Яке серед сполучень видів інфляції є в економіці країни найбільш переважним?

А. Збалансована, помірна, очікувана.

Б. Повзуча, неочікувана, збалансована.

В. Незбалансована, галопуюча, очікувана.

Г. Очікувана, галопуюча, збалансована.

Д. Помірна, очікувана, незбалансована.

Яка з перерахованих дій виступає як засіб, за допомогою якого індивід страхується від ризику не передбачуваної інфляції?

А. Включення в трудовий контракт пункту, що враховує індексування заробітної плати в довгостроковому періоді.

Б. Пропонування своєму другу позички, відсоткова ставка по котрій нижча банківської.

В. Відкриття нового бізнесу на основі отриманих від кредитів.

Г. Всі відповіді правильні.

Яке поняття з перерахованих нижче не відносять до фаз ділового циклу?

А. Інфляція.

Б. Рецесія.

В. Спад.

Г. Підйом.

Д. Пожвавлення.

5. Дефлятор ВВП дорівнює відношенню:

А. Реального ВВП до номінального ВВП.

Б. Номінального ВВП до реального ВВП.

В. Номінального ВНП до номінального ЧНП.

Література

Основна:

1. Базілінська О.Я. Макроекономіка. Навчальний посібник – К. ЦУЛ. 2005 – с.58. –75.

2. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроэкономика: Учебник. – К.: О-во «Знання», КОО, 2004. – С. 131-149.

3. Круш П.В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. – К.: Політехніка, 2004 – С. 44-52.

4. Панчішин С.М. Макроекономіка. Навчальне видання. – К.: Либідь. 2001 – с. 329-348.

5. Савченко А.Г. та інші Макроекономіка. Підручник К.: Либідь 1999 – с. 68-77.

6. Харкянен Л.В. Макроекономіка. Навчальний посібник. К.: 2006 – с.36-38.

Додаткова:

1. Озель М. Інфляція як один з основних показників макроекономіки. Вісник НБУ. – 2000. - №7. – с.43

2. Мельник О. Антиінфляційна політика як фактор економічного зростання в Україні // Банківська справа – 2000. №3 с.11

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка Навчальний посібник К.: Атака 2002. –с.243-272.

 

 

Тема 7. Споживання домогосподарств

 

План лекції

1. Ринок благ і споживчі витрати

2. Споживання і заощадження як функції доходу

План семінару

1. Ринок благ і попит домашніх господарств.

2. Функція споживання та її характеристика.

3. Функція заощадження.

4. Залежність споживання і заощадження від доходу.

 

Доповідь:	Особливості прояву функції споживання і заощадження вУкраїні.
Реферат:	Кейнсіанська функція споживання та її модефікації.

 

Мета вивчення теми – дати студентам комплекс знань про формування ринку благ, концепцію споживання та заощадження, визначити чинники, що впливають на їх обсяг розкрити модель простого мультиплікатора витрат.

Об’єктом характеристики категорії споживання і заощадження виступає приватна економіка закритого типу. Це означає, що в загальній характеристиці витрат відсутні державні витрати і витрати на чистий експорт. За цих умов ВВП визначається як сума С+І. Де С – витрати домашніх господарств на придбання товарів та послуг, І – сума інвестиційних витрат.

1. Розглядаючи перше питання звертаємо увагу на те що, однією з ланок сучасних макроекономічних моделей є ринок благ. Структурно-логічна схема викладання першого питання має загальний вигляд (рис. 1).

Будь який національний ринок складається з певних окремих ринків. Умовно можна сказати що він включає ринок товарів та послуг, ринок науково-технічної продукції, ринок робочої сили, фінансовий ринок, тощо. Кожен з перелічених ринків має свою систему організації.

Сама структура споживчих витрат є змінною і на цю зміну впливає багато факторів.

Інвестиційний попит – це попит підприємницького сектора на блага для відновлення зношеного капіталу і збільшення реального капіталу.

Рис. 1. Структура національного ринку

 

Основою взаємодії фірм та домогосподарств на ринку благ є пропорція, в якій доход (У) розподіляється на споживання (С) та заощадження (S).

У=С+S

Споживання представляє собою індивідуальне та сумісне використання споживчих благ, яке направлене на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Його величина залежить від доходу.

Заощадження – економічний процес, пов’язаний з інвестуванням. Це – частина доходу, яка залишається невикористаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств – на споживчі потреби.

Розподіл доходу (Y) на споживання (С) і заощадження (S) здійснюється економічними суб’єктами з урахуванням:

- по-перше, переваг між поточним споживанням і майбутнім споживанням;

- по-друге, діючої ставки процента.

