Невластиві українській мові пасивні конструкції

На відміну від розглянутих вище активних конструкцій, пасивні завжди мають підмет. Залежно від наявності/відсутності в реченні виконавця дії у формі додатка в орудному відмінку розрізняють трикомпонентні та двокомпонентні пасивні конструкції, а залежно від форми присудка – пасивні конструкції з дієсловами пасивного стану на -ся та з пасивним дієприкметником доконаного виду.

Характерною ознакою трикомпонентних пасивних конструкції з дієсловами пасивного стану на -ся є те, що логічний суб’єкт, який за змістом означає діяча і має бути підметом, чомусь став додатком в орудному відмінку, а натомість логічний об’єкт, на якого фактично спрямована дія і який має бути додатком, став підметом. Наприклад: Диплом захищається студентом; Нами надсилається Вам … А щоб показати протилежний природному напрямок дії, у наведених вище прикладах ужито пасивну форму дієслова-присудка на -ся. Обидві наведені конструкції неприродні. Дієслово захищатися можна вживати лише як зворотне: захищати себе. Тому перше речення треба зробити активним: Студент захищає диплом. А замість другої пасивної конструкції доцільно вжити означено-особове речення: Надсилаємо Вам...

Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловами недоконаного виду пасивного стану на -ся відрізняються від попередньо розглянутих відсутністю логічного суб’єкта (він узагалі не цікавить мовця, або його вже названо в попередніх реченнях). Наприклад: Відповідальність покладається на головного інженера… Виконується велика робота… Ці речення лише наголошують на події (що відбулася чи відбудеться) або на процесі (що тривав, триває, триватиме). Такі пасивні конструкції також штучні та неприродні. Якщо йдеться про подію, то замість двокомпонентної пасивної конструкції треба вживати форми на -но, -то, які саме передають результативність виконаної дії: Відповідальність покладено на головного інженера. Якщо йдеться про процес, то треба вживати неозначено-особове речення: Виконують велику роботу …

Не можна вживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловами на -ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що, який. Замість помилкової конструкції Треба враховувати час, що витрачається на ремонт слід вжити зворот з пасивним дієприкметником, який виконує роль означення Треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною:

Пасивна конструкція: Цей порядок поширюється на всі товари, що ввозяться в Україну.

Активна конструкція: Цей порядок поширюється на всі товари, що їх ввозять в Україну.

Трикомпонентні та двокомпонентні конструкції з пасивним дієприкметникомтипу Зауваги враховані аспірантом і Зауваги враховані є типовим виявом іменного характеру викладу, невластивого українській мові. Крім того, через відсутність дієслів-зв’язок часто-густо буває важко зрозуміти, яку функцію виконує пасивний дієприкметник: присудка чи означення. Порівняймо такі вислови: Визначені залежності між величинами та Визначені залежності подали графічно. У першому реченні пасивний дієприкметник визначені – це присудок, а в другому – означення. Тому зазначені пасивні конструкції треба, де це можливо, заміняти на активні, зокрема трикомпонентні конструкції – на двоскладні речення з дієслівним присудком (простим чи складеним), а двокомпонентні – на неозначено-особові речення та речення з дієслівними формами на

-но, -то.

Увага! Формулюючи вимоги в нормативних документах, розробники часто калькують пасивні конструкції, широко поширені в англомовних міжнародних та європейських стандартах:

Пасивна конструкція: індикатор повинен бути розташований, твір не може бути відтворений, тиражований і розповсюджений без дозволу.

Активна конструкція: індикатор треба розташувати, твір не можна відтворювати, тиражувати і розповсюджувати без дозволу.

Отже, у фахових текстах треба усувати невластиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, активними.

Орудний відмінок діяча в дієприкметникових зворотах

Розгляньмо, наприклад, такі речення: Зразки випробували за методикою, попередньо розробленою науковцями. Завод не виплачував зароблені працівниками гроші. Зроблені дослідниками спостереження мали велике наукове значення. Усі ці конструкції містять діяча в орудному відмінку й тому не відповідають нормам української мови. Уникнути цього можна, замінивши їх підрядними частинами: Зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили науковці. Завод не виплачував гроші, що їх заробили працівники. Спостереження, що їх зробили дослідники, мали велике наукове значення.

