Особливості раннього постембріонального онтогенезу у людини.

Серцево-судинна та кровоносна системи: В серці до двох років відмічається швидкий ріст волокон, збільшується їх товщина, об’єм ядер, кількість міофібрил, більш чіткою стає поперечна посмугованість. Волокна міокарду розміщені досить рідко. Сполучної тканини й жирових клітин мало. Від 2 до 10 років продовжується ріст серцевого м’яза, головним чином, циркулярного шару міокарда. До 5-6 років помітно збільшується кількість сполучної тканини; починається формування судинної системи серця магістрального типу; посилюється еластичний апарат серця; в ендокарді формується гладком’язевий шар.

У дітей більша схильність до широких коливань гематологічних показників. При народженні кількість еритроцитів становить 4,5‑6,0 млн. / 1 мм³; в перші години після народження їх кількість зростає до 5,0‑7,0 млн. / 1 мм³. Далі кількість еритроцитів починає знижуватись і досягає норми дорослого у 10-14-денному віці. Подальше зниження кількості еритроцитів веде до їх падіння нижче норми, характерної для дорослої людини; мінімальні значання спостерігаються у 3-6-місячному віці (фізіологічна анемія). Після цього кількість еритроцитів починає зростати і остаточно стає такою як у дорослої людини у період статевого дозрівання. В перші дні після народження спостерігається багато ретикулоцитів, зустрічаються навіть ядерні попередники еритроцитів. Кількість гемоглобіну також зазнає коливань, дещо корелюючи з динамікою кількості еритроцитів. В перші години після народження кількість гемоглобіну підвищена і становить 115‑120 % від норми дорослого. Цей показник залишається високим в перші 2-3 доби, а потім знижується, досягаючи норми дорослого в 14-30-денному віці. Потім концентрація гемоглобіну продовжує падати і в 1-2-річному віці становить 65‑70 % від норми дорослого. Остаточно норми дорослого кількість гемоглобіну досягає при статевому дозріванні. У новонароджених приблизно 20 % гемоглобіну F, який має більшу спорідненість до кисню. Його кількість поступово знижується і у віці 4-5 років становить приблизно 2 %.

Динаміка кількості лейкоцитів є наступною: 10‑30 тис. / 1 мм³ у новонародженого, швидке падіння до 15 тис. / 1 мм³ в перші 1-2 дні, падіння до 9‑12 тис. / 1 мм³ на 5-12 добу, повільне зниження до норми – до 14-15 років. В дитинстві також відбуваються цікаві коливання процентного вмісту лейкоцитів (нейтрофілів та лімфоцитів). У дорослої людини, як відомо, процентний вміст нейтрофілів приблизно 65 %, а процентний вміст лімфоцитів приблизно 25‑30 %. Таким самим є процентний вміст цих різновидів лейкоцитів і в новонародженого. Проте далі кількість нейтрофілів знижується, а кількість лімфоцитів зростає і в 4‑денному віці їх стає приблизно по 50 %. Подальше зниження кількості нейтрофілів і зростання кількості лімфоцитів веде до того, що в 1-2-річному віці процентний вміст нейтрофілів знижується до 25‑30 %, а процентний вміст лімфоцитів зростає приблизно до 65 %. Потім кількість нейтрофілів починає зростати, а кількість лімфоцитів знижуватись, і у 4‑річному віці цих клітин знову стає приблизно по 50 %. На момент статевого дозрівання процентний вміст нейтрофілів та лімфоцитів досягає значень, характерних для дорослого.

У новонароджених червоний кістковий мозок є в трубчастих і в плоских кістках. З ростом кісток збільшується й об’єм червоного кісткового мозку. З 6‑місячного віку йде інтенсивне заміщення червоного кісткового мозку жовтим (жировим) кістковим мозком. До 14-15 років червоний кістковий мозок залишається тільки в плоских кістках, ребрах, грудині, хребцях. У дітей більше, ніж у дорослих частка лімфоїдного ростка кровотворення. В дітей є схильність до формування осередків кровотворення поза межами червоного кісткового мозку.

