Основні терміни для засвоєння з ІІ модуля

Аграрне суспільство - люди, які мають відношення до землеволодіння або землевикористання.

Андрусівське перемир'я - угода між Росією та Польщею за спиною України про припинення війни в с. Андрусеві біля Смоленська на 13,5 років.(1667 р .).

Антанта - блок Великої Британії, Франції і Російської імперії, що остаточно сформувався в 1904-1907 рр. для боротьби проти Троїстого союзу - воєнно-політичного блоку Німеччини, Австро-Угорщини й Італії.

Аристократія – привілейована верства будь-якого класу або соціальної групи; багата або родовита знать.

Білоцерківський мир - укладений між польсько-шляхетським урядом і Б.Хмельницьким 28 жовтня 1651 р. в м. Білій Церкві після Берестейської битви (в Україні відновлюється польсько-шляхетська влада; скорочувався козацький реєстр.).

Братства – національно-релігійні й просвітницькі громадські організації ХV- ХVІІІ ст. при православних церквах Білорусії, України, Литви, Чехії (Львівське засноване в 1586 р., Київське – в 1615 р., Луцьке – в 1624 р.). Боролися проти національного гноблення й насильницького окатоличення православного населення. За структурою нагадували міські цехи, мали устави. Відкривали школи, друкарні, колегіуми.

Буржуазія - частина суспільства, зайнята підприємницькою діяльністю. Вперше в Україні з'явилися в XVII ст.

Буржуазно-демократична революція - революція, головне завдання якої знищення феодального устрою.

Бюргери - мешканець міста, міщанин.

Власність – форма привласнення матеріальних благ у суспільстві. Відомі такі форми: общинна, приватна, особиста, державна, колективна, інтелектуальна тощо.

Гадяцький договір - угода гетьмана Виговського з Польщею, за якою Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства входили до складу Речі Посполитої. Не був реалізований.

Гайдамаччина – національно-визвольний рух повстанців-месників на Правобережній Україні проти Речі Посполитої в ХVІІІ ст., її феодально-кріпосницького та національно-релігійного гноблення.

Генеральний бунчуковий - частина козацької старшини в Гетьманщині кінця XVII-XVIII ст., яка належала до соціальної еліти суспільства, хоча і не займала військово-адміністративних посад; перебувала під покровительством гетьмана.

Генеральний обозний - один із вищих чинів в українському козацькому війську, член генеральної старшини; відав обозом, артилерією.

Генеральний осавул - один із вищих чинів в українському козацькому війську, член генеральної старшини; функції: ведення козацьких реєстрів, спорядження, військовий огляд, командування окремими частинами війська під час походів.

Генеральний писар - член генеральної старшини в українському козацькому війську; у його віданні була військова канцелярія.

Гетьман - командувач військовими формуваннями українських козаків у ХVІ-ХVІІІ ст. З 1764 р. воєначальник козацького війська та верховний правитель України.

Гетьманщина - напівофіційна назва значної території України на лівому і правому берегах Дніпра, де з середини XVII ст. по 1764 р. поширювалася влада гетьманського уряду.

Головна Руська Рада - орган громадського самоуправління українців, утворений 2 травня 1848 р. у Львові на хвилі піднесення революційного руху у Східній Галичині.

Громадівський рух - рух напівлегальних організацій української інтелігенції культурницького і суспільно-політичного спрямування у другій половині XIX – на початку XX ст.

Декабристський рух - повстання в Санки-Петербурзі 14 (26) грудня 1825 р. та в Україні. Організації: Союз порятунку, Союз благоденства, Північне і Південне товариство декабристів. Після поразки зазнали жорстоких репресій.

Дике поле - історична назва території українських і південноросійських степів між Дністром і Доном. Освоєння Дикого поля проходило в XVI ст. і проходило в умовах безперервної боротьби проти татар і турків.

Експансія – прагнення тієї чи іншої держави до захоплення нових територій, ринків, джерел сировини або безпосереднє втручання в справи інших країн.

Експлуатація – привласнення продуктів чужої праці власниками засобів виробництва.

„Жалувана грамота" - документ, який видавався вищою владою в Росії про надання комусь прав або привілеїв.

Задунайська Січ - існувала в 1775-1828 рр. на території Османської імперії, у гирлі Дунаю.