Якщо конструкція з підрядними частинами, що замінила орудний відмінок діяча, обтяжує вислів, речення зазвичай можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні орудного відмінка діяча, ні підрядної частини. Наприклад: Завод не виплачував працівникам зароблені гроші. Спостереження дослідників мали велике наукове значення.

Отже, українській мові невластиві конструкції з діячем в орудному відмінку – їх треба уникати. Але додаток може бути в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?, а не ким?

Розробляючи фахові тексти (зокрема нормативні документи) або перекладаючи іншомовні, треба не калькувати чужі синтаксичні конструкції, а вживати лише властиві українській мові.

Пасивні конструкції штучні та неприродні, вони спотворюють логіку висловів і руйнують традиції української мови, тому їх треба уникати.

Трикомпонентну конструкцію з дієсловами пасивного стану на -ся треба заміняти двоскладною активною конструкцією або означено-особовим реченням.

Замість двокомпонентних конструкцій з дієсловами недоконаного виду пасивного стану на -ся треба вживати форми на

-но, -то (якщо йдеться про подію) або неозначено-особове речення (якщо йдеться про процес).

Додаток може бути в орудному відмінку тільки тоді, коли він позначає знаряддя дії та відповідає на питання чим?, а не ким?[57].

 

Узгодження підмета з присудком

Основні правила узгодження:

1 Якщо підмет містить складений числівник, що закінчується на оди­ницю, присудок при ньому має форму однини (131 голос був поданий проти; 1841 об'єкт не підключений до...).

2 Якщо числівник у складі підмета закінчується на іншу цифру, крім одиниці, присудок має форму множини (2 акціонери зайняли місця в залі; На нараді присутні 117 зв'язківців, 44 – не з'явилися).

3 При підметах на зразок п'ятнадцять депутатів, сто сорок чоло­вік, 25 тонн присудок має форму як однини, так і множини:

15 депута­тів працює (працюють); с то сорок чоловік сидить (сидять); 25 тонн міститься (містяться).

4 Підмети зі словами більшість, меншість, частина, багато, кілька, як правило, узгоджуються з присудком в однині (Більшість делегатів схвалила..., Багато конгресменів не проголосувало...).

5 При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставимо у формі однини чоловічого роду (Хто сьогодні відсутній? Хто не здав своєї анкети? Усі, хто не з'явився...; Ті, хто прийшов...).

 

Складні випадки керування

Укладаючи текст службового документа, потрібно стежити за правиль­ним написанням відмінкових закінчень дієслів та віддієслівних іменників. Перехідні дієслова вживають з іменними формами знахідного відмінка (визначати що, визнавати кого (що), відзначати що, підкреслювати що, проходити що, давати що). Якщо при цих дієсловах є заперечна частка не, то іменні форми при них уживаються, як правило, в родовому відмінку, порівняйте: не визначати чого, не визнавати кого (чого), не відзначати чого, не підкреслювати чого, не проходити чого, не дава­ти чого і под. Синонімічні близькозвучні слова можуть керувати неодна­ковими відмінковими формами (синонімічні: властивий кому і харак­терний для кого, опанувати що й оволодіти чим, завідувач чого і завідуючий чим, сповнений чого і наповнений чим; вникати в що й уникати чого, враження від чого й ураження чого; доглядати кого (що), наглядати за ким (чим); рекламування чого і рекламація на що; дорівнювати чому і рівнятися на що і т. д.).

Досить часто різняться керуванням міжмовні російсько-українські відпо­відники, порівняйте:

благодарить кого – дякувати кому,

причинять что – завдавати чого,

снабжать чем – постачати що,

нуждаться в чем – потребувати чого,

подражать кому – наслідувати кого,

насмехаться над кем – сміятися (глузувати) з кого.

