Управління інвестиційною діяльністю

Управління інвестиційною діяльністю або інвестиційний менеджмент - це система принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності. Інвестиційний менеджмент тісно пов'язаний з іншими фундаментальними системами управління підприємства. Наприклад, з фінансовим менеджментом через формування інвестиційних ресурсів; з виробничим менеджментом цей зв'язок опосередковується через спільне управління формуванням основних та оборотних коштів; з менеджментом персоналу через здійснення інтелектуальних інвестицій в робітників підприємства.

Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності на усіх етапах розвитку.

Ефективне управління інвестиційною діяльністю мас здійснюватися на основі таких принципів, як:

– Взаємозв'язок із загальною системою управління на підприємстві загалом та з окремими функціональними системами управління зокрема.

– Спрямованість дій інвестиційного менеджменту на досягнення конкретних цілей інвестування.

– Визначення напрямів інвестиційного менеджменту залежно від об'єктів інвестування.

– Єдність інвестиційної стратегії та інвестиційного менеджменту на підприємстві.

– Єдність інвестиційних цілей, результатів інвестиційної діяльності та засобів їх досягнення.

– Комплектність інвестиційного менеджменту, що передбачає планування, аналіз, регулювання та контроль за інвестиційною діяльністю.

Виділяють такі основні функції інвестиційного менеджменту.

– дослідження поточного стану інвестиційного ринку та прогнозування зміни його кон'юнктури;

– розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства;

– пошук та оцінювання найефективніших об'єктів інвестування;

– розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності залежно від об'єкта інвестування;

– формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями дохідності, ризику та ліквідності;

– управління реалізацією окремих програм та проектів;

– пошук найефективніших заходів мінімізації інвестиційних ризиків;

– здійснення ефективного контролю за реалізацією інвестиційної діяльності.

– Розробка методів та засобів інвестиційного менеджменту з урахуванням підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку та мінімізації інвестиційних ризиків.

Планування інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання

Планування інвестиційної діяльності будь-якого комерційного підприємства спрямоване на розв'язання питання про те, варто чи не варто вкласти гроші.

Бізнес-план являє собою документ, який включає всі основні аспекти комерційного підприємства, що створюється.

Бізнес-план - це документ, що розробляється на перспективу 3-5 років з розбиттям за роками причому перший рік розбивається поквартально і помісячно.

Перший розділ «Загальні цілі проекту» повинен містити наступну інформацію:

- найменування і суть проекту

- інвестиції, необхідні для здійснення проекту

Другий розділ «Опис проекту» містить наступну інформацію:

- коротку характеристику товару або послуги, їх якісні характеристики і область застосування

- технічну характеристику проекту

Третій розділ «Оцінка ринку збуту продукції містить:

- відомості про географію і місткість ринку тенційна місткість ринку

- оцінку конкурентів

- маркетингові заходи або стратегія маркетингу

- обсяги коштів і роботи, які вже були зроблені за даним проектом за рахунок власних джерел ще до складання бізнес-плану інвестиційного проекту, але які є його невід’ємною частиною;

- наявність виробничих площ, у тому числі розміри земельної дільниці, існуючі будівлі і цивільні споруди і ті, що проектуються, допоміжні споруди і службові приміщення і т. ін.;

- необхідна закупівля обладнання - технологічного, допоміжного і іншого і можливі місця його придбання;

Четвертий це - схема реалізації проекту (у цьому пункті вказуються всі координати організацій співвиконавців даного проекту і порядок взаємодії і взаєморозрахунків з ними, інші зв’язки з кооперації для реалізації проекту; розробиться календарний графік і найважливіші заїди щодо реалізації проекту).

Узагальнюючим, п’ятим розділом бізнес-плану інвестиційного проекту є «Фінансовий план», і структури якого включається декілька підрозділів:

- прогноз обсягів реалізації продукції, складний з урахуванням географії і ємності ринку, оцінки конкурентів (обсяги реалізації розробляються в гривнях або вільно конвертованій валюті терміном на три роки, з розбиттям першого року а місяцями);

- баланс грошових витрат і надходжень, жому відбивається сума грошових коштів

- оцінка ризику і страхування, в якій необхідно передбачити всі типи ризиків, з якими може зіткнутися підприємство в своїй господарській діяльності

 

