Аплікація – це декоративно – силуетний спосіб зображувальної діяльності.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Аплікація – це декоративно – силуетний спосіб зображувальної діяльності.



Білет 1.

1. Назвіть основні види зображувальної діяльності.Основним завданням виховання та навчання в процесі образотворчої діяльності є одержання дітьми вмінь передавати уяву про предмети, явища за допомогою виразних образів.

Залучаючи дітей до художньої творчості, вихователь повинен виховувати в них естетичне відношення до зображувального мистецтва., до оточуючого життя, допомагати накопиченню естетичних вражень, формувати індивідуальні інтереси, здібності, нахили.

Для вирішення цих завдань в дитячому садку ми знайомимо дітей з різними видами образотворчої діяльності такими як малювання, ліплення, аплікація та конструювання.

Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про оточуючий світ.

Малювання – це графічно – живописний засіб зображення предметів і явищ, основою якого є колорит, форма, композиція.

Спостерігаючи предмет, діти повинні вміти передавати в малюнку його характерні властивості, створювати художній образ, відображати сюжет; засвоювати деякі елементи візерунка (в декоративному малюванні), поступово набуваючи первинні навички техніки малювання.

Ліплення – це пластичне, об’ємне зображення предметів.

Способом пластичного зображення діти повинні вміти передавати форму предметів, фігур, тварин, птахів, людини; використовувати матеріал (глина, пластилін та інші), який дозволяє змінювати зовнішній вигляд персонажів, їх рухи, пози, досягаючи необхідної виразності.

Аплікація – це декоративно – силуетний спосіб зображувальної діяльності.

Діти повинні вміти вирізувати з паперу різні силуети, візерунки, орнаменти, наклеювати їх на кольорове тло, створюючи повну гармонію. При цьому у дитини розвивається координація рухів рук, самоконтроль, а в роботі з папером, ножицями, клеєм набуваються технічні навички.

Конструювання – це продуктивна діяльність, в процесі якої створюються різноманітні іграшки з різних матеріалів або споруди з будівельних матеріалів та конструкторів.

Конструювання має загальне із образотворчою діяльністю, бо створюючи будь – яку конструкцію, слід обмірковувати задум, виконати ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не лише у відношенні форми, додаткових деталей, але й кольору. Конструювання з різних матеріалів більш ніж малювання, ліплення та аплікація пов’язано з грою. Гра дуже часто супроводжує процес конструювання, а зроблені вироби діти завжди використовують в іграх.

Всі розглянуті види образотворчої діяльності тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок відбувається перш за все крізь зміст робіт. Деякі теми є спільними для всіх видів – зображення будинків, транспорту, тварин тощо. Зв’язок між різними видами образотворчої діяльності здійснюється шляхом послідовного оволодіння формоутворюючими рухами в роботі з різними матеріалами. Так, ознайомлення з округлою формою краще розпочати з ліплення, де вона дається об’ємною. В аплікації дитина знайомиться з площинною формою кола. В малюванні створюється лінійний контур.

Таким чином під час планування роботи вихователь повинен ретельно продумати, використання якого матеріалу дозволить дітям швидко і легко оволодіти навичками зображення. Знання, які одержують дошкільники на заняттях одним видом зображувальної діяльності, можуть з успіхом використовуватись на заняттях з іншим видом роботи і з іншим матеріалом.

 

Білет 2.

Гра і методи навчання

Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давніх-давен. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних установах. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

Метод навчання— це упорядкована діяльність педагога й учнів, спрямована на досягнення заданої мети навчання. Під методами навчання (дидактичними методами) часто розуміють сукупність шляхів, способів досягнення цілей, рішення завдань освіти. У педагогічній літературі поняття методу іноді відносять тільки до діяльності педагога чи до діяльності учнів. У першому випадку доречно говорити про методи викладання. А в другому — про методи навчання. Якщо ж мова йде про спільну роботу вчителя й учнів, то тут, безсумнівно, виявляються методи навчання.

Творчі ігри є засобом осмислення різних сторін життя дорослих, умовним відтворенням оточуючого, а тому найскладніші з усіх видів корекційно-розвивальних (спеціальних) ігор, адже потребують тривалої та ретельної підготовки до їх проведення.

