акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні (Українська Центральна Рада), що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії 1917-1918 рр. Перший Універсал УЦР - документ, прийнятий у черві 1917 р. Декларував автономію України, проголошував УЦР вищим державним органом в Україні. Другий Універсал УЦР - документ, прийнятий у липні 1917 р. Визначав правовий статус українського уряду Генерального секретаріату, зобов'язував УЦР підготувати проект закону про автономний устрій України. Третій Універсал УЦР - документ, виданий після Жовтневої революції в Росії. Проголосив Українську Народну Республіку, що збереглася як автономна державна одиниця Російської республіки. Четвертий Універсал УЦР - документ, прийнятий на засіданні Малої ради 9 січня 1918 р. Проголосив незалежність і суверенітет УНР.

Федерація– форма державного устрою, за яким федеральні одиниці, що входять до складу держави, мають власні конституції, законодавчі, виконавчі, судові органи. Разом із ними створюють єдині – союзні, федеральні – органи державної влади, встановлюється єдине громадянство, грошово одиниця тощо.



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-15; просмотров: 121; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.207.247.69 (0.014 с.)