53. Способи реалізації інвестиційних проектів

Вибір способу освоєння інвестицій залежить від виду інвестиційного проекту, що реалізується, джерел його фінансування. Освоєння інвестицій у виробничі фонди здійснюється за допомогою підрядного, господарського або змішаного способів.
Підрядний спосіб — це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та надання послуг самостійними, постійно діючими фірмами, підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
При поточному підряді укладається договір на послідовне спорудження для замовника кількох однотипних об’єктів, наприклад жилих будинків у мікрорайоні або лінійно-протяжного об’єкта (автотраси, лінії електропередач, трубопровід тощо). За цих умов роботи виконуються поетапно на кожному об’єкті або по мірі просування вздовж траси лінійно-протяжного об’єкта.
Наскрізний підряд передбачає укладання багатостороннього договору між кількома суб’єктами інвестиційного проекту (підрядником, субпідрядними організаціями, постачальниками матеріалів, устаткування, транспортними фірмами) на спільне спорудження об’єкта для замовника, починаючи з нульового циклу і закінчуючи здачею об’єкта в експлуатацію.
При колективному підряді будівельна фірма виконує роботи для кількох замовників, укладає договір від імені трудового колективу. При цьому підрозділи фірми не закріплюються за конкретним замовником окремими договорами. Це дозволяє гнучко маневрувати трудовими і матеріальними ресурсами з метою дотримання термінів виконання кожного проекту.
При підрядному способі реалізації інвестиційних проектів у зарубіжній та вітчизняній практиці розрізняють такі найбільш відомі типи договорів підряду: генеральні (комплексні), річні, “під ключ”, прямі (окремі).

Генеральний договір укладається на виконання будівельних та інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування, благоустрій території (іноді й пуско-налагоджувальних робіт). Підрядник виконує основну масу загальнобудівельних робіт, здійснює значну частину поставок матеріальних ресурсів для будівництва. При цьому замовник також бере на себе зобов’язання здійснити частину поставок і робіт як самостійно, так і по окремих прямих договорах. За цих умов підрядник зветься генеральним і приймає на себе координацію робіт, зазначених у генеральному договорі, з роботами, передбаченими іншими договорами, що укладені ним особисто. В окремих випадках при тривалих термінах будівництва, крім генерального договору, можуть укладатися річні договори, де деталізуються та уточнюються обов’язки сторін.
Різновидом генерального договору є договір “під ключ”, відповідно до якого підрядник приймає на себе зобов’язання виконати комплекс робіт і поставок, несе відповідальність за спорудження об’єкта й замінює замовника стосовно інших учасників інвестиційного проекту. При цьому частина робіт і поставок може залишатися за замовником, але відповідальність за здачу “під ключ” несе підрядник, який повинен здати об’єкт повністю підготовленим до експлуатації відповідно до умов договору й гарантійних зобов’язань.
В окремих випадках договір “під ключ” може містити умови, згідно з якими між юридичними сторонами укладається угода про створення консорціуму.

Прямі (окремі) договори оформлюються на виконання фіксованих обсягів робіт, частіше за все спеціальних монтажних робіт. Прямі договори звичайно укладаються замовником (інвестором) у випадку, коли він є автором (власником) технології виробництва, передбаченого в інвестиційному проекті. За умовами прямого договору (одного чи кількох), крім тих, що укладені з підрядником, останній несе відповідальність тільки за додержання свого договору (свої роботи і послуги). Відповідальність за координацію всіх робіт та їх завершення по об’єкту в цілому залишається за замовником. Для генерального підрядника з точки зору правової організації взаємовідносин учасників різниці між прямим (окремим) і субпідрядним договором немає.
В останні роки в зв’язку зі спадом виробництва інвестор для реалізації проектів дедалі частіше використовує господарський спосіб. За умов командно-адміністративної системи господарювання цей спосіб приносив непогані результати, особливо при невеликих обсягах будівельно-монтажних робіт, реконструкції і технічному переозброєнні діючих підприємств. За сучасних умов інвестор у ряді випадків змушений самостійно виконувати будівельні й монтажні роботи через необґрунтовано високі монопольні ціни, які диктують будівельні фірми на підрядному ринку. Таким чином, господарський спосіб — це така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо інвестором без залучення підрядника.

Змішаний спосіб є комбінацією підрядного і господарського способів. Звичайно підрядником виконуються складні матеріаломісткі види будівельно-монтажних робіт, наприклад монтаж каркасу будівлі зі збірних залізобетонних конструкцій, а забудовником — трудомісткий, наприклад оздоблювальні роботи.
Вибір того чи іншого способу реалізації проектів обґрунтовується інвестором в його бізнес-плані.