Творчу гру різнобічно характеризують такі особливості:

1. Уявлювана ситуація. 2. Творчий характер. Дитина у грі не копіює дійсність, а, наслідуючи те, що бачить, комбінує свої уявлення. 3. Наявність ролей. Відображення дійсності відбувається у процесі прийняття дитиною певної ролі. 4. Довільність дій. Виконуючи прийняті ролі, діти неодноразово повертаються до дійсності, освоюються в ній, пізнають її поступово, добровільно, без примусу. 5. Специфічні мотиви. Дітей спонукають до гри прагнення наслідування, самостійності, спілкування, задоволення різноманітних пізнавальних і художніх інтересів, радість усвідомлення своїх можливостей

6. Соціальні відносини. Гра вимагає прийняття спільного задуму, узгодженості.

Творча гра пов'язана з дитячою працею, яка виникає і розвивається на її основі.

В умовах шкільних занять з образотворчого мистецтва можуть успішно використовуватися як творчі, так і ігри за правилами. Різні казково-ігрові моменти уроку "обігруються" як самим вчителем, так і його своєрідними помічниками-ляльками (гномами, мультиплікаційними тваринками чи персонажами відомих казок: Тюбиком, Незнайком, Олівцем-малювцем, Телесиком, Барвінком та іншими).

Звичайно, довільний вибір ляльок за кількістю, призначенням та художньо-естетичним оформленням має бути водночас і педагогічне виправданим. Краще виготовляти таких ляльок саморобним способом.' Вони повинні артистично "виконувати свої ролі" протягом досить довгого часу (чверті, навчального року, кількох років).

За допомогою ігор з ляльками на уроці дітлахи природно "залучаються" до різних видів образотворчої діяльності, у них додатково стимулюється уява, фантазія та творчі прояви. Ляльки, як справжні персонажі лялькового театрального дійства, в доброзичливій формі "підтримують" та "оцінюють" результати художньої діяльності учнів на уроці, що особливо надихає дітей на активну творчу роботу.

Емоційно та продуктивно проходять на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах і колективні ігри, в яких беруть участь декілька груп школярів, що творчо змагаються між собою або створюють колективну творчу роботу ("Разом готуймося до свята", "У світі кольорових казок).

Великого значення в цьому процесі набуває власне творча праця на уроці, що "можлива лише тоді, коли людина ставиться до роботи з любов'ю, коли вона свідомо бачить у ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця стає для неї основною формою прояву особистості і таланту".

В початкових класах колективні роботи з образотворчого мистецтва особливо ефективні та привабливі, бо завдяки використанню ігрових ситуацій роблять успішною реалізацією завдань з формування емоційно-почуттєвого апарату дітей, їхніх різнопланових пізнавальних та творчих інтересів.

Бачиться доцільним запропонувати в якості орієнтовних для впровадження в шкільній практиці на уроках образотворчого мистецтва такі колективно-творчі завдання: для 1-го класу: - створення колективного панно з теми "Золота осінь" із застосуванням різних живописних технік та художніх матеріалів; - колективне виготовлення традиційних предметів та прикрас до Новорічно-Різдвяних свят ("дідух", "голубці", "їжачки", "павучки") з соломи та різних художніх і природних матеріалів; - створення колективної роботи "Казкова вулиця" із застосуванням об'ємних предметів (творче переосмислення та конструювання різних споруд, моделей транспортних засобів та ін.); для 2-го класу: - створення колективного панно "Квіти України" способом колажу з площинних напівоб'ємних аплікативних зображень відомих квітів, що ростуть в Україні; - колективне виготовлення Різдвяної "звізди", ліхтаря або дзвоників шляхом конструювання з різних художніх матеріалів; - колективне створення комплексу з об'ємно-просторових форм за темою "На арені цирку" шляхом ліплення та моделювання з пластиліну, глини й інших художніх матеріалів; для 3-го класу: - колективне створення композиції з теми "Українське село" (напівоб'ємне просторове зображення сільської вулиці, майдану, подвір'я тощо); - колективне виготовлення масок та елементів стилізованих костюмів для різдвяної "маланкової" вистави; - колективне створення декорацій та персонажів до вистави тіньового театру за українською народною казкою "Півень, Кіт та Лисиця"; для 4-го класу: - колективне створення багатофігурної композиції з теми "Народне свято" за колективним вибором конкретної святкової події. - колективне виготовлення та художнє оздоблення основних складових вертепу (скрині, двоповерхової сцени, лаштунків та персонажів) з різних художніх та природних матеріалів; - колективне виготовлення макету архітектурного комплексу "Казкове містечко" за змістом однієї з популярних народних чи літературних казок. Як бачимо, існує чимало різноманітних способів активізації образотворчості молодших школярів, але основним все ж лишається завдання, щоб "дитяча творчість мала надавати задоволення не тільки дитині, але й оточуючим, в цьому її найважливіша естетична цінність".

