Умовно-патогенні мікроорганізми, біологічні властивості

Умовно-патогенні здатні викликати за певних умов захворювання у людини. Значну роль у патології людини відіграють бактерії родів: Escherichia, Enterobacter, Serrata, Staphylococcus, Streptococcus, Peptococcus, Pseudomonas, Bacillus, Treponema, Mycoplazma, Candida, Aspergillus. Такі бактерії здатні до колонізації організму. Майбутні збудники опортуністичних інфекцій як правило існують в організмі людини у вигляді бактеріальних угруповань. Вони складаються із численних популяцій бактерій різних видів, до складу цих складних екологічних систем входять гриби, найпростіші, віруси. Популяції перебувають між собою у певних взаємовідносинах, таких як симбіоз, мутуалізм, коменсалізм, антагонізм.

97. Етіологічна роль умовно-патогенних мікроорганізмів у розвитку опортуністичних інфекцій.

Причинами, що сприяють активації умовно-патогенної мікрофлори є нераціональне застосування антибіотиків, часті інфекції,генетичні хвороби, хіміотерапія раку. Найчастіше умовно-патогенні бактерії є представниками нормальної мікрофлори людини.

98. Характеристика захворювань,спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами.

Для захворювань, викликаних У.-п.м., характерні певні особливості: вони розвиваються в ослаблених дітей, людей зі зниженою імунологічною реактив­ністю внаслідок соматичних захворювань, оперативних втручань. У.-п.м. здатні ви­кликати захворювання в різних асоціаціях: бактерії різних видів, бактерії та віруси, бактерії та мікоплазми й ін. При змішаних бактеріальних інфекціях можливий синергізм збудників у випадку їх патогенного впливу на організм. У.-п.м. є основними збудниками госпітальних інфекцій. Основною причиною цього є їх природна чи набута стійкість до антибактеріальних препаратів. Резистентні до антибіотиків госпітальні штами мікробів краще виживають у навколишньому середовищі та мають підвищену здатність до колонізації (заселення), тому в умовах стаціонару вони інтенсивно поширюються й викликають розвиток тяжких захворювань в ослаблених людей. У здорових людей, як правило, спосте­рігається формування бактеріоно­сійства. (пневмоцистна пневмонія, кандидоз, токсоплазмоз, герпес

99. Властивості лікарняних ековарів мікроорганізмів. Внутрішньо лікарняні інфекції, умови їх виникнення.

Умови виникнення внутр..лікарн.інф-ії 1.Нераціональне приймання антибіотиків. 2.Методи діагностики з порушенням цілісности шкірних покривів, розширення спектру і тяжкості оперативних втручань, часте використання лік.засобів, пригнічуючих імунну систему. 3.Поширення циркуляції мікроорганізмів в лікарнях.

Зараження людей лікарняними ековарами відбувається в основному екзогенно в результаті медичних втручань і проникнення збудника контактним або аерозольним способом в операційні і перев’язувальні приміщення коли є порушеною цілісністю слизовой оболонки. Зараження лікарняними штамами також відбувається через пошкоджені шкірні покриви і слиз.оболонки способом ауто інфікування з місць носіїв(ніс,руки,промежина)

100. Мікробіологічна діагностика гнійно-запальних, ранових та опікових інфекцій, спричинених лікарняними штамами.

Матеріал із рани або поверхні опіків беруть двома стерильними тампонами (один – для виготовлення мазків, другий – для посіву). Виготовлені для мікроскопії мазки фарбують за Грамом (в разі потреби за Романовським-Гімзою або Цілем-Нільсеном). Посіви матеріалу роблять на 5% кров'яний агар, цукровий бульйон та середовище для контролю стерильності. Посів на щільні середовища проводять за методом "тампон – петля". Спочатку тампоном проводять доріжку по діаметру чашки, потім другою стороною тампона засівають ще одну "доріжку" паралельну першій. Після цього матеріал розсівають петлею штрихами, перпендикулярними до "доріжок". Посіви на щільні та в рідкі середовища інкубують при 37 ˚С протягом доби. При виявленні росту окремі колонії відсівають на елективні середовища з метою їх ідентифікації. Виділені чисті культури ідентифікують за морфологічними, культуральними, біохімічними та антигенними їх властивостями.