Відповідно може не збігатися і прийменникове керування, порівняйте:

подготовиться к чему – підготуватися до чого,

стремиться к чему – прагнути до чого,

предупреждать о чем (что) – попереджувати про що (запобіга­ти чому),

думать о чем – думати про що,

заботиться о ком (чем) – піклуватися (турбуватися) про кого (що),

случилось по вине кого – трапилося (сталося) через кого,

работать по совместительству – працювати за сумісництвом,

выполнять по распоряжению – вико­нувати за розпорядженням,

обратиться по адресу – звернутися за адресою (на адресу).

Ділова українська мова виробила стандартизовані дієслівно-приймен­никові сполучення на зразок контроль за..., винагорода за..., витрати на..., відрахування на..., покладається на.... Варто зазначити, що уста­лені прийменникові конструкції потрібно розмежовувати з російськомов­ними відповідниками, порівняйте:

по приказу – за наказом,

соответственно приказу – відповідно до наказу,

по возвращении – після повернення,

приводить в пример – наводити як взірець (зразок),

ввести в состав – увести до складу,

по указанию – за вказівкою,

по всем правилам – за всіма правилами,

по инициативе – з ініціати­ви,

несмотря на обстоятельства – незважаючи на обставини.

Про­те деякі україномовні прийменникові конструкції відповідають російсько­мовним, порівняйте:

по нашей инициативе – з нашої ініціативи, за нашою ініціативою;

мероприятия по – заходи щодо (для, до);

по март включительно – до березня (по березень) включно.

Російськомовні конструкції з прийменником по перекладають:

1) відпо­відними конструкціями (кампанія по виборах, черговий по вокзалу, наказ по міністерству, по черзі, по змозі);

2) конструкціями з прийменником за (за дорученням, за пропозицією, за свідченням, за власним бажан­ням, за кінцевим результатом, другий за значенням, економіст за освітою, за фахом);

3) конструкціями з прийменником з (з нагоди чого, з багатьох причин, дослідження з менеджменту, інспектор з техні­ки безпеки, курс лекцій з економіки, з ініціативи, з примусу);

4) кон­струкціями з прийменником на (на адресу, на замовлення, на пропози­цію, на вимогу);

5) конструкціями з прийменником у (в) (викликати у службових справах, комітет у справах цінової політики);

6) конст­рукціями з прийменником для (комісія для складання резолюції, гур­ток для вивчення...);

7) конструкціями з прийменником через (через помилку, через неуважність, через непорозуміння, через необачність, через невихованість);

8) конструкціями з прийменником після (після повернення, після закінчення терміну повноважень, після отриман­ня чого, після розгляду чого);

9) безприйменниковими конструкціями (повідомити телеграмою, поштою, факсом, телефоном, електронною поштою, телефонограмою, листом; старший за віком, значно більший за розмірами, величезний за своїми масштабами, вищий за рангом).

Оскільки офіційно-діловий функціональний різновид української літе­ратурної мови зорієнтований на стандартизовані засоби творення ділового тексту, то відповідно синтаксис ділових паперів характеризується числен­ними мовними кліше – усталеними початковими і кінцевими фразами (Звертаємося до Вас із проханням..., З повагою...), традиційними звер­таннями (Вельмишановний пане Президенте!, Шановний добродію!), усталеними словосполученнями і зворотами (з огляду на обставини, як зазначалося вище, звертаємо вашу увагу на, у зв'язку з викладеним вище), стандартизованими компліментарними та етикетними формами (Вітаємо Вас з нагоди Нового року і бажаємо міцного здоров'я, щастя в особистому житті й успіхів у роботі; З нагоди обрання Вас народ­ним депутатом дозвольте побажати...).

Отже, йдеться про певну стандартизацію синтаксичних засобів діло­вої мови. Проте здоровий консерватизм синтаксису офіційного мовлення не є його вадою, а, навпаки, позитивним явищем, оскільки сприяє чітко­му вираженню думки, не допускає двозначностей, не відволікає на друго­рядне, що, в свою чергу, підвищує культуру професійного спілкування.

 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

ДО СКЛАДАННЯ ДОКУМЕНТІВ.