Основні положення теорії ризику, класифікація та методичні підходи до визначення.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні положення теорії ризику, класифікація та методичні підходи до визначення.



Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком.Це ключове поняття у БЖД. З ним часто пов'язують уявлення про можливі чи загрожуючи події. Тому існує різне розуміння терміна «ризик» і в нього іноді вкладають зміст, який дуже відрізняється один від одного. Однак загальним у всіх цих уявленнях є те, що ризик містить якусь невпевненість – відбудеться ця небажана подія і виникне цей неблагополучний стан, чи ні. Основні поняття ризику за формулюванням сучасних фахівців такі:

1. Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності й існуванні, небезпеки, які пов'язані з погіршенням здоров'я людини, змінами в довкіллі, матеріальними витратами.

2. Ризик – це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

3.Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у сучасній теорії і практиці БЖД є визначення, що ризик – це частота реалізації небезпеки.

Багатомірність поняття ризику сприяло появленню великої кількості його класифікацій, а саме:

- за видами ризиків: виправданий (мотивований) або невиправданий (немотивований);

- за джерелами ризику: техногенний, природний;

- за видами джерел ризику: внутрішній ризик (пов'язаний з функціонуванням підприємства); зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить функціонування підприємства); людський чинник (ризик пов’язаний з помилками людини);

- за характером нанесеного збитку: економічний, екологічний, соціальний;

- за розміром збитку: припустимий, граничний (критичний), катастрофічний;

- за рівнем небезпеки: безумовно прийнятий, прийнятий неприйнятий;

- за часом впливу: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий;

- за кількістю осіб, які зазнали шкоди: індивідуальний, колективний;

- за частотою впливу: разовий, періодичний, постійний;

- за рівнем впливу:локальний, глобальний;

- за сприйняттям людьми: добровільний, примусовий; тощо.

Більш вдалою є класифікація ризиків залежно від основної причини виникнення ризику:

природні ризики(стихійні лиха – повені, бурі, посухи, тощо);

техногенні ризики (реалізуються від технічних систем);

соціальні ризики (небезпеки у соціальній сфері – наприклад тероризм);

екологічні ризики (забруднення довкілля, екологічні катастрофи, тощо).

Для подальшого урозуміння значення поняття ризику сформулюємо постулат – «Діяльність і бездіяльність небезпечні. Досягнення нульового ризику – утопія». Утопія полягає у тому, що підвищення рівня захисту від небезпеки автоматично підвищує загальну вартість виробництва. Вимоги досягнення нульового ризику можуть повернутися до людей соціальною трагедією за сценаріями погіршення матеріального стану. Тому сучасна всесвітня спільнота людей вимушена була прийняти концепцію «прийнятного ризику», яка сполучає в собі технічні, економічні, соціальні і політичні аспекти та є деяким компромісом між рівнем безпеки і можливим її досягненням. Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини наведено в табл. 1.1.

На рис. 1.2 наведено спрощений варіант визначення прийнятного (допустимого) ризику. При підвищенні витрат на удосконалення обладнання технічний ризик знижується, але зростає соціальний. Сумарний ризик має мінімум, коли створено необхідне співвідношення

Таблиця 1.1.

Класифікація джерел та рівнів ризиків загибелі людини у промислово-розвинутих країнах(R – кількість смертельних випадків, люд-1·рік-1)

Джерела Принципи Середнє значення
Внутрішнє середовище організму Генетичні і соматичні захворювання, старіння Rcep = (0,6…1)·10-2
Природне середовище існування Нещасні випадки від стихійних лих (землетруси, урагани, повені та ін.) Rcep = 1·10-6; повені 4·10-5; землетруси 3·10-5; грози 6·10-7 урагани 1·10-3
Техносфера Нещасні випадки в побуті, на транспорті, захворювання від забруднення оточуючого середовища Rcep= 1·10-3
Професійна діяльність Професійні хвороби, нещасні випадки на виробництві (під час професійної діяльності) Професійна діяльність: безпечна Rcep < 10-4 відносно безпечна Rcep= 10-4…10-3 небезпечна Rcep = 10-3…10-2 особливо небезпечна Rcep > 10-2
Соціальне середовище Самогубства, каліцтва, злочинні дії, військові дії, тощо Rcep =(0,5…1,5)·10-4

 

Рис. 1.2. Графічне вираження визначення прийнятного ризику.

 

між інвестиціями в технічну і соціальну сферу. Ці обставини треба ураховувати під час вибору прийнятного ризику. Рівень прийнятного ризику за міжнародною домовленістю вирішено вважати в межах 10-7-10-6 смертельних випадків (люд-1·рік-1), а величина 10-6 є максимально прий-нятним індивідуальним ризиком. Середня величина індивідуального ризику загинути внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій в нашій державі постійно змінюється. Так, у 2004 році вона становила 8,9 ∙ 10-6, у 2010р. ‒ 7,9 ∙ 10-6 та 5,6 ∙ 10-6 у 2013 році.

При аналізі ризику і управлінні безпекоюрозрізняють індивідуальний і соціальний ризик.

Індивідуальний ризик– це ризик, якому піддається індивідуум (одна людина) в результаті дії досліджуваних чинників небезпеки. При визначенні індивідуального ризику необхідно враховувати термін часу перебування в «зоні ризику» і постійне місце проживання індивідуума.

Значення індивідуального ризику поділено на 3 категорії:

- побутові ризики (ризики, яким піддається кожен житель країни незалежно від професії і способу життя);

- професійні ризики (ризики, пов’язані з професійною діяльністю);

- добровільні ризики (ризики, що стосуються особистого життя, наприклад – заняття альпінізмом, дайвінгом, тощо)Індивідуальний ризик визначається кваліфікацією індивідуума і готовністю до дій в надзвичайній ситуації, його захищеністю.

Соціальний ризик (точніше, груповий) – це ризик для групи людей.

Соціальний ризик – це залежність між частотою виникнення подій і числом уражених при цьому людей. Соціальний ризик, на відмінність від індивідуального, менше залежить від географічного розташування.

Науковці виділяють наступні основні методичні підходи до визначення ризику:

інженерний – спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек, ймовірний аналіз безпеки та побудові «дерева» небезпек;

модельний – базується на моделюванні впливу небезпек на людину і на групи людей;

експертний – ймовірність небезпек визначається спеціалістами – експертами;

соціологічний– базується на опитуванні населення;

статистичний– грунтується на статистичних даних прояву небезпек і відноситься до найбільш розповсюдженого.

За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:

,

де R – ризик за певний період часу; п – кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі); N – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи на об’єкті;

комбінований– базується на використанні декількох методів.

Кожний з методів оцінки рівня ризику має свої переваги і недоліки, що обумовлює умови і можливості його застосування у практиці.

Теми рефератів

1. Джерела небезпеки в Україні.

2. Життя як вища форма існування матерії.

3. Найбільші техногенні катастрофи у світі та Україні.

4. Безпека людини – невід’ємна складова характеристики «сталого людського розвитку».

Питання для самоконтролю

1. Характеристика та аналіз основних понять в безпеці життєдіяльності.

2. В чому полягає сутність безпеки життєдіяльності людини ?

3. Небезпечні і шкідливі фактори.

4. Людина як елемент системи «людина – життєве середовище».

5. Поняття та оцінка ризику.

6. Концепція прийнятого (допустимого) ризику.

7. Індивідуальний ризик та його категорії.

8. Соціальний ризик.

9. Методичні підходи до визначення ризику.

Література: 6, 7, 8, 13, 17, 18, 21, 22, 27, 38, 39.





Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.242.55 (0.013 с.)