В селезінці в перші роки життя йде диференціація лімфоїдної тканини. Посилення лімфопоезу триває до 10-12-річного віку. Спочатку зростає, а після 20 років зменшується кількість білої пульпи, розвиваються вторинні фолікули, йдуть гістогенетичні процеси в капсулі, трабекулах і судинах.

Тимус у новонародженого досить добре розвинутий. Коркова речовина переважає над мозковою, в мозковій речовині є трохи тілець Гассаля. В подальшому кора зменшується, мозкова речовина зростає, збільшується кількість тілець Гассаля. Однак вже в 10‑річному віці з’являються ознаки інволюції: знижується об’єм кори, зменшується кількість тілець Гассаля, вони інколи кальцифікуються, зростає кількість жирових клітин. Після повної інволюції від тимуса залишається жирове тіло.

Лімфовузли закладаються в різний час, а тому ступінь їх розвитку неоднаковий. В перші 2 роки відбувається оформлення фолікулярного апарату, в 4-8 років – розвиток лімфоїдної тканини й новоутворення фолікулів. Диференціація лімфовузлів закінчується приблизно у 12 років.

Травна система: В язику у віці від 4 місяців до 5 років у зв’язку зі зміною харчування та великою кількістю дотикових відчуттів спостерігається бурхливий розвиток всіх структур, особливо, сосочків. Після 10 років новоутворення структур не відбувається, а йде лише їх ріст.

У 6-8 місяців після народження починається прорізування молочних зубів. При цьому корені тільки починають розвиватися; вони закінчують свій розвиток через 1-2 роки. Першими прорізуються різці (у 6-8 місяців), останніми – другі корінні (у 1,5-2 роки). Спочатку прорізуються нижні зуби, потім відповідні верхні. Зачатки постійних зубів починають виникати на 5 місяці ембріогенезу у вигляді потовщень зубної пластинки. Відділяється перший моляр. Інші зуби відособлюються значно пізніше: другий моляр – у 5-місячному віці, третій моляр – у 4 роки. Постійні зуби прорізуються: 1 моляр – у 7-8 років, різці – у 8-9 років, 1 премоляр – у 10-16 років, потім – ікло, 2 премоляр, 2 моляр, у 18-30 років прорізується 3 моляр (зуб "мудрості"). При прорізуванні постійних зубів у молочних зубів розсмоктуються корені, пульпа атрофується, коронки відпадають.

Слинні залози у новонароджених недорозвинуті функціонально, не дивлячись на морфологічну зрілість, слини утворюється мало. З 4-6 місяця кількість утворення слини значно зростає. В перші 2 роки наростає залозиста маса залоз, приблизно до 15-річного віку збільшуються вивідні протоки.

В стравоході новонародженого епітелій багатошаровий, складок немає, слизова оболонка тонка, слизові залози та м’язеві шари розвинуті слабо. Остаточного розвитку стравохід досягає в 14 років.

У шлунку новонародженого слабо розвинуте дно. До 1 року шлунок займає горизонтальне положення, а коли дитина починає ходити, то шлунок займає більш вертикальне положення. Слабо розвинений сфінктер вхідної частини, що сприяє легкому зригуванню. Слизовуа оболонка відносно товста, м’язева оболонка розвинута помірно. Остаточний розвиток шлунка настає в 10-12 років.

В тонкому й товстому кишечнику йде утворення поперечних складок, формується клапан (між тонким і товстим кишечником), опускаються петлі тонкого кишечника. Кишечник росте у довжину, особливо сильно вперший рік життя, коли кишечник збільшується в 2,5 рази. В ранньому дитинстві слабо розвинуті складки, ворсинки, м’язева оболонка, лімфоїдний апарат.