 

6.Тваринний світ дуже цікавий і різноманітний за формою і кольором. У початкових класах ці форми малюють найчастіше в профіль, що дає змогу зменшити вплив перспективних змін на зображення. Наочністю для малювання форм тваринного світу можуть бути спочатку іграшки, чучела, а потім і жива натура. Учні прагнуть зобразити рухи птахів, тварин такими, якими вони їх бачать. Навіть персонажів літературних творів вони часто зображують у русі і в досить складних перспективних положеннях.

Майбутній вчитель повинен уміти виховувати любов до малювання складних форм тваринного світу: показувати методи зображення їх, послідовність виконання малюнків тощо. Щоб виконати це завдання, необхідно знати теорію і методику малювання форм тваринного світу.

Птахи – дуже цікава натура для зображення. Різноманітність видів птахів, краса живих форм та фарб, особлива пластичність та динаміка, властиві багатьом птахам – все це являє великий інтерес для учнів. Хоч в рисунку птахів є деяка специфіка, але закони реалістичного зображення натури справедливі та обов’язкові також і для рисунку таких об’єктів.

Головним джерелом отримання знань і навичок в області зображення птахів являється систематична самостійна робота над зарисовками з натури (в тому числі з опудал). Головним засобом вивчення учнями птахів залишається рисунок з натури

У будь-якому випадку, чи ведеться малюнок з живої тварини або з його чучела, треба знати хоча б основну його анатомо-конструктивну будову, тобто будова скелета і розташування мускулатури. Анатомічна будова людини і чотириногих має багато загального: череп, хребетний стовп, грудна клітка, лопатки, таз, кістки кінцівок. Мускулатура тварин теж аналогічна людській по своїй системі, розташуванню загальних м'язових масивів, а також по рухах, значно більш обмеженим у тварин. Кінцівки з'єднуються з тілом, як у людини. Ззаду вони з'єднуються через таз, спереду — за допомогою плечового поясу, лопатки з'єднуються з грудною кліткою і хребтом за допомогою м'язів, що нагадують м'язи плечового поясу людини.

При порівнянні голови людини з головами різних тварин також виявляється багато загального в будові: двобічна симетрія, мозковий і лицьовий череп, верхня і нижня щелепи, очні западини. Тому побудова зображення тварин робиться так само, як і людини — ті ж серединна, лицьова лінії і т.п. Багато загального й аналогічного і в будові кінцівок. Проте треба пам'ятати, що тварина ступає на передню кінцівку, що знаходиться в положенні пронації. Рухами супінації і пронації володіють: лев, ведмідь, кішка, заєць, кролик, кенгуру, у меншій мірі собака, копитні зовсім ними не володіють.

 

Білет 3.

