Колізії в праві і конкуренція законів.

Колізії в законодавстві - суперечності або розбіжності між нормамиправа, закріпленими у приписах нормативно-правових актів, що регулюють однакові правові відносини і виявляються в процесі їх застосування компетентними органами і уповноваженими посадовими особами.

 

Ознаки колізій у законодавстві:

1) виникають тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві; не можуть утворюватися між нормами, вираженими в інших формах права, а також між нормою права й актом ЇЇ тлумачення, між актами тлумачення;

2) виникають з приводу регулювання однакових фактичних обставин;

3) утворюються тільки у випадку різного регулювання однакових фактичних обставин принаймні двома нормами права.

 

1. Темпоральна (часова) колізія - виникає внаслідок введення в дію в різний час двох і більше нормативних актів одного рівня з того ж самого питання, які мають розбіжності (колізія між законом і законом, указом і указом та ін.). Для ЇЇ подолання необхідно керуватися принципом: наступний акт одного рівня з того ж самого питання скасовує дію актів попередніх. Винятком є норми; 1) про зворотну силу закону; 2) про переживання закону;

2. Ієрархічна (субординаційна) колізія - виникає унаслідок введення в дію суперечних один одному нормативно-правових актів з того ж самого питання різними ієрархічно супідрядними державними органами. Правилом подолання цієї колізії слугує принцип: у разі розбіжностей нормативно-правових актів з того ж самого питання застосовуються норми того акта, що має більш високу юридичну силу;

3. Змістовна (сутнісна) колізія - виникає внаслідок введення в дію загальних і спеціальних (виняткових) актів, коли норма одного акта суперечить нормі іншого акта через частковий збіг обсягів їх регулювання, викликаний специфікою суспільних відносин.

 

Типові конкуренції між приписами актів різної юридичної сили та типові способи їхвирішення:

а) між приписами конституції й інших нормативно-правових актів - перевагу мають приписи конституції як основного закону вищої юридичної сили, прямої дії, застосовуваної на всій території держави;

б) між приписами законів і підзаконних актів - перевагу мають приписи законів як нормативно-правових актів, що наділені верховенством і вищою юридичною силою;

в) між приписами нормативно-правових актів федерації і суб'єктів федерації; між приписами актів унітарної держави і її автономних утворень - перевагу мають приписи загальнодержавних актів;

г) між приписами нормативно-правових актів і міжнародних договорів, ратифікованих парламентом,- перевагу мають приписи міжнародних договорів.

Певні колізійні ситуації в законодавстві України та конкуренції між приписами нормативно-правових актів можуть припинити своє існування разом з ухваленням Закону України "Про нормативно-правові акти".

 

84. Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та види.

 

Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права.

 

Систему підзаконних нормативно-правових актів в Україні складають такі їх види:

-Загальні - поширюються на всіх осіб у межах держави, містять первинні норми

-Місцеві - мають територіально обмежену дію.

-Локальні - мають внутрішню дію, в межах відповідних підприємств, установ, організацій: акти управління, що приймаються керівниками підприємств, установ, організацій в межах їх компетенції і поширюються на сфери службової і трудової діяльності (накази, інструкції, статути, правила, положення); вступають в дію після одержання адресатом.

 

Визначення поняття законодавства.

Законодавство — сукупність усіх нормативно-правових актів, що діють в державі.

У вузькому змісті «законодавство» - це тільки закони. У сучасній Україні, з урахуванням утримування ст.9 Конституції України, законодавство - це закони й міжнародні договори України (ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори України - складова частина національного законодавства України).

У широкому змісті «законодавство» - це закони й підзаконні правовий^-правові-нормативно-правові акти. Звідси й розуміння системи законодавства як системи всіх діючих нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів).

 

Предмет законодавчого регулювання.

Предметом законодавчого регулювання можуть бути будь-які суспільні відносини,, що виникають в Україні. Предмет виключного законодавчого регулювання визначається Конституцією України.

 

Право та законодавство.

Законодавство України — сукупність чинних в Україні нормативно-правових актів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Системи законодавства

Система законодавства — сукупність всіх діючих в державі нормативно-правових актів, в яких відображаються внутріш­ні змістові та структурні характеристики права. Цій системі, як і будь-якій іншій, притаманні єдність і внутрішня узгодженість.