 

2. Розглядаючи друге питання «Споживання і заощадження як функції доходу» - звернемо увагу на структурно-логічну схему взаємодії споживання і заощадження:

Рис. 2. Структурно-логічна схема викладення другого питання лекції

Оптимізація макроекономічних пропозицій досягається через механізм попиту і пропозиції. Розглянемо проблему узгодження попиту і пропозиції відповідно до власників капіталу і робочої сили.

Фірми, адміністрація яких виступає як представники капіталу, виробляють продукцію, реалізовують її і виручають за це кошти і формують попит на робочу силу. Працівники пропонують свою робочу силу, отримують за це винагороду і формують попит на виготовлену продукцію. На основі взаємодії фірм і домашніх господарств на ринку товарів і послуг складається пропорція розподілу ВНП на споживання та заощадження.

Споживання (у вартісний формі) – це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.

Таким чином, все, що не відноситься до заощаджень, не входить до сплати у вигляді податку, не знаходиться на закордонних рахунках – це споживання.

Заощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу, яка в нинішній час не споживається. Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням.

Заощадження здійснюються як фірмами, так і домашніми господарствами. Фірми заощаджують для інвестування на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та важливих предметів тривалого користування.

Заощадження та інвестування здійснюється незалежно один від одного, різними економічними суб’єктами і в наслідок різних причин.

Дослідженнями встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що і дохід. Залежність споживання і заощадження від доходу називається схильністю до споживання і заощадження. Розглянемо середню та граничну схильність. Середня схильність до споживання АРС – частка безподаткового доходу, що спрямовується на споживання.

АРС=С/У_д*100%

де С – величина споживання;

У_д – безподатковий дохід.

Аналогічно ми можемо розглянути середню схильність до заощадження (APS). Середня схильність до заощадження APS – частка безподаткового доходу, що спрямовується до заощаджень.

АРS=S/Y_д*100%

АРС+АРS=1 або 100%

Завжди АРС>APS

Графічно функція споживання представлена на рис. 3.

Як будується цей графік? На осі абсцис відкладається дохід до використання. На осі ординат – витрати на споживання в точності відповідали доходам, то це відображала б будь-яка точка, що належить прямій, проведеній під кутом 45⁰. Але в дійсності такого збігу не відбувається, і тільки частина доходів витрачається на споживання. Тому крива споживання відхиляється від лінії 45⁰ донизу. Місце перетину лінії 45⁰ і кривої споживання в точці Б означає рівень нульового заощадження. Ліворуч від цієї точки можна спостерігати від’ємне заощадження (у даному випадку витрати перевищують доходи), а праворуч – заощадження додатне. Величина споживання визначається відстанню від осі абсцис до кривої споживання до лінії 45⁰. Наприклад, при доході в 2400 гр.од. ситуація складається наступним чином: відрізок Д₁Д показує розміри споживання, а відрізок ДД₂ – розміри заощадження.

Рис. 3. Функція споживання

Аналогічно розглядається і функція заощадження, яка є похідною від функції споживання. Функція заощадження показує відношення заощаджень до доходу в їх русі (рис. 4). Оскільки заощадження є тією частиною доходу, яка не споживається, то графік заощадження доповнює графік споживання. Це зумовлено тим, що заощадження та споживання в сумі дадуть величину доходу.

 

Рис. 4. Функція заощадження

 

Гранична схильність до споживання МРС відображає розмір додаткового споживання, викликаного додатковим доходом. На графіку це виражається в нахилі кривої споживання: крутий нахил означає високу МРС, а плавний нахил – низьку МРС. МРС є не що інше, як вираження крутизни нахилу лінії споживання. Повертаючись до графіка споживання, можна зробити висновок, що чим більша схильність до споживання, тим більше лінія споживання буде наближатись до лінії 45⁰ і, відповідно, навпаки, чим нижча схильність до споживання, тим далі лінія споживання від лінії 45⁰.

 

Терміни

Національний ринок	Середня схильність до споживання
Ринок товарів та послуг	Середня схильність до заощаджень
Споживчий попит	Автономне заощадження
Споживчі витрати	Гранична схильність до заощаджень
Інвестиційний попит	Гранична схильність до споживання
Споживання	Автономне споживання
Заощадження

Питання для перевірки знань

1. Назвіть основні компоненти споживання та дайте визначення.

2. Що таке автономне споживання?

3. Дайте визначення середньої і граничної схильності до споживання та напишіть формули для їх обчислення.

4. Дайте визначення заощадження, напишіть його функцію та розкрийте її зміст за допомогою графіка.