7.Процеси ознайомлення, сприймання та оцінювання мистецьких творів різняться за своєю специфікою. Так, ознайомленняз творами образотворчого мистецтва спрямоване передусім на задоволення пізнавально-інформативних потреб та формування у молодших школярів уявлень про місце та значення даного виду мистецтва в житті людини і суспільства, його вплив на розвиток загальної та естетичної культури особистості; особливості діяльності фахівців різних художніх професій; місце образотворчого мистецтва в структурі інших видів мистецтв. Основною метою сприймання та оцінювання мистецьких творів є формування в учнів навичок пізнання твору образотворчого мистецтва як картини цілісності та гармонії оточуючого світу, відчуття його образної природи у єдності змісту та форми; орієнтування щодо його естетичної цінності, адже "сприймання твору мистецтва повинне створювати цілісне, емоційне уявлення про нього, як єдиний організм, в якому виражальні засоби тісно пов'язані між собою та підпорядковані змісту".

Для даного процесу важливо, щоб суб'єкт, який сприймає, володів уявою, аналізом, асоціативним та образним мисленням, а об'єкт був справді естетично цінним. Неабияке значення має організація певних умов, що сприяють повноцінному, тобто естетичному сприйняттю мистецького твору.

Отже, за умов оптимальної організації сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва у більшості молодших школярів поглиблюється пізнання, розвиваються навички сприйняття художнього образу як однієї з основних естетичних цінностей твору, удосконалюється оцінна діяльність. Крім цього, емоційні переживання від сприйнятих мистецьких творів мають для багатьох дітей цілком конкретну особистісну цінність.

Можливості педагогічного керівництва цими процесами безперечно широкі, але ще не досить досліджені та систематизовані. Тому такі види діяльності, як сприймання та оцінювання, ще не набули у школі достатньої ваги та поширення. Хоча їх значні можливості очевидні, бо підтверджені шкільною практикою та багатьма сучасними психолого-педагогічними дослідженнями. Систематизоване, цілеспрямоване, послідовне та планомірне залучення школярів до сприймання та оцінювання мистецьких творів доцільно починати з 1-го класу, коли учні ще з великою зацікавленістю ставляться до образотворчого мистецтва, шукаючи в ньому не лише задоволення пізнавальних, діяльнісних та творчих потреб, але й своєрідну емоційну "підтримку".

Композиційна схема

Формат картини (вертикальний) створює урочистий стан. Виконуємо ксерокопію чи малюнок крізь скло з ре­продукції твору.

Проводимо вертикальну та горизонтальну осі карти­ни, оскільки будь-яке зображення постійно перебуває під контролем прямого кута, лінії виявляють приховану структуру поля (прямокутник).

Проводимо діагоналі й знаходимо запальну прихо­вану, але постійно діючу структуру поля. Г.Данієль при­ходить до висновку, що будь-яке зображення виявляє приховану структуру поля, одночасно знаходиться з ним у стані злагоди та конфлікту - існує в полі постійного напруження сил.

Знаходимо напрямок головних композиційних ліній. Рембрандт - використовує округлі лінії, що додає композиції картини динамічності.

Визначаємо геометричну фігуру правильної чи не­правильної форми (симетрична чи асиметрична), в яку можна вписати групу людей. Як бачимо, картина має два композиційних центра: головний компо­зиційний центр розташований праворуч від вертикаль­ної осі й знаходиться в межах золотого перетину, дру­гий композиційний центр розташований ліворуч від вертикальної осі й також знаходиться в межах золото­го перетину. Слід додати, що головний композиційний рух розвивається по діагоналі, що обумовлює вибір ху­дожником вертикального формату.

Білет 4.

Білет 5.

Білет 6.

Методичка червона 24 ст.

