Небезпечні та шкідливі чинники техногенного середовища для людини на виробництві

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 12.003–74*ССБТ. «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.» поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих факторів відносяться:

- підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

- підвищена або знижена температура, повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму на робочому місці;

- підвищений рівень вібрації;

- підвищена або знижена вологість повітря;

- підвищена або знижена рухливість повітря;

- підвищена або знижена іонізація повітря;

- підвищене значення напруги в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики;

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

- тощо.

Фізичніфактори за природою дії на людину поєднують в наступні групи: механічні, термічні, радіаційні, електричні і магнітні.

1. Механічні фактори. До них відносяться - шум, вібрація, ударна хвиля, пил, статичне напруження, дим, аномальний барометричний тиск, тощо. Охарактеризуємо деякі з них.

Шум – це сукупність звуків різної частоти й сили, що безладно змінюються в часі. Джерело шумів – звук. Це механічні коливання з частотою від 20 до 20 000 Гц, які поширюються в просторі. За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові — більше 20 000 Гц. Швидкість звуку в повітрі при нормальних умовах складає 330 м/с, у воді – 1 400 м/с, у сталі – 5 000 м/с. Для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність і звуковий тиск не абсолютними фізичними величинами, а логарифмами відношень цих розмірів до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості стандартного тону (частота 1000 Гц). Ці логарифми відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску, виражені в белах (Б). На практиці використовують одиницю в десять разів меншу за бел — децибел (дБ). Рівні шумів визначають згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» Допустима норма – це такий рівень шуму, який діючи протягом тривалого часу не викликає зниження гостроти сприймання звуку і забезпечує задовільну розбірливість мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Для нормального існування, щоб не відчувати себе ізольованим від світу, людині потрібен шум у 10-20 дБ. Це шум листя у лісі. Допустимі межі шуму в різних мовах становлять 45-85 дБ, больовий поріг - 140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ – порушується слух, 120 дБ – з'являється фізичний біль, який стає нестерпним. Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень різного призначення такі: для сну і відпочинку – 30-40 дБ; для розумової праці – 45-55 дБ; для роботи з комп’ютером – 50-60 дБ; для виробничих цехів, магазинів – 56-70 дБ. Тривала дія шуму призводить до зниження гостроти слуху, зміни кров’яного тиску, послаблення уваги, підвищення нервового збудження, збільшення втрати енергії за однакового фізичного навантаження.

Вібрація ‒це малі механічні коливання, що виникають у пружних тілах під впливом перемінних сил і сприймаються людиною як струс (джерела - землетрус, транспорт, обертання неврівноважених частин машин і механізмів). Передаються через опорні поверхні людини (загальна вібрація) чи через руки (місцева вібрація) - при роботі з пневмоінструментом. Інформація про діючу на людину вібрацію сприймається особливим органом почуттів – вестибулярним апаратом. При тривалій дії вібрації у людини виникає вібраційна хвороба. На першій, початковій стадії симптоми хвороби незначні: слабко виражений біль у руках, зниження порогу вібраційної чутливості, спазм капілярів, біль у м'язах плечового пояса. На другій стадії підсилюється біль у верхніх кінцівках, спостерігається розлад чутливості, знижується температура і синіє шкіра кистей рук, з'являється пітливість. Третя і четверта стадії характеризуються інтенсивним болем та різким зниженням температури кистей рук. Відзначаються зміни з боку нервової та ендокринної систем, судинні зміни. Порушення здобувають генералізований характер, спостерігаються спазми мозкових судин і судин серця. Хворі страждають запамороченням, головним і загрудинним болем, зміни мають стійкий характер і, як правило, незворотні.

2. Термічні фактори – мають теплову енергію(нагріті чи охолоджені поверхні та предмети, відкритий вогонь, пожежі, аномальні параметри мікроклімату тощо). Вони безпосередньо або побічно впливають на людину, формуючи клімат середовища проживання або мікроклімат робочої зони. В результаті дії підвищених температур у людини виникають опіки, тепловий удар, а в результаті дії понижених температур – обмороження, переохолодження організму.

Комфортною температурою для людини є +16…20 °С. При істотних відхиленнях від цієї величини знижується працездатність людини.

Людина погано переносить рухливість повітря, так звані протяги, що викликають простудні захворювання, ревматизм, радикуліти тощо.

Охолодження у воді для людини настає при +33°С. При температурі води +22°С організм втрачає приблизно 10 кал тепла в годину.

3. Радіаційні фактори стали значущими в останні десятиліття. Їх сучасні джерела:

- викид радіоактивних речовин при аваріях ядерних установок (атомні електростанції, атомні надводні судна, підвідні човни, тощо);

- витоки і втрати радіоактивних речовин на підприємствах (промислових, медичних, наукових);

- витоки радіоактивних речовин при їхньому збереженні і похованні.

Радіоактивне випромінювання - випромінювання, що виникає в результаті розпаду ядер радіоактивних елементів (радій, уран, плутоній, тощо.). Близько 3000. підприємств на території України використовують радіоактивні речовини. Радіоактивний розпад елементів супроводжується трьома видами випромінювання:

- a- випромінювання – потік позитивно заряджених частинок, що складаються з двох протонів та двох нейтронів. Рухаються зі швидкістю 20 км/с. Мають велику іонізуючу та малу проникаючу здатність.

- b- випромінювання – потік позитронів або електронів, які випромінюються ядрами атомів. Шлях пробігу в повітрі кілька метрів. При взаємодії з речовиною утворюється рентгенівське випромінювання. Має велику проникаючу здатність.