 

101. Клінічна мікробіологія, предмет, задачі, методи.
ПРЕДМЕТ
=.Клінічна мікробіологія – розділ медичної мікробіології, який вивчає мікробні захворювання в соматичних відділеннях усіх клінічних спеціальностей.
ЗАВДАННЯ КЛІНІЧНОЇ МІКРОБІОЛОГІЇ
= Перед клінічною мікробіологією, яка здійснює діагностику гнійно-септичних процесів стоїть широке коло завдань, які направлені на надання допомогу клініцистам у діагностиці, лікуванні та профілактиці інфекційних ускладнень.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В МІКРОБІОЛОГІЇ
Бактеріоскопічний
Бактеріологічний
Серологічний
Біологічний
Алергічний
Експрес-діагностика

102.Критерії етіологічної ролі умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених з патологічного вогнища.
Критерії етіологічної значущості виділеної культури.
Мікробіологічне дослідження при гнійно-септичних захворюваннях проводять з метою їх діагностики, уточнення етіологічної структури, визначення чутливотсі збудників до антибактеріальних препаратів. Збудниками гнійно-септичних захворювань найчастіше є умовно- патогенні мікроорганізми, які входять до складу природної мікрофлори людини або попадають із зовні. Мікробіологігчні дослідження при захворюваннях, які викликані умовно-патогенним мікрооргаінзмами, направлено на виділення всіх мікробів, які знаходяться в патологічному матеріалі, що суттєво відрізняє їх від аналогічних дослідженнях при захворюваннях, які викликані патогенними мікроорганізмами, коли проводиться пошук певних збудників. Належність умовно-патогенних бактерій до природної флори організму людини створює ряд труднощів при оцінці їх етіологічної значущості. Умовно-патогенні мікроби можуть представляти нормальну флору досліджуваних рідин і тканин, контамінувати їх з оточуючого середовища. Тому при правильній інтерпретації результатів дослідження необхідно знати склад природної мікрофлори досліджуваного взірця. У тих випадках, коли досліджуваний матеріал у нормі стерильний (кров, спиномозкова рідина, плевральна та синовіальна рідина, ексудати), всі виділені з них мікрорганізми можуть вважатись збудниками захворювань. У тих випадках, коли досліджуваний матеріал має власну мікрофлору, необхідно в кожному конкретному випадку визначати етіологічну значущість виділених мікроорганізмів. Виділивши потенціально патогенних мікроорганізмів із дихальних шляхів, шлунково-кишклового тракту і сечостатевої системи, а також з ранових поверхонь або зі шкіри, слід визначити, чи входять вони до складу нормальної мікрофлори в кожній окремій локалізації. Ситуація нерідко ускладнюється присутністю асоціацій різних мікроорганізмів. Кожний з яких може відігравати певну роль у розвитку патологічно процесу даної локалізації.
Виділена чиста культура умовно-патогенних мікрооррганізмів вважається збудником хвороби при наявності таких показників:
- культура присутня в матеріалі з патологічного вогнища у кількості 10в4-му(степені)-10в5-му(степені) колонієутворюючих одиниць (КУО) в 1 мл або 1 г;
- повторне виділення з аналогічного матеріалу тієї самої культури;
- наростання у сироватці хворого антитіл до автоштамів або культури, яку вважають вірогідним збудником.

103. Хелікобактер пілорі. Біологічні властивості.
Особливості Helicobacter pylori
• Мікроаерофіл (5% О2, 5-10 % СО2)
• Вимогливий до поживних середовищ (поверхня середовищ повинна бути вологою)
• Ріст на поживних середовищах через 48-72 години, при антибіотикотерапії – через 13 діб
• Висока уреазна, каталазна, оксидазна активність,
• Рухливість • Поліморфізм (комаподібні-, спіралеподібні, кокові форми)

104. Етіологія і патогенез гастродуоденальних захворювань, спричинених хелікобактер пілорі.
Патологія людини, повя’зана з H. Pylori
• Хронічний гастрит
• Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки
• Аденокарцинома і В-лімфома шлунку
• Ураження серцево-судинної системи?
Докази етіологічної ролі Helicobacter pylori у патогенезі виразкової хвороби
• > 95% хворих з дуоденальними виразками і > 80 % хворих з виразкою шлунку інфіковані H. pylori, що значно вище рівня інфікованості здорових осіб
• У осіб, інфікованих H. pylori, виразка 12-палої кишки розвивається набагато частіше, ніж у неінфікованих людей
• Антибактеріальні препарати мають лікувальний ефект і надійно попереджують рецидиви виразкової хвороби
105. Методи мікробіологічної діагностики захворювань, спричинених хелікобактер пілорі, сучасні методи лікування.