Відомо, що учні початкових класів залюбки малюють, ліплять, конструюють, їхні роботи безпосередні, сміливі, емоційні, що повністю відповідає їхнім віковим особливостям. У молодшому шкільному віці відбуваються важливі зміни в психіці дитини, вони і впливають на спосіб мислення, погляди, почуття, стосунки з оточуючим світом. В цей період маленька людина починає усвідомлювати своє внутрішнє "Я" та відокремлювати себе від оточення. Продовжуючи почуватись дитиною, вона водночас прагне розмірковувати, оцінювати і поводитися як доросла людина. Однак в образотворчій діяльності це майже неможливо - тому молодші школярі, не маючи достатнього рівня знань, навичок та умінь, ще не вміють передавати об'ємність та реальні пропорції предметів, їхнє розташування у просторі та колірні відмінності. Поряд з цим роботи учнів початкових класів завжди мають смислове значення - щось пояснюють. І хоча спостережливість у молодших школярів розвинена досить слабо, вони відрізняють суттєві ознаки предметів та прагнуть відобразити їх в малюнках, але здійснюють це недосконало. Наприклад, просторово-об'ємні зображення на площині вони роблять з допомогою доперспективних прийомів, а в роботі з кольором використовують переважно так звані "відкриті" кольори (тобто кольори-фарби), не звертаючи уваги на колірні відтінки та сполучення.При виконанні завдань за уявою або з пам'яті учні початкових класів легко змінюють задум під час роботи, переходять від одного сюжету до іншого, можуть лишити малюнок незакінченим. Все це пояснюється іншими віковими особливостями молодших школярів -нестійкою увагою, невмінням цілеспрямовано спостерігати та зосереджуватися, швидкою втомлюваністю та збуджуваністю. Тому формальні аспекти занять образотворчим мистецтвом не привабливі для учнів початкових класів. Їхню увагу більше привертає т.зв. "дієвість" різних предметів, явищ та об'єктів природного оточення, захоплюють різні життєві події, особливо нереального, казкового або фантастичного спрямування. Вони прагнуть дізнатися, яким чином побудована певна річ, яким може бути її застосування в реальних чи уявних умовах. Це пояснює особливу зацікавленість молодших школярів опануванням різних художніх технік, що дозволяє їм активно "діяти" на уроці - вирізати, ліпити, будувати, конструювати тощо, що в свою чергу збагачує творчі можливості дітей.

 

17.Ескіз – попередній начерк малюнка; картини або її частини; малюнок, за яким створюють що-небудь. Уточнивши тему і загальний задум, можна виконувати ескізи на окремих листочках, зберігаючи при цьому пропорції остаточного варіанта формату. Ескіз – це план майбутньої роботи, в ньому передають лише основне, не приділяючи уваги деталям

.

18. Для дітей шести-семи років рекомендується ліпити: півника, курочку, качку, гусака, лебедя, пташку на підставці, синицю, снігура, білочку, зайчика, котика, собачку, лисичку, собачку, ведмедика, та ін., які демонструють різні способи ліплення: конструктивний, пластичний, комбінований, показано прийоми згладжування, щільного з’єднання частин, наводяться зразки як прикрасити та розмалювати іграшку чи предмет, як прикрасити та виділити в окремих предметах дрібні частини стекою, щоб передати характерні ознаки, обсяг, динаміку, пропорції та ін. У роботі з дітьми різного віку можна використати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний – найпростіший з них. Предмет ліпиться з окремих частин. наприклад, пташка: спочатку ліпиться тулуб, голівка, підставка, а далі з’єднуються усі частини і надають фігурці характерних ознак. Конструктивним способом ліплення діти користуються в молодшій групі дитячого садка. Цей спосіб застосовується надалі в усіх вікових групах, але кількість деталей збільшується, а прийоми з’єднання частин ускладнюються.

Пластичнийспосіб складніший. Це ліплення із цілого шматку глини, з якого відтягуються усі дрібні деталі, частини тіла та ін. Починають діти ліпити цим способом з середньої групи (овочі, фрукти, іграшки). Наприклад, під час ліплення мишки із загального шматочка глини дитина утворює потрібну форму, відтягує мордочку, вушка, хвостик, лапки та за допомогою стеки надає їй характерних ознак. Пластичним способом діти ліплять протягом усього дошкільного віку. В збірці подано зразки виготовлення предметів цим способом, це: качка, свинка ти ін.

Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини і з окремих деталей або частин. Наприклад, із шматка глини ліпимо частину курочки: тулуб, голову, а дрібні деталі та підставку готуємо окремо, а потім з’єднуємо їх. Зразки: півник, курочка, гусак, зайчик, крокодил, соболь, кенгуру, черепаха та ін.

Крім того, під час виготовлення птахів, тварин, людей користуються прийомами рельєфного ліплення: невеличкі шматочки глини або пластиліну накладаються на основну форму, а потім стекою або пальцями примазуються. Після чого виробу надають потрібної форми, це: синиця, снігур, Снігуронька, дід Мороз, виноград.

