Англо-саксонська правова сім’я.

 

Це сукупність національних правових систем, які мають загальні ознаки, що проявляються у єдності закономірностей і тенденцій на основі норми, що сформульована суддями в судовому прецеденті, який є основним джерелом (формою) права, в поділі права на загальне право і право справедливості, в превалюванні процесуального права над матеріальним.

Ця сім'я сформувалася багато віків тому в Англії, є найпоширенішою у світі, а від інших правових сімей відрізняється тим, що основним джерелом права в ній визнано судовий прецедент. Суди не тільки застосовують, але й створюють норми права в процесі вибору відповідного прецеденту, його тлумачення, прийняття або неприйняття під приводом значних розбіжностей обставин справи, яка розглядається від тієї, що розглядалася раніше; суд загалом і судді зокрема мають значну свободу. Визначення прецеденту джерелом права означає, що суд здійснює не тільки юридичну функцію (вирішення конфліктів на основі права), а й правотворчість. У силу таких обставин загальне право досить часто називають "судовим правом". Ще однією особливістю є відсутність в англійській правовій сім'ї чітко вираженого (порівняно з континентальним правом) поділу на галузі права. Норми загального права спрямовані насамперед на розв'язання проблем, а не на формулювання загального правила поведінки як орієнтира на майбутнє. Характерне також традиційне перебільшення ролі процесуального права порівняно з іншими галузями права.

Правовій сім'ї властивий поділ права на загальне право та право справедливості.

У силу історичних та інших умов англійське право завжди посідало і продовжує посідати центральне місце в англосаксонській правовій сім'ї. В історії його розвитку дослідники, як правило, розрізняють чотири періоди.

1. Період, який називають англосаксонським, розпочався з норманського завоювання Англії в 1066 р. Йому притаманна наявність численних законів і звичаїв варварських племен германського походження (саксів, англів, ют тощо), що мешкали в цей період в Англії. У країні не було загального права, діяли не пов'язані між собою в єдину систему локальні звичаї.

2. Період з 1066 по 1485 рр. (до встановлення династії Тюдорів). Поступово долається домінуюча роль місцевих звичаїв і відбувається становлення загального права. Цей період справив великий вплив на всі наступні періоди розвитку правової системи Англії.

3. Період з 1485 по 1832 рр. - розквіт загального права в Англії. У силу низки причин система загального права в Англії співіснувала з правом справедливості.

4. Період, що почався з 1832 р. та існує дотепер. Поступово здійснювалася трансформація як державного механізму, так і правової системи Англії. Значних змін зазнала судова система, яка зрівняла всі англійські суди у правах. Вони отримали можливість застосовувати як норми загального права, так і норми справедливості. Проте, як вважають правознавці, подібні реформи не позбавили англійське право його традиційних ознак.

Найважливішими сучасними джерелами англійського права залишаються судові прецеденти. Поряд з тим, з кінця XIX ст. все більшого значення набувають парламентські статути - законодавчі акти, що приймаються британським парламентом. Протягом XX ст. серед джерел права зростає роль делегованого законодавства, особливо в сфері освіти, медичного обслуговування, соціального страхування тощо.

Поряд з англійським правом в англосаксонській правовій сім'ї виділяється американське право - правова система США. Вона почала формуватися ще в XVII - XVIII ст. в умовах світового колоніалізму і зберегла свої особливості дотепер.

Найбільший вплив на процес становлення і формування правової системи США справило англійське право, проте на правові системи окремих штатів безумовно діяли іспанська, французька правові системи тощо. Однак правова система США самостійна в правовому сенсі, хоч за своєю структурою суттєво не відрізняється від права Англії. її також поділяють на загальне право і право справедливості, джерелами права є судові прецеденти, закони, правові доктрини, розроблені певними суддями і судовими корпораціями. Велике значення має інститут присяжних.

Особливістю правової системи США є федеральний характер. На території США фактично діє 51 система права. Серед інших особливостей слід вказати на більшу роль законодавства порівняно з англійською правовою системою, більшу "кодифікованість", меншу роль судової практики.

 

Романо-германська правова сім’я.

 

Загальновизнаним центром розвитку романо-германської правової сім'ї вважається континентальна Європа, тому її називають ще континентальною.

Романо-германська правова сім'я — це сукупність національних правових систем держав, які мають загальні риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його пристосування до нових національних умов. Характерними рисами є:

• домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права;

• поділ системи права на публічне та приватне право;

• диференціація та кодифікація галузей права;

• нормативність права, розгляд норм права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем;

• включення у поняття права норм-роз'яснень (тлумачень), які виходять, насамперед, від законодавця та суддів.

Проте континентальне право має певні особливості у кожній країні. Схожі риси не можуть зменшувати своєрідність та різницю, що особливо помітні між малими та великими країнами (за територією та кількістю населення). Держави, що займають великі території, головним чином покладаються на "тяжке право", кодифікацію та суворе втілення в життя норм права з метою збереження єдності різних частин своїх країн. Для невеликих держав характерне "м'яке право", що передбачає свободу розсуду та чутливість до соціальних конфліктів.

100.Національна правова система та сім’ї правових систем

Національна правова система - це конкретно-історична сукупність права, юридичної практики і пануючої правової ідеології окремої країни (держави). В даний час в світі налічується близько двохсот національних правових систем (наприклад, національні правові системи Австралії, Англії, Данії, ФРН, Франції, Росії, Індії, Японії тощо).

Правова сім'я - це сукупність національних правових систем, виділена на основі спільності джерел, структури права і історичного шляху його формування. У відповідності з цими критеріями розрізняються наступні правові сім'ї: загального права, романо-германська, слов'янська, мусульманська, індуська

У рамках тієї чи іншої правової сім'ї можливі більш дробові елементи, представлені певною групою правових систем.

Так, усередині романо-германської правової сім'ї виділяють групу романського права (Франція, Італія, Бельгія, Іспанія, Румунія), право латиноамериканських країн, канонічне (церковно-католицьке) право і групу німецького права, в яку входять правові системи ФРН, Австрії, Угорщині, скандинавських країн та ін Усередині англо-саксонської правової сім'ї розрізняють англійську правову систему, США та право колишніх англійських колоній Великобританії. Слов'янська правова сім'я включає групу російського права (Росія та республіки в її складі) та західнослов'янської права (Україна, Білорусь, Болгарія, Сербія, Чорногорія).

Основні правові сім'ї народів світу:

Сім'я загального права. Загальне (англо-саксонське) право історично склалося в Англії. Загальне право виправдовує свою назву тим, що воно, по-перше, діяло на території всієї Англії у вигляді судових звичаїв, що виникли крім законодавства, і, по-друге, воно поширювалося на усіх вільних підданих короля в цивільному судочинстві.

Специфіка загального права є відсутність кодифікованих галузей права і наявності в якості джерела права величезної кількості судових рішень (прецедентів), які є зразками для аналогічних справ, розглянутих іншими судами