- g - випромінювання - потік гама квантів (протонів та нейтронів), що виникають при ядерних реакціях. Їх дія залежить від енергії частинок. Має дуже високу проникаючу, але істотно меншу іонізуючу здатність, ніж у a і b - випромінювання.

Радіонукліди характеризуються періодом напіврозпаду (від секунд до млн. років) та активністю (числом радіоактивних перетворень за одиницю часу), що характеризує їх іонізуючу спроможність.

Наприклад, для ізотопу урану-235 (²³⁵U) період напіврозпаду складає 710 млн. років, для ізотопу стронцію – 90 (⁹⁰Sr) - 26 років, для ізотопу йоду -131 (¹³¹J) трохи більше 8 діб.

Активність у міжнародній системі (SI) вимірюється в бекерелях (Бк). 1 Бк дорівнює одному розпаду за секунду. Позасистемною одиницею є кюрі (Кі). 1 Кі = 3,7×10¹⁰ Бк = 2,2 ×10¹² розпад/хв.

Припустима доза опромінення для людини - 5 Бер/рік. Природний фон чи доза для непрацюючих з радіоактивними речовинами - 0,5 Бер/рік. Норма опромінення за все життя становить приблизно 35 Бер (біологічний еквівалентрентгена). 1 Бер - еквівалентна доза будь-якого іонізуючого випромінювання в біологічній тканині, що створює той же ефект, що і доза в 1 рад випромінювання (1рад ≈ 1Р).

Випромінювання впливають на організм людини, викликаючи променеву хворобу. Гостра форма променевої хвороби виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч Бер ураження організму може бути миттєвим. Разове опромінення в 100-200 Бер спричиняє легкий ступінь променевої хвороби, при 200-400 Бер - середній ступінь і при 400-600 Бер - важкий ступінь, а при більше 600 Бер - украй важкий ступінь з летальним результатом. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують летальну дозу. Більш віддаленими наслідками промене-вого ураження можуть бути: променеві катаракти, лейкози, злоякісні пухлини, раннє старіння, тощо.

Дія електричного струму.

При впливі на людину електричний струм може чинити: місцеву дію (опіки, металізація шкіри, електричні знаки, механічні ушкодження, електроофтальмія) або загальну дію на весь організм (електричний удар).

Ступінь поразки електрострумом залежить від його величини, а саме:

- 0,01 А - людина відчуває труднощі при відриванні руки від проводу;

- 0,025 А — параліч рук, утруднення дихання;

- 0,05 А — параліч дихання;

- 0,1 А - параліч серця, смерть.

Особливим різновидом електрики є статична електрика, з’являється при терті речовин. Тому її називають трибоелектрикою. Джерелами трибоелектрики можуть бути течія діелектричної рідини по ізольованим від Землі трубах, різних шлангах, а також під час перевезення таких рідин у незаземлених цистернах і бочках. Рух дисперсного матеріалу і пилу по трубопроводах супроводжується також трибоелектрикою.

5. Дію магнітних факторів (електромагнітного, ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання) більш детально розглянемо у пункті 3.3. конспекту лекцій.

Хімічні шкідливі фактори. У виробничих умовах особливу небезпеку становлять ці фактори при витоках на підприємствах: з виробництва кислот і лугів, різних видів пластмас, фенолових сполук, пестицидів і інших хімічних продуктів.

До небезпечних речовин належать також інші хімічні речовини виробництва, яких понад 50 тисяч різних сполук. Більшість цих речовин синтезовано людиною і не зустрічається в природі. Потенційна небезпека шкідливого впливу хімічних речовин на живі істоти є метою вивчення хіміко-біологічної науки – токсикології. Небезпечна речовина – хімічний елемент чи сполука, що спричиняє захворювання організму, є центральним поняттям токсикології. У виробництві небезпечні речовини перебувають у газоподібному, рідинному і твердому станах. Вони здатні потрапляти в організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт чи шкіру. Шкідливий вплив хімічних речовин визначається як властивістю самої речовини, так і особливістю організму людини.

Отрути можуть чинити на організм як загальнотоксичну так і специфічну дію: сенсибілізуючу (підвищену чутливість до алергенів), бластомогенну (утворення пухлин), гонадотропну (дія на статеві залози), ембріотропну (дія на зародок і плід), тератогенну (викликає каліцтва), мутагенну (дія на генетичний апарат). Отрути можуть викликати як гострі, так і хронічні отруєння.

В останні десятиліття частіше з'являється над мегаполісами смог, а з опадами часто випадають кислотні дощі. Смог - густий туман суміші вуглеводнів і діоксидів азоту, що розкладаються з виділенням шкідливих і небезпечних газів під впливом сонячних променів.

Не меншу небезпеку для БЖД людини представляють різні забруднення водних ресурсів. Джерелами таких забруднень є скидання стічних вод, що містять нафтопродукти, солі важких металів, пестициди, добрива, радіоактивні й інші відходи людської діяльності. Такі забруднювачі попадають не тільки в поверхневі, але і підземні води.

Біологічні фактори. Це макроорганізми (рослини, тварини) і мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, найпростіші). Більш розширено ми вивчали питання у п. 3.5. конспекту лекцій.

Психофізіологічні фактори. Включають: фізичні перевантаження ‒ статичні і динамічні та нервово-психічні перевантаження – розумове та емоційне перевантаження, стреси, перенапруга органів зору, монотонність праці, фобії. Усе частіше ми маємо справу з моббінгом («війна» на робочому місці), що супроводжується психічними розладами. Основними причинами моббінга є:

- процес постійної модернізації і раціоналізації виробництва;

- страх втрати роботи;

- психологічний терор (інтриги, плітки);

- прискорення темпів роботи і навантаження на людину без врахування її здібностей;

- монотонність праці і нудьга на роботі.