Білет 7.

19. Молодший шкільний вік є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність. Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони. Заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного -- процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя. Мобілізуючи великі затрати розумової діяльності, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії. Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя. Образотворче мистецтво розвиває зорову пам'ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії. В навчанні необхідно розвивати не тільки розумову, а й емоційну сфери. Істинно художня освіта допомагає розвинути вміння долати слабість і страх, розвинути ініціативність, здібність мислити та діяти самобутньо й природно, без примусу. А в результаті -- глибоке розуміння життєвих процесів. Здібність бачити, відкривати й створювати нове.

Лекція в зошиті за 20.02.13

Білет 8.

22. Основні дидактичні принципи:

1) науковості (теорія образотворчої грамоти і термінологія). Цей принцип передбачає розкриття причиново-наслідкових зв'язків явищ, процесів, подій, включення в засоби навчання науково перевірених знань, які відповідають сучасному рівню розвитку науки. Він реалізується в змісті навчального матеріалу, зафіксованому в навчальних програмах і підручниках.2) систематичності і послідовності. Він вимагає дотримання наступності у вивченні окремих тем , забезпечення логічних зв'язків між засвоєнням способів дій і знань, між формами і методами навчання та формами і методами контролю (самоконтролю) за навчально-пізнавальною діяльністю учнів, передбачає безперервний перехід від нижчого до вищого ступеня викладання та учіння. За такої умови учні засвоюють більший обсяг навчального матеріалу із значною економією часу.3)доступності. За цим принципом методи і засоби навчання слід добирати відповідно до рівня розумового, морального і фізичного розвитку учнів, щоб інтелектуально та фізично не перевантажити їх. Проте це не означає, що зміст навчального матеріалу має бути спрощеним, елементарним. Навчальні завдання повинні перевищувати рівень пізнавальних можливостей учнів, спонукати їх до напруження пізнавальних зусиль, долання посильних труднощів. За цієї умови навчання "вестиме за собою розвиток".4) свідомості і активності.Він передбачає використання логічних операцій і позитивного, відповідального ставлення учнів до навчання. Відповідно до вимог цього принципу навчання буде ефективним тоді, коли учні проявляють пізнавальну активність, є суб'єктами навчальної діяльності.5) міцності засвоєння знань.Згідно з ним потрібно організовувати запам'ятовування навчального матеріалу в поєднанні з вивченим раніше. Запам'ятовування залежить не тільки від змісту навчального матеріалу, а й від ставлення до нього. Необхідно запам'ятовувати не все підряд, а насамперед вихідні положення, провідні ідеї, логіку доведень. Закріплення доцільно здійснювати на основі повторного осмислення вивченого через урізноманітнення навчальних ситуацій, які вимагають використання сформованих знань, застосування їх на практиці. 6) зв*язку навчання з практикою і з життям.Цей принцип спрямований на те, щоб процес навчання спонукав учнів використовувати знання для вивчення навколишнього світу. Він вимагає підкріплення теоретичного матеріалу прикладами і ситуаціями з реального життя.7) врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Програма 1-2 клас ст..253

Стилізація

Стилізація - це процес перетворення природного об'єкта, в результаті якого утворюється узагальнений образ у вигляді певного елемента, це спрощення предмета за формою та кольором.

Для пошуку комбінаторного елемента будь-яка природна форма може бути основою, але найкраще зосередити свою увагу на тих формах, що легше піддаються геометризації та мають яскраво виражену конструктивну основу. Природа, що нас оточує, підказує найраціональніші форми (коло, квадрат, трикутник, куля, куб, піраміда, конус та ін.), які можуть бути мотивом для пошуку елемента, за допомогою якого відбувається побудова композиції з різноманітним емоційним естетичним впливом на глядача.[Пон,35]

Стилізація, як зазначено вище досягається узагальненням, мета якого - зробити природний мотив більш дохідливим для глядача, а також полегшити його виконання художником. У процесі узагальнення важливо побачити і перетворити реальний, звичний, а іноді мало привабливий образ на новий, в якому виділити характерне, надати образу максимальної виразності.

