Перелік та опис питань до пмк з дисципліни «правознавство»

Перелік та опис питань до ПМК з дисципліни «Правознавство»

Для І курсу заочної форми навчання

Тема 1. Основи теорії держави і права

1. Поняття, ознаки та функції держави.

2. Форма держави: форма державного правління, форма державного устрою та форма державного режиму.

3. Механізм держави.

4. Поняття і основні ознаки права.

5. Система права (внутрішня будова права) та джерела права (зовнішня будова права).

6. Поняття, склад та види правовідносин.

7. Поняття, склад та види правопорушення.

8. Юридична відповідальність: поняття, функції та види.

 

Тема 2. Основи конституційного права України

9. Поняття, предмет та метод правового регулювання КПУ.

10. Джерела конституційного права України. Загальна характеристика Конституції України як Основного Закону держави.

11. Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Органи місцевого самоврядування.

12. Основи правового статусу особи в Україні (права та обов’язки людини і громадянина за Конституцією України).

 

Тема 3. Основи адміністративного права України

13. Поняття, предмет та метод АПУ.

14. Джерела адміністративного права.

15. Правовий статус державних службовців.

Адміністративні правопорушення: поняття, ознаки та види.

Згідно КпАП, адміністративним правопору­шенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадсь­кий порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов­лений порядок управління і за яку законодавством передбаче­но адміністративну відповідальність.

Ознаки: протиправність, винність і каранність (адміністративне стягнення).

Види адміністративних правопорушень: Стаття 51. Дрібне викрадення чужого майна Стаття 65. Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах Стаття 97. Самовільне будівництво будинків або споруд Стаття 121. Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами Стаття 135. Безквитковий проїзд Стаття 160. Торгівля з рук у невстановлених місцях Стаття 162. Порушення правил про валютні операції Стаття 166-17. Фіктивне банкрутство Корупційні правопорушення Стаття 173. Дрібне хуліганство Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях Стаття 178. Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді Стаття 181-1. Заняття проституцією Стаття 197. Проживання без паспорта та ін.

 

Адміністративна відповідальність. Адміністративні стягнення.

За кожне адміністративне правопорушення наступає адміністративна відповідальність у формі адміністративних санкцій:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

5-1) громадські роботи (безоплатні, суспільно корисні роботи виконують у вільний від роботи час);

6) виправні роботи (виконуються за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави);

7) адміністративний арешт (до 15 діб).

 

Тема 4. Основи фінансового права України

Поняття, ознаки та функції фінансів.

Фінанси – це сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів (публічних фінансів та приватних фінансів).

Публічні фінанси (централізовані) – це фінансові ресурси на рівні держави;

Приватні фінанси (децентралізовані) – це фінансові ресурси на рівні підприємств

Ознаки фінансів:

1. Обмінно-розподільний характер.

2. Це грошові відносини.

3. Розподіл коштів.

4. Рух вартості від одного суб’єкта до іншого.

5. Фінансові відносини побудовані за принципом пріоритетності видатків.

Функції фінансів:

- розподільна;

- контрольна.

 

Поняття, предмет, метод та джерела фінансового права.

Фінансове право – це система правових норм, що регулюють відносини у сфері формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виконання завдань та функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Предмет фінансового права – фінансові правовідносни.

Метод – переважає імперативний (загальнообов’язковий) – як приклад: обов’язок затверджувати ЗУ «Про державний бюджет», обов’язок сплачувати податки, обов’язок використовувати кошти за цільовим призначенням. Також проявляється і диспозитивний метод (рекомендаційний), для прикладу одержати податкову консультацію.

Джерела фінансового права:

Сукупність всіх НПА, які регулюють фінансову діяльність держави (фінанси) – це фінансове законодавство:

- Конституція України;

- Бюджетний кодекс Уккраїни (2010 рік);

- Податковий кодекс України (2010 рік);

- ЗУ «Про банки та банківську діяльність»

- ЗУ «Про НБУ» та ін..

 

Органи, що здійснюють фінансову діяльність держави.