Печінка за відносною вагою в 2,5 рази більша, ніж у дорослого. В ній йде перебудова судинної системи. В периваскулярних просторах є ще поодинокі кровотворні клітини. Якщо ж в печінці спостерігаються великі осередки кровотворення, то це є ознакою незрілості новонародженого. Розвиваються печінкові частки. Розвиток печінки закінчується в 10 років.

Підшлункова залоза у новонародженого за структурою далека від дефінітивної, але швидко дозріває (приблизно до 2-місячного віку). Зростають і компактизуються частки залози. Далі відбувається ріст залози за рахунок збільшення кількості ацинусів та розмірів секреторних клітин. Острівці Лангерганса розвинуті добре одразу після народження.

Дихальна система: При народженні з першим дихальними рухами відбувається розширення легенів і розправлення альвеол. В дитинстві спостерігається ріст трахеї і бронхіального дерева. До 2 років йде диференціація первинних ацинусів. У 2-4-річному віці розвиваються м’язеві оболонки бронхів і перибронхіальна тканина. В 4-7 років формується дефінітивний ацинус. В 7-12 років йде ріст легенів. Протягом 1 року життя трубчаста структура легенів диференціюється в альвеолярну.

Видільна система: Нирка у новонароджених є недозрілою у морфо-функціональному відношенні. Вона має доль часту будову, яка зникає приблизно у 2-річному віці. Клубочкова фільтрація у новонароджених становить 30‑40 % від норми дорослих, і стає 100 %‑ною приблизно у 2 роки. В перші дні після народження немає достатньої здатності концентрувати сечу, відсутня вибіркова реабсорбція води, а тому зростає потреба у воді. Здатність до зворотнього всмоктування глюкози формується до початку 2 року життя, а тому глюкозурія може виникнути при порівняно невеликому навантаженні дитини глюкозою. Реабсорбція іонів Na⁺ більш ефективна, ніж у дорослого, звідси легка можливість виникнення набряків. В 1 рік життя нирка активно росте. Збільшується розмір клубочків, довжина канальців. Відбувається сплощення епітелію вісцерального листка капсули, проникнення її між капілярними петлями клубочка, що сприяє більш оптимальним умовам для фільтрації сечі. Морфологічне дозрівання нирки закінчується в 5-7 років.

Шкіра: В шкірі зміни незначні.

Ендокринна система: Морфологічно гіпоталамо-гіпофізарна система зріла вже у новонародженого. В епіфізі протягом дитинства зменшується кількість темних клітин, зникає дольчастість, із світлих клітин продовжується формування нових пінеалоцитів. Щитовидна та пара щитовидна залози мають практично дефінітивну будову. В паращитовидній залозі у 6-7 років з’являються перші оксифільні клітини, а в 10 років – перші жирові клітини. В наднирниках в перші 3 тижні інтенсивно зменшується внутрішня частина кори (зародкова зона). За рахунок цього зменшується маса наднирників приблизно в 2 рази. Пучкова зона зростає, сітчаста зона зменшується (цей процес триває приблизно до 1 року). Зростає маса мозкової речовини (приблизно до 10-річного віку).

Нервова система: Після народження продовжується подальше формування ядер головного мозку, розпочате ще в ембріональний період. Головний мозок у дитини непропорційно великий, він має масу 300-400 г, що становить 1/8 маси тіла, в той час як у дорослого маса мозку складає 1/40 маси тіла.

Мозочок у новонароджених з неглибокими борознами, до 3-місячного віку зберігається зародковий шар. Далі йде диференціація елементів мозочка (приблизно до 1 року), зменшується частка білої речовини і зростає частка сірої речовини.

В корі великих півкуль у новонароджених нервові клітини лежать порівняно близько одна від одної і розміщені не тільки на поверхні півкуль, а й у білій речовині. По мірі росту дитини і відповідного збільшення загальної поверхні головного мозку концентрація клітин зменшується, не дивлячись на міграцію сюди клітин із білої речовини. В перші тижні після народження відбувається інтенсивний ріст та розвиток нервових клітин. Приблизно у 1,5 роки нейрони вже мають морфологічну будову, характерну для нейронів дорослого, але вони менші за розмірами. В подальшому відбувається збільшення розмірів нейронів. З віком у дітей змінюється топографічне положення, форма, розміри борозен та звивин головного мозку. Одночасно з ростом звивин та борозен ускладнюється їх рельєф.