У своїй творчості художник сприймає не все з того, що впало йому в око, а вибирає найбільш важливе. У процесі творчого пошуку важливо навчитися із сукупності елементів з низкою несуттєвих подробиць вибрати найбільше потрібне, цікаве, оригінальне.

Білет 9.

Лінійна перспектива.

Найголовніші правила лінійної перспективи вчать зображувати на площині об’єкти такими, якими ми їх бачимо в реальному світі – із скороченнями їх розмірів в залежності від відстані.

Лінія горизонту (або рівень очей художника) - найголовніша константа від якої слід відштовхуватись при створенні реалістичного зображення. Будь-які об'єкти будуються за допомогою допоміжних ліній, які збігаються у точку сходу, а точка сходу знаходиться на горизонті. В наш час розроблено декілька видів перспектив які застосовуються для різних цілей. Трохи торкнуся декількох, якими користуються художники. Так відома зворотна лінійна перспектива. Нею користувалися іконописці з часів Візантії, а тепер і православні ікони пишуться за її правилами. Зворотна перспектива зображує містичний світ, який не схожий на реальний. Існує панорамна перспектива, де зображення створюється наче всередині циліндру від того, що має велику довжину і це виправдано, коли неможливо охопити поглядом усе зображення.

Правила лінійної перспективи: перше правило перспективи - для зображення глибини дальній предмет слід частково затуляти ближнім. Збільшення розміру всього ближнього і зменшення всього віддаленого можна спостерігати в житті кожну хвилину; друге правило перспективи: - ближній предмет слід зображувати крупніше дальнього; третє правило перспективи: основу ближнього предмета слід зображувати нижче основи віддаленого.

З урахуванням того, що лінійна перспектива - це зображення, побудоване на площині, площина може розташовуватися вертикально, похило і горизонтально залежно від призначення перспективних зображень. Вертикальна площина, на якій будують зображення за допомогою лінійної перспективи, використовується при створенні картини ( станковий живопис) і настінних панно (на стіні всередині приміщення або зовні будинку переважно на його торцях). Побудова перспективних зображень на похилих площинах застосовують в монументального живопису - розписи на похилих фризах всередині приміщення палацових споруд і соборів. На похилій картині в станкового живопису будують перспективні зображення високих будівель з близької відстані або архітектурних об'єктів міського пейзажу з висоти пташиного польоту. Побудова перспективних зображень на горизонтальній площині застосовують при розписі стель (плафонів).

Білет 10.

28. Дайте стислу характеристику організаційним формам роботи…

Спосіб взаємодії вчителя та учня визначається організаційними формами навчання. До них належать: урок, лекція, семінар, практичні заняття, екскурсії, залік, домашня навчальна робота та ін. Головною формою організації навчання при викладанні образотворчого мистецтва у дітей шестирічного віку є урок (як правило комбінований). Основним методом навчання дітей образотворчому мистецтву є гра. Структура уроку та ж, що і з інших дисциплін: и організаційний момент, пояснення нового матеріалу, самостійна робота учнів, закріплення нового матеріалу, підведення підсумків. Кожен елемент структурного поділу характерний для усіх уроків, але час, відведений на будь який із них, змінюється в залежності від мети та завдань уроку. Уроки не повинні бути одноманітними. Ця умова на уроках образотворчого мистецтва легко виконується, оскільки вони різноманітні і за формою, і за змістом.. Під час організації кожного уроку слід раціонально використовувати час, особливо у шести річок, так як з дітьми ми працюємо лише 35 хвилин. Розглядаючи образотворчу діяльність першокласників ми вказували, що у цьому віці дітям доступні наступні види діяльності: малювання, конструювання, ліпка, заняття декоративно-прикладним мистецтвом. Уроки малювання мають чітку градацію у початковій школі (відносно основного виду образотворчої діяльності): урок малювання з натури, уроки малювання на тему або тематичне малювання; уроки ліплення; уроки декоративно-прикладного мистецтва; уроки-бесіди, і кожен з них несе своє образотворче та емоційне навантаження.

