Права суб'єкта авторського права

Поняття «авторське право» виділяють в об´єктивному і суб´єктивному розумінні.

В об´єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслі­док створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

У суб´єктивному розумінні авторське право - це сукуп­ність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв´язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Серед джерел авторського права слід назвати Конституцію України (ст.ст. 41, 54, 55), Закон України «Про власність» (ст. ст. 13, 41), Закон України «Про авторське право і суміжні пра­ва», ЦК України (ст.ст. 433-448).

Особливу групу джерел сучасного авторського права склада­ють міжнародні договори (Бернська конвенція з охорони літера­турних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) кон­венція про авторське право (1952) та ін.).

Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може ви­користовувати спеціальний знак, який розміщується на кожно­му екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви «С», обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору.

Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор є первинним суб´єктом, якому на­лежить авторське право. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або при­мірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосо­вується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його ство­рення. Для виникнення і здійснення авторського права не вима­гається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його офор­млення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі передбачені твори (ст. 8 За­кону України «Про авторське право і суміжні права»), як опри­люднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, ін­формація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

В окремих випадках у творчому процесі беруть участь кіль­ка осіб. їх називають співавторами. Співавтори - дві або більше особи, творчою працею яких створено твір. Відносини між цими особами називають співавторством. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне.

Суб´єктами авторського права можуть бути фізичні та юри­дичні особи, а в окремих випадках держава Україна.

Серед фізичних осіб слід першочергово виділити авторів, тоб­то творців об´єктів авторського права. Вони складають першу групу суб´єктів (первинні суб´єкти). Автор твору є первинним суб´єктом авторського права. Відповідно до статті 435 ЦК Ук­раїни, за відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригі­налі або примірнику твору. Особливою категорією авторів, саме творців творів, є неповнолітні та інші недієздатні особи. Створені ними об´єкти також можуть охоронятися авторським правом.

Суб´єктами авторського права є також фізичні особи (спад­коємці автора, особи, яким автор чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права). Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом.

Суб´єктами авторського права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Таких суб´єктів відносять до другої групи (похідні суб´єкти).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про авторське пра­во та суміжні права», іноземні особи та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з особами України права за цим За­коном.

В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно, неза­лежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути вико­ристана незалежно від інших частин цього твору.

Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створе­ну ним частину твору, яка має самостійне значення.

Відносини між співавторами можуть бути визначені догово­ром. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно (ст. 436 ЦК України).

Авторські права поділяють на особисті немайнові та май­нові.

До особистих немайнових прав належать:

а) право на визнання людини творцем об´єкту авторського права;

б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора;

в) право вимагати зазначення свого імені у зв´язку з вико­ристанням твору, якщо це практично можливо;

г) право забороняти зазначення свого імені у зв´язку з вико­ристанням твору;

д) право обирати псевдонім у зв´язку з використанням твору;

є) право на недоторканість твору.

До майнових прав автора належат ь:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню тво­ру, в тому числі забороняти таке використання;

г) право на відтворення твору та ін. Такі права автора не є ви­черпними.

Весь обсяг особистих немайнових та майнових прав належить лише первинному суб´єкту авторських прав - автору.

Особисті немайнові права авторів творів не можуть бути пе­редані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у випадку уступки майнових прав на використання твору.

Майнові права автора можуть переходити до інших суб´єктів авторського права у силу закону чи договору, спадкування.

В силу статті 429 ЦК України, особисті немайнові права авто­ра на твір, створений у зв´язку з виконанням трудового догово­ру, належать працівникові, який створив цей твір. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права на та­кий твір можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

Майнові права автора на об´єкт, створений у зв´язку з ви­конанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об´єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено дого­вором.

Об´єктами авторського права є твори. Таке правило закріп­лене у статті 433 ЦК України.

За відсутності законодавчого визначення терміну «твір», біль­шість дослідників дотримуються позиції, відповідно до якої тво­ром вважається результат творчої діяльності автора, виражений в об´єктивній формі. Цим самим встановлюються два критерії охороноспроможності об´єктів авторського права: по-перше, ав­торське право правопоширюється лише на ті результати науко­вої, літературної і мистецької діяльності людини, які виникли в результаті її творчої діяльності; по-друге, твір має існувати в об´єктивній формі. Така форма може бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом тощо.