Ця система є зовнішнім відображенням системи права, яка набу­ває реальності саме в чітких, формально визначених нормативно-правових актах, що служать зовнішньою формою об'єктивації пра­вових норм. Система законодавства складається в результаті закріп­лення правових норм у нормативно-правових актах і систематизації цих актів. Вона має складну структуру. Можна виділити горизон­тальну, вертикальну, федеративну і комплексну будову системи зако­нодавства.

Горизонтальна (галузева) будова системи законодавства обумов­лена предметом правового регулювання — фактичними суспільними відносинами. На основі цього критерію виокремлюються галузі зако­нодавства, що відповідають галузям системи права (конституційне право —конституційне законодавство, трудове право —трудове за­конодавство, цивільне процесуальне право — цивільне процесуальне законодавство і т. ін.).

Вертикальна (ієрархічна) будова відбиває ієрархію нормативно-правових актів відповідно до їх юридичної сили, яка обумовлена тим, хто є суб'єктом правотворчості.

Федеративна будова системи законодавства притаманна державі з федеративною формою устрою. Можна виділити два рівні норма­тивно-правових актів: федеральне законодавство; законодавство суб'єктів федерації.

Комплексні утворення в системі законодавства складаються за­лежно від об'єкта правового регулювання і системи державного уп­равління. До них можна віднести природоохоронне, транспортне за­конодавство, нормативні акти, що визначають правове становище окремих соціальних груп (молоді, жінок, ветеранів).

 

89. Система права і система законодавства

 

Система права і система законодавства виступають одними з най­важливіших системних категорій в юриспруденції. Вони співвідно­сяться як зміст і форма. Система права і система законодавства — це тісно взаємопов'язані категорії, що відображають суть права. Систе­ма права — це внутрішня структура права, що об'єктивно відповідає характеру регульованих правом суспільних відносин. Система зако­нодавства — це зовнішня форма системи права, що виражає будову системи його джерел, тобто систему нормативно-правових актів. За­конодавство служить зовнішнім вираженням сутності і змісту права. Система права носить об'єктивний характер і обумовлена соціально-економічними відносинами в суспільстві. Її елементами, як відомо, є норма права, галузь, підгалузь, інститут.

На відміну від системи права, система законодавства — це систе­ма нормативно-правових актів, які є зовнішньою формою існування правових норм, засобом надання їм загальнообов'язковості.

Система законодавства — не просто сукупність таких актів, а їхня диференційована система, заснована на принципах субординації і ко­ординації її структурних компонентів. На відміну від системи права, система законодавства більшою мірою носить суб'єктивний харак­тер, будується, виходячи з волі законодавця.

Таким чином, система права і система законодавства не тотожні. Між ними є істотні розбіжності, що дає підстави говорити про їхню відносну самостійність.

Це виявляється в тому, що первинним елементом системи права є норми, а первинним елементом системи законодавства виступає нор­мативно-правовий акт. Правові норми галузей права — це будівель­ний матеріал, з якого складається та чи інша конкретна галузь зако­нодавства. Але при побудові кожної законодавчої галузі цей буді­вельний матеріал може вживатися в різному сполученні між собою. Галузі законодавства не завжди збігаються з галузями права.

Така розбіжність може виявлятися по-різному. В одних випад­ках може бути галузь права, а галузі законодавства немає (фінан­сове право, право соціального забезпечення, сільськогосподарсь­ке право). Такі галузі права не кодифіковані, їхній нормативний матеріал розосереджений по різних правових актах, що потребу­ють уніфікації.

Не виключена і зворотна ситуація, за якої галузь законодавства існує без окремої галузі права (Митний кодекс, Повітряний кодекс, Водний кодекс).

В основі розподілу системи права на галузі й інститути лежать предмет і метод правового регулювання. Тому норми галузі права відрізняються високим ступенем однорідності. Галузі ж законодав­ства, регулюючи певні сфери державного життя, виділяються тільки за предметом регулювання і не мають єдиного методу. Крім того, предмет законодавства містить у собі дуже різні відносини, у зв'яз­ку з чим галузь законодавства не настільки однорідна, як галузь права.