Відбувається процес мієлінізації нервових волокон. У головному мозкові цей процес триває до 1-1,5-річного віку, у спинному мозкові – до 2-3-річного віку, причому спочатку мієлінізуються рухові нервові волокна, а потім чутливі.

Недосконалість будови кори головного мозку та диференціації її нервових елементів, недорозвинутість пірамідних шляхів та стріарного тіла, незакінченість мієлінізації нервових волокон веде до недосконалості регуляторного впливу з боку кори великих півкуль головного мозку в ранньому дитинстві. А тому в цей період переважний вплив на всі життєві процеси мають підкоркові структури.

 

 

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань.

1. Які етапи можна виділити в онтогенезі живих організмів?

2. Порівняйте прямий та непрямий тип розвитку.

3. Які тварини розвиваються з метаморфозом?

4. Які тварини розвиваються без метаморфозу?

5. Які є типи метаморфозу?

6. Як протікає метаморфоз у губок та кишковопорожнинних?

7. Як відбувається метаморфоз у багатощетинкових червів?

8. Опишіть розвиток комах з неповним перетворенням.

9. Опишіть розвиток комах з повним перетворенням.

10. Гормональна регуляція метаморфозу у комах.

11. Які особливості метаморфозу в асцидій?

12. Закономірності метаморфозу у амфібій.

13. Нейрогуморальні механізми регуляції метаморфозу у амфібій.

14. Опишіть основні зміни в нервовій системі людини у дитинстві.

15. Які основні події відбуваються у травній системі дитини?

16. Які зміни дихальної та видільної систем спостерігаються в дитинстві?

17. Що відбувається у серцево-судинній та кровоносній системах людини в ранній постембріональний період?

 

 

Література:

1. Валькович Э.И., Батюто Т.Д., Кожухарь В.Г., Столярова М.В., Раковщик А.Л. Общая и медицинская эмбриология.– Ростов на Дону: Феникс, 2008.

2. Газарян К.Г., Белоусов Л.В. Биология индивидуального развития животных.– М.: Высшая школа, 1983.

3. Гилберт С. Биология развития.– в 3 томах.– М.: Мир, 1995.

4. Дондуа А.К. Биология развития.– СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского гос. ун-та, 2005.

5. Леонтюк А.С., Слука Б.А. Основы возрастной гистологии.– Мн.: Выш. школа, 2000.

6. Наумов Н.П., Карташёв Н.Н. Зоология позвоночных.– том 1.– М.: Высшая школа, 1979.

7. Омельковець Я.А., Сологор К.А., Білецька М.Г., Лихотоп Р.Й., Пикалюк В.С. Порівняльна анатомія хребетних тварин.– Луцьк: Вежа, 2003.

8. Тарасюк В.С., Титаренко Н.В., Андрієвський І.Ю., Паламар І.В., Титаренко Г.Г. Ріст і розвиток людини.– К.: Медицина, 2008.

9. Токин Б.П. Общая эмбриология.– М.: Высшая школа, 1987.

10. Тыщенко В.П. Физиология насекомых.– М.: Высшая школа, 1986.

11. Худий О.І., Васіна Л.М., Худа Л.В. Біологія індивідуального розвитку: лабораторний практикум.– Чернівці: Рута, 2007.

12. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин.– К.: Вища школа, 2003.

13. Шахмарданов З.А. Биология развития животных и человека.– Махачкала, 1970.

14. Щербак Г.Й., Царичкова Д.Б., Вервес Ю.Г. Зоологія безхребетних.– у 3 книгах.– К.: Либідь, 1995.

 

Розділ 2

ЛИНЬКА