Уроки тематичного малювання відіграють у цьому важливу роль. Малюючи за уявою чи по пам'яті, ілюструючи прочитане чи раніше побачене учні фантазують. Для уроків тематичного малювання основним є формування образу. Якщо говорити про конструювання та ліплення, ці уроки мають багато спільного, оскільки в процесі виконання навчальних завдань у дітей формується відчуття цілісності пропорцій та загальної форми, співвідношення цілого та частин, формуються уявлення про засоби передачі образу конструктивної чи пластичної форми. Значення уроків декоративно-прикладного мистецтва незаперечне, оскільки його вважають основним засобом засвоєння духовної культури народу. В арсеналі кожного вчителя є значна кількість форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а саме: фронтальна форма, парна, групова, колективна, індивідуальна

Організаційні форми позакласної роботи

Гурток – провідна організаційна форма позакласної роботи з образотворчого мистецтва У загальноосвітніх школах кількість гуртків різна. Метою гуртка є забезпечення для учнів цілісного сприймання сучасного культурного простору України, розвиток у молодших школярів творчої активності. Розв'язуються наступні завдання:

1. Ознайомлення з образотворчими мистецтвами (живописом, скульптурою, графікою) і необразотворчими мистецтвами (елементами архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва, дизайну) та їх специфічними засобами художньої виразності: пластикою графічних ліній, кольорового мазка, пластикою форми матеріальних конструкцій.

2. Розвиток у молодших школярів особистісно ціннісного ставлення до пластичних мистецтв, до різних технік і жанрів художньої творчості.

3. Пропедевтична орієнтація у видах пластичного мистецтва (образотворчого і необразотворчого) та художніх професіях, які пов'язані з цими видами мистецтва.

4. Формування в уяві учнів цілісної картини культурного простору, виховання інтегрованої особистості; забезпечення єдності у сприйманні довкілля емоційною, інтелектуальною і сенсорною сферами духовного життя учнів; розвиток творчої активності школярів у художній праці на основі взаємодоповнюваності думки, почуття, практичної дії.

5. Участь у художній продуктивній праці, пов'язаній з естетичним оформленням повсякденного побуту та художньо-трудовими традиціями і календарно-обрядовими святами за звичаями українського народу.

Мета і завдання художньої праці реалізуються у таких змістових лініях: "Природа", "Людина", "Техніка", "Умовні знаки", "Художнє довкілля".

Зелена методичка ст. 3-10

30. Ліплення - один з видів образотворчого мистецтва, створення скульптури з м'яких матеріалів. Цей вид мистецтва доступний для занять як у дитячому садку та школі, так і в клубній роботі. Заняття з ліплення сприяють формуванню розумових здібностей дітей, розширюють їх художній кругозір, сприяють формуванню творчого ставлення до навколишнього світу.

За змістом ліплення буває - предметне, сюжетне, декоративне, комплексне.

Основні пропорції фігури людини:

- Голова дорослої людини у сім разів менша від зросту.

- Ширина плечей у два рази ширша від голови.

- Половина постаті - це довжина ніг.

- Коли руки опущені - до середини стегна.

Основними способами ліплення є - конструктивний, скульптурний, комбінований.

Конструктивний спосіб. При цьому способі образ створюється з окремих частин, як з деталей конструктора (звідси й назва). Конструктивним способом діти починають ліпити дуже рано - вже в 2 - 3 роки

Скульптурний спосіб. Цей спосіб ще називають пластичним чи ліпленням з цілого шматка. Процес роботи йде від загального до приватного: залежно від способу, зі шматка пластичного матеріалу моделюється потрібна форма. Спочатку ліпиться характерна форма - основа, яка доповнюється більш дрібними деталями (деталі витягуються, прищипують і т.д.)

Комбінований спосіб. Цей спосіб поєднує два способи: конструктивний і скульптурний. Він дозволяє поєднувати особливості ліплення з цілого шматка і з окремих частин.

Простий спосіб зліпити чоловічка з пластиліну не займе у вас більше 7 хвилин і, крім того



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 396; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.139.112 (0.014 с.)