Запорозька Січ - українська козацька республіка. Виникла і розвинулася на Наддніпрянщині за порогами Дніпра в перших десятиліттях XVI ст.

Земства - вибрані органи місцевого самоврядування в Росії, засновані у 1864 р. на Лівобережній Україні, Правобережжі - у 1911 р., ліквідовані після 1917 р.

Імперія - велика держава, що складається з митрополії та підпорядкованій центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків; виникають внаслідок загарбання території, колонізації, експансії, інших форм.

Інтелігенція - соціальна група, що сформувалася в Європі (Україні) в XIX ст. - освічене чиновництво та дворянство, козацька старшина.

Капіталізація економіки - головними особливостями економічного закону капіталізму є отримання максимального прибутку шляхом експлуатації, розорення і банкрутства більшої частини населення країни.

Кіш - військове товариство (громада) козаків, орган управління Запорозької Січі. Тимчасовий табір козацького війська під час походу.

Кирило-Мефодіївське братство - таємна політична національно-патріотична організація (1845-1847). Засновники: В.Бєлозерський, М.Гулак, М.Костомаров.

Козацька рада - загальні козацькі збори, на яких вирішувалися адміністративні, судові, військові справи, обиралася козацька старшина.

Колонія - область або країна, захоплена, пригноблювана і експлуатована імперіалістичною державою.

Конституція - основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принцип організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки.

Конституційна монархія - державний устрій, в якій існує влада монарха за участі представницьких органів в законодавчій владі.

Кошовий отаман -адміністративне і військове товариство Запорозької Січі. Управляв практично всім цивільним і військовим життям січі, у походах був головнокомандуючим війська.

Кріпацтво – система правових норм, яка встановлювала залежність селянина від феодала та неповну власність останнього на кріпака. Виражається в прикріпленні селян до землі й підпорядкуванні адміністративній та судовій владі феодала, праві феодала на працю й майно селянина, обмеженні дієздатності селянина.

Культурно-національна автономія – теорія, яка зводила вирішення національного питання лише до досягнення національного самоуправління, обмеженого питаннями культури, освіти, мови.

Культурно-освітній рух (культурництво) – український національний рух ХІХ ст., для діячів якого були характерні інтерес до вітчизняної історії, посилення уваги до життя народу, його мови й усної творчості. Уважали просвітницьку роботу найдієвішим засобом піднесення освітнього рівня населення, формування і зміцнення національної самосвідомості; також система заходів, спрямована на активізацію формування й консолідації нації.

Курінь - видовжені споруда з деревини, в якій жили козаки Запорозької Січі; військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі, яка налічувала до кілька сотень козаків на чолі з курінним отаманом.

Лібералізм – буржуазна ідеологія й суспільно-політична течія, яка об’єднує прихильників парламентаризму, політичних прав і свобод особи, демократизації суспільства, приватного підприємництва. Заперечує революційний шлях перетворень, домагається змін в суспільстві легальними засобами, реформами.

Лобізм – діяльність груп високооплачуваних людей, які відстоюють свої особливі політичні інтереси; групи тиску на органи законодавчої і виконавчої влади з метою прийняття або відхилення тих чи інших законів в інтересах певних кіл, установ, осіб тощо.

Локальний – місцевий; притаманний даному місцю.

Малоросійська колегія - орган державного управління Російської держави у справах Лівобережної України з 1722 р. Скасована у 1727 р., поповнена у 1764 р., остаточно ліквідована у 1786 р.

Малоросія - офіційна назва переважно Правобережної та Лівобережної України (Гетьманщини) в законодавчих актах, розпорядженнях царського уряду після Переяславського договору 1654 р.

Мануфактурне виробництво – виробництво, що характеризується розподілом праці та її наступною кооперацією на основі ручної, ремісницької техніки. Безпосередньо передувало машинному виробництву.

Марксизм – течія суспільно-політичної думки; система філософських, економічних, соціально-політичних поглядів, які становлять революційну ідеологію пролетаріату.

Масонство – релігійно-етичний рух, що виник в Англії в ХVІІІ ст. серед представників різної духовної та політичної орієнтації. Головна мета – „просвітницький” вплив на владу. Відносять себе до каменярів, які будують Храм Бога як Головного архітектора, що з’ясовує культову символіку масонства: циркуль, молоток, фартух.