5. Назвіть основні фактори, які впливають на споживання та заощадження.

6. Назвіть складові частини національного ринку.

7. Розкрийте основний економічний зміст заощаджень.

Тести

1. Середня схильність до споживання визначається як:

А. Відношення споживання до особистого доходу.

Б. Відношення споживання до доходу після оподаткування.

В. Відношення споживання до заощадження.

Г. Відношення приросту споживання до доходу після оподаткування.

2. Гранична схильність до споживання визначається як:

А. Відношення приросту споживання до приросту особистого доходу.

Б. Відношення приросту споживання до доходу після оподаткування.

В. Відношення споживання до приросту доходу після оподаткування.

Г. Відношення приросту споживання до приросту доходу після оподаткування.

3. Середня схильність до заощадження визначається як:

А. Відношення заощадження до споживання.

Б. Відношення заощадження до доходу після оподаткування.

В. Відношення заощадження до особистого доходу.

Г. Відношення приросту заощадження до доходу після оподаткування.

4. Гранична схильність до заощадження визначається як:

А. Відношення приросту заощадження до приросту особистого доходу.

Б. Відношення приросту заощадження до приросту національного доходу.

В. Відношення приросту заощадження до приросту доходу після оподаткування.

Г. Відношення приросту заощадження до суми приростів споживання та заощадження.

5. Зв’язок між граничною схильністю до споживання і граничною схильністю до заощадження виражається в тому, що:

А. Відношення між ними характеризує середню схильність до

споживання.

Б. Їх сума дорівнює одиниці.

В. Їх сума дорівнює доходу після оподаткування, тому що він

ділиться на споживання і заощадження.

Г. Їх сума дорівнює нулю.

Література

Основна:

1. Економічна теорія: мікро – та макроекономіка // За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. – К.: Видавничий дім Альтернативи, 2001. – С. 164 – 192.

2. Круш П.В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. – К.: Політехніка, 2004 – С. 29-34.

3. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Пер. с англ. М.: Изд–во МГУ, 1994. – С. 178-182, 637-664.

4. Панчишин С. Макроекономіка – К.: “Либідь”, 2002. – С. 98-141.

5. Савченко А.Г., Пухтасевич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999 – С. 77-97.

6. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. метод. посібник самостійного вивчення дисципліни. ­­- Житомир: ЖДТУ, 2007. - С. 52–64.

 

Додаткова:

1. Галайда В. Критичний аналіз співвідношень між заощадженнями та інвестиціями.// Економіка України. – 1999. - № 6. – С.58.

2. Лившиц А.Я. Введение в рыночную экономику. Часть I,II. - Станкин, 1992. – С.82–98.

3. Мендрул О. Стан і перспективи первісного нагромадження капіталу.// Економіка України. – 2000. – с. 8.

 

 

Тема 8. Приватні інвестиції

 

План лекції

1. Інвестиції та їх роль в ринковій економіці.

2. Мультиплікатор автономних витрат.

План семінару

1. Інвестиції як економічна категорія.

2. Попит на інвестиції. Акселератор інвестицій.

3. Вплив інвестицій на економічну кон’юнктуру.

4. Мультиплікатор автономних витрат.

 

Доповідь:	Сутність і характеристика інвестиційної політики України.
Реферат:	Заощадження та їх роль в інвестиційний політиці.

 

Мета вивчення теми – показати місце і роль інвестицій в системі економічного зростання, розкрити економічний механізм інвестиційної діяльності.

1. Розглядаючи перше питання потрібно звернути увагу, що інвестиції походить від латинського слова «investio», що означає одягаю. Інвестиції взагалі є частиною сукупних витрат, що складаються з витрат на нові засоби виробництва, в нове житло і приріст товарних запасів.

Логічна схема розкриття першого питання має вигляд (рис. 1).

Рис. 1. Логічна схема викладення першого питання

 

Розрізняють наступні види інвестицій: державні (створені з коштів державного бюджету та державних фінансових джерел); приватні (створені із коштів підприємств, організацій, громадян, включаючи як особисті, так і залучені кошти); реальні (будь-які витрати на створення або відновлення капіталу); прямі (ті, які вкладені безпосередньо у виробництво окремого виду продукції; фінансові (портфельні), що вкладаються в акції, облігації та інші цінні папери).

Розрізняють також інвестиції валові та чисті.

Валові (брутто) інвестиції (I_br) – це загальний обсяг інвестицій за певний період незалежно від джерел фінансування.

Чисті (нетто) інвестиції (I_n) – це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від’ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший, ніж сума амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається.

