Особливості ростових процесів у різних груп тварин.

Даних про ріст нижчих безхребетних відносно небагато. Більше даних є про ріст молюсків та ракоподібних, що мають промислове значення, а також,– про комах. Часто дані про груповий ріст безхребетних використовуються при оцінці продуктивності екосистем, але ці дані малопридатні для аналізу закономірностей індивідуального росту. Все ж таки, на основі наявних даних можна зробити висновок, що для багатьох безхребетних для ранніх стадій характерний експоненційний ріст, а при настанні статевої зрілості ріст сповільнюється.

У молюсків ріст триває, як правило, протягом всього життя, його швидкість більш або менш різко сповільнюється при настанні статевої зрілості. Якщо це сповільнення проходить повільно, то їх ріст непогано описується рівнянням Берталанфі при m =2/3. Якщо ж спостерігається різке зменшення темпу росту, то такий ріст, як правило, описують системою з двох параболічних рівнянь по Шмальгаузену, прийнявши різний показник ступеня в кожному з них.

Ріст у членистоногих має особливості, пов’язані з наявністю в них жорсткого екзоскелету. Ріст лінійних розмірів у них можливий лише під час линьки. Правда, бувають деякі вийнятки: у деяких ракоподібних збільшення розмірів можливе за рахунок подовження мембранозних з’єднань сегментів черевця, у деяких певну еластичність має екзоскелет (первиннобезкрилі комахи, личинки багатьох комах). Якщо лінійні розміри зростають в період линьки, то маса тіла, навпаки, зростає в період між линьками, і залишається постійною (або навіть зменшується) під час линьки. Довжина особини під час кожної линьки збільшується в певну кількість разів, більш-менш постійну для кожного виду і статі, тобто, має місце геометрична прогресія, де показник ступеня характерний для кожного виду, хоча й може трохи змінюватись залежно від умов життя (закон (правило) Брукса‑Дайера (Brooks,Dyer)). Відповідно і маса тіла в періоди між линьками змінюється в певну, характерну для кожного виду, кількість разів. Крім того, при зростанні маси тіла у 2 рази лінійні розміри збільшуються в 1,26 рази. Ріст ракоподібних і первиннобезкрилих комах необмежений, у інших комах ріст обмежений. У крилатих комах ріст відбувається лише на личинковій стадії. Часто число линьок специфічно для виду. Тривалість періоду від линьки до линьки значно залежить від умов середовища. У членистоногих з необмеженим ростом тривалість періоду від линьки до линьки з віком, по мірі наближення до граничного розміру, збільшується.

Серед хребетних ріст добре вивчений у риб, птахів, ссавців, є трохи даних про ріст земноводних і плазунів. Ріст інших груп хордових майже не вивчений.

У риб ріст необмежений. З віком швидкість росту зменшується. Однак зміни темпу росту, швидкість досягнення майже граничних розмірів є різними в різних груп. Хоендорф, описуючи ріст риб рівнянням Берталанфі при m =2/3, виділяв повільноростучих і швидкоростучих риб (відрізняються коефіцієнтом K). У повільноростучих риб швидкість росту після народження відносно невисока, однак вона мало сповільнюється і в подальшому. У швидкоростучих риб швидкість росту після народження досить висока, вони доволі швидко досягають маси, що становить значний процент по відношенню до граничної маси тіла, однак в подальшому швидкість росту значно сповільнюється. На фоні асимптотичного наближення до граничних розмірів проявляються різного роду особливості росту риб, що визначаються видовою й популяційною приналежністю, статтю, фізіологічним станом особин, специфікою екології. На ріст риб великий вплив мають умови життя. Далеко не завжди риби наближаються до своїх граничних розмірів (наприклад, карась в маленьких озерцях). У деяких видів риб є статевий диморфізм проявів процесів росту. Для багатьох риб характерна наявність двох періодів росту: до настання і після настання статевої зрілості.