Метрополія – держава, що володіє колоніями.

Меценат – багатий покровитель наук і мистецтв (римський політичний діяч І ст. до н.е., який уславився тим, що опікувався поетами та художниками).

Москвофіли – діячі мовно-літературної й суспільно-політичної течії українського населення Галичини, Буковини та Закарпаття в середині ХІХ – 30-х рр. ХХ ст. Пропагували „єдину неподільну російську народність”, доводили етнічну тотожність росіян, українців та галицьких русинів, заперечували існування окремої української нації, відстоювали національно-культурну, а пізніше державно-політичну єдність з російським народом і Росією.

Народ – 1) все населення певної країни; 2) різні форми історичних спільностей (плем’я, народність, нація).

Народники – діячі революційно-визвольного руху, носії народницької ідеології, що панувала серед різночинної інтелігенції Росії та України в 60-90-х роках ХІХ ст. Виражали інтереси селян, виступали проти кріпацтва та капіталістичного розвитку Росії, за повалення царизму шляхом селянської соціальної революції.

Народність – історична спільність людей, яка постає за племенем. Їй притаманні: порівняно спільна мова, територія, деякі риси культури й характеру людей, етнічна самосвідомість, самоназва, деякі господарські зв’язки.

Народовці – 1) діячі культурницького, згодом політичного руху. Що виник на початку 1860-х років серед молодої західноукраїнської інтелігенції в Галичині на противагу рухові москвофілів. Виходячи з того, що українці – це окрема нація, яка проживала на території від Кавказу до Карпат, виступали за єдність усіх українських земель та розвиток єдиної української мови на основі української говірки; 2) діячі ліберальної політичної націоналістичної течії проавстрійської орієнтації серед західноєвропейської інтелігенції (виникла в 60-х рр. ХІХ ст.).

Націоналізм – психологія, ідеологія й політика національної винятковості, зверхності однієї нації над іншими.

Націоналістичний рух – рух (і, відповідно, ідеологія), який проголошує націю однією з найвищих цінностей; вважає, що нація повинна бути вільною і становити окреме політичне тло (автономію або самостійну державу).

Національна ідея – прагнення до збереження національного існування, до свободи й незалежності.

Національна меншина – частина соціально-етнічної спільноти, яка становить меншість стосовно головної (панівної) нації (народності). Їй притаманні: одна мова, специфічні риси культури й характеру, історична пам’ять та самоназва.

Національне гноблення – утиски, яких зазнають у багатонаціональних державах національні меншини. Вони виявляються в переслідуванні та забороні народної мови, фольклору, традицій. Релігії, в обмеженні прав, у перешкодах до національної єдності з метою досягнення національної самостійності.

Національно-культурне відродження – бурхливе піднесення культурного життя України протягом ХVІ – першої половини ХVІІ ст., спричинене потребою національного самозбереження, питання про яке особливо гостро постало після Люблінської унії 1569 р. Згуртувало позбавлений власної держави український народ, підносило його самосвідомість, сприяло утвердженню визвольних ідей.

Опришки - ті, хто брав участь в національно-визвольній боротьбі у Галичині, Буковині, на Закарпатті в ХVІ-ХІХ ст.

Нація – велика спільність людей, які свідомі своїх спільних політичних, господарських та культурних інтересів. Складається з різних племен та народностей під час формування їх спільної території, економічних зв’язків, літературної мови.

Паланка - адміністративно-територіальна одиниці в Новій Січі (1734-1775). Очолював полковник, якого призначав кіш Запорозької Січі.

Переяславська угода - україно-російський договір, укладений між гетьманським урядом Ю.Хмельницького (1659 р.). Російські представники нав'язали українській стороні 14 пунктів "давніх статей".

Північна війна - війна в Росії із Швецією за вихід в Балтійське море (1700-1721).

Помістя – феодальний земельний маєток, який надавала держава за воєнну та державну службу, не підлягав продажу, обміну, успадкуванню.

Поступовці - члени нелегальної надпартійної політичної організації "Товариство українських поступовців". Виступали за автономію України, конституційно-парламентський устрій.

Пролетаріат - один із основних класів в капіталістичному суспільстві – клас найманих робітників.