В економічній теорії розглядається декілька видів інвестицій.

Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми ЧП. Графічне відображення цієї залежності відображено на рис. 2.

Рис. 2. Крива попиту на інвестиції залежно від норми

чистого прибутку

 

Чистий прибуток є спонукаючим мотивом інвестиційних витрат.

ЧП = Валовий доход – експлуатаційні витрати (сировина, матеріали, енергія, робоча сила)

Якщо ЧП > за витрати – буде відбуватися надходження інвестицій.

N_чп = ЧП / Витрати на інвестиції * 100%

Сукупний попит на інвестиції залежить також від відсоткової ставки. Ця залежність буде оберненою (рис. 3).

Рис. 3. Крива попиту на інвестиції в залежності від

відсоткової ставки

 

Сукупний попит на інвестиції, тобто залежність інвестиційних надходжень від N_ЧП і відсоткової ставки показана на графіку (рис. 4).

Перетин кривої попиту на інвестиції залежить від N_чп та % ставки, а в точці Е показує, що за межами цієї точки інвестування не вигідно.

Рис. 4. Сукупний попит на інвестиції

Інші фактори, що впливають на рівень інвестицій:

1. Витрати на придбання, використання і обслуговування виробничої потужності.

2. Податки.

3. Технологічні зміни.

4. Наявність основного капіталу

5. Очікування прибутку.

2. В другому питанні розглянемо систему мультиплікативного впливу.

Мультиплікатор Кейнса (автономних витрат), (m), показує, на скільки зростає рівноважний національний дохід при зростанні автономного попиту на одну одиницю.

На графіку (рис. 5) подано зображення моделі мультиплікатора.

де С – функція споживання;

Q – обсяг виробництва;

С+І – зростання Q обсяг виробництва сукупного попиту під дією автономних інвестицій;

Q_E – рівноважний обсяг виробництва;

Q_F – потенційний обсяг виробництва.

де m – більше 1.

Рис. 5. Мультиплікатор автономних витрат

З графіка видно, що відстань між паралельними лініями С_E та С_F, яка дорівнює , менша ніж різниця Q_F-Q_E

Дж. М. Кейнс розробляв теорію мультиплікатора в умовах, коли суспільство перебувало в стані глибокої кризи з високим рівнем безробіття і недовикористаними виробничими потужностями. Саме за цих умов проявляється ефект мультиплікатора. Зростання інвестицій під дією мультиплікатора забезпечує більш повне використання наявних виробничих ресурсів, що приводить до зростання зайнятості та реального ВВП.

 

Терміни

Інвестиції	Чинники інвестиційної діяльності
Інвестиційна політика	Акселератор автономних витрат
Інвестиційна діяльність	Мультиплікатор інвестицій
Об’єкти інвестиційної діяльності	Портфельні інвестиції
Джерела інвестицій	Суб’єкти інвестиційної діяльності

 

Питання для перевірки знань

1. Дайте визначення валових і чистих інвестицій.

2. Поясніть, як впливають на інвестиційний попит очікувана норма чистого прибутку і відсоткова ставка комерційних банків?

3. Побудуйте та поясніть графіки залежності інвестиційного попиту від очікуваної норми чистого прибутку і відсоткової ставки.

4. Визначте, які додаткові фактори впливають на інвестиційний попит.

5. Що розуміють під інвестиційним попитом?

6. Чому дорівнюють загальні інвестиції у рівноважному стані економіки?

7. За яких умов здійснюються індуційовані інвестиції?

8. Які фактори впливають на розмір інвестицій?

9. Поясніть залежність між ВВП та інвестиціями?

 

Тести

1. На обсяг інвестиційного попиту впливає:

А. Рівень відсоткової ставки.

Б. Оптимістичні та песимістичні очікування підприємців.

В. Рівень технологічних змін у виробництві.

Г. Рівень завантаження виробничого обладнання.

2. На інвестиційний попит не впливає:

А. Багатство.

Б. ВВП.

В. Очікування підприємців.

Г. Податок на прибуток, одержаний від реалізації інвестиційного проекту.

3. Визначте фактори, які впливають на величину автономних інвестицій:

А. Величина виробничих потужностей.

Б. Стійке збільшення попиту на ринку благ.

В. Галузева структура народного господарства.

Г. Темпи технічного прогресу.

4. Відрахування на відновлення зношеного капіталу – це:

А. Чисті інвестиції.

Б. Чисті закордонні інвестиції.

В. Амортизація.

Г. Фонди, які не можуть бути використані для закупівлі споживчих товарів.

Д. Засоби, які призначені для задоволення особистих потреб непрямим способом.