І. Органи загальної компетенції:

Верховна рада України (ст. 85 КУ)

Президент України (ст. 106 КУ)

Кабінет Міністрів України

Місцеві органи виконавчої влади (МДА)

Органи місцевого самоврядування (РАДИ)

ІІ. Органи спеціальної компетенції:

Міністерство фінансів України

Міністерство доходів і зборів України

Державна казначейська служба

Державна фінансова інспекція

Державна служба фінансового моніторингу України

Рахункова палата Верховної Ради України

Аудиторська палата

Національний банк України

Фінансовий контроль в Україні.

Фінансовий контроль - це регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки фінансової діяльності держави (формування, розподіл та використання фінансових ресурсів).

Мета:

- слідкувати за додержанням вимог фінансового законодавства;

- одержувати інформацію про формування, розподіл та використання фінансових ресурсів;

- слідкувати ефективність виконання всіх фінансових зобов’язань суб’єктами.

- виявляти наявні фінансові правопорушення.

Суб’єкти фінансового контролю:

- суб’єкти, що здійснюють фінансовий контроль (ВРУ, КМУ, ПУ, МОВВ, ОМС);

- контролюючі суб’єкти (НБУ, ДФІ, ДКС, Рахункова Палата, Міндоходів, МФУ, ДСФМ та ін.);

- підконтрольні суб’єкти (тих, кого перевіряють, наприклад бюджетні установи, підприємства).

Об’єкт фінансового контролю (це, що підлягає перевірці) – фінансово-господарська діяльність підконтрольного суб’єкта, а точніше фінансово-господарські операції.

Види:

1. За підгалузевою ознакою: бюджетний, податковий, банківський, валютний, страховий;

2. За часом: попередній, поточний, наступний;

3. За суб’єктами: державний, муніципальний (місцевий), громадський, аудиторський;

4. За джерелами одержання інформації: документальний, фактичний.

Методи фінансового контролю:

- ревізія (проводить ДФІ);

- перевірка (наприклад проводить МФУ, Міндоходів);

- обстеження та спостереження;

- аналіз;

- аудит;

- фінансовий моніторинг.

 

Поняття та складові частини бюджету. Бюджетна система України.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет складається з доходів (податки, збори, адмін. штрафи та платежі, трансферти) та видатків (освіта, охорона здоров’я, культура, соціальний захист та соціальне забезпечення).

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету (ДБ) та місцевих бюджетів (МБ), побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. ТОБТО бюджетна система має два рівні 1. ДБ; 2. МБ.

 

Тема 5. Основи кримінального права України

Стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину - певні етапи готування і здійснення навмисного злочину, що різняться характером дій на кожному етапі.

Три стадії вчинення злочину:

готування до злочину;

замах на злочин;

закінчений злочин.

Готування до злочину - це підшукання чи пристосування засобів чи знарядь, чи інше умисне створення умов для вчинення злочину. Підшукання - це придбання, відшукування, виявлення різних засобів чи знарядь вчинення злочину. Пристосування - це дії, що змінюють форму, якості засобів чи знарядь злочину, їх ремонт і т. д. Інше умисне створення умов - це пошук співучасників, розроблення плану, вивчення місця вчинення злочину та ін. Готування найчастіше відбувається у формі дії, але може виявитись і в бездіяльності. Скажімо, сторож крамниці не виходить на чергування, створюючи цим сприятливі умови своїм спільникам. Готування до злочину за загальним правилом підлягає кримінальній відповідальності.

Замах на злочин - це навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, але не доведена до кінця через обставини, що не залежали від волі винного. Наприклад, винний стріляє в потерпілого з метою вбивства, але не влучає. Замах на злочин майже завжди підлягає кримінальній відповідальності.

Закінчений злочин має місце тоді, коли наявні всі ознаки складу злочину, вказані в законі, і настав шкідливий результат.

 

Співучасть у злочині.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Співучасники вчинення злочину:

ü виконавець;

ü організатор;

ü підбурювач;

ü пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин.

Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

 

Поняття і види покарань.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

 

Спадкове право.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Види спадкування

- за заповітом (особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті); право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

- за законом (5 черг).

Права і обов'язки подружжя.

- Право на материнство

- Право на батьківство

- Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності

- Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток

- Право дружини та чоловіка на зміну прізвища

- Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї ( Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї.Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої

праці, яка робиться в інтересах сім'ї.

- Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю:

1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

- Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність:

1. Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

 

Час відпочинку

Час відпочинку – це встановлений законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.

Законодавство про працю розрізняє такі види часу відпочинку:

перерви протягом робочого дня (перерва для відпочинку і харчування встановлюється тривалістю не більше 2 годин, і повинна надаватися через 4 години від початку роботи);

щоденні перерви в роботі (якщо передбачений режим робочого часу по змінах; за загальним правилом тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід), (ст. 59 КЗпП України));

щотижневі вихідні дні (залежать від 5-денного та 6-денного робочого тижня);

святкові дні (визначені КЗпП);

щорічні відпустки (Відпустка – це вільний від роботи час визначеної тривалості в календарних днях із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законодавством; тривалість щорічної основної відпустки становить не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

ЗУ «Про відпустки» визначено наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка;

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

- додаткова відпустка за особливий характер праці;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3) творча відпустка;

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

4) соціальні відпустки:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

 

Відповідно зо ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

 

 

Сторони

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни
України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Представники

Представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок, судді, прокурори, слідчі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, провсі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під часрозгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом, журналом судового
засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і
подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з
матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів.

Інші учасникиадміністративного процесу

1. Секретар судового засідання.

2. Судовийрозпорядник.

3. Свідок.

4. Експерт.

5. Спеціаліст.

6. Перекладач.

 

Пред’явлення позову

Провадження у суді першої інстанції розпочинається з пред’явлення адміністративного позову (позовної заяви).

Позовна заява в адміністративному процесі – це письмовий документ, який поданий позивачем проти відповідача і який містить одну чи декілька позовних вимог у сфері публічно-правових відносин.

Основні реквізити позовної заяви (ст. 106 КАС України):

- найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

- ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

- ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

- зміст позовних вимог (1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.) і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (підтверджують обставини шляхом пред’явлення доказів);

- у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків; заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо;

- перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Відкриття провадження в адміністративній справі здійснюється на підставі позовної заяви, але за умови, якщо:

- чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

- чи має представник належні повноваження;

- чи відповідає позовна встановленим вимогам;

- чи належить розглядати справу в порядку адміністративного судочинства;

- чи немає інших підстав для повернення позовної заяви.

Питання про відкриття провадження у справі суд вирішує протягом 3-х днів з дня надходження позовної заяви. Основним процесуальним документом є прийнята судом «ухвала про відкриття провадження у справі». Копія ухвали надсилається особам, які беруть участь у справі невідкладно після її постановлення.

Підготовче провадження

Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження у справі.

Попереднє судове засідання проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або забезпечення всебічного та об’єктивного вирішення справи протягом розумного строку.

Суд з’ясовує:

1. Чи не відмовився позивач від адміністративного позову?

2. Чи не визнає відповідач позову?

3. Чи бажають сторони примиритися?

За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про:

- залишення позовної заяви без розгляду;

- зупинення провадження у справі;

- закриття провадження у справі;

- закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

Судовий розгляд справи

Адміністративна справа повинна бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не пізніше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Вийняток!!! Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби – розглядаються протягом розумного строку, але не пізніше 20-ти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судовий розгляд справи проводиться у судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі.

Судовий розгляд справи розпочинається із відкриття судового засідання, на якому головуючий у справі оголошує справу яка розглядається. Секретар судового засідання доповідає хто з викликаних осіб прибув у судове засідання і хто відсутній/причини неприбуття.

Головуючий встановлює особу перекладача та роз’яснює права та обов’язки (повідомляє про кримінальну відповідальність).

Секретар повідомляє про повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Головуючий по справі роз’яснює права та обов’язки сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі; експертові; спеціалістові.

Розгляд справи по суті.

- доповідь головуючого про зміст позовних вимог;

- з’ясування про підтримання чи визнання позову сторонами;

- дослідження доказів;

- судові дебати – це промови осіб, які беруть участь у справі;

- вихід суду для ухвалення рішення.

Стадії цивільного процесу.

- пред’явлення позову, відкриття провадження у праві

- провадження у справі до судового розгляду

- судовий розгляд

- прийняття рішення

- право на оскарження рішення

- виконання судових рішень

 

Перелік та опис питань до ПМК з дисципліни «Правознавство»