Промисловий переворот – історичне явище, пов’язане з розвитком продуктивних сил, коли відбувається перехід від мануфактурного до фабричного, фабрично-заводського виробництва з використанням вільної найманої робочої праці.

Просвіти - самодіяльні національно-культурні, економічні та освітні українські товариства, які існували в Україні у 1868-1939 рр.

Протекторат – форма залежності, за якої одна держава (протектор) бере на себе здійснення зовнішніх зносин іншої держави, захист її території і фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи.

Реакція – політичний, економічний та ідеологічний опір панівних класів, що віджили, суспільному прогресу; прагнення закріпити або поновити старі порядки. Проявляється у вигляді масового терору й насильства над народом, у посиленні експлуатації й гноблення.

Революція – докорінна, глибока якісна зміна в розвитку явищ природи, суспільства, пізнання; переворот у будь-якій галузі життєдіяльності суспільства.

Реєстрове козацтво - українські козаки, що перебували на державній службі Речі Посполитої у ХVІ-ХVІІ ст.

Розшарування селянства – відокремлення основної маси виробників (селян) від засобів виробництва (землі та знарядь праці) і поява внаслідок цього нових соціальних верств – сільської буржуазії та найманих сільських робітників.

Руїна - період в історії України (1663-1687) після смерті Б. Хмельницького, коли рушилися устої української державності, посилювався тиск з боку Москви, Польщі і Туреччини. В цей період розкололося запорозьке козацтво, точилася громадянська війна.

"Руська трійця" - гурток, створений в 30-х роках XIX ст. в Західній Україні. Очолили М.Шашкевич, Я.Головацький, І.Вагилевич. Займався літературно-художньої творчістю, видавався альманах "Русалка Дністрова" (1837).

Самодержавство - монархічна форма правління в Росії.

Сірома - бідні козаки, як правило, селяни-втікачі, які прибули на Запорозьку Січ, не маючи засобів існування, що змушувало їх йти до козацької старшини і заможних козаків "у найми".

Слобожанщина - територія сучасної Харківської, частини Сумської, Донецької, Луганської областей України. Поселення становили українські козаки і селяни. Перші поселення (слободи) з'явилися в 30-х роках ХVІІ ст. Це також частина Курської, Білгородської та Воронезької областей Росії.

Сотник - офіцерський чин в козацьких військах російської армії; адміністративно-територіальна одиниця на Україні.

Старшина - загальна назва осіб, які мали найвищі військові чини та виборні посади в українському козацькому війську.

Терор – особлива форма політичного насильства, якому притаманна жорстокість, цілеспрямованість.

Томаківка - найраніше з відомих січей Великого Лугу, яка існувала в XVI ст. на о. Томаківка на Дніпрі біля сучасного м. Марганця.

Фільварково-панщинна система господарювання – система господарювання на Правобережній Україні в ХVІ – першій половині ХІХ ст., яка базувалася на застосуванні феодалом у власному господарстві примусової праці залежних (кріпосних) селян. Продукцію виробляли на ринок.

Форма державного устрою – територіально-організаційна структура держави, що встановлює порядок поділу країни на частини та взаємовідносини центральних і місцевих органів влади.

Форма правління – організація верховної державної влади, порядок утворення її органів і їх взаємовідносин з населенням.

Хлопомани – кількісне невелике відгалуження українського культурно-національного руху другої половини ХІХ ст. Хлопоманство зароджувалося як рух на захист української мови. Хлопомани розмовляли виключно українською мовою, носили національний одяг, влаштовували маніфестації на честь Т.Шевченка. Сам термін означав бажання зблизитися з простим людом – хлопами (так називали феодально залежних селян.

Хортиця - острів на Дніпрі. Входить у міську смугу м. Запоріжжя. Довжина - 12 км, ширина - 2,5 км.

Хотинська війна - (1621) збройний конфлікт між султанською Туреччиною і Річчю Посполитою.

Чайка - весловий човен запорозьких козаків.

Четверний союз - військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини та Болгарії, що був спрямований проти Антанти в Першу світову війну.

Чорна рада - загальна козацька рада, скликана за наказом російського уряду 17-18 червня 1663 р. на околицях м. Ніжина для обрання гетьмана Лівобережної України.