Ріст у земноводних і плазунів теж, мабуть, необмежений. Їх ріст теж успішно можна описати рівнянням Берталанфі при m =2/3. У амфібій можна виділити два типи росту (по Тернеру, 1960): 1) швидкий ріст у перший рік життя, раннє настання статевої зрілості, відносно низький темп росту в подальшому; 2) повільний ріст у перший рік життя, відутність значного зниження темпу росту в подальшому, пізнє настання статевої зрілості. У амфібій, особливо, у безхвостих, весь період росту слід поділяти на два періоди: до метаморфозу і після метаморфозу. У плазунів у період статевого дозрівання не спостерігається таких різких змін темпу росту, як це має місце у ссавців. У плазунів уже в момент народження виявляються міжвидові відмінності в розмірах. В постембріональний період ці відмінності посилюються за рахунок більшого або меншого періоду інтенсивного росту. Статевий диморфізм, якщо існує, то визначається різною швидкістю росту самців і самок, або більшим терміном життя однієї зі статей, що дає змогу їй досягти більших розмірів.

У птахів постембріональний ріст відбувається в дуже короткі строки. Риклефс (Ricklefs) виділяє три типи кривих росту птахів: 1) маса птахів збільшується приблизно до величини дорослої за гніздовий період; 2) за гніздовий період досягається маса більша, ніж у дорослої особини, а перед вильотом або одразу після вильоту маса відповідно зменшується; 3) за гніздовий період маса не досягає значення маси дорослої особини і ріст закінчується після того, як молодняк покине гніздо. Перший тип росту є найбільш розповсюдженим. Другий тип властивий насидним птахам і, як правило, гарним літунам. Третій тип найбыльш розповсюджений серед виводкових птахів, але зустрічається й у насидних. Ріст птахів обмежений, алометричний. Коливання ваги дорослих особин визначаються головним чином змінами кількості жирових запасів. Період росту більшості птахів дуже короткий, ріст закінчується протягом першого року їхнього життя. Наприклад, пташенята фрегатів (Fregata magnificens) досягають розміру дорослих за 150–200 днів, а пташенята королівського альбатроса (Diomedea epomorpha) – за 200–230 днів. Лише в деяких групах птахів, які, як правило відрізняються великими розмірами, період росту триває більше одного сезону. Наприклад, у самців глухарів (Tetrao urogallus) ріст продовжується протягом першого і другого років життя. Крива росту птахів – типової S‑подібної форми з виходом на плато, окрім тих випадків, коли вага пташеняти перед вильотом із гнізда падає. За даними Риклефса, криві росту більшості птахів добре описуються рівнянням логістичної функції, тобто у більшості птахів швидкість росту починає зменшуватися лише після того, як пташеня досягне половини остаточної ваги. Великі повільноростучі птахи мають криві росту, які описуються рівняннями Берталанфі і Гомпертца, тобто в них швидкість росту зменшується вже по досягненні 1/3–1/4 остаточної ваги. Далеко не завжди максимальна швидкість росту досягається в перші дні посля народження; за цією ознакою виявлені великі розходження. Як правило, виводкові птахи досягають максимальної швидкості росту пізніше насидних. Насидні птахи, які залишаються в гнізді до того моменту, поки не стануть на крило, ростуть швидко і мають, як правило, короткий період росту. У виводкових птахів, які рано покидають гніздо, ріст протікає більш повільно і триває довше. Чим більш раннє статеве дозрівання властиве даним птахам, тим швидше вони ростуть. В тих випадках, коли у птахів є статевий диморфізм в розмірах, то він виникає за рахунок відмінності як в темпі росту, так і в тривалості періоду росту самців і самок. Часом всередині періоду росту можна виділити окремі етапи з різною швидкістю росту, наприклад, для насидних птахів: перший період максимального приросту, другий період меншої швидкості росту (часто співпадає з розвитком оперення), третій період слабкого росту або втрати маси (перед вильотом з гнізда, підготовка до польоту).

У ссавців ріст обмежений, алометричний. Можна чітко виділити два періоди росту: до статевого дозрівання і після статевого дозрівання. Після статевого дозрівання швидкість росту різко знижується, і через короткий проміжок часу взагалі припиняється. Серед вивчених видів лише в сірого щура ріст припиняється задовго після настання статевої зрілості. Іноді вводиться поняття "фізичної зрілості" – етапу, після якого ріст припиняється. Часто ще виділяють період лактації, оскільки перехід від годування молоком до самостійного харчування також впливає на параметри росту. Для характеристики кривої росту ссавців застосовують різні рівняння, і важко надати якомусь із них перевагу. У багатьох ссавців є статевий диморфізм: самці, як правило, більші за самок. Цей статевий диморфізм проявляється не одразу, а починає проявлятися з настанням процесу статевого дозрівання, досягаючи найбільшої різниці при настанні статевої зрілості.