Метод	Що виявляється
Гістологічний	Виявлення збудника в гістологічних зрізах біоптатів
Уреазний	Виявлення біохімічної активності збудника в біоптатах
Дихальний тест	Виявлення уреазної активності збудника в шлунку хворого за
	допомогою ізотопів вуглецю (13С, 14С)
Імунологічний	ІФА, виявлення антигенів збудника в фекальних масах
Ланцюгова полімеразна реакція	Матеріал з біоптатів

препарати для лікування хелікобактер пілорі –антибіотики!

106. Нормальна мікрофлора тіла людини, її роль у фізіологічних процесах і виникненні патології людини.
Мікрофлора організму людини є результатом взаємного пристосування мікроорганізмів і макроорганізму в процесі еволюції. Більша частина бактерій постійної мікрофлори організму людини пристосувалась до життя у певних його відділах. К
Важливою особливістю нормальної мікрофлори є її індивідуальність й анатомічна стабільність.
Відповідно до сучасних представлень основу нормальної мікрофлори людини складають облігатні анаеробні бактерії, кількість яких досягає 1013 – 1014, що на 1–2 порядки перевищує кількість еукаріотичних клітин усіх тканин і органів людини разом узятих.
Представники нормальної мікрофлори присутні в організмі людини і тварин у виді фіксованих до визначених рецепторів мікроколоній, укладених у біоплівку.
В різних ділянках тіла вона неоднакова, оскільки кожний біотоп характеризується своєрідними умовами для існування мікроорганізмів. Найбільше епідеміологічне значення мають представники мікробних угруповань шкіри, верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, сечо-статевих органів.
Дослідження мікрофлори людини проводять при діагностиці ендогенних інфекцій, дисбактеріозів, бактеріоносійства, у космонавтів, членів екіпажів підводних човнів та полярних експедицій для уникнення бактерійної несумісності.
Значення нормальної мікрофлори людини у фізіологічних прочесах
1. Колонізаційна резистентність
2. Антагоністична роль
3. Імуностимулююча
4. Участь у всіх видах обміну речовин
5. Синтез вітамінів, гормонів, ферментів
6. Травна роль
Порушення санітарно-гігієнічного режиму, нормальних умов праці і побуту людей нерідко є причиною виникнення гнійних захворювань шкіри або мікозів.
Стійкі порушення нормальних мікробіоценозів називають дисбактеріозами. При цьому відбуваються зміни самого складу автофлори та кількісного співвідношення окремих її представників: значне зменшення видів нормальної мікрофлори аж до повного їх зникнення, або появи у великій кількості тих, які в нормі рідко зустрічаються.
107. Гнотобіологія. Дисбактеріоз і причини його виникнення
Гнотобіологія-це наука яка вивчає життя макроорганізмів, вільних від мікрофлори. У спеціальних камерах вигодовуванням стерильною їжею вирощеногнотобіотних курчат, пацюків, морських свинок та інших тварин
Гнотобіологія дає змогу точніше з'ясувати роль нормальної мікрофлори в процесах синтезу вітамінів, амінокислот, прояві природженого й набутого імунітету, пригнічення інших видів мікроорганізмів, внесених іззовні, в тому числі патогенних та умовно-патогенних, визначити характер взаємодії бактерій і вірусів. Великого значення надається гнотобіології при вивченні умов життя людини і тварин у космосі.
Дисбактеріоз – кількісні та якісні порушення екологічного балансу між мікробними популяціями в складі мікрофлори. Його причини різні - нераціональне тривале вживання антибіотиків, пригнічення імунітету, вплив радіації, хронічні захворювання, перебування людей в екстремальних умовах тощо.