Об´єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноз-датності і може використовуватися самостійно. При цьому, як попередньо відмічалося, для авторського права не мають значення сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність.

До об´єктів авторського права належать:

1. Літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті, та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та

інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пан­томіми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; тво­ри ужиткового мистецтва; ілюстрації, картини, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архі­тектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

 

2. Комп´ютерні програми.

3. Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелекту­альної діяльності.

4. Інші твори.

Важливо, що твори є об´єктами авторського права без вико­нання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження, оприлюднені вони чи не оприлюднені.

Законом встановлено, що авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Разом з тим не всі твори отримують правову охорону. Відповід­но до статті 434 ЦК України не є об´єктами авторського права:

1) акти органів державної влади та органів місцевого самов­рядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають ха­рактер звичайної прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від­носить до таких об´єктів також твори народної творчості (фоль­клор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіо-передач, телефонні довідники та ін. (ст. 10 Закону). Передбачена вищезазначеним Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, те­орії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, по­яснені, проілюстровані у творі.

Використання твору будь-якою особою (користувачем) допус­кається виключно на основі авторського договору. Саме у такий спосіб забезпечується реалізація і охорона особистих та майно­вих прав автора.

Відповідно до статті 444 ЦК України, твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюс­трація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відео­грамах, призначених для навчання, за умови дотримання зви­чаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому пос­тавленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

Особа, яка використовує твір, зобов´язана зазначити ім´я ав­тора твору та джерело запозичення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» вста­новлює положення, відповідно до якого передача права на вико­ристання твору іншим особам може здійснюватись на основі:

- авторського договору про передачу виключного права на ви­користання твору;

- авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За загальним правилом, договори про передачу прав на ви­користання творів укладаються в письмовій формі (крім вико­ристання твору в періодичних виданнях - газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється пе­редаване право, розміру і порядку виплати авторської винагоро­ди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти при-мірні авторські договори (зразки авторських договорів).

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення; видавничі договори -про видання або перевидання твору в оригіналі; постановочні -договори про публічне виконання неопублікованого твору; сце­нарні - про використання неопублікованого твору в кіно - або телевізійному фільмі; договори художнього замовлення - про створення твору образотворчого мистецтва з метою його публіч­ного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп´ютерних програм.

Суміжні прав а - це права осіб на результати творчої діяльності, а саме на виконання творів, виробництво фонограм, відеограм, програм організації мовлення. Об'єктами СП є: виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення. ЦК розрізняє первинних суб'єктів СП (виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організатор мовлення) та похідних суб'єктів (за браком доказів іншого суб'єктом суміжного права вважають особу, ім'я (найменування) якої зазначено у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи упаковці, а також під час передачі організації мовлення). Крім цього, суб'єктом СП може бути особа, яка набула таких прав відповідно до договору або закону. Майновими правами інтелект. власності на об'єкт СП є: право на використання об'єкта СП; виключне право дозволяти використання об'єкта СП; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта СП (і забороняти таке використання); ін.

майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Використання СП здійснюється: 1) для виконання шляхом: а) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення; б) записування виконання під час його здійснення; в) відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі; г) продажу та ін. відчуження, а також оренди оригіналу чи примірника запису виконання; д) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею; 2) для фонограми та відеограми шляхом: а) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми; б) продажу та ін. відчуження, а також оренди оригіналу чи примірника фонограми, відеограми; г) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обрані нею; 3) для передачі (програми) організації мовлення шляхом: а) здійснення (трансляція, ретрансляція), записування та відтворення запису передачі (програми) організації мовлення; г) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

Чинність майнових прав на об'єкти СП триває протягом 50 років з моменту першого запису виконання, вироблення фонограми, відеограми, першого здійснення передачі (програми) організації мовлення. Особисті немайнові права строком не обмежено, якщо ін. не встановлено законом. Знаком охорони СП, який проставляється на їх упаковці є ®, що розташовується біля імені власника СП.